Огляд справи CAS 2023/A/9443 Анатолій Тимощук проти Української асоціації футболу -УАФ

I. СТОРОНИ

1. Апелянт, Анатолій Тимощук («Апелянт») є українським професійним футбольним тренером, який зараз працює асистентом тренера у «Зеніті» Санкт-Петербург. У минулому він був одним із найвідоміших та найуспішніших українських професійних футболістів усіх часів, вигравав численні національні титули, був капітаном національної збірної та провів рекордну кількість міжнародних матчів. Його клубна кар'єра за межами України також була зірковою, особливо в той час, коли "Зеніт" і "Баварія" виграли відповідно Кубок УЄФА та Суперкубок УЄФА з "Зенітом" і Лігу чемпіонів УЄФА з "Баварією".

2. Відповідач, Українська асоціація футболу («УАФ») є керівним органом футболу в Україні, членом ФІФА (Міжнародної федерації футбольних асоціацій) та УЄФА (Союзу європейських футбольних асоціацій).

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

3. Тут Колегія викладає обставини справи до моменту подання Апелянтом апеляції до CAS. Колегія взяла до уваги всі факти, надані їй Сторонами, однак ті, що викладені нижче, на її думку, є найбільш важливими для вирішення цієї справи.

4. У жовтні 2015 року Апелянт успішно пройшов тренерський курс УЄФА, проведений УАФ, і отримав ліцензію УЄФА А, яка була дійсна до 31 грудня 2018 року. У 2017 році Апелянт отримав тренерську ліцензію УЄФА Pro від Центру ліцензування УАФ , дійсну до 31 грудня 2020 р. Нарешті, у 2020 р. Апелянт пройшов додаткові курси в УАФ, таким чином продовживши свою тренерську ліцензію UEFA Pro до 31 грудня 2023 року.

5. З 2017 року Апелянт працював тренером клубу «Зеніт» зі Санкт-Петербурга. Крім того, особисте життя Апелянта зосереджено на Санкт-Петербурзі, де він проживає зі своєю партнеркою (громадянкою Росії) та її дітьми.

6. В апеляційній скарзі Апелянта зазначено наступне (пункт 8):

«24 лютого 2022 року, у день російського вторгнення в Україну, Апелянт опублікував історію у своєму особистому профілі в Instagram із таким повідомленням: «Нам потрібний МИР. Заради наших дітей та батьків, заради життя на Землі» та додав хештег [Українською мовою] («Ні війні»)».

7. Схоже, що повідомлення Апелянта в Instagram було написано українською та англійською мовами та датоване 19:28 год. 24 лютого 2022 року. Крім того, прямо під текстом повідомлення є зображення, на якому зображені з’єднані ліва та права долоні із накладеною картою світу, а потім усередині – карта України (та карта включала Крим як позначення української території) у її національних кольорах із фразою «Моліться за Україну» (англійською) посередині.

8. У якийсь момент незабаром після того, як Апелянт опублікував своє повідомлення в Instagram, воно перестало бути видимим онлайн через 24 години, що, як розуміє Колегія, і це не заперечувалося Сторонами, є звичайним аспектом для історій на цій інтернет-платформі.

9. Апелянт не зробив жодних подальших публічних коментарів ані за, ані проти України чи Російської Федерації. Він мовчав, і єдиною позицією, яку він публічно зайняв, було його повідомлення в Instagram.

10. Комітет з етики та чесної гри УАФ («Комітет з етики») провів засідання 8 березня 2022 року. У протоколі цього засідання зазначено, що різні публікації в соціальних мережах та інша загальнодоступна інформація розглядалася у зв’язку з Апелянтом. Цей комітет зазначив, що оскільки Апелянт залишився в Росії, працюючи з «Зенітом» Санкт-Петербург, а також не робив жодних публічних заяв на підтримку України, це мало наступні наслідки, а саме: він завдав шкоди репутації футболу згідно зі статтею 4(1)( 1.4) Кодексу етики та чесної гри («Кодекс етики»). Комітет з етики вирішив наступне:

«1. Визнати Тимощука Анатолія Олександровича, 30.03.1979, таким, що порушив п. 1.4. ч. 1 ст. 4 Кодексу етики та чесної гри УАФ;

2. Доручити секретарю Комітету з питань етики та чесної гри УАФ звернутися до КДК УАФ з наступними пропозиціями:

- позбавити Тимощука А.О. тренерської ліцензії Pro, виданої Центром ліцензування УАФ;

- доручити адміністрації УАФ звернутися до органів державної влади щодо позбавлення Тимощука А.О. усіх державних нагород та почесних звань;

- позбавити Тимощука А.О. всіх титулів переможця та срібного призера Чемпіонату України, Кубка України, Суперкубка України;

- виключити Тимощука А.О. з офіційного реєстру гравців збірних УАФ.

3. Надати висновок Комітету на розгляд Контрольно-Дисциплінарного Комітету УАФ».

11. 9 березня 2022 року Контрольно-дисциплінарний комітет УАФ («Дисциплінарний Комітет») вирішив наступне на підставі отримання та перегляду рішення Комітету з етики (як вказано вище):

«1. Відкрити провадження у справі «Про заяву Комітету етики та чесної гри УАФ щодо можливих порушень Кодексу етики та чесної гри А.О. Тимощуком» та присвоїти реєстраційний номер №КДК- 04/2022.

2. Призначити дату проведення засідання КДК УАФ з питання, зазначеного в пункті 1 цієї ухвали, на 11.03.2022. Засідання провести з використанням сучасних засобів зв'язку.

3. А.О. Тимощуку до 10.03.2022 (включно) надати до КДК УАФ роз’яснення (за наявності) з цього питання.

4. Цю ухвалу надіслати А.О. Тимощуку (через ФК «Зеніт» Санкт-Петербург)».

12. 10 березня 2022 року Апелянт надіслав листа до Дисциплінарного Комітету, і його текст нижче подається повністю:

«Учора я отримав копію ухвали Комітету з етики та чесної гри УАФ (далі – Комітет), в якій містяться звинувачення на мою адресу в порушенні мною Кодексу етики та чесної гри УАФ. Комітет звинувачує мене в діях, які завдають шкоди репутації футболу. На думку Комітету, я завдав шкоди тим, що не залишив роботу в ФК «Зеніт» і не робив публічних заяв щодо ситуації в Україні після 24.02.2022. До своїх звинувачень Комітет додав скріншоти публікацій в Інтернеті, які містять слова генерального директора «Зеніту» Олександра Медведєва про те, що «весь тренерський і медичний штаб продовжує працювати в синьо-біло-блакитному клубі». Комітет ніколи не зв’язувався зі мною і не просив жодних пояснень. За свою кар'єру я працював в українських, європейських і російських клубах, і для мене завжди головним критерієм було чесно і сумлінно виконувати свої обов'язки перед уболівальниками, перед командою, перед клубом. Це, на мій погляд, найважливіше, коли ми говоримо про репутацію футболу. Футбол, як і спорт загалом, не повинен ставати засобом політичних маніпуляцій. Для мене слова «репутація футболу» – це більше, ніж просто фраза з Кодексу УАФ, і якщо Комітет звинувачує мене в такому серйозному порушенні, то хотілося б бачити вагоміші докази, ніж просто гнівні та нецензурні заяви окремих футбольних гравців. Для мене репутація футболу - це не те, чим можна маніпулювати як завгодно відповідно до політичних проблем, що виникають. Цілком ймовірно, що для Комітету це лише можливість влаштувати новинний привід у ЗМІ. Інакше як пояснити таку кількість публікацій менш ніж за добу на всіх можливих і неможливих новинних порталах з текстом їхньої заяви? Я рішуче виступаю за мир на рідній землі, і єдине, про що я зараз можу думати, це те, щоб сторони якнайшвидше сіли за стіл переговорів і знайшли консенсус, який відновить мир. Якщо, на думку Комітету, моє відсторонення, виключення та позбавлення ліцензії якимось чином сприятимуть досягненню миру, то я готовий сам від усього цього відмовитися. Але як професійний спортсмен і людина, для якої репутація футболу – це більше, ніж просто слова, я ніколи не дозволю собі стати інструментом політичних маніпуляцій».

13. 11 березня 2022 року Дисциплінарний Комітет провів засідання та ухвалив таке рішення (згідно протоколу цього засідання):

«Проаналізувавши наявні матеріали справи, КДК УАФ дійшов висновку, що співпраця Тимощука А.О. з футбольним клубом з держави-агресора під час воєнного стану в Україні на тлі того, що більшість українських футболістів не тільки не можуть займатися футболом, але й опинилися у глибокому неспокої, щодня хвилюючись за своє життя та життя своїх близьких, є поведінкою, яка завдає шкоди репутації як футболу, так і УАФ. Відповідно до застосовних положень статті 2.2.16 і статей 6, 36, 41 і 75 Дисциплінарних правил УАФ [«Дисциплінарних правил»] і статті 4.1.4 Кодексу етики та чесної гри УАФ, -

КОНТРОЛЬНО-ДИСЦИПЛІНАРНИЙ КОМІТЕТ УАФ ВИРІШИВ:

1. Заборонити Тимощуку А.О. займатися будь-якою, пов’язаною з футболом (адміністративною, спортивною тощо) діяльністю (внаслідок поведінки, що наносить шкоду репутації як спорту футболу, так і УАФ) довічно.

2. Позбавити Тимощука А.О. всіх титулів переможця та срібного призера Чемпіонатів України, Кубка України та Суперкубка України.

3. Рекомендувати Центру ліцензування УАФ вжити відповідних заходів щодо відкликання (анулювання) виданої Тимощуку А.О. тренерської ліцензії УЄФА рівня Pro.

4. Адміністрації УАФ звернутися до органів державної влади щодо позбавлення Тимощука А.О. всіх державних нагород та почесних звань.

5. Це рішення набирає чинності з дня його ухвалення.

6. Відповідно до статей 78 та 80 Дисциплінарних правил УАФ, апеляція на це рішення може бути подана до Апеляційного комітету УАФ протягом 10 (десяти) днів з дня отримання тексту цього рішення з мотивувальною частиною».

14. 19 липня 2022 року Апелянт подав апеляцію до Апеляційного комітету УАФ (далі – Апеляційний комітет) на вищезазначене рішення Дисциплінарного Комітету.

15. 24 січня 2023 року Апеляційний комітет ухвалив наступне рішення, резолютивну частину якого було повідомлено Апелянту 1 лютого 2023 року, а мотивувальну частину - 16 травня 2023 року (витяг із протоколу засідання того дня) («Оскаржуване рішення»):

«144. Апеляційний комітет УАФ, проаналізувавши всі наявні матеріали справи (в тому числі ті, які прямо не згадуються в тексті цього рішення), дійшов висновку, що Контрольно-дисциплінарний комітет (КДК) УАФ правильно оцінив фактичні обставини справи та належним чином застосовував відповідні положення Дисциплінарних правил УАФ та Кодексу етики та чесної гри. Таким чином, Апеляційний Комітет не має підстав для скасування рішення Контрольно-дисциплінарного комітету (КДК) УАФ від 11 березня 2022 року. Враховуючи викладене, та керуючись статтею 85 Дисциплінарних правил УАФ, Апеляційний комітет УАФ – вирішив:

1. Апеляційну скаргу А.О. Тимощука на рішення Контрольно-дисциплінарного комітету (КДК) УАФ у справі № КДК-04/2022 «Про заяву Комітету з етики та чесної гри УАФ щодо можливих порушень Кодексу етики та чесної гри УАФ А.О. Тимощуком» − відхилити в повному обсязі.

2. Рішення Контрольно-дисциплінарного комітету (КДК) УАФ у справі № КДК-04/2022 від 11.03.2022 «Про заяву Комітету з етики та чесної гри УАФ щодо можливих порушень Кодексу етика та чесної гри щодо А.О. Тимощука» − залишити без змін.

3. Рішення набирає сили з моменту його ухвалення.

4. Відповідно до Дисциплінарних правил УАФ, статті R49 Кодексу CAS, рішення, ухвалене Апеляційним комітетом УАФ, може бути оскаржено до Спортивного арбітражного суду (CAS), у Лозанні, не пізніше ніж протягом 21 дня з моменту його отримання».

16. 1 лютого 2023 року Апелянт отримав оскаржуване рішення. 4 лютого 2023 року Апелянт подав запит на отримання мотивувальної частини оскаржуваного рішення, яка була нарешті надана йому 16 травня 2023 року. Очікуючи на отримання вмотивованого рішення, Апелянт подав апеляцію до CAS 16 лютого 2023 року, вимагаючи скасування рішення.

III. ПРОВАДЖЕННЯ В СПОРТИВНОМУ АРБІТРАЖНОМУ СУДІ

17. 16 лютого 2023 року Апелянт подав апеляційну скаргу до Спортивного арбітражного суду (CAS) проти УАФ щодо оскаржуваного рішення відповідно до статей R47 та R48 Кодексу спортивного арбітражу («Кодекс»).

18. У своїй апеляційній заяві Апелянт із самого початку клопотав про біфуркацію процесу, щоб можна було встановити, чи Відповідач мав юрисдикцію над Апелянтом, а також визначити аргумент щодо відсутності права на вчинення дії.

19. 9 березня 2023 року, на прохання Відповідача та відповідно до статті R32(3) Кодексу, заступник голови Палати апеляційного арбітражу CAS вирішив призупинити це провадження.

20. 11 квітня 2023 року провадження було відновлено.

21. 1 травня 2023 року заступник голови Палати апеляційного арбітражу CAS вирішив передати це провадження на розгляд колегії з трьох арбітрів. Відповідно, в той же день Апелянту було запропоновано призначити арбітра протягом 10 днів, в іншому випадку апеляція вважатиметься відкликаною.

22. 8 травня 2023 року Апелянт призначив Воутера Ламбрехта, адвоката з Барселони, Іспанія, арбітром.

23. 30 травня 2023 року Відповідач призначив Мацея Балазінського, адвоката з Кракова, Польща, арбітром.

24. 27 червня 2023 року Канцелярія CAS від імені голови Палати апеляційного арбітражу повідомила сторони, що для розгляду цієї апеляції було призначено наступну колегію:

Голова: Клаус Райхерт, адвокат у Лондоні, Сполучене Королівство

Арбітри: Воутер Ламбрехт, адвокат, Барселона, Іспанія

Мацей Балазінський, адвокат, Краків, Польща

25. 4 липня 2024 року Колегія запросила у Апелянта додаткових роз’яснень щодо запиту Апелянта на біфуркацію та Відповіді Відповідача на нього, а також запросила його надати коментар щодо характеру формулювання резолюції щодо відсутності права Відповідача на вчинення дії, про що він клопотав на початку провадження, і, розглянувши його відповіді, а також зауваження Відповідача, наступне повідомлення було надіслано Сторонам 8 серпня 2023 року Канцелярією CAS від імені Колегії:

«Сторони повідомляються, що Колегія розглянула всю кореспонденцію та подання Сторін, що є на сьогоднішній день і доходить висновку, що Сторони не мають спору щодо того, що питання «юрисдикції» може бути розглянуто попередньо, до розгляду інших питань (якщо такі виникнуть пізніше). Проте, уважно обміркувавши це питання, Колегія дійшла висновку, що краще, щоб Апелянт спочатку виклав свою позицію повністю в письмовій формі, а потім – Відповідач. Після цього Колегія, отримавши повну інформацію про всі аспекти цієї справи, вирішить питання щодо наступних процесуальних дій».

26. Відповідно до статті R51 Кодексу Апелянт подав свою Апеляційну скаргу 18 вересня 2023 року.

27. Відповідно до статті R55 Кодексу Відповідач подав свою Відповідь 6 листопада 2023 року.

28. 7 листопада 2023 року Апелянт поновив свою заяву (як зазначено вище) про біфуркацію.

29. 4 грудня 2023 року, розглянувши всі заяви та докази, подані Сторонами, а також уважно та належним чином розглянувши запит Апелянта про біфуркацію, Колегія видала таке розпорядження:

«Трибунал уважно розглянув Апеляційну Скаргу і Відповідь на неї, щоб визначити, чи доцільно, як бажає Апелянт, розділити це провадження і винести рішення щодо «юрисдикції та естопеля». Апелянт припускає, що ці питання можуть бути вирішені без проведення слухання, «оскільки вони мають правовий характер».

Трибунал не вважає, що справу Апелянта щодо естопеля можна легко відокремити від спірних питань щодо основних фактів. Цей висновок можна легко зробити, ознайомившись з Апеляційною Скаргою та Відповіддю на неї, і Трибунал не вважає за потрібне поглиблено занурюватися в детальне обґрунтування; за винятком того, що для того, щоб Трибунал міг справедливо та ретельно вирішити це питання, йому знадобиться максимально повне розуміння та визначення всіх наявних фактичних питань, ретельно сформульованих у хронологічному порядку. Наразі це не процес, який легко піддається юридичному вирішенню, базуючись лише на документах. Таким чином, оскільки Апелянт прагне виділити це питання, йому в цьому відмовлено і питання залишається для розгляду (за необхідності) у належний час.

Повертаючись до питання юрисдикції Контрольно-дисциплінарного комітету УАФ («КДК УАФ») та Апеляційного комітету УАФ («АК УАФ»), Трибунал нагадує, зокрема, про другий абзац листа Відповідача від 13 липня 2023 року, і вважає, що існує очевидна спільна точка зору, яка виражає бажання завчасно вирішити питання, які можуть входити, у загальному сенсі, до сфери юрисдикції. Однак, розглянувши Апеляційну Скаргу і Відповідь, Трибунал вважає, що, перш ніж остаточно вирішити щодо клопотання Апелянта про біфуркацію, йому необхідна допомога для більш повного розуміння певних аспектів справи.

Таким чином, як перший крок у цьому відношенні, Сторонам пропонується викласти в письмовій формі, не більше ніж на 5 сторінках, свою чітку позицію щодо наступного питання:

• на момент ініціювання процесу проти апелянта КДК УАФ, які були правові відносини (включаючи їх характер і зміст), якщо такі були, між Апелянтом і КДК УАФ?

Відповідаючи на це запитання, Сторони мають вказати Трибуналу на наявні частини протоколу, які вони вважають за потрібне, і, якщо є якісь інші фактичні чи юридичні аспекти особливої важливості, їх можна додати до протоколу. Сторони не повинні відволікатися на обговорення наслідків, але ретельно зосередитися на формулюванні обсягу правових відносин (якщо такі є) на конкретний момент часу».

30. 14 грудня 2023 року на вищезазначений запит Колегії Апелянт надіслав своє подання щодо правовідносин між Апелянтом і Контрольно-дисциплінарним комітетом УАФ («КДК УАФ») на момент ініціювання процесу проти Апелянта КДК УАФ. По суті, Апелянт стверджував, що таких правовідносин між ним і КДК УАФ не було. Апелянт підкреслив, що він більше не займається футбольною діяльністю в Україні, він не має жодних договірних відносин з жодним клубом чи федерацією в Україні та що спір (дисциплінарне провадження) щодо нього не є «внутрішнім» спором. Апелянт відмовився розглядати тренерську ліцензію як відповідний фактор у справі.

31. 26 грудня 2023 року, на вищезазначений запит Колегії, Відповідач надав своє подання щодо правовідносин між Апелянтом і КДК УАФ на момент ініціювання процесу проти Апелянта КДК УАФ. По суті, Відповідач стверджував, що існувало три типи застосовних правовідносин, а саме: (a) українське громадянство Апелянта; (b) тренерська ліцензія УЄФА Pro, видана Апелянту через Відповідача; та (c) попередні професійні контракти Апелянта з двома українськими футбольними клубами.

32. 23 січня 2024 року, ретельно розглянувши доводи Сторін щодо правовідносин між Апелянтом і Відповідачем, Колегія запитала їх про таке:

«Таким чином, конкретне питання для вирішення зараз таке: чи перебували Апелянт і Відповідач у відповідних правовідносинах станом на 9 березня 2022 року на підставі однієї, другої або всіх трьох підстав, перелічених Відповідачем у його листі від 26 грудня 2023 року. Повертаючись до процедури, чи хочуть Сторони бути заслуханими щодо цього конкретного питання? Або Сторони погоджуються, щоб Колегія вирішила це питання на основі письмових матеріалів, наявних у справі? Якщо слухання буде проведено, Колегія вважає, що не буде потрібно більше двох годин (бажано через віртуальні засоби). Будь ласка, дайте відповідь на ці запитання до 29 січня 2024 року. Якщо Колегія встановить, що між Сторонами існували відповідні правові відносини (на підставі однієї, іншої або всіх трьох аргументованих підстав), цей висновок буде повідомлено Сторонам листом від CAS із подальшим зазначенням причин у остаточному рішенні по суті справи. Якщо Колегія встановить, що між Сторонами не існувало відповідних правовідносин, про це буде повідомлено шляхом ухвалення рішення».

33. Пізніше Сторони підтвердили, що жодна з них не вимагала слухання щодо питання, поставленого Колегією (як зазначено вище).

34. Колегія взяла час для обговорення, і 15 лютого 2024 року Сторонам було надано таке рішення:

«Колегія нагадує про своє повідомлення Сторонам, надіслане їм CAS 23 січня 2024 року, у якому було викладено таке питання для визначення:

«... чи перебували Апелянт і Відповідач у відповідних правовідносинах станом на 9 березня 2022 року на підставі однієї, другої або всіх трьох підстав, перелічених Відповідачем у його листі від 26 грудня 2023 року».

Колегія також зазначає, що Сторони зазначили, що вони погодилися щодо прийняття рішення з цього питання без слухання та на основі письмових документів.

Колегія обговорила та зараз повідомляє про своє рішення (обґрунтування якого буде надано в остаточному рішенні пізніше).

1. Громадянство Апелянта та попередні контракти з двома українськими клубами (а також титули, які він виграв, граючи за ці клуби) не є відповідними правовідносинами з Відповідачем станом на 9 березня 2022 року.

2. Професійна тренерська ліцензія УЄФА Pro Апелянта породжує відповідні правовідносини з Відповідачем станом на 9 березня 2022 року (з огляду на закінчення терміну дії такої ліцензії 31 грудня 2023 року). Проте на даний момент Колегія не робить висновків щодо змісту таких правовідносин або щодо їх значущості для того, що стосується справи, це питання буде розглянуто у належний час.

Тепер Колегія робить вказівки щодо подальшого проведення цього арбітражу.

По-перше, у світлі викладених вище рішень, чи хочуть Сторони бути заслуханими щодо питань, що залишилися невирішеними в цьому арбітражі, чи Сторони погоджуються, щоб Колегія вирішила такі питання на основі наявних письмових документів (маючи на увазі, як завжди, що до повноважень Колегії належить ухвалення остаточного рішення чи проводити слухання чи ні)?»

35. Апелянт не вимагав проведення слухання. Відповідач вимагав слухання. Колегія розглянула це питання та вирішила провести усне слухання (за участю самих Сторін та будь-яких свідків, яким було дозволено бути присутніми дистанційно), і про це рішення було повідомлено Сторонам 4 березня 2024 року.

36. 23 березня 2024 року Апелянт повідомив імена осіб, які будуть присутні на слуханні, а саме - двох своїх адвокатів. Жодного свідка вказано не було.

37. 25 березня 2024 року Відповідач надав свій список представників і свідків.

38. 10 квітня 2024 року було видано Процедурний порядок.

39. Того ж дня Відповідач підписав і повернув Процедурний порядок.

40. 16 квітня 2024 року Апелянт підписав і повернув Процедурний порядок.

41. 22 квітня 2024 року в приміщенні CAS у Лозанні відбулося слухання. Колегія, радник CAS, адвокати Апелянта та адвокати Відповідача були присутні особисто. Сторони виступили з короткими вступними словами, після яких послідували свідчення свідків від наступних осіб (усі зі сторони Відповідача): Сергій Стаховський, Ігор Циганик, Сергій Ребров, Євген Левченко, Олександр Денисов та Володимир Єзерський. Потім Сторони виступили з повними заключними промовами, після чого кожній з них була надана можливість відповісти на заяви іншої сторони. Їм була надана повна можливість представити свою справу, подати свої аргументи та відповісти на запитання, поставлені Колегією. Наприкінці слухання обидві Сторони чітко заявили, що не мають жодних заперечень щодо дотриманої Колегією процедури і що їхнє право бути заслуханими було дотримано.

42. Після заключних промов Сторін Колегія закрила слухання та оголосила, що її рішення буде винесено у належний час.

43. Колегія звертає увагу на два моменти, що випливають зі слухання.

44. По-перше, що стосується одного аспекту рішення Дисциплінарного комітету (підтриманого Апеляційним комітетом), а саме того, що Апелянту довічно заборонено займатися будь-якою пов’язаною з футболом (адміністративною, спортивною тощо) діяльністю (в результаті поведінки, яка наносить шкоду репутації як футболу, так і УАФ), на слуханні УАФ було підтверджено, що це було виключно обмежено територією України та не мало ширших наслідків.

45. По-друге, що стосується іншого аспекту рішення Дисциплінарного комітету (підтриманого Апеляційним комітетом), а саме того, що Центру ліцензування УАФ було рекомендовано вжити відповідних заходів для відкликання (скасування) тренерської ліцензії Апелянта УЄФА Pro, дві обставини були підтверджені на слуханні: (a) Центр ліцензування УАФ не вжив заходів щодо анулювання або скасування тренерської ліцензії УЄФА Апелянта, термін дії якої сплив 31 грудня 2023 року; і (b) Апелянт тепер має тренерську ліцензію УЄФА професійного рівня, отриману через російські футбольні органи.

46. Крім того, після завершення слухання, 29 квітня 2024 року, Колегія отримала наведене нижче повідомлення УАФ (у його релевантній частині), яке являло собою письмове підтвердження усного подання Відповідача, яке мало місце під час слухання, з якого слідує:

«Відповідно до застосовних положень статті 2.2.16 і статей 6, 36, 41 і 75 Дисциплінарних правил УАФ і статті 4.1.4 Кодексу етики та чесної гри УАФ,

КОНТРОЛЬНО-ДИСЦИПЛІНАРНИЙ КОМІТЕТ УАФ ВИРІШИВ:

Санкції:

1. Заборонити Тимощуку А.О. довічно займатися будь-якою, пов’язаною з футболом (адміністративною, спортивною тощо) діяльністю (як наслідок поведінки, що ганьбить як футбол, так і УАФ) в Україні.

Додаткові пропозиції / рекомендації:

3. Рекомендувати Центру ліцензування УАФ вжити відповідних заходів щодо відкликання (анулювання) виданої Тимощуку А.О. тренерської ліцензії УЄФА Pro.

4. Клопотати до Адміністрації УАФ звернутися до органів державної влади щодо позбавлення Тимощука А.О. всіх державних нагород та почесних звань.

Це рішення набирає чинності з дня його ухвалення.

Відповідно до статей 78 та 80 Дисциплінарних правил УАФ, апеляційна скарга на це рішення може бути подана до Апеляційного комітету УАФ протягом 10 (десяти) днів з моменту отримання тексту цього рішення з мотивувальною частиною».

IV. ПОЗИЦІЯ СТОРІН

47. Колегія не надає вичерпний перелік аргументів Сторін, а скоріше короткий виклад основних аргументів Сторін. Розглядаючи доводи Сторін і ухвалюючи рішення щодо них, Колегія врахувала та ретельно розглянула всі аргументи та докази, подані Сторонами.

A. Апелянт

48. У своїй Апеляційній скарзі Апелянт висунув наступні вимоги:

«(1) Розділити це провадження, винести попереднє рішення щодо юрисдикції УАФ і постановити, що судові органи УАФ не мали юрисдикції застосовувати санкції до Апелянта.

(2) Скасувати Оскаржуване Рішення.

(3) Зобов’язати УАФ відшкодувати Апелянту 2500 грн. як оплату за оскарження рішення КДК в АК УАФ.

(4) Зобов’язати УАФ сплатити всі витрати, понесені у цьому провадженні.

(5) Зобов’язати УАФ сплатити Апелянту внесок на покриття його судових та інших витрат у розмірі 20 000 євро».

49. На підтримку його вимог, апеляційна скарга Апелянта починається з такої загальної позиції, яка, на думку Колегії, підсумовує аргументи, наведені від його імені:

«2. Цей випадок є хрестоматійним прикладом дискримінації за політичними мотивами одного з найкращих гравців в історії українського футболу. УАФ використали як бейсбольну биту з політичних мотивів, щоб покарати Апелянта за те, що він не залишив свою тренерську роботу в Росії, коли почалося вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року, і за те, що він не робив публічних коментарів із засудженням вторгнення. Іншими словами, УАФ наклала санкції на Апелянта, не маючи юрисдикції чи правових підстав, за те, що він був зразковим чоловіком і батьком і відданим тренером (але в «не тій» країні, згідно з УАФ), чия поведінка не вписується в політичну програму УАФ.

3. Апелянт стверджує, що судові органи УАФ не мали юрисдикції rаtione personae та ratione materie для застосування до нього санкцій, оскільки він не зареєстрований в жодному українському клубі-члені УАФ. У будь-якому випадку Апелянт не порушив жодного правила УАФ, і застосовані до нього санкції не мають правових підстав.

[...].”

50. Крім того, Апелянт вважає, що УАФ у будь-якому випадку була «унеможливлена застосувати санкції до нього через відсутність повноважень», посилаючись на законні очікування Апелянта, а також той факт, що він працював у російському клубі ФК «Зеніт» з 2017 року.

51. Крім того, Апелянт навів доводи щодо обмеження у законності вжиття каральних заходів щодо особи в дисциплінарному провадженні, таких як принцип наявності вини, принцип рівного ставлення та принцип пропорційності. Його представники підкреслили недостатність доказів фактичного нанесення шкоди репутації Відповідача, а також правові обставини проживання в Росії на момент стверджуваного дисциплінарного правопорушення.

Б. Відповідач

52. У своїй Відповіді Відповідач висунув наступні вимоги:

«(a) Відхилити апеляційну скаргу, подану Анатолієм Тимощуком 16 лютого 2023 року в повному обсязі.

(б) Рішення Апеляційного комітету Української асоціації футболу від 24 січня 2023 року залишити в силі.

(d) Зобов’язати Анатолія Тимощука зробити значний внесок у відшкодування судових та інших витрат Української асоціації футболу у зв’язку з цим провадженням».

53. На підтримку його вимог, Відповідь Відповідача починається з наступної загальної позиції, яка, на думку Колегії, підсумовує аргументи, наведені від його імені:

«3. Ця справа стосується поведінки Апелянта після 24 лютого 2022 року, коли Росія почала повномасштабне вторгнення в Україну. Судові органи УАФ, тобто Контрольно-дисциплінарний комітет УАФ («КДК УАФ») та Апеляційний комітет УАФ («АК УАФ»), були цілком впевнені, що поведінка Апелянта завдала шкоди репутації УАФ та футболу в Україні. Зрештою УАФ наклала на Апелянта довічну заборону брати участь у будь-якій футбольній діяльності в Україні та позбавлення всіх титулів, які він виграв в Україні».

54. Відповідач підкреслив, що Апелянт є публічною особою, і що органи УАФ встановили до рівня комфортного переконання, що його дії та бездіяльність завдали шкоди репутації українському футболу, що підтверджено свідками, які були опитані на слуханні. Представники Відповідача підкреслили, що принцип рівного ставлення було дотримано, санкції були пропорційними та законними.

V. ПІДСУДНІСТЬ

55. Юрисдикція CAS, яка не оскаржується Сторонами, випливає зі статті 54 Статуту УАФ (2020) та статті 39.1 Дисциплінарних правил УАФ 2021. Це додатково підтверджується підписом Процедурного порядку Сторонами.

56. З цього випливає, що CAS має повноваження ухвалити рішення щодо апеляції.

VI. ПРИЙНЯТНІСТЬ

57. Стаття R49 Кодексу CAS передбачає наступне:

«У випадку відсутності встановленого строку в статуті або регламенті відповідної федерації, асоціації або спортивного органу, або у попередній угоді, строк для подання апеляції складає двадцять один день з моменту отримання оскаржуваного рішення. Голова Палати не повинен відкривати провадження, якщо заява про апеляційне оскарження вочевидь подана поза строком, та повинен повідомити про це особу, яка надіслала документ. [...].”

58. Хронологія подій, наведена вище, підтверджує, що апеляційну скаргу було подано в установлений строк, і Відповідач не заперечував проти її прийнятності. З цього випливає, що апеляція є прийнятною.

VII. ЗАСТОСОВНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

59. Стаття R58 Кодексу CAS передбачає наступне:

«Колегія повинна розглянути спір у відповідності до застосовних регламентних норм, та, додатково, до норм законодавства, обраного сторонами або, за відсутності такого вибору, у відповідності до законодавства країни, у якій знаходиться федерація, асоціація або спортивний орган, який виніс оскаржуване рішення, або відповідно до норм законодавства, яке Колегія вважає підходящим. В останньому випадку Колегія повинна обґрунтувати своє рішення».

60. Відповідно до статті R58 Кодексу CAS наступні документи застосовні у цій справі:

- Статут УАФ (2020); і

- Дисциплінарні правила УАФ (2021).

61. Кодекс етики УАФ не є застосовним до спірних питань як зараз, так і в період між 24 лютого 2022 року та 11 березня 2022 року. У зв’язку з тим, що була розбіжність у перекладах, наданих Сторонами, Колегія попросила уточнення. Під час слухання Колегії було надано остаточний незалежний переклад положення, яке стосується сфери дії Кодексу етики УАФ. Кодекс етики УАФ поширюється лише на фізичних та юридичних осіб, «які займаються або працюють у футболі прямо чи опосередковано постійно чи тимчасово на території України». Апелянт не підпадає під цю категорію осіб, оскільки на момент стверджуваного проступку він не працював у футболі на території України.

VIII. РІШЕННЯ ПО СУТІ

62. Колегія структурує цей розділ цього арбітражного рішення таким чином: (a) Колегія, як це було передбачено у її повідомленні Сторонам 15 лютого 2024 року, викладе свою аргументацію у зв’язку зі своїми рішеннями щодо наявності чи відсутності відповідних правовідносин; та (b) проаналізує суть цієї апеляції.

A. Відповідні правовідносини

63. 15 лютого 2024 року Колегія повідомила Сторони, що громадянство Апелянта та попередні професійні контракти не були відповідними правовідносинами, які б виправдовували можливість органів УАФ піддавати оцінці дії Апелянта; однак наявність у Апелянта ліцензії УЄФА PRO (наданої УАФ і дійсної на дату ймовірного порушення дисциплінарного/апеляційного провадження) було такими відповідними правовідносинами. Тепер Колегія викладає свої міркування щодо кожної такої підстави.

64. Що стосується громадянства Апелянта, то це стосунки між ним і українською державою. У звичайному значенні це правовий статус і відносини між особою та державою, які передбачають певні права та обов’язки. Це не означає, що певний орган юридичної особи приватного права, навіть якщо він підтримується державою, може мати повноваження будь-якого роду щодо певного громадянина лише тому, що така особа має таке громадянство чи національність.

65. Що стосується попередніх професійних контрактів Апелянта з двома українськими клубами, ці угоди закінчилися задовго до 9 березня 2022 року. Щонайпізніше, час, який Апелянт був гравцем клубу в Україні, закінчився у 2007 році. Коли термін дії цих контрактів закінчився і сторони реалізували всі свої права та обов’язки, Колегія не може встановити жодної причини, чому б приблизно (принаймні) 15 років потому, УАФ зберегла б повноваження, особливо коли, як видається, УАФ не була стороною цих контрактів.

66. Щодо ліцензії UEFA PRO Апелянта, Колегії було надано серію документів УАФ за жовтень і листопад 2020 року, які містять навчальну програму для продовження терміну дії деяких таких ліцензій. Серед перелічених імен є Апелянт.

67. Зокрема, в таблиці під назвою «СПИСОК на отримання ліцензій тренерами, які пройшли курс навчання за програмою «PRO» - диплом УЄФА (продовження терміну дії ліцензії)», який, як зазначено, відбувся 9-10 листопада 2020 року в Центрі ліцензування Відповідача, чітко видно ім’я Апелянта. У таблиці оригіналу україномовного документа біля його імені стоїть його підпис.

68. Крім того, очевидно, що Апелянт мав ліцензію UEFA PRO з періодом дії до 31 грудня 2023 року. На цій ліцензії UEFA PRO (№ 152) чітко зазначено «Українська футбольна асоціація». Ця ліцензія UEFA PRO, безперечно, була засобом, який дозволив Апелянту працювати професійним тренером у петербурзькому «Зеніті».

69. Далі, якщо прочитати Тренерську конвенцію УЄФА 2020, там чітко вказано, що вимоги до такого власника ліцензії є такими (підкреслення додано):

«Стаття 32 – Чинність

1 Тренерська ліцензія УЄФА дійсна протягом трьох календарних років, до дати не пізніше 31 грудня через три роки після її першої видачі, напр. з 25 серпня 2020 року по 31 грудня 2023 року.

2 Коли термін дії тренерської ліцензії УЄФА закінчується, її власник втрачає право тренувати і повинен пройти подальше навчання, організоване стороною Конвенції, щоб отримати повторну ліцензію.

3 Дійсність будь-якої ліцензії УЄФА залежить від зобов’язання власника ліцензії дотримуватися статутів, правил, директив і рішень УЄФА та сторони Конвенції, яка видала цю ліцензію. Це може залежати від додаткових умов, визначених стороною Конвенції, що видає ліцензію».

70. Відповідь Відповідача (п. 39) містить таке твердження: «Оскільки Тимощук А.О. отримав тренерську ліцензію в Україні, він також зобов’язаний і підпорядковується статуту, положенням і директивам УАФ. Це пакетна угода: наявність і ліцензії, і дотримання правил – або взагалі нічого. Він не може мати ліцензію, якщо не підпадає під юрисдикцію УАФ; інакше його ліцензія була б визнана недійсною».

71. Колегія не бачить жодного вагомого чи переконливого аргументу з боку Апелянта проти цієї позиції. Той факт, що Апелянт особисто не підписував Тренерську конвенцію УЄФА, ані тут, ані там. Називати аргумент «абсурдним» або проводити недоречні аналогії з деякими дуже відомими тренерами не є переконливим.

72. Крім того, не має значення те, що Апелянт ніколи не зміг би сам підписати Тренерську конвенцію УЄФА. Це ніколи не було справді актуальним питанням для вирішення.

73. Для будь-якого члена УЄФА цілком правомірно встановлювати певні правила та мати легітимні очікування щодо кандидатів на посади тренерів і самих тренерів.

74. Правильна постановка питання та відповідь на нього така. Апелянт вирішив отримати через Центр ліцензування УАФ ліцензію UEFA PRO. Цей вибір супроводжується однозначним і супутнім зобов’язанням дотримуватись статутів, положень, директив і рішень УАФ. Тренерська конвенція УЄФА не може бути більш чіткою - володіння ліцензією UEFA PRO не є благом, яке надається без супутніх обов’язків. Таким чином, співпрацюючи з Відповідачем з метою отримання та подальшого володіння ліцензією UEFA PRO, він взяв на себе зобов’язання поводитися відповідно до конкретного документа, а саме - Тренерської конвенції УЄФА. Включення документа (навіть якщо це документ третьої сторони) шляхом посилання в контрактне зобов’язання є непримітним і буденним питанням, яке не має жодної новизни.

75. Таким чином, Колегія приходить до висновку, що станом на 9 березня 2022 року Апелянт, маючи ліцензію UEFA PRO, видану через Центр ліцензування УАФ, повинен був дотримуватися статуту, положень, директив і рішень УАФ.

Б. Рішення по суті апеляції

76. Колегія починає з ряду коментарів, які, на її думку, є доцільними та необхідними для обговорення, яке слідує.

a. Без огляду на можливі заперечення, Колегія погоджується з Апелянтом у тому, що, швидше за все, ніхто в сфері вирішення міжнародних спортивних правових спорів навіть не бачив нічого подібного до серії обставин, які виникли в цій апеляції.

б. Контекст для цієї апеляції включає одну з найважливіших геополітичних обставин нашого часу. Навіть номенклатурне оточення подій в Україні з 2022 року (і навіть раніше, з 2014 року), викликає найгострішу реакцію.

в. Оцінка Колегією свідків Відповідача, які давали свідчення, у деяких випадках із пристрастю, полягає в тому, що вони, безсумнівно, були щирими та правдивими у своїх свідченнях, думках і поглядах. Слід також зазначити, що на жодному етапі адвокат Апелянта не заперечував і не намагався заперечити погляди та думки кожного зі свідків щодо ширших подій в Україні з 2022 року.

г. Під час слухання адвокат Відповідача чітко дав зрозуміти Колегії, що часові рамки для оцінки, яку вона мала провести, були обмежені періодом з 24 лютого 2022 року по 11 березня 2022 року. Таким чином, обговорення та рішення Колегії щодо суті цієї апеляції суворо обмежені подіями між цими двома датами. Ніщо в цьому рішенні не повинно або не може тлумачитися як вказівка, навіть побіжно, на будь-яку точку зору Колегії щодо того, що могло або не могло статися: (a) до 24 лютого 2022 року; або (б) після 11 березня 2022 року.

ґ. Як зазначено в п. 61 вище, Кодекс етики Відповідача був і залишається незастосовним. Цей факт робить дії Комітету з питань етики 8 березня 2022 року (записано вище в пункті 10) дуже проблематичними, оскільки вони повністю ґрунтувалися на Кодексі етики. Початкове ініціювання органом Відповідача процесу проти Апелянта ґрунтувалося на незастосовному наборі правил. Крім того, Дисциплінарний комітет (на запрошення Комітету з питань етики) розпочав свій процес виключно на основі Кодексу етики (як вказано вище в пункті 11). Лише у своєму рішенні від 11 березня 2022 року Дисциплінарний комітет послався на Дисциплінарні правила Відповідача. Матеріали справи, які є у розпорядженні Колегії, вказують на те, що жодного разу до винесення оскаржуваного рішення Дисциплінарним комітетом, Апелянту не було чітко повідомлено про те, що він під загрозою обвинувачення у порушенні з точки зору Дисциплінарних правил. Порушена проти нього справа, у якій він мав захищатися, базувалася на незастосовному Кодексі етики.

77. Колегія скористалася не лише письмовими поданнями Сторін та їхньою допомогою під час слухання, але й можливістю ретельно обміркувати унікальні та складні обставини, наявні в цій апеляції. Колегія не кинулася, як це очевидно з процесуальної історії, поданої вище, винести рішення, яке могло б бути поспішним рішенням, пожертвувавши зваженим розглядом, поставивши на вівтар очікувану «ефективність».

78. На думку Колегії, існує дуже складний набір переплетених і, у деяких випадках, нелегко узгоджуваних питань, які мають значення. Це може включати, і насправді цілком можуть бути наявними кілька інших таких факторів:

- право особи на вільне вираження поглядів, яке може включати непопулярні та для багатьох, образливі погляди;

- свобода самовираження також може включати вибір нічого не говорити;

- зобов'язання вірності й лояльності нації, що часто може бути супутнім аспектом громадянства цієї нації, особливо стоїть гостро під час небезпеки;

- якщо особа також є публічною, але не політичною особою, як аналізувати кожен із наведених вище пунктів;

- як усі ці пункти взаємодіють з особистим і сімейним становищем людини; і

- як усі вищезазначені моменти виникають у спортивному контексті, особливо в контексті завдання репутації конкретній організації та виду спорту в державі;

- чи є винятковою роль провідного спортсмена і наскільки; і

- який зв'язок між очікуваннями людей, федерації, колег і зобов'язаннями, встановленими нормами права.

79. Можна справедливо сказати, що основне обґрунтування для застосування санкцій до Апелянта включає винятково складні фактори. З будь-якої точки зору, було б складно збалансувати всі ці моменти, щоб виробити якийсь стандарт, за яким можна було б об’єктивно оцінити професійного спортсмена на предмет того, чи його конкретні дії чи бездіяльність призведуть до обґрунтованого висновку про те, що вони завдають шкоди репутації якогось органу або спорту. Однак, перш ніж будь-які такі міркування можуть бути розглянуті, Колегія оцінить факти у відповідний період між 24 лютого 2022 року та 11 березня 2022 року.

80. Доводи Відповідача, як викладено у його Відповіді, щодо фактів за вищезгаданий відповідний період є наступними:

«8. Вранці 24 лютого 2022 року Росія почала повномасштабне вторгнення в Україну. Ракетні та авіаційні удари по всій Україні, включно з Києвом, невдовзі супроводжені великим наземним вторгненням на багатьох фронтах (додаток 4).

9. Того дня Тимощук А.О. опублікував у своєму обліковому записі в Instagram фотографію із зображенням України без частини її території та хештегом «#notowar» (див. додаток А8 до скарги Апелянта). Пост не містив жодного засудження російського вторгнення. Невдовзі Тимощук А.О. видалив цей пост.

10. 2 березня 2022 року було повідомлено, що український футболіст Ярослав Ракицький, який на той час працював у ФК «Зеніт», розірвав трудовий договір з російським клубом і залишив країну (додаток 5). Також повідомлялося, що Апелянт продовжив свою роботу в ФК «Зеніт» (Додаток 6, с.4)».

81. Колегія уважно вивчила повідомлення Апелянта в Instagram і не бачить, чому Відповідач описує карту України як подану «без частини її території». Використана Апелянтом карта чітко вказує на Крим і східні регіони кольорами українського прапора, накладеного на зображення. Незрозуміло, яку саме територію України (тобто до подій 2014 року) Відповідач вважає відсутньою.

82. По-друге, що стосується повідомлення в Instagram, Колегія розуміє, що видалення цієї історії не було навмисним кроком Апелянта; скоріше, припинення його видимості через 24 години є невід’ємною частиною політики цієї платформи соціальних мереж.

83. Слухання значно допомогло Колегії зрозуміти, що відбувалося у футболі в Україні протягом відповідного періоду з 24 лютого 2022 року по 11 березня 2022 року. Ці події були ретельно висвітлені під час перехресного допиту адвокатом Апелянта свідків Відповідача, а також через запитання, поставлені адвокатом Відповідача та членами Колегії свідкам. Колегія розуміє, що суть свідчень полягала в тому, що (згідно з заключним словом адвоката Відповідача) ніхто не думав про футбол у той короткий період часу. Крім того, враховуючи обставини, протягом тих кількох тижнів не було ніякої футбольної активності. Колегія вважає ці показання достовірними і розуміє, що Відповідач не представив фактичні аргументи, які свідчать про те, що футбол або продовжувався, або про те, що хтось в Україні думав про це більше, ніж побіжно.

84. Сприйняття Колегією показань свідків під час слухання, як уже зазначалося вище, полягало в тому, що всі вони були відвертими та висловлювали свої думки зі щирим переконанням. Однак було б важко провести чітку межу між їхніми свідченнями, оскільки вони стосувалися фактів до 11 березня 2022 року та їхніми поглядами на Апелянта в наступні роки. Зважаючи на серйозність питання, такі тонкі відмінності важливі.

85. Беручи до уваги вищесказане, Колегія тепер розглядає питання про те, що взагалі мається на увазі під нанесенням шкоди репутації спорту. Апелянт посилається на справу CAS 2007/A/1291 Михайло Зубков проти Міжнародної федерації плавання (FINA), в якій Колегія ретельно вивчила значення заборони в правилах FINA на нанесення репутаційної шкоди спорту плавання. Фактичною основою для тої справи стала скоріш публічна суперечка між тренером і його дочкою (плавчинею високого рівня) щодо вибору останньою хлопця.

86. Принагідно Колегія зазначає, що правила FINA використовують «нанесення шкоди репутації» як поведінку, яка є забороненою, тоді як Дисциплінарні правила УАФ забороняють «поведінку, яка завдає шкоди репутації футболу та/або УАФ». Між цими формулюваннями існує невелика, якщо взагалі існує якась, різниця, якщо тільки не прискіпуватися до найменших деталей.

87. Колегія у справі FINA постановила, що фактичне завдання шкоди репутації, на відміну від потенційного завдання шкоди репутації, є тим, що потрібно для встановлення обґрунтованості звинувачення. Найбільш доречний параграф для цитування міститься в пункті 20:

«Розділ 12.1.3 говорить про «нанесення шкоди репутації спорту плавання». Таким чином, поведінка, про яку йде мова, має призвести до того, що репутації плавання – на відміну, наприклад, від окремих осіб, які займаються плаванням – буде нанесено шкоду. Іншими словами: громадська думка щодо спорту плавання повинна погіршитись в результаті відповідної поведінки».

88. Колегія застосовує це формулювання, відповідним чином адаптоване, до цієї справи. Таким чином, поведінка Апелянта в період з 24 лютого 2022 року по 11 березня 2022 року мала призвести до погіршення громадської думки про футбол і про Відповідача. Але треба враховувати, що фактичні обставини, що лежать в основі справи FINA, мали набагато більш обмежений обсяг. Як зазначено вище в пункті 76, ця справа стосується найскладнішої низки взаємопов’язаних питань.

89. Зрештою Колегія має бути переконана, що поведінка Апелянта протягом короткого періоду часу завдала реальної шкоди футболу як спорту та Відповідачу. Ґрунтуючись на доказах, наданих Колегії, а також беручи до уваги той факт, що початок процесу проти Апелянта ґрунтувався виключно на незастосовних правилах, висновок про те, що шкода дійсно була завдана футболу чи Відповідачу, є недосяжним . Це не означає, що жодної шкоди не було завдано нікому іншому (включно з самим Апелянтом), однак, на думку Колегії, не було встановлено, що український футбол або УАФ були зганьблені протягом згаданого вище періоду часу через дії або бездіяльність Апелянта.

90. За таких обставин апеляція задоволена, а застосовані санкції скасовуються.

91. Колегія дозволяє собі зробити певні коментарі щодо санкцій.

92. Ретроспективне позбавлення титулів з причин, які повністю не пов’язані як за часом, так і за обсягом з обставинами, що призвели до ухвалення оскаржуваного рішення, не було б залишено Колегією в силі, навіть якщо вона зробила б висновок про те, що репутації футболу було завдано шкоди. Це були титули, виграні Апелянтом на ігровому полі багато років тому без жодного запитання щодо заслуг. Їх не можна позбавити за цих умов. Жодних звинувачень або обставин, пов'язаних із завоюванням цих титулів, не було висунуто.

93. Довічна заборона на участь у футболі була, як з’ясувала Колегія та це було підтверджено на слуханні Відповідачем, обмежена територією України. Зрештою, оскільки Апелянт зараз не працює у футболі в Україні, скасування довічного відсторонення не має практичного значення. Колегія зауважує, однак, що зміна формулювання рішення, яке вже винесено та доведено до відома сторонам, у запропонованому обсязі, не є законним.

94. Тренерська ліцензія УЄФА Pro Coaching License Апелянта ніколи не втрачала свою дійсність, оскільки органи Відповідача не ініціювали жодного процесу, який міг би призвести до фактичного позбавлення цієї ліцензії. Тепер це не має значення, оскільки Апелянт отримав таку ліцензію через російські футбольні органи.

95. Нарешті, оскільки Відповідач зазначає, що він вживатиме заходів, щоб вимагати від українських державних органів позбавити Апелянта будь-яких національних нагород, здається, що скасування цього наказу як частини оскаржуваного рішення матиме незначні або взагалі не матиме наслідків. Чи вимагатиме Відповідач у суверенних органів влади в Україні зробити що-небудь, це справа виключно Відповідача (як цілком може бути у випадку будь-якої фізичної чи юридичної особи); однак питання про те, чи справді така скарга призведе до відкликання нагород, стосується виключно українського уряду і не підлягає арбітражному перегляду на вимогу Апелянта. Проте Колегія вважає проблематичним те, що такий наказ міститься в резолютивній частині оскаржуваного рішення, оскільки жодна правова основа для такого наказу не міститься в застосовних Дисциплінарних правилах.

НА ЦИХ ПІДСТАВАХ

Спортивний арбітражний суд постановляє:

1. Апеляційну скаргу, подану Анатолієм Тимощуком 16 лютого 2024 року на рішення Апеляційного комітету УАФ від 24 січня 2023 року, задовольнити.

2. Рішення Апеляційного комітету УАФ від 24 січня 2023 року, яким підтверджено рішення Контрольно-дисциплінарного комітету УАФ від 11 березня 2022 року, скасувати.

3. (...).

4. (...).

5. (...).

6. Усі інші клопотання чи вимоги відхиляються.

Місце арбітражу: Лозанна, Швейцарія

Дата: 18 листопада 2024 р.