Всесвітнє антидопінгове агенство, ВАДА, засноване Міжнародним Олімпійським Комітетом, МОК, та урядами провідних країн у 1999р., є основним «нормотворцем» у сфері міжнародної боротьби з допінгом. Формально його акти не мають обов’язкової юридичної сили (як-то Всесвітній антидопінговий кодекс (ВАДАК) та його невід’ємні частини – 8 Міжнародних Стандартів), але їх можна віднести до норм «м’якого права».
Міжнародними Стандартами ВАДА є:
·Code Compliance by Signatories – Дотримання ВАДАК Підписантами
·Education – З антидопінгової освіти
·Prohibited List – Заборонений список (переглядається щороку)
·Therapeutic Use Exemptions (TUEs) – З видачі дозволів на терапевтичне використання [заборонених речовин та методів]
·Testing and Investigations – з 2027 р. він буде розділений на два документи (Testing + Investigations and Intelligence) – Тестування й збирання доказів та проведення розслідувань
·Laboratories – МС для акредитованих ВАДА лабораторій [які аналізують допінг проби спортсменів]
·Results Management – Управління результатами [отриманих лабораторних звітів щодо аналізу допінг проб та іншої інформації щодо можливого порушення антидопінгового правила]
·Protection of Privacy and Personal Information – Захист персональних даних
Для кожного Міжнародного Стандарту розроблено Керівництва («best practice») та 15 Технічних документів.
ВАДА є великою неурядовою організацією, яка наділена суспільно значущими функціями, в т.ч. міжнародної нормотворчості в галузі боротьби зі вживанням допінгу, в силу чого держави добровільно погоджуються дотримуватися саморегулятивних норм цієї організації. Примітно, що засновники ВАДА передбачили у його статуті можливість реорганізації в іншу структуру на основі норм міжнародного публічного права.
ВАДА діє на підставі статуту та засноване у формі фундації відповідно до Цивільного Кодексу Швейцарії. Місцезнаходженням фонду є Лозанна, проте статут дозволяє обрати й інше місце для штаб-квартири. Так, у 2001 році штаб-квартира перенесена ВАДА до Монреаля (Канада); у Лозанні залишився європейський регіональний офіс. Окрім того, регіональні офіси ВАДА діють в Токіо (Японія), Кейптауні (Південна Африка) та Монтевідео (Уругвай).
Найвищим керівним органом є Правління, до якого входять не більше 40 членів, обраних з представників олімпійського руху і публічної влади (урядами держав і міжурядовими організаціями). Правління очолює голова, який обирається на 3-річний строк, з обов’язковою ротацією кожні два строки між представниками олімпійського руху і публічної влади. Оперативне управління ВАДА здійснює Виконавчий комітет, що складається з 12 членів, обраних зі складу Правління. Контрольні функції покладені на незалежний аудит.
Статут ВАДА передбачає можливість за рішенням Правління запрошувати на його засідання з правом дорадчого голосу як консультантів організації, які мають обґрунтований інтерес у роботі ВАДА та повноваження у відповідних сферах. Такий статус був наданий ВОЗ та Інтерполу.
Особливістю структури ВАДА є те, що Правління, яке складається з 40 членів, «… є рівним партнерством між олімпійським рухом і публічною владою». Рівність представництва в органах ВАДА, рівність голосів при прийнятті рішень, система ротації посадових осіб – представників спортивного руху і публічної влади, рівність фінансових внесків від олімпійського руху та від держав ретельно врегульовані статутом.
Членство у ВАДА державних органів і міжурядових організацій не наділяє його особливим міжнародно-правовим статусом (ВАДА є типовою неурядовою організацією, заснованою приватно-правовим актом у відповідності зі швейцарським законодавством), але забезпечує врахування інтересів держав у його діяльності.
Так, щоразу до ВАДАК вносяться зміни (він був ухвалений у 2003 році, а потому переглянутий у 2009, 2015, 2021 роках і наступні зміни плануються на 2027 рік), у цьому консультаційному процесі беруть участь наступні учасники (спеціалісти у сфері боротьби з допінгом):
- Уряди країн (міністерства спорту, здоров’я, правоохоронні органи);
- НАДО, НОКи;
- МСФ, Асоціація міжнародних федерацій літніх олімпійських видів спорту (ASOIF), Асоціація міжнародних федерацій зимових олімпійських видів спорту (AWOIF), організатори найбільших змагань (МОК, МПК);
- Неурядові організації;
- Рада Європи, органи Євросоюзу, ВООЗ, ЮНЕСКО, Офіс ООН по боротьбі з наркотиками та злочинністю.
Суспільна значущість завдань, що стоять перед ВАДА, визначає високий ступінь співробітництва держав та неурядових організацій (національних спортивних федерацій, НСФ, та міжнародних спортивних федерацій, МСФ) і призводить до залучення ВАДА в міжнародні відносини за межами спорту.
У традиційних міждержавних відносинах ВАДА, залишаючись неурядовою організацією, має обмежену міжнародну правосуб’єктність. Ефективність антидопінгових норм, прийнятих ВАДА, забезпечується за рахунок поєднання механізмів саморегуляції спортивних організацій з конвенційними міжнародно-правовими зобов’язаннями держав. Так, Кодекс ВАДА є додатком до Міжнародної Конвенції «Про боротьбу з допінгом у спорті», яка ратифікована Законом України N 68-V від 03.08.2006.
Незважаючи на формально приватно-правовий характер, ВАДА здійснює публічно-правові функції. Серед цілей і завдань ВАДА в її статуті зазначені:
- заохочення і координація на міжнародному рівні боротьби з допінгом у спорті у всіх його формах, у тому числі за допомогою співпраці з міжурядовими організаціями, урядами, органами державної влади, МСФ, національними антидопінговими організаціями (НАДО);
- зміцнення на міжнародному рівні етичних принципів, які пропагують неприйнятність допінгу у спортивній діяльності, з метою захисту здоров’я спортсменів;
- щорічне ухвалення Списку заборонених у спорті речовин і методів та доведення його до відома всіх державних і приватних органів, зокрема МСФ, НСФ, НАДО;
- заохочення, координація та, за необхідності, здійснення спільно з державними органами та МСФ, НСФ, НАДО організації забору допінг-проб у спортсменів без попереднього повідомлення у позазмагальний період;
- розробка, узгодження та уніфікація наукових, адміністративних і технічних стандартів і процедур забору та аналізу допінг-проб;
- сприяння гармонізації правил, дисциплінарних процедур, санкцій та інших заходів, що забезпечують боротьбу з допінгом у спорті, а також сприяння їх уніфікації, беручи до уваги права спортсменів;
- розробка і вдосконалення антидопінгових освітніх та профілактичних програм на міжнародному рівні;
- заохочення і координація досліджень у галузі боротьби з допінгом у спорті;
- щорічний аудит акредитованих ВАДА лабораторій та НАДО.
Ефективність створеного під егідою ВАДА антидопінгового режиму пояснюється його комплексним характером: саморегулятивний ВАДАК інтегрований в міжнародно-правові зобов’язання держав у сфері боротьби з допінгом.
Початок міжнародно-правовому регулюванню поклала Рада Європи, ухваливши в 1989 р. Конвенцію проти застосування допінгу. Конвенція зобов’язує держави ухвалювати законодавчі акти або адміністративні заходи, спрямовані на обмеження доступності допінгу і застосування в спорті заборонених речовин і методів; створювати або сприяти створенню на своїй території лабораторій антидопінгового контролю, які відповідають критеріям, прийнятим компетентними міжнародними спортивними організаціями; заохочувати свої НСФ до розробки та застосування заходів по боротьбі з допінгом у спорті, для чого закликати свої спортивні організації розробляти та узгоджувати власні антидопінгові правила на основі правил, прийнятих компетентними міжнародними спортивними організаціями.
Додатковий протокол до Конвенції, ухвалений у 2002 році, адаптував положення Конвенції до антидопінгового режиму ВАДА: держави взаємно визнають право НАДО проводити відповідно до внутрішніх норм країни-організатора допінг-контроль спортсменів, які прибувають з інших держав-учасниць Конвенції; визнають компетенцію ВАДА та інших організацій, що діють під його керівництвом, щодо здійснення перевірок спортсменів поза змаганнями на їх території або в іншому місці.
У 2005 році ЮНЕСКО прийняла Міжнародну конвенцію про боротьбу з допінгом у спорті, яка закріплює унікальний механізм координації норм міжурядового договору з нормами ВАДАК через відсилання, причому пріоритет отримують принципи ВАДАК. Для забезпечення зв’язаності держав нормами ВАДАК, що правовими засобами можна забезпечити тільки через приєднання держав до договору, до ВАДАК включена стаття 22, яка передбачає санкції у разі відмови держави від приєднання до Конвенції ЮНЕСКО або від виконання її вимог (заборона на організацію змагань, позбавлення мандатів і посад в рамках ВАДА чи МОК). Поєднання норм саморегуляції і міжнародного договору призвело до надзвичайно високої ефективності впливу на держави.
Міжнародно-правові зобов’язання держав по антидопінговим договорам в поєднанні зі специфікою структури міжнародного спортивного руху призводять до існування складної системи підпорядкованості НАДО. Як структурні елементи спортивного співтовариства НАДО прямо підзвітні ВАДА і керуються ВАДАК, на підставі якого ухвалюють власні антидопінгові правила (АДП). У тих державах, де антидопінгові органи засновані державою, застосування ВАДАК визначається статтею 4 Конвенції ЮНЕСКО, як і у випадку з Україною.
Інтенсифікація боротьби з допінгом на міжнародному рівні призвела до прийняття низкою держав національного антидопінгового законодавства: трудового, адміністративного, кримінального. Сучасна судова практика показує, що немає конфлікту юрисдикцій щодо справ про допінг між національними судами та спортивними організаціями. Зокрема, притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності за антидопінгові правопорушення не мають результатом неможливість притягнення до дисциплінарної відповідальності спортивними організаціями за одне і те саме порушення.
Унікальною видається ситуація з проведенням зимових Олімпійських ігор у Турині в 2006р, де Італія на період Олімпійських ігор погодилася обмежити застосування національного кримінального законодавства на користь ВАДАК.
В Україні в якості НАДО діє Національний антидопінговий центр України, який є державною бюджетною установою, що належить до сфери управління Мінсім’ямолодьспорту. Центр утворено на підставі Постанови КМУ від 25.07.2002 № 1063 з метою профілактики, запобігання застосуванню і розповсюдженню допінгу в спорті.
Згідно з Положенням, Центр у своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України «Про антидопінговий контроль у спорті», іншими законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України та ВАДАК.
Серед основних завдань НАДЦ значиться співробітництво з відповідними іноземними організаціями та обмін у сфері боротьби зі застосуванням допінгу в спорті, включаючи обмін інформацією, знаннями та досвідом, а також співробітництво у виконанні програм проведення допінг-тестування.
Також в Україні діє Закон України «Про антидопінгову діяльність» від 26 січня 2022 року № 2011-IX, а Кримінальний кодекс України передбачає кримінальну відповідальність за спонукання неповнолітніх до вживання допінгу, а саме – ст. 323.