Таке питання є актуальним, наприклад, під час безоплатного отримання землі для ведення особистого селянського господарства. Водночас механізм використання норм земельного законодавства є складним і потребує детального роз’яснення.
Як зазначено у частині 1 статті 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:
а) для ведення фермерського господарства – в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;
б) для ведення особистого селянського господарства – не більше 2,0 гектара;
в) для ведення садівництва – не більше 0,12 гектара;
г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах – не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;
ґ) для індивідуального дачного будівництва – не більше 0,10 гектара;
д) для будівництва індивідуальних гаражів – не більше 0,01 гектара.
Частиною 4 статті 116 вищевказаного кодексу унормовано, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.
Тобто, з першого погляду начебто все зрозуміло: одну ділянку за одним видом можна безоплатно отримати один раз в межах граничних норм (наприклад, для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара). У разі порушення, іншу ділянку за тим саме видом буде витребувано в судовому порядку.
Такий висновок міститься і у Постанові Верховного Суду від 09 лютого 2023 року у справі №483/2263/19:
«Постановою Миколаївського апеляційного суду від 22 липня 2021 року апеляційну скаргу Миколаївської обласної прокуратури задоволено.
Витребувано у ОСОБА_2 у власність Куцурубської сільської об’єднаної територіальної громади Очаківського району Миколаївської області земельну ділянку з кадастровим номером 4825182800:02:000:1320 загальною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в межах території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що встановивши, що ОСОБА_1, набуваючи у власність спірну земельну ділянку, повторно скористався своїм правом на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної та комунальної власності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що Куцурубська сільрада допустила порушення вимог земельного законодавства, неправомірно прийнявши рішення від 22 грудня 2018 року про затвердження проекту землеустрою та надання у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 4825182800:02:000:1320, а тому це рішення є незаконним та підлягає скасуванню.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для скасування або зміни судового рішення в цій частині позову апеляційним судом не встановлено».
А як бути у випадку, якщо ми хочемо скористатись правом на приватизацію одного виду використання землі, проте за рахунок декількох ділянок цього виду в межах дозволеного загального ліміту. Наприклад, чи можуть надати одним рішенням декілька ділянок (умовно: одна ділянка площею 1,2 га, інша 0,7 га) для ведення особистого селянського господарства?
Відповідь на це питання ми знайдемо у Постанові Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі № 810/4045/18, у якій мова йде про наступне:
«16.05.2017 Витачівською сільською радою Обухівського району Київської області було прийнято рішення «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в с. Витачів гр. ОСОБА_1» № 247.
Відповідно до пункту 1 вказаного рішення, вирішено надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок загальною площею 0,2804 га, а саме:
- земельної ділянки площею 0, 1329 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: АДРЕСА_2,
- земельної ділянки площею 0,0668 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: АДРЕСА_1,
- земельної ділянки площею 0,0807 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 за рахунок земель сільської ради - землі сільськогосподарського призначення.
09.02.2018 між позивачем та ТОВ «Перша земельна агенція» укладено договір № 102/02/2018ІГ на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.
Вказаним товариством на виконання вимог договору № 102/02/2018ІГ виготовлено «Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1».
Зазначений проект землеустрою було подано до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області для погодження.
26.04.2018 відповідачем складено висновок № 3224, п. 8 якого вирішено, що проект землеустрою не відповідає вимогам і нормам законодавства.
Крім того, у п. 9 вказаного висновку зазначено, що на розгляд надійшов один проект землеустрою щодо відведення двох земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства з подальшою передачею у власність, що не відповідає вимогам ч. 4 ст. 116 ЗК України.
Не погодившись із висновком відповідача, яким відмовлено в погодженні проекту землеустрою, позивач звернувся до суду.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19.11.2018 у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки на розгляд до відповідача надійшов один проект землеустрою щодо відведення двох земельних ділянок, для ведення особистого селянського господарства з подальшою передачею у власність, проект землеустрою не відповідає вимогам ч. 4 ст. 116 ЗК України.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2019 рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.11.2018 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано висновок № 3224 від 26.04.2018 про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, розташованих за адресою: АДРЕСА_1.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що чинним земельним законодавством не встановлено заборони на реалізацію громадянами свого права на приватизацію шляхом одночасного відведення у власність кількох земельних ділянок одного виду використання, сукупна площа яких не перевищує закріплені ст. 121 ЗК України норми.
Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що системний аналіз положень ч. 4 ст. 116 ЗК України дає підстави стверджувати, що особа, яка скористалася своїм правом на приватизацію земельної ділянки одного з видів використання, передбачених ч. 1 ст. 121 ЗК України, позбавляється права приватизувати земельну ділянку цього ж виду вдруге. Однак відповідне обмеження має застосовуватися виключно у випадку вже реалізованого громадянином свого права на приватизацію, тобто отримання раніше у власність земельної ділянки того самого виду використання.
Висновки Верховного Суду
У справі, яка розглядається, суди першої та апеляційної інстанції встановили, що позивач звернулась до відповідача за погодженням проекту землеустрою для одержання безоплатно у власність двох земельних ділянок одного виду використання.
Водночас, частиною 4 статті 116 ЗК України передбачено можливість передачі земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, лише один раз по кожному виду використання.
Вирішуючи питання застосування статті 116 ЗК України Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків:
«З урахуванням вимог статей 7, 12 Закону № 973-IV, статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах».
За таких обставин, враховуючи сформовану практику Верховного Суду, рішення відповідача про відмову в погодженні проекту землеустрою відповідає вимогам закону, відтак суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог».
Таким чином, Верховний суд, з посиланням на позицію Великої Палати Верховного Суду (від 24 квітня 2019 року у справі 525/1225/15-ц), здійснив по суті тлумачення норм частини 4 статті 116 та частини 1 статті 121 Земельного кодексу України, за яким не можна здійснювати набір декількох ділянок одного виду для їх приватизації в межах загальної норми.
Після отримання першої ділянки будь-якої площі (в межах загальної норми виду використання) буде вважатись, що право на безоплатну передачу у власність по даному виду використано, а «добір» землі за рахунок наступних ділянок буде прямим порушенням норм Земельного кодексу України.
Варто також нагадати, що приватизація землі під час воєнного стану здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у підпункті 5 пункту 27 розділу X Земельного кодексу України.