Скасування наказу про оголошення догани, який містив відомості про грубе порушення позивачкою як старшою медичною сестрою своїх посадових обов`язків, є підставою для відшкодування завданої їй моральної шкоди

Постанова Житомирського апеляційного суду у справі №935/1128/24 (провадження №22-ц/4805/1678/24) від 25 липня 2024 року

Обставини справи: Позивачка звернулася до суду із цим позовом та просила стягнути з КНП «Коростишівська центральна районна лікарня ім. Д.І. Потєхіна» Коростишівської міської ради (далі – «Відповідач», «ЦРЛ») на свою користь матеріальну шкоду нанесену їй незаконними діями - винесенням незаконного наказу №150 від 21.08.2023 у розмірі 2 214, 24 грн. пов`язану із лікуванням та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 1994 р. працює медичною сестрою в ЦРЛ, а з 02.09.2021 - старшою медичною сестрою. Вказала, що під час роботи у неї склалися неприязні стосунки з головним лікарем, який постійно здійснює відносно неї перевірки. Наказом ЦРЛ від 21.08.2023 №150, який підписаний головним лікарем «Про оголошення догани медичним працівникам BAIT та вжиття інших заходів» - Позивачці оголошено догану. 04.09.2023 р. вона зверталася до суду з позовом про скасування та визнання незаконним зазначеного наказу №150 від 21.08.2023. Проте, наказом ЦРЛ від 18.09.2023 р. №165, який підписаний головним лікарем було скасовано наказ від 21.08.2023 №150 в частині оголошення догани старшій сестрі медичній, сестрі медичній анестезистці, сестрі медичній.

Вказала, що після ознайомлення із незаконним наказом про оголошення догани у неї погіршилося самопочуття у зв`язку із чим вона проходила лікування у денному стаціонарі із 01.09.2023 по 15.09.2023 з діагнозом церебро-васкулярна хвороба 3 ст., залишкові явища перенесеного ГПМК по ішемічному типу в лівій гемісфері, лікворо-динамічні порушення, стійкій антено-цефалічний синдром, вестибуло-атактичні порушення та витратила на лікування 2214, 24 грн, чим завдано їй матеріальної шкоди. Крім того вказала, що внаслідок протиправної поведінки Відповідача, пов`язаної з винесення незаконного наказу №150 від 21.08.2023 р., вона понесла моральні страждання, які проявилися в душевних та фізичних стражданнях пов`язаних з постійними головними болями, підвищеним тиском, які оцінює у 5 000 грн. Виходячи із наведеного, просила задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 30.05.2024 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вказав, що з огляду на недоведеність вимог у частині стягнення майнової шкоди суд відмовляє Позивачці з цих підстав. Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, місцевий суд зазначив, що Позивачка мала право на відшкодування завданої їй моральної шкоди внаслідок винесення незаконного наказу №150 від 21.08.2023 р., проте відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди з підстав пропуску строку звернення до суду, визначених положеннями ст. 233 КЗпП України.

Висновки суду апеляційної інстанції

Щодо матеріальної шкоди

Із матеріалів справи вбачається, що із наказом №150 від 21.08.2023 р. Позивачка ознайомилася 23.08.2023 р., а до лікаря звернулася через 8 днів - 01.09.2023 о 09-32 год, про що свідчить копія документа «Амбулаторна взаємодія» в матеріалах справи.

При цьому, подані медичні документи не свідчать, що погіршення її стану здоров`я відбулося раптово, внаслідок незаконних дій Відповідача. Навпаки, в амбулаторній взаємодії вказано, дослідження було плановим, здійснено на підставі направлення №6881-6677-3139-3415,а за результатами діагностики в порядку амбулаторної медичної допомоги Позивачки поставлено діагноз церебральний атеросклероз, що згідно загальнодоступних даних є віковим захворюванням, а не різким погіршенням стану здоров`я внаслідок певних дій.

При цьому, на підтвердження доводів щодо погіршення стану здоров`я, Позивачка посилалася на копію картки хворого денного стаціонару поліклініки, в якій зазначено, що Позивачка перебувала на лікуванні із діагнозом церебро-васкулярна хвороба 3 ст., залишкові явища перенесеного ГПМК по ішемічному типу в лівій гемісфері, лікворо-динамічні порушення, стійкій антено-цефалічний синдром, вестибуло-атактичні порушення. Водночас вказані хвороби є наслідками і залишковими явищами раніше перенесених гострих порушень та хвороб, час та обставини настання яких у поданих медичних документах не зазначені.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги характер погіршення стану здоров`я Позивачки вказаний у долучених довідках та виписках, а саме підвищення тиску, головні болі, погіршення самопочуття, що в даному випадку неможливо безумовно пов`язати з винесення незаконного наказу та погіршенням стану здоров`я Позивачки саме після її ознайомлення з наказом 23.08.2023 р. Адже такий характер погіршення стану здоров`я у Позивачки в силу значного періоду часу міг бути викликаний й іншими факторами.

Виходячи із наведеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що Позивачкою не доведені підстави для покладання на Відповідача обов`язку щодо відшкодування майнової шкоди у порядку ст. 1166 ЦК України, а також не встановлено факту завдання такої шкоди Позивачці саме діями Відповідача.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди

Аналіз чинного законодавства дає підстави для висновку, що інститут моральної шкоди має міжгалузевий характер, тому особливості його застосування можуть встановлюватися галузевим законодавством.

У трудовому законодавстві право працівника на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням його трудових прав, визначено статтею 237-1 КЗпП України, відповідно до якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (статті 3, 4, 11, 31 ЦПК України).

Тобто, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Встановивши, що наказ №150 від 21.08.2023 р. містив відомості про грубе порушення Позивачки як старшою медичною сестрою своїх посадових обов`язків, був скасований наказом від 18.09.2023 р. №165 з підстав винесення його із порушенням чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що Позивачка мала право на відшкодування завданої їй моральної шкоди в розумінні вимог закону, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Водночас, суд зазначив про правомірність відмови судом першої інстанції щодо стягнення моральної шкоди у зв’язку із пропуском Позивачкою строку позовної давності.

З повним текстом постанови Житомирського апеляційного суду можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/120629027.