Сьогодні розглянемо питання як передавати права інтелектуальної власності на IT-продукт, що розроблений на замовлення або за трудовим договором?

Відповідає Сергій Барбашин, адвокат, власник Barbashyn Law Firm, Заступник голови комітету з Інтелектуальної власності НААУ, Голова UNBA NextGen, Віце-президент Європейської асоціації молодих адвокатів (EYBA).

Як передавати права інтелектуальної власності на IT-продукт, що розроблений на замовлення або за трудовим договором?

IT-продукти (програмне забезпечення, коди, алгоритми тощо), як правило, розробляються IT-фахівцями на замовлення відповідно до комерційних договорів із Замовниками або на виконання трудових обов’язків у Роботодавця. По факту створення нових IT-рішень, у їх розробників можуть виникати права інтелектуальної власності на такий продукт: авторське право, право на оформлення патентів. Цей комплекс прав надає можливості використовувати/забороняти використовувати третім особам і розпоряджатися новоствореними розробками.

Кому передаються або належать майнові права:

1. Трудові відносини.

Роботодавцю належать усі майнові права на новостворену комп’ютерну програму.

Так, у ч.4 ст. 181 Угоди про асоціації з ЄС визначено, що «якщо комп’ютерна програма створюється найманим працівником на виконання своїх трудових обов’язків або відповідно до вказівок роботодавця, то роботодавцю належать усі виключні майнові права на створену таким чином комп’ютерну програму, якщо інше не передбачено контрактом».

Згідно з ч. 2 ст. 429 ЦКУ, майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору (контракту), належать працівникові, який створив цей об'єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено Кодексом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст.14 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» майнові права на службовий твір переходять до роботодавця з моменту створення службового твору у повному складі, якщо інше не передбачено цим Законом, трудовим договором (контрактом) або іншим договором щодо майнових прав на службовий твір, укладеним між працівником (автором) і роботодавцем.

2. Замовлення за договором.

У цьому випадку, Роботодавцю, також, належать усі майнові права на новостворену комп’ютерну програму.

Відповідно до ч. 2 ст. 430 ЦКУ майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об'єкта та замовникові спільно, якщо інше не встановлено договором або законом.сТак, у ч. 2 ст. 15 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» визначено, що «майнові права на твір, створений за замовленням, переходять на користь замовника, якщо інше не передбачено договором замовлення».

3. Договір про передачу прав інтелектуальної власності.

У зв’язку з можливим виникненням в IT-фахівця (розробника) прав інтелектуальної власності на IT-продукт, що створений на замовлення, Замовнику розробки доцільно укладати Договір на розробку програмного забезпечення та передачу прав інтелектуальної власності або інший договір, що відповідатиме специфіці взаємовідносин Замовника та IT-фахівця.

Відповідний договір може передбачати такі умови як:

·     розробки програмного забезпечення за винагороду (це зафіксує факт розробки на замовлення);

·     передачі від IT-фахівця до Замовника усіх виключних майнових прав інтелектуальної власності на IT-продукт, що буде створений/створено, фіксація результату робіт;

·     додаткові умови щодо конфіденційності даних, які стосуються розробки IT-продукту;

·     інші умови, що деталізують, ідентифікують розробку IT-продукту, фіксації результатів тощо.

Додатково зауважу, що по факту створення IT-продукту Замовнику і Розробнику рекомендовано підписати Акт приймання-передачі чи аналогічний документ для того, щоб остаточно зафіксувати факт створення розробки та перехід виключних майнових прав.

Отже, укладання цього договору дозволить Замовнику володіти усіма правами на IT-продукт та забороняти третім особам (зокрема, IT-фахівцю/розробнику) незаконне використання. У свою чергу, відсутність договору, може залишати певну невизначеність, особливо при розробці продукту з іноземними учасниками та застосування норм права іншої країни до правовідносин.