Якщо орган першої інстанції не ухвалив жодного рішення щодо конкретного питання, позовні вимоги щодо цього конкретного питання мають бути відхилені, оскільки CAS не має юрисдикції розглядати апеляцію на рішення, якого не існує.
I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
1. Сторони
1. Сергій Березка (надалі іменований «Березка» або «Апелянт») є громадянином України та футбольним рефері в Україні. Він є колишнім рефері ФІФА та заступником голови Колегії футбольних рефері та інспекторів у Києві (Україна).
2. Федерація футболу України (надалі також іменована «ФФУ» або «Відповідач 1») є організацією, відповідальною за організацію футболу в Україні. ФФУ є афілійованим членом ФІФА та УЄФА.
3. Федерація футболу м. Києва (надалі – «ФФК» або «Відповідач 2») є організацією, відповідальною за організацію футболу в Києві. Відповідач 2 є афілійованим членом Відповідача 1.
4. ФФУ та ФФК надалі разом іменуються «Відповідачі».
2. Спір між Сторонами
5. Обставини, викладені нижче, є коротким описом основних відповідних фактів, наведених сторонами у їхніх письмових поданнях та/або в доказах, наданих під час провадження. Додаткові факти можуть бути підкреслені, де це доречно, у зв’язку з правовим аналізом, який наведено нижче.
6. Ця справа стосується начебто незаконних рішень, прийнятих Відповідачами, які призвели до виключення або недопущення Апелянта з/до списку рефері, рекомендованих для обслуговування футбольних матчів Прем'єр-ліги України. Ці рішення та загалом несправедливе поводження, яке Апелянт вважає мало місце щодо нього, спонукали Апелянта висунути обвинувачення щодо ймовірного порушення основоположних принципів УЄФА («Повага»), вчинене особисто президентом ФФУ Г. Суркісом та президентом ФФК І. Кочетовим щодо нього.
7. Із точки зору Апелянта, цей спір між сторонами виник через інцидент, який стався під час сезону 2007/2008, коли Апелянт судив матч української Прем’єр-ліги між ФК «Ворскла» проти ФК «Дніпро». Після матчу Апелянт був розкритикований командою гостей, ФК «Дніпро», за те, що він не призначив пенальті, коли м’яч потрапив у руку захисника протилежної команди. Контрольно-дисциплінарний комітет ФФУ з власної ініціативи вирішив переглянути рішення Експертної комісії ФФУ, яка виправдала Апелянта на підставі перегляду телевізійних записів матчу. У результаті Експертна комісія знову зібралася і вирішила, що Апелянт винен у непризначені пенальті, а згодом Апелянта відсторонили від суддівства матчів Чемпіонату Прем’єр-ліги України на два місяці.
8. Апелянт стверджує, що інцидент, який призвів до офіційного двомісячного відсторонення від суддівства на матчах Прем’єр-ліги, де-факто призвів до неофіційної безстрокової заборони на суддівство матчів у Прем’єр-лізі через нібито особисту образу, яку президент ФФУ, Г. Суркіс, мав на нього в результаті інциденту. Апелянт посилався на відеозапис виступу Г. Суркіса, де він нібито сказав: «Поки я очолюю Федерацію футболу України, Березка судити не буде». Відтоді Апелянт не судив матчів у Прем’єр-лізі, але протягом наступних трьох сезонів судив у Першій лізі (друга найвища ліга українського футболу), у цей період він очолював рейтинг рефері Першої ліги, але не отримував підвищення до рефері матчів Прем’єр-ліги. Апелянт стверджує, що антагонізм провідних представників Відповідачів проти його особи є справжньою причиною цієї відсутності підвищення, а також причиною того, чому відповідні органи Відповідачів винесли рішення проти нього.
9. Факти другої справи, тієї, що розглядається в цьому провадженні, яка призвела до застосування ряду послідуючих санкцій до Апелянта в 2011 році різними органами Відповідачів, мають бути підсумовані таким чином. Під час матчу чемпіонату м. Києва серед дітей 2000 року народження, який відбувся 2 червня 2011 року між ФК «Київ» та ФК «Локомотив», Апелянт супроводжував свого сина, який грав за ФК «Київ». Апелянт, який був присутній як батько, а не як офіційна особа, звернувся до рефері, коли ряд батьків гравців команди ФК «Локомотив» скаржилися на двох нібито підставних гравців, які брали участь у футбольному матчі за команду ФК «Київ». У подальшому конфлікт дещо загострився і до ФФК була подана скарга. 15 червня 2011 року Апелянта було викликано як свідка на засідання Контрольно-дисциплінарного комітету ФФК щодо офіційного протесту, поданого ФК «Локомотив».
10. 22 червня 2011 року Контрольно-дисциплінарний комітет ФФК знову зібрався, і стосовно Апелянта було вирішено наступне:
«... На засіданні Колегії розглянути питання С.М. Березки, заступника голови Колегії футбольних рефері та інспекторів м. Києва та рефері національної категорії, який був присутній на матчі між ФК «Київ» та ФК «Ломотив» як батько одного з гравців ФК «Київ», .... не зміг сприяти врегулюванню конфлікту між тренером ФК «Київ», рефері, представниками ФК «Локомотив» та батьком гравця, який звинуватив ФК «Київ» у тому, що в матчі брав участь гравець, якого не було у списку заявлених на цей матч, а рефері не виконав своїх зобов'язань щодо реакції на ці претензії. Крім того, він представився представником Федерації футболу Києва та діяв на користь ФК «Київ», гравцем якого є його син. Цими діями він порушив принципи чесної гри та виконання регламенту футбольних змагань у Києві. Будучи присутнім на засіданні Контрольно-дисциплінарного комітету ФФК 15.06.2011 як свідок, він дезінформував членів КДК, що вплинуло на його первинне неправомірне рішення».
11. Того ж дня, 22 червня 2011 року, Контрольно-дисциплінарний комітет ФФК прийняв додаткове рішення щодо поведінки Апелянта, в якому було вирішено наступне:
«... Дії С.М. Березки, заступника голови Колегії футбольних рефері та інспекторів м. Києва та рефері національної категорії після матчу між ФК «Київ» та ФК «Локомотив» ... вважати неправомірною поведінкою, зокрема його ненадання допомоги у врегулюванні конфлікту між тренером ФК «Київ», рефері, представником ФК «Локомотив» та батьками гравця, чим він порушив положення про змагання, визначені регламентом футбольних змагань, а також не вказав на відсутність інформації про неправомірну поведінку вболівальників, заміну гравця на гравця, відсутнього в заявці команди ..., вимоги тренера ФК «Локомотив» передати рефері матчу гравця ФК «Київ» ... для перевірки особи тощо. Такі дії призвели до порушення положень Регламенту футбольних змагань в частині змагальної документації (ст. 5 глави 3 Дисциплінарного кодексу Федерації футболу м. Києва);
Дії С.М. Березки, ... розглядати як такі, що суперечать поведінці офіційного представника Федерації, зокрема його свідчення на засіданні Контрольно-дисциплінарного комітету 15 червня (2011) ..., що практично ускладнило об'єктивне та справедливе вирішення цієї справи;
С.М. Березці ..., оголосити догану та попередити про неможливість вчинення подібних проступків у майбутньому;
Зобов’язати Колегію футбольних рефері та інспекторів м. Києва до 4 липня 2011 року провести загальні збори її членів та розглянути неналежну поведінку С.М. Березки ... після матчу між ФК «Київ» та ФК «Локомотив» ... а також під час засідання КДК ФФК 2 червня 2011 р. Протокол засідання надіслати до адміністрації ФФК та КДК ФФК до 11 липня 2011 р.;
Зобов'язати адміністрацію Федерації футболу м. Києва у триденний строк повідомити про своє рішення всіх зацікавлених осіб;
Це рішення може бути оскаржене в Апеляційному комітеті Федерації футболу Києва в 10-денний строк».
12. 7 липня 2011 року Апелянт подав апеляційну скаргу на рішення Контрольно-дисциплінарного комітету ФФК від 22 червня 2011 року до Апеляційного комітету Федерації футболу Києва. У апеляційній скарзі Апелянт просив Апеляційний комітет скасувати рішення Контрольно-дисциплінарного комітету ФФК «як протиправне з очевидним порушенням норм матеріального та процесуального права, що ґрунтується на неповному та необ’єктивному дослідженні обставин».
13. 8 серпня 2011 року Куратор системи суддівства в професійному футболі України, італійський колишній рефері ФІФА пан П’єрлуїджі Колліна повідомив Апелянта про наступне:
«Цим листом повідомляємо, що в якості превентивного заходу ваші призначення на матчі Першої ліги призупинено через рішення КДК ФФК.
Як тільки ми отримаємо уточнюючу інформацію про наступне рішення або рішення по апеляції – ми негайно повідомимо вас про рішення по цій справі».
14. 12 серпня 2011 року відбулося засідання Виконкому Колегії футбольних рефері та інспекторів Києва, під час якого Апелянту було оголошено повторну догану за відсутність допомоги у врегулюванні конфлікту та написанні рапорта рефері паном Куценком.
15. Після прохання Апелянта датоване 17 серпня 2011 р. про негайне слухання, 23 серпня 2011 р. Апеляційний комітет ФФК прийняв рішення - відхилив апеляційну скаргу Апелянта та підтвердив рішення Контрольно-дисциплінарного комітету ФФК від 22 червня 2011 р. Того ж дня Апелянт письмово звернувся до Комітету арбітрів ФФУ з посиланням на їх лист про відсторонення за підписом пана Колліни та просив надати копію рішення Комітету арбітрів ФФУ, на підставі якого його відсторонено від суддівства на матчах Першої ліги.
16. У непідписаному листі-відповіді на лист Апелянта від 24 серпня 2011 р. пан Колліна відповів, що «враховуючи серйозність того, у чому вас звинувачують, наглядач системи суддівства в професійному футболі України та на той час голова Комітету арбітрів ФФУ вирішив призупинити ваше призначення на матчі українських футбольних змагань як превентивний захід до моменту прийняття рішення у вашій справі по апеляції, яку ви подали до Апеляційного комітету Федерації футболу Києва». У листі також зазначалося: «З огляду на вищезазначене, КА ФФУ уважно стежить за вашою ситуацією, чекає на рішення Апеляційного комітету Федерації футболу Києва та сподівається, що ваша ситуація найближчим часом проясниться. У випадку, якщо Апеляційний комітет Федерації футболу Києва підтвердить рішення, прийняте першою інстанцією, КА залишає за собою право перевірити матеріали з метою оцінки можливого порушення Дисциплінарних правил ФФУ».
17. 13 вересня 2011 року Апелянт звернувся до Виконавчого комітету ФФК з письмовим проханням прийняти рішення в письмовій формі, включно з поясненням, чому він не викликав його на засідання Виконавчого комітету ФФК, щоб він міг подати апеляцію на поінформованій основі.
18. 22 вересня 2011 року ФФК повідомила Апелянта про наступне:
«9 вересня 2011 року відбулося засідання членів Виконкому Федерації футболу Києва. Одним із питань порядку денного було затвердження списку рефері, які рекомендовані на міські футбольні змагання. При розгляді цього питання, враховуючи подію, яка сталася під час та після матчу між ФК «Київ» та ФК «Локомотив» ..., а також враховуючи рішення Контрольно-дисциплінарного комітету (від 22 червня 2011 року) та Апеляційного комітету Федерації футболу Києва від 23 серпня 2011 року, члени Виконкому вирішили не висувати Вас для суддівської діяльності у міському футболі Києва ...».
19. Із витягів Протоколу № 7 вбачається, що з 32 членів Виконавчого Комітету 20 членів проголосували за те, щоб не погоджувати Апелянта на суддівство на київських футбольних змаганнях. Ніхто не голосував проти, 10 утрималися.
20. 29 вересня 2011 року Апелянт направив скаргу до Контрольно-дисциплінарного комітету ФФУ на рішення Виконкому ФФК від 9 вересня 2011 року. У своїй скарзі він, серед іншого, просив скасувати рішення про нерекомендування його кандидатури для суддівства на змаганнях з футболу міста Києва як таке, що було прийняте некомпетентним органом та порушує Конституцію України та Статут ФФК.
21. 3 жовтня 2011 року Контрольно-дисциплінарний комітет ФФУ відхилив скаргу Апелянта на рішення Виконавчого комітету ФФК від 9 вересня 2011 року. У резолютивній частині було встановлено наступне:
«1) 29 вересня 2011 року рефері Березка С.М. подав скаргу до Контрольно-дисциплінарного комітету ФФУ на рішення Виконкому Федерації футболу м. Києва від 09 вересня 2011 року (протокол № 7) щодо затвердження списку рефері, рекомендованих для проведення змагань з футболу міста Києва.
2) У скарзі наведено матеріали, які підтверджують зазначені в скарзі обставини.
3) Рішення Виконавчого комітету ФФК від 09.09.2011 (протокол № 7) не передбачає дисциплінарних заходів та носить рекомендаційний характер.
4) У заяві до КДК ФФУ не міститься достатньо обґрунтованих посилань на порушення прав та інтересів скаржника оскаржуваним рішенням.
5) Рішення КДК ФФК, яке було додано до скарги, було прийнято 22 червня 2011 року. Рішення АК ФФК щодо апеляції на рішення КДК ФФК від 22 червня 2011 року було прийнято 23 серпня 2011 року.
6) Позивач не дотримався строку оскарження рішень юридичних осіб, визначеного частиною 3 статті 82 Дисциплінарних правил ФФУ та правил подання скарг до органів футбольного правосуддя, визначеного частиною 8 статті 64 Дисциплінарних правил ФФУ».
22. 3 жовтня 2011 року Апелянт подав нову скаргу до Апеляційного комітету ФФУ на постанову Контрольно-дисциплінарного комітету ФФУ від 9 вересня 2011 року. Того ж дня Контрольно-дисциплінарний комітет ФФУ прийняв додаткове рішення з метою виправлення ряду формальних помилок, на які вказувалося щодо його рішення у скарзі до Апеляційного комітету ФФУ. Виправлені помилки рішення, які в основному мали процесуальний характер, не змінили рішення КДК ФФУ про закриття справи з причин, зазначених у його рішенні від 3 жовтня 2011 року.
23. 19 жовтня 2011 року Апеляційний комітет ФФУ виніс ухвалу «Про усунення недоліків у скарзі». Апеляційний комітет на підставі статті 63 Дисциплінарних правил ФФУ вирішив:
«1. Відкласти розгляд апеляційної скарги у справі заступника голови Колегії футбольних рефері та інспекторів м. Києва С.М. Березки, надавши йому можливість викласти свою позицію щодо додаткової постанови КДФ ФФУ, а також з метою усунення недоліків вищевказаної скарги.
2. Із метою усунення недоліків апеляційної скарги запропонувати скаржнику до 27 жовтня 2011 року надати до АК ФФУ посилання на окремі положення Конституції України та Статуту ФФК, які, на його думку, свідчать про неправомірність пункту 1 рішення Виконавчого комітету ФФК від 9 вересня 2011 року, вказавши підстави для його скасування або зміни.
3. Роз’яснити Скаржнику, що за умови належного виконання пункту 2 цієї ухвали АК ФФУ прийме рішення про початок розгляду справи за його скаргою».
24. 25 жовтня 2011 року Апелянт подав ще одне доповнення до своєї скарги до Апеляційного комітету ФФУ для розгляду апеляції на рішення Контрольно-дисциплінарного комітету ФФУ від 9 вересня 2011 року.
25. 31 жовтня 2011 року Апеляційний комітет ФФУ відхилив апеляцію Апелянта з наступним обґрунтуванням:
«Апеляційний комітет ФФУ розглянув скаргу на рішення голови КДК ФФУ від 10 жовтня 2011 року.
Апелянт оскаржує правомірність рішення Виконкому Федерації футболу м. Києва (ФФК) від 9 вересня 2011 року про затвердження списку рефері, рекомендованих для обслуговування футбольних матчів міста Києва (протокол 7).
На думку АК ФФУ, зазначений спір як такий знаходиться в компетенції органів футбольного правосуддя.
Водночас розглядається рішення виконавчого органу окремої юридичної особи (ФФК), тому слід зазначити, що органи футбольного правосуддя повинні керуватися нормативними документами ФФК, зокрема, її Статутом. Між іншим, правова позиція Апелянта справедливо базується на положеннях Статуту ФФК.
Таким чином, Апеляційний комітет ФФУ не має права ігнорувати статтю 44 Статуту ФФК, згідно з якою питання Апелянта має вирішуватися в рамках ФФК, зокрема, футбольними органами правосуддя ФФК.
Згідно зі статтею 60 Дисциплінарних правил ФФУ, до компетенції Апеляційного комітету ФФУ відноситься розгляд апеляційних скарг на рішення КДК ФФУ. У свою чергу КДК ФФУ відповідно до частини 2 статті 58 Дисциплінарних правил ФФУ здійснює контроль за виконанням посадовими особами футболу положень статутних та нормативних документів, а також розглядає будь-які протести на рішення юридичних осіб, їх органів.
Враховуючи вищезазначені положення частини 2 статті 58, а також глави «Визначення термінів» Дисциплінарних правил ФФУ, КДК ФФУ, по-перше, не має права ігнорувати положення статті 44 Статуту ФФК, а по-друге, в цьому випадку може розглянути протест на рішення органів футбольного правосуддя ФФК.
Таким чином, компетенція як КДК ФФУ, так і АК ФФУ обмежена можливістю перегляду рішень органів футбольного правосуддя ФФК у справі С.М. Березки в цій ситуації.
С.М. Березка має дотримуватись процедури розгляду свого питання в органах футбольного правосуддя ФФК, а вже потім, у разі незгоди з їхнім рішенням, може подати апеляцію до КДК та АК ФФУ.
В іншому випадку як КДК ФФУ, так і AК не можуть вважатися такими, до компетенції яких відноситься розгляд С.M. Березки.
Враховуючи викладене, керуючись ч.2 ст.58, ст.60, ч.8 ст.63 Дисциплінарних правил ФФУ, ст.44 Статуту ФФК, голова Апеляційного комітету ФФУ приймає рішення про закриття провадження за скаргою, що надійшла, у зв’язку з її поданням до неуповноваженого органу».
26. 8 грудня 2011 року куратор системи суддівства в професійному футболі України пан Колліна, отримавши від ФФУ копію скарги Апелянта до CAS, повідомив Апелянта, що Комітет арбітрів ФФУ скасував його відсторонення, і підтвердив, що ім’я Апелянта з’явиться в списку арбітрів Першої ліги сезону 2011/2012. Того ж дня Виконавчий комітет ФФК також вирішив скасувати попереднє рішення від 9 вересня 2011 року.
II. АРБІТРАЖНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
1. Провадження в CAS
27. 19 листопада 2011 року Апелянт подав заяву про апеляційне оскарження до Спортивного арбітражного суду (надалі «CAS»). Апеляція була направлена проти рішення Апеляційного комітету ФФУ від 31 жовтня 2011 року та рішення Виконкому ФФК від 9 вересня 2011 року.
28. 29 листопада 2011 року Канцелярія CAS попросила Апелянта виправити апеляцію до 2 грудня 2011 року, щоб вона відповідала вимогам статті R48 Кодексу спортивного арбітражу (надалі – «Кодекс»).
29. 2 грудня 2011 року Апелянт подав свою апеляційну скаргу.
30. 5 грудня 2011 року на підставі статті R55 Кодексу Канцелярія CAS встановила Відповідачам 20-денний строк для подання їх відповідей на апеляційну скаргу.
31. 14 грудня 2011 року Відповідачі направили спільного листа до CAS у відповідь на апеляційну скаргу Апелянта.
32. Того ж 14 грудня 2011 року Канцелярія CAS встановила Апелянту термін до 20 грудня 2011 року для надання своєї позиції та зауважень щодо листа Відповідачів від 14 грудня 2011 року.
33. 21 грудня 2011 року Канцелярія CAS поінформувала сторони, що Апелянт не надіслав жодного повідомлення протягом встановленого терміну, і надав Апелянту новий термін до 27 грудня 2011 року для подання своєї позиції та зауважень до листа Відповідачів від 14 грудня 2011 року.
34. 23 грудня 2011 року Апелянт надіслав листа до CAS, в якому вказував, що його апеляція не відкликана, його позиція незмінна, і до 27 грудня 2011 року він надасть інші документи на підтримку своєї апеляції.
35. 26 грудня 2011 року Апелянт подав поправку до своєї апеляційної скарги та висловив позицію щодо листа Відповідачів від 14 грудня 2011 року.
36. 28 грудня 2011 року Канцелярія CAS надала Відповідачам строк у 20 днів для подання відповіді на апеляцію.
37. 16 січня 2012 року Відповідачі подали спільний відзив на апеляційну скаргу, домагаючись її відхилення через відсутність юрисдикції CAS.
38. 19 січня 2012 року Канцелярія CAS запропонувала сторонам висловити свою позицію щодо проведення слухання або винесення колегією арбітражного рішення на основі письмових заяв сторін в термін до 26 січня 2012 року.
39. 24 січня 2012 року Апелянт попросив колегію провести слухання.
40. 26 січня 2012 року Відповідач 2 заявив, що вважає за краще, щоб колегія провела слухання.
41. Повідомленням від 26 січня 2012 року Канцелярія CAS поінформувала сторони від імені Голови Палати апеляційного арбітражу CAS, що колегію було сформовано таким чином: голова колегії - Ларс Халгрін, арбітри - Олександр Данілевич і Бернард Велтен.
42. 27 січня 2012 року Канцелярія CAS повідомила, що Відповідач 1 не надав відповіді щодо проведення слухання.
43. 30 січня 2012 року листом, датованим 26 січня 2012 року, Відповідач 1 повідомив, що вважає необхідним проведення слухання.
44. 6 березня 2012 року Канцелярія CAS повідомила сторони, що слухання в Лозанні відбудеться 16 квітня 2012 року.
45. Листом від 12 березня 2012 року Апелянт просив CAS призначити нову дату слухання, оскільки 15 квітня 2012 року є православним Великоднем, а 16 квітня 2012 року Великодній понеділок, є офіційним вихідним днем в Україні, тому він не зможе поїхати до Лозанни в цей день.
46. 27 березня 2012 року Канцелярія CAS від імені голови колегії видала Процедурний наказ (надалі іменований «Процедурний наказ»), який був прийнятий і підписаний сторонами. У другому листі від 27 березня 2012 року Канцелярія CAS повідомила сторони про проведення слухання 21 травня 2012 року.
47. 3 квітня 2012 року Відповідачі подали спільну заяву, включаючи короткий виклад очікуваних показань свідків.
48. 27 квітня 2012 року Апелянт подав письмові показання свідків.
2. Позиція сторін
49. Наведений нижче опис позицій сторін є лише ілюстративним і не обов’язково включає всі аргументи, висунуті ними. Колегія ретельно розглянула всі доводи, висунуті сторонами, навіть якщо в наведеному нижче переліку немає конкретного посилання на ці доводи.
a) Позиція Апелянта
50. Позовні вимоги Апелянта, як зазначено в апеляційній скарзі, наступні:
«Мої вимоги: 1) Прийняти та розглянути мою скаргу; 2) Зобов'язати Виконком Федерації футболу України включити мене до списку рефері, рекомендованих для обслуговування на всіх всеукраїнських футбольних змаганнях будь-якого рівня; 3) визнати поведінку Президента ФФУ Г. Суркіса та Голови Федерації футболу м. Києва І. Кочетова щодо мене такою, що не відповідає основоположним принципам УЄФА – «повага»; 4) Перекласти всі судові витрати, пов’язані з провадженням у CAS, а також мої особисті витрати (переліт, проживання, харчування) і витрати тих осіб, які будуть мене представляти, в рівних частинах на Федерацію футболу України та Федерацію футболу міста Києва».
51. 18 травня 2012 року пан Ключковський, адвокат з Києва, Україна, повідомив Канцелярію CAS, що він був залучений представляти Апелянта як юридичний радник. Адвокат Апелянта згодом змінив другу позовну вимогу таким чином:
«Внести прізвище Березки С. до списку рефері Прем’єр-ліги для подальшого призначення на матчі між клубами Прем’єр-ліги».
52. Що стосується інших позовних вимог, вони залишилися без змін.
53. Адвокат Апелянта пояснив, що пан Березка майже відразу після подання апеляційної заяви до CAS був відновлений як рефері української Першої ліги та як рефері на місцевому київському рівні. Пан Березка отримав своє перше призначення судити матч української Першої ліги після відновлення 29 березня 2012 року, але він не судив будь-які матчі київського рівня після його відновлення.
54. Адвокат Апелянта стверджував, що пан Березка насправді не був належним чином поновлений як рефері в українській Першій лізі, оскільки його було виключено з Колегії київських футбольних рефері і ще не було поновлено там як члена цієї організації. Відповідно до діючих правил щодо суддівства в Україні, лише члени регіональних колегій рефері, за словами адвоката, мали право судити офіційні футбольні матчі будь-якого рівня в Україні.
55. Згодом Апелянт вирішив перефразувати свої вимоги, що містилися в його первісній скарзі, оскільки вони стосувалися суддівства в українській Першій лізі та на місцевому київському рівні. Проте Апелянт зараз звернувся до колегії CAS з проханням прийняти рішення, згідно з яким він також буде включений до списку рефері Прем’єр-ліги для подальшого призначення на матчі між клубами Прем’єр-ліги в Україні.
56. З огляду на зміну позовних вимог за кілька днів до слухання, адвокат Апелянта відкликав своє клопотання про виклик семи свідків на підтримку вимог Апелянта та натомість попросив викликати двох свідків для надання свідчень у режимі відеоконференції, а саме пана Ігоря Іщенка, колишнього рефері ФІФА та колишнього голову Апеляційного комітету ФФК, та пана Євгена Венгера, колишнього рефері і члена Колегії рефері та інспекторів ФФК і колишнього виконавчого директора Юнацької футбольної ліги ФФУ.
57. На підтримку своєї вимоги щодо включення його до списку рефері Прем’єр-ліги Апелянт стверджує, що його результативність в якості рефері в Першій лізі, яка займала перше місце в рейтингу рефері протягом трьох сезонів поспіль, дала йому право на автоматичне підвищення до Прем’єр-ліги. Інші рефері зі значно нижчим рейтингом були підвищені до рефері Прем’єр-ліги, і лише через особисте невдоволення президента ФФУ Суркіса підвищення Апелянта було затримано або заблоковане.
58. Відновлення Апелянта як рефері в Першій лізі не виправило несправедливість, до якої, на думку Апелянта, призвело його необґрунтоване відсторонення від суддівства в українському футболі. Однак Апелянт не вимагав відшкодування збитків під час провадження в CAS, але залишив за собою право звернутися до суду, якщо його права будуть знову порушені ФФУ чи ФФК.
b) Позиція Відповідачів
59. У своїй попередній відповіді від 14 грудня 2011 року Відповідачі просили CAS відхилити всі вимоги Апелянта через відсутність юрисдикції CAS.
60. Щодо первинних вимог у апеляційній скарзі Апелянта, Відповідачі стверджували, що пан Березка насправді ніколи не був виключений зі списку рефері, а лише тимчасово відсторонений з посиланням на листи пана Колліни від 8 серпня та 15 вересня 2011 року. Після того, як призупинення було скасовано, основна вимога Апелянта більше не була дійсною.
61. Щодо вимоги «визнати поведінку Президента ФФУ Г. Суркіса та Голови Федерації футболу Києва І. Кочетова щодо Апелянта такою, що не відповідає основоположним принципам УЄФА («повага»)», Відповідачі зазначають, що пан Кочетов у своїй якості Голови ФФК публічно виявив максимальну повагу до Апелянта, нагородивши його медаллю за заслуги та діяльність на благо федерації.
62. Крім того, пан Березка не вичерпав усі внутрішні засоби правового захисту відповідно до правил українського футболу. Апелянт ніколи не подавав жодних претензій, не кажучи вже про апеляцію щодо порушення фундаментальних принципів УЄФА до будь-яких дисциплінарних органів ФФК чи ФФУ. Невичерпання національних засобів правового захисту є безперечною перешкодою, яка завадила Апелянту подати цю вимогу до CAS.
63. Відповідачі посилалися на пункт 1.3 статті 3 Статуту ФФУ, статтю 52 Дисциплінарних правил ФФУ та пункт b статті S12 Кодексу для обґрунтування цих аргументів.
64. 16 січня 2012 року Відповідачі подали спільний відзив, у якому вони повторили свої вимоги про закриття справи через відсутність юрисдикції CAS, а також надали додаткові письмові докази.
3. Слухання
65. Слухання відбулося 21 травня 2012 року в штаб-квартирі CAS у Лозанні, Швейцарія.
66. Оскільки позовні вимоги Апелянта були змінені, голова колегії повідомив сторонам на початку слухання, що колегія не вважає за потрібне заслуховувати низку свідків, викликаних сторонами, оскільки ці свідчення більше не будуть доречними. Голова колегії попросив, щоб Сторони у своїх вступних промовах зосередилися на питанні юрисдикції CAS у цій справі.
67. Заслухавши правові аргументи сторін, які, по суті, узгоджувалися з письмовими матеріалами, які вже були надані колегії, остання оголосила, що вона вирішила, відповідно до статті R57.1 Кодексу, лише заслухати свідка, викликаного Відповідачами, пана Лучано Лучі, заступника куратора системи суддівства ФФУ. Всі інші свідки були відхилені.
68. Свідчення пана Лучано Лучі можна підсумувати таким чином:
З липня 2010 року він працював заступником пана Колліни, який зараз є куратором системи суддівства ФФУ. Пан Лучі розповів про своє минуле в Італійській футбольній федерації в якості рефері протягом багатьох років в італійській лізі, а також про те, що він і пан Колліна були запрошені ФФУ реформувати українську систему суддівства, яку УЄФА критикував за те, що вона не відповідає стандартам УЄФА щодо незалежності від ФФУ. Пан Лучі сказав, що він і пан Колліна хотіли запровадити новий набір процедурних правил, які були схвалені Комітетом арбітрів ФФУ 20 грудня 2010 року. Згідно з цими правилами (параграф 6), Комітет арбітрів ФФУ повинен визначати рефері, призначених для обслуговування матчів Прем’єр-ліги вперше, керуючись низкою критеріїв, таких як високий рівень їх підготовки та досвід суддівства в Першій лізі, позитивні результати фізичних тестів і теоретичної підготовки, а вік суддів не повинен перевищувати 35 років.
69. Він пояснив, що він і пан Колліна неупереджено перевірили результати Апелянта, але не вирішили просувати його на матчі Прем’єр-ліги через його вік.
70. Під час перехресного допиту пан Лучі сказав, що, згідно з його пам’яттю, не було зроблено жодних винятків щодо вікових вимог (які можуть бути надані за обставин, коли рефері повинен був припинити свою професійну діяльність на тривалий період через травми, хвороби чи інші обґрунтовані причини), і лише з цієї причини пан Березка, якому було 38 років, не міг знову отримати право суддівства в Прем’єр-лізі України. Він сказав, що пана Березку було відновлено в якості рефері матчів Першої ліги, але ані він сам, ані пан Колліна ніколи не обіцяли пану Березці підвищення до Прем’єр-ліги.
71. Наприкінці слухання обидві Сторони чітко заявили, що не мають жодних заперечень щодо дотриманої колегією процедури і що їхнє право бути заслуханими було дотримано і що їм була надана можливість повністю представити свої доводи.
III. ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ
Підсудність
72. Перш ніж Колегія зможе оцінити суть цієї справи, вона має вирішити, чи має вона юрисдикцію для вирішення поточного спору між сторонами.
73. Відповідачі оспорювали юрисдикцію CAS, і тому колегія вирішує питання про юрисдикцію стосовно наступних двох позовних вимог Апелянта:
1. Внести ім’я С. Березки до списку рефері Прем’єр-ліги для подальшого призначення на матчі між клубами Прем’єр-ліги;
2. Визнати поведінку президента ФФУ Г. Суркіса та голови Федерації футболу м. Києва І. Кочетова щодо Апелянта такою, що не відповідає основоположним принципам УЄФА – «повага».
1. Стосовно юрисдикції CAS щодо першої вимоги Апелянта:
74. Відповідно до статті R47.1 Кодексу:
«Апеляція на рішення федерації, асоціації або спортивного органу може бути подана до CAS, якщо це передбачено їх статутом або регламентними документами, або якщо сторони уклали спеціальну арбітражну угоду та якщо апелянт перед поданням апеляції, відповідно до статуту або регламентних документів зазначеного органу, вичерпав усі доступні йому правові засоби захисту».
75. У зв’язку зі зміною вимог Апелянта, колегія тлумачить переглянуту вимогу Апелянта як визнання того, що члени Виконавчого комітету ФФК на своєму засіданні 8 грудня 2011 року фактично скасували попереднє рішення від 9 вересня 2011 року та що Комітет арбітрів ФФУ підтвердив, що його ім’я знову включено до списку рефері Першої ліги сезону 2011/2012.
76. Ані під час слухання, ані в жодному з наданих документів колегія не знайшла доказів того, що Апелянт не мав бути повністю відновлений як рефері у Першій лізі в сезоні 2011 – 2012 років або в матчах футбольних змагань міста Києва. Фактично, колегія впевнена, що цей висновок може бути єдиним логічним висновком, який можна зробити з листа, підписаного паном Колліною 8 грудня 2011 року, та резолюції ФФK того ж дня.
77. Крім того, на основі доказів і, зокрема, свідчень пана Лучіано Лучі, колегія повинна дійти висновку, що ані Комітетом арбітрів ФФУ, ані будь-яким іншим керівним органом українського футболу не було прийнято рішення про виключення Апелянта зі списку рефері Прем’єр-ліги для подальшого призначення на матчі між клубами Прем’єр-ліги. Колегія звернула увагу на те, якими є критерії відбору, оприлюднені в процедурних положеннях, що регулюють суддівську діяльність, а також процедуру відбору, оцінки та ротації для рефері ФФУ, і не бачить формальних чи юридичних проблем у наявності таких критеріїв при відборі рефері в Україні.
78. Наскільки колегія може оцінити ситуацію на даний момент, Апелянт не надсилав жодних офіційних запитів на включення до списку Прем’єр-ліги після рішення Комітету арбітрів ФФУ та Виконавчого комітету ФФК від 8 грудня 2011 року. Оскільки жодного запиту не було зроблено, а згодом і жодного рішення щодо можливості Апелянта стати рефері Прем’єр-ліги ухвалено не було, Колегія дійшла висновку, що CAS не має юрисдикції в цьому відношенні просто тому, що жодний відповідний керівний орган в українському футболі ніколи не ухвалював жодного рішення стосовно питання про включення Апелянта до списку рефері Прем’єр-ліги.
79. Таким чином, Колегія відхиляє першу вимогу Апелянта, оскільки CAS не має юрисдикції.
2. Стосовно юрисдикції CAS щодо другої вимоги Апелянта:
80. Незважаючи на те, що колегія з письмових пояснень Апелянта зрозуміла, що він переконаний, що рішення, які були прийняті проти нього в рамках дисциплінарного провадження після дитячого футбольного матчу між ФК «Київ» і ФК «Локомотив», і подальше рішення про відсторонення його від суддівства на матчах Першої ліги України були спричинені неправомірним впливом пана Г. Суркіса, президента ФФУ, та/або пана І. Кочетова, голови ФФУ, ця колегія не знаходить доказів на підтвердження таких звинувачень.
81. Таким чином, колегія витлумачила цей запит про судовий захист як прохання про більш загальне визнання нею того факту, що нібито неправомірна – або необґрунтована – поведінка пана Суркіса та пана Кочетова проти Апелянта є несумісною з фундаментальними принципами УЄФА – «повага».
82. Із наданих доказів до та під час слухання колегія не виявила жодної офіційної скарги, поданої Апелянтом до українських футбольних органів проти президента ФФУ чи голови ФФК, в якій би зазначалося, що вони вплинули на результат провадження проти Апелянта або діяли проти Апелянта вцілому всупереч основним принципам УЄФА. колегія також не була поінформована про будь-які скарги, які Апелянт міг подати проти цих осіб безпосередньо в УЄФА.
83. Таким чином, ця колегія доходить висновку, що не було прийнято рішення, згідно з яким можна було б подати апеляцію до CAS.
84. Насамкінець, для уникнення сумнівів, колегія зазначає, що навіть якщо таке рішення можна тлумачити як прийняте, Апелянт не вичерпав жодних національних засобів правового захисту, доступних відповідно до нормативних актів українського футболу на національному рівні, що неминуче призвело б до того самого результату, а саме, що ця колегія не має юрисдикції відповідно до статті R47 Кодексу приймати рішення щодо другої вимоги Апелянта.
85. Таким чином, колегія вважає, що CAS не має юрисдикції щодо другої вимоги, що призводить до остаточного висновку про те, що справу повністю відхилено через відсутність юрисдикції CAS.
IV. ВИСНОВОК
86. У світлі вищевикладеного, колегія вважає, що апеляція Апелянта проти ФФУ та ФФК повністю відхилена через відсутність юрисдикції CAS.
З ЦИХ ПІДСТАВ
Спортивний арбітражний суд постановляє:
1. Відхилити свою юрисдикцію розглядати апеляцію, подану Сергієм Березкою 19 листопада 2011 року проти Федерації футболу України та Федерації футболу Києва.
2. Відхилити апеляційну скаргу, подану Сергієм Березкою 19 листопада 2011 року.
3. (...).
4. (...).
5. Відхилити всі інші клопотання та вимоги.