Госпіталізація особи без судового рішення та згоди опікуна за своєю природою та наслідками є непропорційним обмеженням конституційного права недієздатної особи на свободу та особисту недоторканність
Постанова Верховного Суду у справі №758/4817/23 (провадження № 61-4195св24) від 23 липня 2024 року
Зміст оскаржених судових рішень. Позивач звернувся до суду із позовом до КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» (далі – «Лікарня»), третя особа - Комунальна організація «Ново-Білицький психоневрологічний інтернат для чоловіків» (далі – «Інтернат») про визнання примусової госпіталізації незаконною.
Позовну заяву мотивовано тим, що його син є недієздатним та з 05.12.2017 р. знаходиться в інтернаті. Над ним встановлено опіку та судом призначено опікунів: батька та матір.
Позивач стверджував, що 25.01.2023 р. його сина було незаконно госпіталізовано до Лікарні, де він перебував до 30.01.2023 р. на підставі направлення, яке було оформлено .із грубими порушеннями наказу МОЗ України від 24.07.2001 р. «Про затвердження окремих форм документів з питань психіатричної допомоги». Зокрема, у направленні відсутнє місце примусової госпіталізації особи, у графі «Психічний стан при надходженні» зазначено недостовірну інформацію.
Позивач посилався на те, що відсутнє рішення лікаря-психіатра (комісії лікарів) про примусову госпіталізацію його сина, усупереч вимогам Закону України «Про психіатричну допомогу» про госпіталізацію не повідомлено його опікунів, а також останній перебував у спокійному стані на момент госпіталізації.
З огляду на викладене, Позивач просив визнати примусову госпіталізацію його сина незаконною.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду - у задоволенні позову було відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що госпіталізація до лікарні була пов`язана зі психічним станом здоров`я пацієнта, що мала невідкладний характер. Суди відхилили доводи Позивача щодо незаконності госпіталізації його сина внаслідок неправильного оформлення медичного направлення, оскільки сама наявність такого направлення не може поза розумним сумнівом свідчити про незаконність госпіталізації. Зокрема з урахуванням того, що госпіталізація для надання психіатричної допомоги відбулася за усвідомленої письмової згоди пацієнта.
Колегія суддів апеляційного суду погодилась з висновками суду першої інстанції з огляду на приписи ст. 13 Закону України «Про психіатричну допомогу», де вказано, що особа госпіталізується до психіатричного закладу добровільно - на її прохання або за її усвідомленою згодою; згода на госпіталізацію фіксується у медичній документації за підписом особи або її законного представника та лікаря-психіатра.
Обґрунтовуючи свою позицію апеляційний суд також зазначив, що відсутні підстави вважати поміщення пацієнта до КНП КЛ «Психіатрія» примусовим, оскільки ці доводи спростовуються наявною у матеріалах справи заявою останнього про усвідомлену згоду на надання стаціонарної медичної допомоги, наявність спірного направлення не спростовує такого висновку суду.
Мотиви та висновок Верховного Суду.
Оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я є складовою частиною права на охорону здоров`я (п. «ї» ст. 6 Закону України від 19.11.1992 р. «Основи законодавства України про охорону здоров`я»).
За змістом ч. 1 ст. 13 Закону України «Про психіатричну допомогу» особа, яка досягла 14 років, госпіталізується до закладу з надання психіатричної допомоги добровільно - на її прохання або за її усвідомленою письмовою згодою. Особа віком до 14 років (малолітня особа) госпіталізується до закладу з надання психіатричної допомоги на прохання або за письмовою згодою її батьків чи іншого законного представника. У разі незгоди одного з батьків або за відсутності батьків госпіталізація особи віком до 14 років (малолітньої особи) до закладу з надання психіатричної допомоги проводиться за рішенням (згодою) органу опіки та піклування, яке ухвалюється не пізніше 24 годин з моменту звернення іншого законного представника зазначеної особи до цього органу і може бути оскаржено відповідно до закону, у тому числі до суду. Особа, визнана у встановленому законом порядку недієздатною, госпіталізується до закладу з надання психіатричної допомоги добровільно - на її прохання або за її усвідомленою письмовою згодою. Законний представник особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, сповіщає орган опіки та піклування за місцем проживання підопічного про згоду його підопічного на госпіталізацію до закладу з надання психіатричної допомоги не пізніше дня, наступного за днем надання такої згоди. Особа, визнана у встановленому законом порядку недієздатною, яка за станом свого здоров`я не здатна висловити прохання або надати усвідомлену письмову згоду, госпіталізується до закладу з надання психіатричної допомоги за рішенням (згодою) органу опіки та піклування, яке ухвалюється не пізніше
24 годин з моменту звернення до цього органу законного представника зазначеної особи і може бути оскаржено відповідно до закону, у тому числі до суду. Згода на госпіталізацію фіксується в медичній документації за підписом особи або її законного представника та лікаря-психіатра.
Речення 4 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про психіатричну допомогу» можна визнати самостійною нормою права - цим реченням окреслюються засади і порядок поміщення особи до закладу з надання психіатричної допомоги. Так, для поміщення у заклад встановлена засада добровільності та два варіанти отримання вільного волевиявлення недієздатної особи для госпіталізації: особисте прохання; усвідомлена письмова згода особи, яка має бути госпіталізована.
Встановлення наявності останнього аспекту є суттєвим для встановлення дійсних спірних відносин, що виникли у справі.
З матеріалів справи слідує, що син Позивача є недієздатною особою. Згідно з висновком судово-психіатричного експерта Київського міського центру судових експертиз від 24.10.2017 р. він страждає на шизофренію гебефренну, безперервний перебіг, дефектний стан. За своїм психічним станом не здатний розуміти своїх дій та керувати ними.
У судовому рішенні про визнання недієздатним, встановлено у сина Позивача одночасну наявність обох критеріїв для визнання його недієздатним: не усвідомлює та не керує своїми діями.
Усвідомлена згода особи - це згода, вільно висловлена особою, здатною зрозуміти інформацію, що надається доступним способом, про характер її психічного розладу та прогноз його можливого розвитку, мету, порядок та тривалість надання психіатричної допомоги, методи діагностики, лікування та лікарські засоби, що можуть застосовуватися в процесі надання психіатричної допомоги, їх побічні ефекти та альтернативні методи лікування. У зв`язку із психічним станом перебуває у психоневрологічному інтернаті.
Будь-яких медичних даних про те, що станом 25.01.2023 р. (день госпіталізації до психіатричного закладу) стан психічного здоров`я пацієнта покращився до такого ступеня, що він міг надати усвідомлену згоду на добровільну госпіталізацію до психіатричного закладу матеріали справи не містять.
Зазначене виключає добровільність процедури поміщення пацієнта до закладу з надання психіатричної допомоги, оскільки неможливість людини (фізичної особи) повністю усвідомлювати свої дії та керувати ними суттєво обмежує усвідомленість надання нею згоди на добровільну госпіталізацію до психіатричного закладу.
Матеріали справи не містять будь-яких доказів про те, що пацієнт, який згідно з висновком судово-психіатричного експерта Київського міського центру судових експертиз не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, станом на день госпіталізації, міг надати усвідомлену згоду на добровільну госпіталізацію до психіатричного закладу у розумінні ч. 1 ст. 13 Закону України «Про психіатричну допомогу», зокрема через покращення стану психічного здоров`я до рівня усвідомлення значення своїх дій та керування ними.
Враховуючи, що матеріали справи не містять рішення про його примусову госпіталізацію, то слід погодитися з доводами Позивача про те, що госпіталізація його сина без судового рішення та згоди опікуна за своєю природою та наслідками є непропорційним обмеженням конституційного права недієздатної особи на свободу та особисту недоторканність, отже дії Відповідача щодо примусової госпіталізації є незаконними.
З повним текстом постанови Верховного Суду можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/120719844.