Публікації лектора
Відповідальність лікаря за завдану пацієнту шкоду. Практичні аспекти.
Про відповідальність лікаря за завдану пацієнту шкоду (практичні аспекти) розповіла адвокат, член Центру медичного права ВША НААУ Яна Бабенко під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури.
Бабенко Яна
15.04.2025

Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками відповідальність лікаря за завдану пацієнту шкоду, а саме:

  • 1. Договірна і деліктна відповідальність медичних працівників. Випадки поєднання та розмежування на практиці.
  • 2. Обставини, які потребують доказування. Презумпція вини заподіювача шкоди.
  • 3. Визначення кола осіб, до яких подається позов.
  • 4. Як розрахувати майнову та моральну шкоду?

У рамках характеристики відповідальності лікаря за завдану пацієнту шкоду акцентовано на наступному:

1. Договірна і деліктна відповідальність медичних працівників. Випадки поєднання та розмежування на практиці

Питання, які слід ставити при визначенні виду відповідальності:

  • Чи було укладено договорі про надання медичних послуг (медичної допомоги)?
  • Чи було завдано пацієнту шкоди каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я?
  • Чи настала смерть пацієнта внаслідок ненадання чи неналежного надання медичної допомоги?

Практичні ситуації:

  1. Договір про надання медичних послуг виконано у повному обсязі, шкоди каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я пацієнту завдано не було – цивільно-правова відповідальність не наступає.
  2. Пацієнту внаслідок ненадання чи неналежного надання медичної допомоги не було завдано шкоди каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, але умови договору про надання медичних послуг були виконані неналежно чи не у повному обсязі – настає договірна відповідальність.
  3. Пацієнту внаслідок ненадання чи неналежного надання медичної допомоги не було завдано шкоди каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, але умови договору про надання медичних послуг були виконані неналежно чи не у повному обсязі – настає договірна відповідальність.
  4. Пацієнту внаслідок ненадання чи неналежного надання медичної допомоги була завдана шкода каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, і з ним було укладено договір про надання медичних послуг – настає договірна та деліктна відповідальність. Тобто, в цьому випадку два види відповідальності поєднуються: договірна (за невиконання умов договору) і позадоговірна (за шкоду здоров’ю: цивільно-правова відповідальність виникатиме на підставі ст. 1195, 1166, 1167 ЦК). Якщо договором передбачено збільшений обсяг та розмір відшкодування шкоди, то застосуванню підлягатимуть також відповідні положення договору в цій частині (для делікту). Якщо договором не передбачено збільшеного обсягу та розміру відшкодування шкоди, то відшкодуванню підлягатиме шкода в розмірі, який буде доведено потерпілим на підставі наявних у нього доказів (для делікту). Постанова Верховного Суду від 27.02.19 р. у справі №755/2545/15-ц.
  5. Внаслідок ненадання чи неналежного надання медичної допомоги настала смерть пацієнта, то незалежно від перебування у договірних відносинах – виникатиме деліктна відповідальність і відшкодуванню підлягатиме шкода, завдана смертю потерпілого.

2. Обставини, які потребують доказування. Презумпція вини заподіювача шкоди

Обставини, які потребують доказування:

  • 1. Протиправна поведінка правопорушника;
  • 2. Наявність шкоди;
  • 3. Наявність причинно-наслідкового зв’язку між протиправною поведінкою і шкодою.

Специфіка тягаря доказування у справах щодо надання медичних послуг (Постанова Вінницького апеляційного суду у справі №127/5270/21 (провадження№22-ц/801/343/2024) від 13 березня 2024 року):

У зазначених категоріях мають пред`являтися пропорційні вимоги до ступеня деталізації обставин справи, які надаються пацієнтами. Від пацієнтів не можна очікувати та вимагати точного володіння медичними знаннями. Вони не мають точного розуміння процесів лікування та необхідної кваліфікації для аналізу та надання обставин справи, що становлять предмет спору. З метою належної участі в цивільному процесі сторона не повинна мати професійні медичні знання. У зв`язку з цим сторона процесу, яка є пацієнтом, має право обмежитися доповіддю, що дасть змогу припустити про порушення зі сторони обслуговуючого персоналу в силу наслідків, що настали для пацієнта. Тому, з урахуванням принципу розумності, пацієнту, який звернувся до суду за захистом порушених прав, що полягають у завданні шкоди здоров`ю, слід тільки вказати на порушення, а далі тягар доказування покладається на медичну установу чи на лікаря. При цьому вказане не призводить до порушення принципу диспозитивності судового процесу, а навпаки слугує для забезпечення процесуальної рівності сторін.

1. Протиправна поведінка правопорушника:

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» обов`язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта. Таким чином, надання несвоєчасної або некваліфікованої медичної допомоги є протиправною поведінкою медичного працівника.

Докази на підтвердження протиправної поведінки:

  • медична документація пацієнта;
  • посадова інструкція лікаря;
  • договір про надання медичних послуг (у разі наявності);
  • висновок клініко-експертної комісії (КЕК) (у разі наявності);
  • документи про притягнення лікаря до дисциплінарної відповідальності (у разі наявності);
  • вироки, ухвали суду (у разі наявності).

Постанова Верховного Суду від 04.11.2020 року у справі№686/6022/18.

2. Наявність шкоди:

У сфері надання медичної допомоги йдеться про шкоду завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я, смертю пацієнта. Наприклад: тілесні ушкодження, порушення анатомічної цілісності органів, тканин; виникнення супутнього захворювання, зараження невиліковною хворобою, безпосередньо згаяну можливість вилікувати пацієнта.

Види шкоди:

  • Майнова;
  • Моральна.

Порядок відшкодування шкоди регулюється параграфом 2 Глави 82 ЦК України.

3. Наявність причинно-наслідкового зв’язку між протиправною поведінкою і шкодою:

Причинний зв’язок має дві складові:

  • Медичний (технічний) аспект:
  • Встановлюється правильність дій медичного працівника відповідно до вимог стандартів, інших нормативно-правових актів у сфері охорони здоров’я.
  • Він встановлюється судовими експертами.
  • Для доведення цього аспекту потрібно призначення судово-медичної експертизи.

Юридичний (нормативний) аспект:

  • Встановлення складу кримінального чи цивільного правопорушення.
  • Його встановлює лише суд.

4. Вина:

У цивільній науці та практиці у деліктних зобов’язаннях сформульовано презумпцію вини правопорушника.

Аксіоми презумпції вини у сфері надання медичної допомоги:

  • відсутність вини заподіювача шкоди доводиться ним самостійно, він несе тягар доказування;
  • якщо заподіювач шкоди не довів свою невинуватість, то вважається, що він винен у заподіянні шкоди;
  • сумніви у з’ясуванні невинуватості заподіювача шкоди повинні тлумачитись на користь особи, якій неправомірними діями була заподіяна шкода.

Презумпція наявності вини (рішення Личаківського районного суду м. Львова від 11 грудня 2024 р. у справі №463/2101/23 (провадження №2/463/173/24):

На думку суду сама по собі відсутність вироку у кримінальному провадженні за фактом неналежного надання медичної допомоги Позивачці, не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки особливості встановлення вини у деліктному правовідношенні не є тотожним встановленню вини у кримінальному провадженні і на відміну від другого, наявність вини у деліктних правовідносинах презюмується.

Ні Відповідач, ні Третя особа не надали суду жодних доказів про відсутність вини лікуючого лікаря, а відтак, вимогу про відшкодування моральної шкоди суд визнає обґрунтованою.

3. Визначення кола осіб, до яких подається позов

Відповідачем у цій категорії справ – є заклад охорони здоров’я або фізична особа-підприємець, яка здійснює господарську діяльність з медичної практики, у трудових відносинах з якими перебуває медичний працівник.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків (ч. 1 ст.1172 ЦК України).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – медичний працівник.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч. 1 ст. 1191 ЦК України).

4. Як розрахувати майнову та моральну шкоду?

Матеріальна шкода:

До матеріальної шкоди (ч. 1 ст. 1195 ЦК України), яка підлягає відшкодуванню, якщо завдано шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я включається:

  • заробіток (дохід) втрачений внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності;
  • витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду, тощо;
  • витрати на лікування.

До матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, якщо внаслідок протиправних дій особа померла, включається:

  • Витрати на лікування (ч. 1 ст. 1195 ЦК України);
  • Витрати на поховання (предмети ритуальної приналежності та ритуальні послуги) (ч. 1 ст. 1201 ЦК України);
  • Витрати на спорудження надгробного пам’ятника (ч. 1 ст. 1201 ЦК України);
  • Витрати на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника (ст. 1200 ЦК України).

У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров’я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (ч. 2 ст. 1195 ЦЦК України).

У разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті (ч. 1 ст. 1200 ЦК України).

В цьому випадку, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував (ч. 2 ст. 1200 ЦК України).

Моральна шкода:

До моральної шкоди, яка виникла внаслідок ненадання чи неналежного надання медичної допомоги включається:

  • фізичний біль та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;
  • душевні страждання, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів;
  • приниженні честі та гідності фізичної особи.

Постанова Верховного Суду у справі №463/6510/18 (провадження№61-12973св21) від 14 грудня 2022 року:

Моральна шкода, завдана смертю пацієнта внаслідок ненадання чи неналежного надання медичної допомоги відшкодовується членам сім’ї померлого пацієнта. Така шкода виражається у душевних стражданнях таких осіб.

Згідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім’єю.

Першоджерело - https://tinyurl.com/2s426sz6