1. У розділі C12.1.3 Конституції FINA йдеться про санкції «за завдання шкоди репутації спорту». Для того, щоб це положення було застосовним, необхідна наявність фактичної шкоди репутації спорту. Таким чином, потенційна репутаційна шкода не є предметом цього положення.
2. Поведінка, про яку йде мова, має призвести до того, що репутації плавання як виду спорту нанесена шкода, на відміну, наприклад, від осіб, які здійснюють якусь діяльність, дотичну до водних видів спорту. Іншими словами: громадська думка щодо водних видів спорту повинна погіршитися в результаті відповідної поведінки.
3. Довічне усунення від будь-якої майбутньої діяльності під юрисдикцією FINA та її федерацій-членів за агресивну та насильницьку поведінку, що являє собою акт неналежної поведінки у розумінні ст. 2(b) Кодексу Поведінки FINA, за відсутності нанесення шкоди репутації спорту, не є пропорційною правопорушенню, про яке йдеться.
Апелянт, Михайло Зубков, який народився 24 серпня 1968 року, є ліцензованим тренером з плавання Федерації плавання України. З 1984 по 1992 рік він входив до складу національної збірної СРСР з плавання. У складі олімпійської збірної СРСР у 1988 році брав участь в Олімпійських іграх у Сеулі, посів четверте місце на дистанції 200 метрів комплексним плаванням. У 1995 році закінчив Харківський інститут фізичної культури.
З вересня 2003 року Апелянт працював помічником тренера з плавання регіональної збірної команди Харківської області. На початку 2006 року він став особистим тренером двох спортсменів, однією з яких була його донька Катерина, 18 років, яка також була членом Олімпійської збірної України 2004 року в Афінах. Вона виграла численні медалі на європейських змаганнях з плавання.
Відповідач, Міжнародна федерація плавання (Fédération Internationale de Natation (FINA)), є міжнародною федерацією, яка керує водними видами спорту в усьому світі і визнана Міжнародним олімпійським комітетом у якості керівного органу з водних видів спорту.
Відповідно до статті C 5 її Конституції, цілями FINA є наступні:
«(...) сприяти та заохочувати розвиток плавання у всіх можливих проявах у всьому світі, забезпечити спорт без допінгу, сприяти та заохочувати розвиток міжнародних відносин, ухвалити необхідні уніфіковані правила та положення для проведення змагань з плавання, плавання на відкритій воді, стрибків у воду, водного поло, синхронного плавання та Мастерс, для організації чемпіонатів світу та інших змагань під егідою FINA, збільшити кількість об’єктів для занять водними видами спорту в усьому світі та здійснювати таку іншу діяльність, яка може бути бажаною для просування цього виду спорту».
27 березня 2007 року донька Апелянта брала участь у тренуванні перед початком змагань на 12-му Чемпіонаті світу з водних видів спорту в басейні Рода Лейвера, що проходив у Мельбурні, Австралія. Як тренер з плавання для своєї доньки, Апелянт також відвідав це тренування. Після тренування Апелянт зустрів свою дочку в зоні виклику цієї арени. Це зона, в якій спортсмени чекають, коли їх покличуть, щоб зайняти стартові позиції.
У зоні виклику, яка, за винятком доріжки перед нею, була в основному нелюдна в цей час, Апелянт і його дочка почали серйозну сварку, яка нібито була пов’язана з вибором донькою хлопців. Коли емоції переповнили, а голоси піднялися, між батьком і дочкою відбулася фізична штовханина. Без відома Апелянта та його доньки перепалка була знята на дистанційну відеокамеру, встановлену за кілька метрів.
Того ж вечора відеоролик інциденту з'явився у вечірніх теленовинах Мельбурна. Наступного дня, 28 березня 2007 року, поліція Мельбурна вручила Апелянту постанову про тимчасове втручання, яка не дозволяла йому наближатися до своєї доньки ближче ніж на 100 метрів.
Наступного ранку, 29 березня 2007 року, у Melbourne Herald Sun з’явилася стаття під назвою «Не звинувачуйте тата; дочка і батько розповідають: «Ми посварилися через хлопця». У статті сварку назвали «обміном стусанами» між батьком і дочкою.
Після газетної статті відеоролик інциденту в зоні виклику було передано міжнародним ЗМІ та показано в численних національних новинах і програмах по всьому світу.
Два слухання Дисциплінарного комітету FINA відбулися 28 та 30 березня 2007 року. У своєму рішенні від 11 квітня 2007 року Дисциплінарна колегія з трьох членів постановила, що Апелянт порушив статтю 2(b) Кодексу Поведінки FINA та що він зганьбив спорт плавання у розумінні Правила C 12.1.3 Конституції FINA.
Преамбула до Кодексу Поведінки передбачає, зокрема:
«Мета цього Кодексу полягає в тому, щоб (...) застосовувати санкції за інциденти, які шкодять іміджу FINA або псують її репутацію, і цей Кодекс встановлює базові правила чесної гри та моральної поведінки та загальної дисципліни в усіх видах діяльності FINA та охоплює правопорушення, вчинені (...) офіційними особами (...)».
У статті 2(b) Кодексу Поведінки FINA зазначено наступне:
« Наступні інциденти або правопорушення підпадають під дію цього Кодексу:
(а) (...)
(b) акти неналежної поведінки, включаючи, але не обмежуючись, образливу, насильницьку поведінку в непокоюючій, потворній або провокаційній формі, невиправдане втручання, включаючи непокору з перешкоджанням нормальному проведенню будь-якої спортивної події в межах або поза межами їх місця проведення, зловмисна зміна, пошкодження чи знищення майна або заподіяння фізичної чи психічної шкоди іншим особам».
Статті 3 і 4 Кодексу Поведінки передбачають:
«Стаття 3, САНКЦІЇ
Будь-який член FINA, або клубу, або команди, або окрема особа, на яку поширюється дія цього Кодексу, може бути підданий санкціям Бюро FINA або якщо Бюро не збирається, виконавчим директором FINA відповідно до правила C 12 «Санкції». Санкція за упередженість може бути застосована лише до офіційних осіб на будь-якій посаді у FINA. Санкції також можуть бути застосовані Керівним комітетом, належним чином призначеним Виконавчим комітетом FINA, з можливістю оскарження до Бюро FINA відповідно до правила C 12.9.2.
Стаття 4, РОЗГЛЯД
При накладенні будь-якої санкції слід враховувати характер правопорушення, обставини, за яких воно сталося, тяжкість правопорушення, характер дії та інші міркування, які відповідають цілям FINA».
Правило FINA 12.1.3 стосується «санкцій» і передбачає наступне:
«До будь-якого Члена, Члена федерації-члена або окремої особи-члена Члена можуть бути застосовані санкції:
C 12.1.1 якщо обов'язки та фінансові зобов'язання перед FINA не виконуються, або
C 12.1.2 у разі порушення Конституції, Правил та/або рішень Конгресів або
C 12.1.3 за нанесення шкоди репутації спорту».
Можливі санкції, доступні Дисциплінарній колегії відповідно до Правила C 12.2 Конституції FINA, включають попередження, штраф, відсторонення або виключення. Дисциплінарна колегія, визнавши, що Апелянт продемонстрував «розкаяння та докори сумління», все ж визнала, що його поведінка була «настільки образливою, що [було] потрібне суворе покарання».
Розглянувши характеристики, надані від імені Апелянта, і пробачливі свідчення його доньки, Дисциплінарна колегія вирішила негайно виключити Апелянта з будь-якої майбутньої «діяльності під юрисдикцією FINA та федерацій-членів» і рекомендувати FINA, щоб Апелянту було заборонено подавати заяву на допуск до FINA «не раніше як по закінченню шести років».
Відповідно до Правила C 12.9.3 FINA Апелянт подав апеляційну заяву на рішення Дисциплінарної колегії FINA 17 травня 2007 р. У своїй апеляційній заяві Апелянт стверджує, що рішення від 11 квітня 2007 р.:
(i) повинно бути скасовано, а скаргу (що містить два звинувачення), подану Відповідачем, відхилено.
(ii) санкцію, накладену на Апелянта Дисциплінарною колегією (виключення на 6 років), було скасовано або, альтернативно, зменшено;
(iii) Відповідач повинен сплатити витрати Апелянта на апеляцію та слухання в першій інстанції;
(iv) таке додаткове або інше розпорядження, яке CAS вважатиме необхідним.
Відповідач просить колегію CAS прийняти таке рішення:
(i) відхилити апеляцію;
(ii) зобов’язати Апелянта сплатити Відповідачу належний внесок на відшкодування витрат, понесених Відповідачем;
(iii) відхилити будь-які інші вимоги Апелянта.
7 жовтня 2007 року відбулося слухання в Лозанні. Під час слухання Колегія та присутні переглянули відеозапис, зроблений у зоні виклику басейну Рона Лейвера 27 березня 2007 року.
АНАЛІЗ
Підсудність
1. Рішення Дисциплінарної колегії FINA було винесено 11 квітня 2007 року. У своєму рішенні колегія зазначила, що Апелянт мав право оскаржити рішення до Спортивного арбітражного суду (СAS) відповідно до Правила C12.9.3 Конституції FINA.
2. Вищезазначене положення передбачає, що CAS має виключну юрисдикцію розглядати апеляції на рішення Дисциплінарної колегії.
3. Правило 12.9.2 Конституції FINA передбачає, що апеляція повинна бути подана протягом 21 дня з дати отримання рішення.
4. Рішення Дисциплінарної колегії було надано Апелянту приблизно, але не раніше 26 квітня 2007 року. Апеляцію було подано 17 травня 2007 року, і немає жодних сумнівів у тому, що апеляцію було подано вчасно. Отже, ми маємо повноваження для розгляду апеляції.
Застосовне право
5. Із Правила R58 Кодексу CAS випливає, що, якщо сторони не домовилися про норми права, які мають застосовуватися, Колегія CAS, яка розглядає справу, повинна застосувати законодавство країни, де знаходиться відповідна федерація, асоціація чи організація. Альтернативно, Колегія може застосувати норми права, які вона вважає доцільними, і в цьому випадку Колегія повинна обґрунтувати це своє рішення.
6. Сторони цього спору не дійшли згоди щодо норм права, які мають застосовуватися. Оскільки FINA розташована в Лозанні, Швейцарія, ми будемо застосовувати швейцарське законодавство, наскільки це необхідно.
Рішення по суті справи
7. Сторони погоджуються, що поведінка Апелянта, яка підлягає оцінці, є поведінкою, відображеною у відеозаписі, наданому як доказ у цьому провадженні. Сторони також погоджуються, що поведінка повинна оцінюватися відповідно до Кодексу Поведінки FINA, який є частиною так званих статутних документів, і Конституції FINA.
8. Як пояснювалося вище, Дисциплінарний комітет FINA встановив, що Апелянт порушив статтю 2(b) Кодексу Поведінки, а також те, що він наніс шкоду репутації спорту плавання в цілях Правила C 12.1.3 Конституції FINA. На підставі цих висновків Дисциплінарний комітет вирішив виключити Апелянта з будь-якої майбутньої діяльності під юрисдикцією FINA та її федерацій-членів.
9. Розглядаючи цю апеляцію, ми керуємося правилом R57 Кодексу CAS, яке зазначає:
«Обсяг перегляду колегією, Слухання
Колегія має право переглянути фактичні обставини справи та правильність застосування законодавства. Вона може винести нове рішення, яке відміняє оскаржуване, або відмінити рішення та повернути справу в попередню інстанцію. Голова колегії може витребувати матеріали справи у федерації, асоціації або спортивного органу, рішення якого оскаржується. Після передачі матеріалів справи Колегії, голова Колегії повинен видати вказівки щодо заслуховування сторін, їх свідків та експертів, а також щодо усних заяв під час слухання.
Після проведення консультацій зі сторонами Колегія, якщо вважає себе достатньо добре поінформованою, може ухвалити рішення не проводити слухання. Слухання відбувається за зачиненими дверима, якщо сторони не погодяться на інше.
Колегія має право на власний розсуд вилучити доказ, наданий сторонами, якщо він був у їхньому розпорядженні або міг бути виявлений ними до винесення оскаржуваного рішення. Також повинні застосовуватися статті R44.2 та R44.3.
Якщо будь-яка сторона або її свідки були належним чином викликані, але не з’являються на слухання, Колегія має право продовжити розгляд справи та винести рішення».
10. Це положення дає нам право переглядати всі факти та юридичні аргументи de novo.
11. Зі сказаного вище випливає, що ми повинні розглянути три основні питання, а саме: (i) чи становила поведінка Апелянта порушення статті 2(b) Кодексу Поведінки; (ii) додатково або альтернативно, чи нанесла така поведінка шкоду репутації спорту плавання; та (iii) чи санкція, накладена Дисциплінарним комітетом, є домірною?
(i) Чи становила поведінка Апелянта порушення статті 2(b) Кодексу Поведінки?
12. Ми кілька разів переглянули відеоролик і дійшли висновку, що поведінка Апелянта дійсно порушує статтю 2(b) Кодексу Поведінки, оскільки вона є актом «неналежної поведінки».
13. Дійшовши такого висновку, ми взяли до уваги пояснення Апелянта про те, що інцидент мав приватний характер і не мав нічого спільного з плаванням, що він і його дочка не знали про те, що їх знімали на відео, і що події відбувалися в зоні виклику арени.
14. З іншого боку, ми взяли до уваги, що сварка Апелянта з його дочкою відбулася під час Чемпіонату та на арені Чемпіонату, у світлий час доби, хоча і не в день змагань.
15. Апелянт і його дочка обидва заявили, що Апелянт не вдарив його дочку. Кілька разів переглянувши відеоролик, ми дійшли висновку, що відеоролик, здається, підтверджує твердження Апелянта.
16. Проте ми поспішаємо додати, що, незважаючи на це, ми вважаємо поведінку Апелянта агресивною та насильницькою до такого ступеня, що вона є актом неналежної поведінки у визначенні статті 2(b) Кодексу Поведінки FINA. Поведінка Апелянта є непристойною для акредитованої офіційної особи команди під час чемпіонату світу.
(ii) Чи нанесла поведінка апелянта шкоду репутації спорту плавання?
17. Розділ C12 Конституції FINA стосується санкцій. Розділ 12.1, який застосовується разом із Розділом C.12.1.3, означає, що санкції можуть бути застосовані до особи, яка «знеславила спорт».
18. Апелянт стверджує, що ці положення стосуються фактичного нанесення шкоди репутації спорту і що для застосування розділу 12.1.3 необхідна фактична погана репутація. Ми згодні з Апелянтом.
19. У формулюванні відповідного положення не йдеться ані про «потенційне» нанесення шкоди репутації, ані про поведінку, «яка має потенціал» завдати шкоди репутації спорту. При визначенні належного значення розділу 12.1.3 відправною точкою має бути звичайне значення використаних слів. Якщо значення використаних слів зрозуміле, на нашу думку, неприпустимо шукати інші значення або кваліфіковані значення в таких словах. На нашу думку, це особливо вірно, якщо взяти до уваги можливі санкції та фактичні санкції, застосовані у цій справі Дисциплінарним комітетом. Тому, коли в Розділі 12.1.3 йдеться про «нанесення шкоди репутації», це не стосується потенційного нанесення шкоди репутації.
20. Розділ 12.1.3 говорить про «нанесення шкоди репутації спорту плавання». Таким чином, поведінка, про яку йде мова, має призвести до того, що репутації плавання – на відміну, наприклад, від окремих осіб, які займаються плаванням – буде нанесено шкоду. Іншими словами: громадська думка щодо спорту плавання повинна погіршитись в результаті відповідної поведінки.
21. Виходячи з вищенаведеного аналізу, ми дійшли висновку, що немає доказів, які б встановили фактичну шкоду завдану репутації плавання.
(iii) Чи домірна санкція, накладена Дисциплінарним комітетом?
22. Ми встановили, що поведінка Апелянта становить порушення статті 2(b) Кодексу Поведінки, але не було встановлено, що згідно з розділом 12.1.3 Конституції FINA репутації спорту плавання було нанесено шкоду.
23. Стаття 3 Кодексу Поведінки стосується санкцій і посилається на Правило 12 «Санкції» FINA, тобто на санкції, перелічені в розділі C12 Конституції FINA. Ми приймаємо твердження Відповідача про те, що санкції, перелічені в C 12.2, таким чином, застосовні щодо порушень Кодексу Поведінки, таких як те, як ми встановили, яке було вчинене Апелянтом, навіть незважаючи на те, що, як ми також виявили, ця поведінка не підпадає під умови C12.1.3.
24. Санкція, накладена Дисциплінарним комітетом, полягала у виключенні з будь-якої майбутньої «діяльності під юрисдикцією FINA та федерацій-членів». Хоча він додав «рекомендацію» FINA про те, що Апелянту слід заборонити подавати заяву на повторний прийом до FINA протягом шести років, рекомендація була саме такою – вона не мала жодної сили чи наслідку. Таким чином, виключення Апелянта було довічним виключенням.
25. Ми вважаємо, що це сувора і надмірна санкція за обставин цієї справи. Дисциплінарний комітет визнав, що поведінка Апелянта є порушенням Конституції FINA та Правил FINA. Санкція, накладена Дисциплінарним комітетом, є ще більш непропорційною, враховуючи наше рішення про те, що не було встановлено, що поведінка Апелянта нанесла плаванню репутаційну шкоду.
26. Само собою зрозуміло, що кожна система санкцій повинна ґрунтуватися на принципі, згідно з яким санкції мають бути пропорційними правопорушенню.
27. Ми встановили, що Апелянт порушив статтю 2(b) Кодексу Поведінки. Будь-яка санкція, застосована до Апелянта, має бути пропорційною поведінці, яка є ознакою цього правопорушення.
28. Ми вважаємо, що прийнятною санкцією є відсторонення, а не виключення. Враховуючи особливий характер і незвичайні обставини поведінки Апелянта, ми вважаємо, що відсторонення строком у 8 місяців з 27 квітня 2007 року до 27 грудня 2007 року є належним і пропорційним покаранням за його поведінку.
Спортивний арбітражний суд постановляє:
1. Апеляція, подана Михайлом Зубковим 17 травня 2007 року на рішення Дисциплінарної колегії FINA, задоволена частково.
2. Рішення Дисциплінарної колегії FINA від 11 квітня 2007 р. залишено в силі в тій частині, в якій було встановлено, що поведінка Михайла Зубкова є порушенням статті 2(b) Кодексу Поведінки FINA.
3. Інша частина рішення Дисциплінарної колегії FINA від 11 квітня 2007 року скасовується.
4. Михайло Зубков має бути відсторонений від діяльності під юрисдикцією FINA та федерацій-членів з дати набрання чинності рішенням Дисциплінарної колегії FINA (27 квітня 2007 року) до 27 грудня 2007 року.
(...)