У 2010 році УЄФА довічно відлучив від футболу кращого українського арбітра Олега Орєхова. У провину йому було поставлено контакт із злочинним угрупуванням, що займається букмекерськими махінаціями. Таке рішення УЄФА стало першим в історії європейського футболу.

Футбольний арбітр подав апеляцію щодо рішення про його участь у договірному матчі та санкції, накладеної на нього.

Розглянувши справу, Колегія САS дійшла висновку, що довічна заборона на заняття будь-якою діяльністю, пов'язаною з футболом, застосована до Апелянта є пропорційною санкцією, та що оскаржуване рішення повинно бути повністю залишене в силі.

Згідно обставин справи, 5 листопада 2009 року Олег Орєхов обслуговував матч групового етапу Ліги Європи між швейцарським Базелем і болгарським ЦСКА, який завершився з рахунком 3:1. На думку прокуратури німецького Бохума, українець зустрічався з злочинцями, які нібито пропонували йому 50 тисяч євро в обмін на «правильний» результат поєдинку.

Для того, щоб коментувати рішення САS у справі О. та у справі про договірний матч «Металіст» – «Карпати», необхідно коротко викласти обставини справи САS 2009/A/1920 ФК «Побєда», Александар Забрчанец, Ніколче Здравецкі проти УЄФА» (далі – «Побєда»), яка була пілотною при розгляді справ щодо маніпулювання результатами змагань (корупції), і при розгляді якої були закладені головні процесуальні особливості розгляду подібних справ. Обидва рішення рясніють цитатами з рішення по справі «Побєди».

Інцидент був пов’язаний із матчем першого кваліфікаційного раунду Ліги Чемпіонів УЄФА сезону 2004/2005 між командами ФК «Побєда» Македонія та ФК «Пьюнік» Арменія.

Підозру УЄФА викликав надзвичайно різкий сплеск ставок, після чого УЄФА найняв для проведення аналізу експерта. Згідно висновку експерта, на матч була зроблена незвичайно велика кількість ставок, а отже, і поставлено великі гроші – у десять разів більше порівняно зі звичайними ставками на матчі такого рівня. Для експерта було очевидно, що матч був зманіпульований. Окрім того, з преси та пліток УЄФА отримав інформацію, що матч дійсно був «проданий».

УЄФА провів розслідування та з’ясував, що клуб мав фінансові проблеми і президент клубу, начебто домовившись з кримінальним угрупованням, «продав» матч за 300 000 євро. Один зі свідків під час провадження у САС навіть засвідчив, що він бачив гравців команди перед матчем, і вони робили ставки проти свого клубу.

За результатом розслідування Контрольно-Дисциплінарний орган УЄФА ухвалив рішення позбавити клуб права брати участь у змаганнях УЄФА протягом 8 років, починаючи з сезону 2009/2010; заборонив президенту та капітану клубу займатися будь-якою діяльністю, пов’язаною з футболом довічно.

Апеляційний орган УЄФА на підставі непрямих доказів (свідчень свідків, які безпосередньо не брали участь в передачі грошей і замовленні матчу; вражень вболівальників та ін.) підтримав це рішення.

Апелянти в своїй скарзі до САС посилалися на недостатню доведеність відповідних дисциплінарних порушень та неможливість встановлення, чи казали свідки правду, та суперечливість, опосередкованість і недостатню конкретність свідчень, їх непереконливу доказову вагу тощо.

УЄФА у своїй відповіді, серед іншого, зазначив, що він погоджується з тим, що тягар доведення наявності порушення лежить на УЄФА, однак щодо необхідного стандарту доведення, зокрема, беручи до уваги природу поведінки, яка стала предметом спору, УЄФА послався на прецедентну практику CАС при розгляді дисциплінарних справ, що стосувались допінгу, і зазначив, що остання дозволяє встановлювати факти «до межі комфортного переконання суду, враховуючи серйозність звинувачень, які висуваються» (“to the comfortable satisfaction of the Court having in mind the seriousness of allegation which is made” (САС 2005/A/908 пар. 6.2) щодо наявності підстав для ствердження, що мало місце дисциплінарне правопорушення і подальшого застосування санкцій.

При розгляді справи «Побєди», з огляду на те, що Дисциплінарні правила УЄФА не містили ніякої вказівки щодо застосовуваного стандарту доказування, Колегія САС дійсно встановила його, керуючись підходом, застосовуваним у дисциплінарних справах щодо допінгу (як і клопотав УЄФА), і цей стандарт відтоді застосовується у всіх справах щодо маніпулювання результатами спортивних змагань – «до комфортного переконання суду». Тягар доказування, як і в справах щодо допінгу, лежить на стороні обвинувачення, яка і повинна довести відповідні факти до межі комфортного переконання Колегії, беручи до уваги серйозність звинувачення.

Зокрема, в справі «Побєди» Колегія прийняла в якості доказу навіть покази свідка про почуту ним думку інших осіб про те, що матч було «продано». При цьому до уваги бралось суб’єктивне сприйняття свідком почутого ним, який видався Колегії таким, що заслуговує на довіру, і має доказову вагу.

Базуючись на висновку експерта та інших доказах щодо подій навколо матчу, які були достатніми для встановлення факту до межі комфортного переконання, Колегія постановила, що матч «Побєда» – «Пьюнік» носив договірний характер та президент клубу безпосередньо брав у цьому участь. Колегія постановила, що санкція у вигляді довічного позбавлення права займатися будь-якою діяльністю, пов’язаною з футболом, застосована до президента клубу, є адекватною та пропорційною порушенню.

Застосувавши принцип об’єктивної відповідальності, згідно ст. 11 ДП УЄФА в редакції 2004 року, Колегія, за дії президента, наклала санкцію також і на клуб, підтвердивши накладену УЄФА восьмирічну заборону брати участь у змаганнях УЄФА та відмінила санкції, накладені на капітана команди Здравецкі, оскільки прийшла до висновку, що докази, на яких ґрунтувалось обвинувачення УЄФА стосовно нього (щодо його головної ролі в організації замовної гри, оскільки йшлося про дві гри, а в другій він не брав участі, в першій був видалений з поля через 45 хв. після початку матчу) не достатньою мірою задовольняють арбітрів для їх комфортного переконання в його винуватості (див. п. 107, 108 згаданого рішення САС).

У справі О. Колегія зробила висновок, що УЄФА довів до межі її комфортного переконання наявність дисциплінарного правопорушення з боку Апелянта, і що фактичні обставини справи доведені конкретними доказами, отриманими з множинних джерел, взяті разом, на думку Колегії є переконливими викривальними доказами:

- Стенограма телефонних розмов шахраїв була визнана особливо важливим доказом, оскільки співрозмовники не знали, що вони знаходяться під спостереженням, а спостереження провадилось в рамках кримінальної справи. Тому немає підстав вважати, що зміст розмов неправдивий. Цими розмовами підтверджено чисельні прямі або непрямі контакти між Апелянтом та членами кримінального угруповання, втягнутого у маніпулювання результатами матчів. Апелянт же не довів можливості існування змови проти нього особами, яких, як він стверджував, він зустрів уперше (приблизно) через місяць після матчу у Базелі.

- Колегія визнала достовірним протокол зустрічі, яка відбулася в УЄФА 30 листопада 2009 року, оскільки він був підписаний Апелянтом, і відкинула всі його доводи щодо того, що він був не достеменно проінформований про зміст цього документу та його правки не були взяті до уваги, оскільки це було спростовано свідками обвинувачення.

- У порядку статті R56 Кодексу САС, протокол допиту Анте Сапіни Бохумською поліцією від 23 серпня 2009 року був долучений до матеріалів справи на пізній стадії провадження, оскільки він був «переданий з Бохумської поліції для долучення тільки кілька днів тому. Отже, УЄФА не мав його у своєму розпорядженні і не міг подати його разом зі своїм відзивом 30 серпня 2010 року».

- Повідомлення з преси щодо публічного слухання, яке відбулось 10 грудня 2010 р. у Кримінальному суді Бохуму. Ці документи та їх переклад англійською мовою були надані УЄФА до САС 13 грудня 2010 р. і також були визнані Колегією достовірним джерелом інформації.

Аналізуючи можливість долучення нових доказів на пізній стадії провадження, на підставі статті R56 Кодексу САС Колегія зазначила, що: «47. Новий доказ не міг бути доступним раніше УЄФА та він наданий ним разом із перекладом англійською мовою у найкоротший час. Виключність обставин полягає в тому, що новий доказ складається зі свідчень, наданих зовсім нещодавно тими самими особами, чиї телефонні розмови прослуховувалися та стенограми яких слугували доказом проти Апелянта. Ситуація тим більше специфічна, оскільки свідчення були отримані або протягом слідства, відкритого прокурором Бохуму або протягом публічного слухання у Кримінальному суді Бохуму, тобто в контексті зовнішньому по відношенню до цього провадження у САС. Іншими словами, ці документальні свідчення не були зроблені спеціально для цього провадження.

48. Більш того, Апелянт ані заперечив нові докази, подані УЄФА, ані клопотав про подовження часу, щоб їх переглянути або прокоментувати.

49. Тому у ситуації, що склалася, долучення поданих доказів було дозволено Головою Колегії».

Керуючись цією ж логікою, як буде показано нижче, у справі «Металіст» – «Карпати» Колегія відмовила у залученні клопотання «Металіста» щодо долучення рішення Верховного федерального суду Швейцарії та Меморандуму, підготовленого на підтримку клопотання спеціально для провадження у САС, оскільки це могло бути зроблено набагато раніше і не було новою обставиною, а норми українського та швейцарського законодавства, на які посилалися Апелянти 1-3 були відомі їм ще на початку провадження по справі.

Колегія, як і в справі «Побєди» (це прослідковується в тому, як в обох рішеннях описані міркування Колегії щодо правдивості та надійності свідків, та зроблених висновків за результатами їх свідчень), дійсно керувалася суто суб’єктивним сприйняттям правдивості чи неправдивості, повноти розповіді та її структуризації, достовірності чи не достовірності свідчень того чи іншого свідка чи змісту документу.

Так само, як і в справі «Побєди» суб’єктивно були оцінені і свідчення свідків у справі О., коли більшу вагу було надано свідченням перекладачів УЄФА, аніж самого Апелянта в силу їх неправдоподібності (Колегія навіть зробила детальний аналіз всіх заяв Апелянта показавши, чому саме вони видаються їй неправдоподібними – див. пар. 62 і далі), а щодо свідків Апелянта було зауважено, що їх свідчення аж ніяк не виключають можливості зустрічі Апелянта із шахраями та досягнення з ними певних домовленостей.

Загальний висновок з вищенаведеного можна зробити наступний – колегії САС при реалізації дискреційних повноважень все ж обмежені нормами, які містяться у застосовних регламентах та статутах спортивних організацій, а у випадку неврегулювання останніми положень щодо допустимості доказів – долучають або не долучають їх вже на власний розсуд. В обох випадках колегія буде обмежена загальними принципами публічного порядку, недотримання яких може спричинити відміну рішення Верховним федеральним судом Швейцарії. Це стосується анонімізованих свідків в справі Побєди, нових доказів від Бохумської поліції у справі О. та нових доказів і заслуховування нових свідків у справі про договірний матч «ФК «Металіст» та ін. проти ФФУ", де Колегіями детально були описані всі міркування з посиланням на норми закону, на які вона спиралася і зроблені відповідні висновки.

Оскільки ДП УЄФА, як згадувалось вище, на той час не містив норми щодо застосовуваного до таких справ стандарту доказування, Колегія самостійно визначила підходящий стандарт доказування також і для цієї справи з посиланням на справу «Побєди», зазначивши наступне: «53. Що стосується оцінки наявних доказів, Колегія підтверджує позицію, викладену у рішенні САС 2009/A/1920 ФК «Побєда», Александар Забрчанец, Ніколче Здравецкі проти УЄФА»: «Беручи до уваги характер поведінки та надзвичайну важливість боротьби з корупцією будь-якого виду у спорті, а також маючи на увазі характер та обмежені можливості слідчих органів керівних організацій спорту у порівнянні з національними правоохоронними органами, Колегія дотримується думки, що справи щодо маніпулювання результатами матчів повинні розглядатися однаково відповідно до сталої практики САС у дисциплінарних справах щодо допінгу. Тому УЄФА несе тягар доказування відповідних фактів до рівня комфортного переконання суду, беручи до уваги всю серйозність обвинувачення (САС 2005/A//908 пар. 6.2) [підкреслено авт]».

Стандарт «до комфортного переконання суду» є найбільш часто застосовуваним у дисциплінарних справах в силу частих серйозних наслідків визнання винним у відповідному правопорушенні. Застосування цього стандарту дозволяє забезпечити обвинуваченому право на захист у більшій мірі аніж при зазвичай застосовуваному у цивільному проваджені стандарті – «баланс можливостей» (balance of probabilities). Хоча при застосуванні цього стандарту виникають труднощі з доказуванням у сторони обвинувачення, що також відмічено Колегією у параграфі 54 рішення: «У цій справі, оцінюючі докази, Колегія взяла до уваги, що корупція, за своєю природою, прихована, оскільки втягнуті особи будуть намагатися використовувати засоби ухиляння з метою забезпечення відсутності слідів їхнього злодіяння».

Примітно, що така позиція Колегії вказує на те, що у випадку, коли саме колегія має визначити застосовуваний стандарт доказування, вона обов’язково має взяти до уваги практику САС у подібних справах (що і було зроблено Колегією при розгляді справи про договірний матч «ФК «Металіст» та ін. проти ФФУ», коли Колегія послалась на справи О. та «Побєди» і визначила стандарт доказування (див. пар. 732-733 рішення по справі «ФК «Металіст» та ін. проти ФФУ» нижче).

Цей коментар Колегії насправді є важливим для справ щодо маніпулювання результатами змагань (матчів), оскільки слідчі можливості спортивних організацій набагато більш обмежені у порівнянні з правоохоронними державними органами та навіть зі слідчими у допінгових справах (в тих країнах, де вони створені – Іспанія, Італія, Франція тощо). Як бачимо, саме у справі О. Колегією зазначено, що в той час, як важливим є забезпечення прав обвинуваченої сторони, яку звинувачують у корупційних діях, все ж задля ефективної боротьби з корупцією майбутні рішення САС повинні базуватися на факті неможливості повної реалізації тягаря доведення спортивними організаціями при поданні доказів, достатніх для встановлення правопорушення.

Отже, Колегія встановила, що «Апелянт був зобов’язаний доповісти УЄФА про «такі контакти» … Не доповівши, Апелянт свідомо порушив принципи поведінки, передбачені ст. 5 ДП УЄФА та обов’язки, покладені на нього ст. 6 Загальних умов та вимог УЄФА до арбітрів. …»Якщо навіть і припустити, що О. не мав втручатися у хід матчу, своїм ставленням та поведінкою він беззаперечно порушив статтю 5 ДП УЄФА. Допустивши розмови з особами, які мали за мету маніпулювання результатами матчу, та досягнувши з ними угоди про те, що він отримає гроші, Апелянт беззаперечно порушив ст. 5(1) ДП УЄФА. Сам факт звернення до нього осіб, які мали намір маніпулювати результатами матчу та неінформування про це УЄФА – це вже дисциплінарне порушення у сенсі ст. 5 ДП УЄФА. Це є також порушенням «Загальних умов та вимог для арбітрів».

За таких умов Колегія навіть не вважала за потрібне робити заключний висновок з приводу того, чи насправді Апелянт маніпулював матчем за отримання винагороди. Тобто, аналогічно до справи «Побєди», Колегією було встановлено до її комфортного переконання факт вчинення Апелянтом дисциплінарного правопорушення. 

Роблячи висновок щодо пропорційної санкції по відношенню до Апелянта, Колегія відмітила, що з огляду на серйозність вчиненого Апелянтом правопорушення, накладена на нього УЄФА санкція є справедливою та пропорційною: «Колегія бере до уваги, що … репутація Апелянта була беззаперечною, його суддівські якості визнані та те, що він не підбурював маніпулювання матчем… бере до уваги, що він власне не зманіпулював результат матчу або отримав гроші з метою вплинути на його результат. Однак, Колегія повинна мати на увазі, що маніпулювання матчами, відмивання грошей, відкати, вимагання, хабарництво та подібне є предметом хвилювання, насправді раком у більшості великих видів спорту, включаючи футбол, та повинні бути викоренені. Сенс спорту в тому, що змагання чесні, привабливість для глядачів полягає у непередбачуваності їх результату…. Саме тому, на думку Колегії, для керівних органів спорту є важливим продемонструвати нульову терпимість до будь-яких видів корупції та накладати санкції, достатні, щоб слугувати стримуючим фактором для осіб, які могли б так чи інакше спокуситися через жадібність або страх на участь у таких кримінальних діяннях. Офіційні особи є очевидними об’єктами для тих, хто бажає отримати нелегальний прибуток шляхом ставок на результати матчів (або насправді і на виникнення інцидентів у матчах). Вони мають бути зміцнені у їх протистоянні таким кримінальним пропозиціям. САС повинен, звісно ж, беручи до уваги легальність та пропорційність, дотримуватися у своїх рішеннях підходів таких керівних органів, присвячених таким доброчинним цілям.

… З огляду на важливість Ліги Європи УЄФА, рівня цих змагань, спортивних та фінансових інтересів, повинні вимагатися найвищі стандарти поведінки від усіх причетних осіб – гравців, менеджерів, тренерів, офіційних осіб. Надважливо, щоб цілісність змагань була непорушною.

Увесь скандал із маніпулюванням результатам матчів і особливо обвинувачення щодо маніпулювання матчем у Базелі спричинили велику та широко розтиражовану шкоду іміджу УЄФА та футболу в цілому, неминуче викликаючи сумніви щодо того чи результати матчів є дійсно результатом здібностей футболістів або продуктом нелегальних оборудок».

Отримавши рішення САС у справі О., генеральний секретар УЄФА Джанні Інфантіно заявив: «Ми дуже задоволені цим підтверджуючим рішенням САС, а також правовою позицією у цій справі. Боротьба з корупцією складна, але ми налаштовані на перемогу. Якщо спортивні юридичні інституції працюють в одному напрямку нульової терпимості, разом ми сильніше та зможемо реально прогресувати». https://tinyurl.com/22243m6z

Таким чином, застосування такої суворої санкції як довічне позбавлення права займатися будь-якою діяльністю, пов’язаною з футболом, можна пояснити тільки тим, що в 2010 році ця справа була прецедентною в Європі та й у світі, про що зазначено у вступі до рішення самою колегією. Раніше санкції застосовувалися до футболістів, клубів, офіційних осіб клубів, але не до офіційних осіб матчу. Після справи О. ще близько десятка арбітрів були покарані УЄФА так само суворо, як і наш співвітчизник. 

Резюмуючи рішення по справі О. слід зазначити, що покарання за подібні правопорушення дуже суворі навіть за умови, що безпосереднього маніпулювання результатами матчу не було. Після цієї справи Дисциплінарні правила УЄФА були змінені, і в них зараз передбачені окремі положення щодо такого дисциплінарного правопорушення як маніпулювання результатами матчів (ст. 12) – заборона робити ставки на матчі, обов’язок повідомляти, передбачено конкретні санкції, визначено, на кому лежить тягар доказування. Притягнення до відповідальності за маніпулювання результатами матчів не має строку давності (ст. 10). 

Ознайомитися із повним текстом рішення у справі САS 2010/A/2172 «О. проти УЄФА» можна за посиланням: https://tinyurl.com/yck8t8pr