Наявність шкоди ще не породжує обов’язку її компенсації, так як необхідно довести наявність усіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб’єкта такої відповідальності
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя у справі № 333/2265/22 (провадження № 2/333/108/24) від 11 квітня 2024 року
Обставини справи: Позивачка звернулася до суду з позовом до КНП «Міська дитяча лікарня №1» (далі – «Дитяча лікарня», «Відповідач») Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Національна служба здоров’я України про стягнення матеріальної і моральної шкоди. На обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є матір’ю малолітньої дитини-інваліда, якому у 2015 році вперше встановлено інвалідність з діагнозом «вроджена вада серця, відкрита артеріальна протока, ХЛГ 0-1, СН 1 ст.». Інвалідність кожні два роки лікарсько-консультативна комісія на повторному огляді продовжує. Дитина лікується в Амбулаторії № 3 КНП «Міська дитяча лікарня № 8» та має підписану декларацію з лікарем. У 2019 році у дитини діагностовано захворювання «косоокість» і на початку 2021 року розпочато підготовку до оперативного втручання. Від дільничного лікаря-педіатра 06.05.2021 вони отримали електронне направлення на необхідні аналізи для оперативного втручання, а саме: аналіз сечі, аналіз крові тромбоцити, аналіз крові час коагуляції (згортання нестабілізованої крові), клінічний аналіз крові, аналіз крові час кровотечі. 07.05.2021 вони звернулися до лабораторії Дитячої лікарні, де їм повідомили, що аналізи платні і виставили рахунок: аналіз сечі 63,00 грн, аналіз крові 57,00 грн, взяття крові з пальця 18,00 грн. Однак, в травні через хворобу оперативне лікування було відкладено. 27.07.2021 з електронним направленням дільничного лікаря-педіатра вони знову звернулися до лабораторії Відповідача, де їм виставили рахунок за аналізи на суму 138,00 грн. 06.08.2021 під загальною анестезією дитині проведено операцію: рецесія внутрішнього прямого м’яза обох очей. Позивачка вважає, що дії Відповідача щодо отримання коштів за аналізи є протиправними та незаконними, адже в країні безкоштовна медицина і лікар, з яким пацієнт уклав декларацію, видав електронне направлення на аналізи. Крім того, дитина має статус «Дитина-інвалід». Незаконні дії Відповідача заподіяли Позивачці моральні страждання, що виразилося у стресах та переживаннях з приводу конфліктів із медиками. Тривалі процедури, звернення до різних органів державної влади з приводу ситуації, що склалася, відображаються на здоров’ї дитини і Позивачки. Позивачка вважає, що розмір компенсації моральної шкоди достатній для відшкодування завданої моральної шкоди має становити 100-кратний розмір понесеної матеріальної шкоди, тобто 27 600,00 грн (278,00 грн х 100). У зв’язку з викладеним, Позивачка, яка діє в інтересах малолітнього сина, просить суд стягнути з Відповідача на її користь матеріальні збитки у розмірі 276,00 грн, а також моральну шкоду в розмірі 27 600,00 грн.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини. Дитяча лікарня є лікарняним закладом охорони здоров’я комунальним унітарним некомерційним підприємством вторинного рівня надання амбулаторної та стаціонарної спеціалізованої медичної допомоги дитячому населенню відповідно до порядку та на умовах, встановлених законодавством України та статутом.
Між Національною службою здоров’я України (замовник) і Відповідачем (надавач) укладено договір про медичне обслуговування населення № 2927-Е421-Р000, за яким надавач зобов’язався надавати медичну допомогу за програмою медичних гарантій пацієнтам, а замовник зобов’язався оплачувати такі послуги.
За частиною 1, 2, 5, 6, 8 ст. 9 Закону України «Про державні гарантії медичного обслуговування населення», у разі потреби у медичних послугах та лікарських засобах за програмою медичних гарантій пацієнт (його законний представник) звертається до надавача медичних послуг у порядку, встановленому законодавством.
Пацієнт (його законний представник) реалізує своє право на вибір лікаря шляхом подання надавачу медичних послуг декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу. Надавачам медичних послуг забороняється відмовляти у прийнятті декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, та веденні пацієнта, зокрема, на підставі наявності у пацієнта хронічного захворювання, його віку, статі, соціального статусу, матеріального становища, зареєстрованого місця проживання тощо, крім випадків, передбачених законодавством.
Надання медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій, пов’язаних з вторинною (спеціалізованою), третинною (високоспеціалізованою), паліативною медичною допомогою та медичною реабілітацією, здійснюється за направленням лікаря, який надає первинну медичну допомогу, або лікуючого лікаря в порядку, передбаченому законодавством, крім випадків, коли згідно із законодавством направлення лікаря не вимагається.
Надавач медичних послуг зобов’язаний поінформувати пацієнта про медичні послуги та лікарські засоби, які пацієнт може отримати в цього надавача за програмою медичних гарантій.
Відповідно до Порядку реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у 2020 році, затверджений постановою КМУ від 05.02.2020 № 65 встановлено, що надавачі медичних послуг зобов’язані забезпечити наявність та застосування під час надання пацієнтам медичних послуг, що підлягають оплаті Національною службою здоров’я України (далі по тексту – НСЗУ), всіх медичних виробів, витратних матеріалів та лікарських засобів, передбачених Національним переліком основних лікарських засобів, затверджених постановою КМУ від 25.03.2009 № 333 «Деякі питання державного регулювання цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення необхідних для надання таких послуг відповідно до галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я та специфікацій.
У силу п. 7 зазначеного Порядку НСЗУ оплачує надані медичні послуги згідно з тарифами та коригувальними коефіцієнтами, визначеними в цьому Порядку, на підставі звітів про медичні послуги, що складаються в порядку, передбаченому Типовою формою договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року № 410 «Про договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій» відповідно до укладеного договору в межах бюджетних асигнувань, визначених у плані асигнувань на відповідний період за відповідним напрямом. Вимагати та отримувати оплату від пацієнтів або їх представників за такі медичні послуги забороняється.
Таким чином, надавачі медичних послуг зобов’язані забезпечити наявність та застосування під час надання пацієнтам медичних послуг, що підлягають оплаті НСЗУ, всіх медичних виробів, витратних матеріалів та лікарських засобів для реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення.
Судом встановлено, що Дитяча лікарня є закладом охорони здоров’я комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає безоплатну вторинну медичну допомогу, вживає заходи з профілактики захворювань населення та підтримки громадського здоров’я. Підприємство у 2021 році працювало на підставі договору № 2927-Е421- Р000 про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій який укладений з НСЗУ та на підставі ліцензії на проведення господарської діяльності з медичної практики, виданої Міністерством охорони здоров’я України.
Відповідно до Договору НЗСУ (замовник) з однієї сторони та Відповідач (надавач) з іншої сторони уклали договір про те, що надавач зобов’язується надавати медичні послуги за програмою медичних гарантій пацієнтам, а замовник зобов’язується оплачувати такі послуги відповідно до встановленого тарифу та коригувальних коефіцієнтів (п. 8 Договору), строк дії договору з 01.04.2021 до 31.12.2021.
Медичні послуги та спеціальні умови їх надання визначаються у додатках до цього договору. Умови закупівлі та специфікації, визначені в оголошенні про укладення договору, є невід’ємною частиною договору (п. 9 Договору). Цей договір є договором на користь третіх осіб пацієнтів у частині надання їм медичних послуг надавача (п. 13 Договору).
Пацієнт набуває прав на отримання медичних послуг, пов’язаних з іншими видами медичної допомоги, крім первинної медичної допомоги, згідно з договором з моменту звернення до надавача за направленням лікаря, який надає первинну медичну допомогу, або лікуючого лікаря в порядку, встановленого МОЗ, або без такого направлення, якщо згідно із законодавством направлення лікаря не вимагається.
Згідно з п. 31 вищезазначеного договору, надавач не має права вимагати від пацієнтів незаконну винагороду в будь-якій формі, яка є попередньою чи наступною умовою для отримання пацієнтами медичних послуг, що надаються згідно з цим договором, і повинен здійснювати контроль за тим, щоб працівники надавача та підрядники не вимагали від пацієнтів таку винагороду. У зв`язку з викладеним доводи Відповідача про те, що медичні послуги, надані Позивачці Дитячою лікарнею (закладом вторинної медичної допомоги), здійснюється не за рахунок НСЗУ, а за рахунок коштів замовників послуг, є безпідставними.
Таким чином, завдана Позивачці майнова шкода у розмірі 276,00 грн підлягає стягненню з Відповідача. Позовні вимоги Позивача в частині відшкодування матеріальної шкоди є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Щодо відшкодування моральної шкоди, суд виходить з такого. При вирішенні позову про відшкодування моральної шкоди, необхідно з’ясовувати, коли виникли правовідносини сторін, коли заподіяна моральна шкода. Наявність шкоди ще не породжує обов’язку її компенсації, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб’єкта такої відповідальності.
Доказів на підтвердження завдання моральної шкоди позивачем не надано. Тому суд відмовив у стягненні моральної шкоди.
З повним текстом рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя можна ознайомитися за покликанням: https://tinyurl.com/366c5x5v