Саме особа, якої стосується медична інформація (або її законний представник) має право приймати рішення щодо використання отриманої інформації про себе вході кримінального провадження, в тому числі й щодо використання відомостей, які містяться у її медичній картці

Постанова Верховного Суду у справі №463/11851/21 (провадження №51-508км24) від 09 липня 2024 року

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Личаківського районного суду м. Львова від 27.07.2023 р. Засудженого визнано винуватим та призначено покарання за ч. 2 ст. 125 КК у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.

Цивільний позов потерпілого задоволено частково та стягнуто 30 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 23.10.2023 р. вирок місцевого суду залишено без змін.

Суди попередніх інстанцій визнали винуватим Засудженого у тому, що він 15.08.2021 р. приблизно о 19:30 біля під`їзду будинку три рази вдарив малолітнього потерпілого головою об бетонну поверхню, чим заподіяв йому легкі тілесні ушкодження із короткочасним розладом здоров`я.

Мотиви та висновки Верховного Суду

Серед касаційних вимог сторона захисту зазначала, зокрема:

- висновок судово-медичної експертизи є неналежним та недопустимим доказом, оскільки експерт використав інформацію, отриману у позапроцесуальний спосіб;

- у порядку ст. 290 КПК медична картка потерпілого не відкривалася стороні захисту.

Колегія суддів не погодилася із наведеними у касаційній скарзі твердженнями з огляду на наступне.

1). Щодо аргументів захисника про недопустимість висновку судово-медичної експертизи, оскільки експерт використав інформацію, отриману у позапроцесуальний спосіб, не відкриту стороні захисту на підставі ст. 290 КПК, Суд зазначає таке.

Як встановлено судом першої інстанції, висновок судово-медичної експертизи від 17.09.2021 р. №1017 був складений на підставі постанови дізнавача від 18.08.2021 р. КЗ ЛОР «Львівське ОБСМЕ» зверталось до дізнавача ВД ЛРУП №1 з листами від 03 та 10 вересня 2021 р. про надання бюро медичної документації із записами лікарів про подальше лікування щодо «струсу головного мозку» та копії журналу прийому хворих за 15.08.2021 р. із результатами обстеження потерпілого лікарем – нейрохірургом.

З висновку експерта №1017 також вбачається, що для встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень потерпілого було використано медичну документацію, складену на підставі звернення за медичною допомогою потерпілого у зв`язку з нанесенням йому тілесних ушкоджень 15.08.2021 р., та надану експерту 03.09.2021 р. медичну картку амбулаторного хворого.

У судовому засіданні представник потерпілого пояснила, що медичну картку, оформлену 2015 р., вона надала дізнавачу з метою проведення експертизи.

Право потерпілого надавати докази слідчому протягом кримінального провадження передбачено п. 3 ч. 1 ст. 56 КПК, що і було зроблено у цьому кримінальному провадженні представником.

Відсутність у матеріалах кримінального провадження медичних документів, на підставі яких сформовано висновок експерта, невідкриття цих документів стороні захисту на стадії виконання ст. 290 КПК не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті ст. 412 вказаного Кодексу, автоматично не тягне за собою визнання експертного дослідження недопустимим доказом й скасування на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК судових рішень, якщо зазначені документи було отримано у визначеному законом порядку, і згадана сторона не клопотала про надання доступу до медичних документів або при здійсненні судового чи апеляційного провадження їй було забезпечено можливість реалізувати право на ознайомлення з такими документами (постанова об`єднаної палати ККС ВС від 27.01.2020 р. у справі №754/14281/17).

Протягом судового розгляду сторона захисту не порушувала питання про необхідність дослідження медичної карти потерпілого, а лише вказувала на недопустимість висновку експерта з мотивів її надання експерту без дотримання положень КПК, що регулюють тимчасовий доступ до речей і документів.

З урахуванням того, що суди попередніх інстанцій з`ясували факт надання медичної карти дізнавачу матір`ю потерпілого у Суду немає підстав вважати, що медична карта була отримана експертом з порушенням процесуального закону, а висновок судової-медичної експертизи, сформований у тому числі на підставі інформації, викладеної у ній, є недопустимим доказом.

2). Щодо лікарської таємниці.

Посилання сторони захисту на те, що інформація, яка міститься у медичній картці є лікарською таємницею, а отже, не могла бути розголошеною, суд відхиляє. Суд звертає увагу, що ця інформація стосується потерпілого. Фактично всі дані, що містяться у медичній картці є інформацією про пацієнта і за бажанням пацієнта чи його законного представника вони, вочевидь, мають бути їм надані. Подальше вирішення питання про використання цих відомостей особою, якої вони стосуються (її законним представником) є виключно їхнім правом. У цьому провадженні мати хлопчика надала медичну картку слідчому з метою подальшого проведення експертизи у кримінальному провадженні, у якому дитина є потерпілим. Тож Засуджений і його захисник не можуть апелювати до порушення лікарської таємниці, оскільки саме особа, якої стосується медична інформація (або її законний представник) має право приймати рішення щодо використання отриманої інформації про себе, в тому числі й щодо використання відомостей, які містяться у її медичній картці.

За результатами касаційного розгляду колегією суддів не встановлено істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, а тому оскаржувані судові рішення залишено без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.

З повним текстом рішення Верховного Суду можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/120314115.