01 травня 2023 року у Вищій школі адвокатури НААУ відбувся вебінар на тему: «Вступ до цифрових доказів», лектором заходу виступив Безіл Мануссос, експерт із цифрових доказів, керівник Кіберакадемії в Единбурзькому університеті Нап'єр.
Цифрова криміналістика або комп’ютерна криміналістика — це частина інформатики, яка займається відновленням, збереженням і аналізом цифрових артефактів з електронних пристроїв.
Однак саме аналіз цих електронних артефактів робить їх «цифровими доказами». Це коли необроблені дані або файли інтерпретуються, щоб допомогти суду вирішити роль пристрою, даних і особи у справі.
Цифрові докази є одними з найважливіших доказів у кримінальних і цивільних процесах. Саме правильний аналіз, створення контексту (зазвичай через часову шкалу) і відповідна презентація можуть визначити результат судового розгляду. Ті самі докази, але в різних контекстах, можуть бути використані від доказування домашнього насильства, визначення місцезнаходження підозрюваного, до засудження осіб, які вчинили воєнні злочини.
Лектор зауважив, що в Англії лише 5 % справ закінчуються обвинувальним актом в суді, а інші завершуються або угодою про визнання вини, або закриттям провадження у справі.
Розкриваючи значення цифрових доказів для встановлення істини у справі, лектор ознайомив учасників із реальними справами з власного професійного досвіду. Серед них зокрема наступні:
Справа № 1
У справі наявний звіт поліції, згідно якого підозрюваний шукав дитячу порнографію в Інтернеті. У цій справі було знайдено посилання на файл, який мав таку назву 12yokiddie.avi Назва файлу вказувала на те, що мова йшла про 12-річну дитину. У звіті зазначалося, що файл знаходиться в нерозподіленому просторі і не може бути відновлений, оскільки він був пошкоджений.
У даній справі файл не був визнаний доказом, оскільки мала місце лише констатація події, яка трапилася, але без перегляду відео неможливо зрозуміти, про що конкретно йшла мова. Крім того, пошуковий запит у гугл «дитяча порнографія», завантаження статей, посібників на окреслену тематику не є злочином.
Справа № 2
А. звернулася до поліцейського відділку і поскаржилися на те, що Б. надсилав їй повідомлення з погрозами.
Повідомлення були надіслані понад 1,5 роки тому.
Поліцейський у відділку зробив скріншоти і додав їх до звіту, потім повернув телефон А.
Поліцейський не провів дослідження телефону підозрюваного Б. і відправив прокурорам Шотландії, після чого був ухвалений обвинувальний акт проти особи.
Таким чином, у цій справі поліція не зафіксувала та не зберегла докази. Поліцейський не зберіг мобільний телефон для проведення судової експертизи. Мобільний телефон клієнта був оглянутий, але жодних SMS-повідомлень, що мають відношення до справи, не було знайдено.
Лектор у цій справі використовував сервіс під назвою Sharpmail, щоб підмінити номери скаржниці і, очевидно, відправити смс на свій номер з її номера. Перевірка пройшла успішно. Повідомлення, що з’явилося на екрані, було додано для того, щоб довести концепцію.
Справа № 3
А. заявила в поліцію, що її колишній чоловік порушив судову заборону і годину стояв біля її будинку. Повідомлено дату та час, коли це відбулося. Прокуратура пред’явила Б. обвинувачення (Б. уже був засуджений за побиття дружини і відбув за це покарання).
Довести факт перебування/не перебування у певному місці можна за допомогою мобільного телефону. З одного боку, надання інформації про місцезнаходження мобільного телефону клієнта не доводить, де перебував Б., однак викликає обґрунтовані сумніви і перекладає тягар доведення на сторону обвинувачення, яка має довести, що обвинувачений не мав при собі мобільного телефону під час вчинення інкримінованого йому злочину.
У цій справі адвокатом на основі записів мобільних операторів та інформації про сегменти стільникового зв’язку було створено карту, яка показує території, охоплені під час передбачуваного злочину.
Трикутник на карті показував спільну площу між трьома щоглами, зафіксовану пристроєм відповідача в момент інкримінованого правопорушення. Відповідно час, необхідний для відсутності обвинуваченого на місці події, щоб опинитися в трикутнику, охопленому виявленими щоглами, не збігається з часом, необхідним для того, щоб обвинувачений був присутній на місці події. Як наслідок, справу було закрито.
Справа № 4
Мати, стурбована тим, що її чоловік відвідує екстремістські веб-сайти, замовила дослідження сімейного комп’ютера, щоб використати звіт у сімейному суді з метою отримання повної опіки над дітьми. Диск був належним чином сфотографований і досліджений.
Результати розслідування:
1. Те, чого боялися як онлайн-радикалізації, виявилося залежністю від онлайн-порно;
2. Було виявлено клавіатурного шпигуна, який стежив за дружиною.
3. Порушено кілька законів (Закон про зловживання комп'ютером, Закон про телекомунікації);
4. Мало місце вторгнення в приватне життя.
Після подачі звіту Суд вирішив передати опіку над дітьми матері.