Фактичні обставини справи. 11.02.2020 р. приблизно о 03:25 год., до пологового відділення Лікарні поступила потерпіла зі скаргами: «переймоподібний біль внизу живота з 02 год. 00 хв. того ж дня. 11.02.2020 р. о 03 год. 30 хв., в ході огляду вагітної, який здійснено черговим лікарем, встановлено діагноз - пологи ІІІ, своєчасні, строк вагітності 40 тижнів, з передчасним розривом плідних оболонок, перший період активна фаза, відкриття матки приблизно 5 см, плідний міхур відсутній, спостерігається коливання серцебиття плода від 90 до 130 ударів у хвилину, яке в подальшому вирівнялось та коливалось від 130 до 150 ударів за хвилину. В подальшому, о 06 год. 00 хв., під час моніторингу серцебиття плода, який здійснено черговим лікарем, спостерігалося сповільнене серцебиття до 80-90 ударів за хвилину, скарги на переймоподібні болі внизу живота, відкриття матки на 9 см. Так, о 06 год. 08 хв., черговим лікарем, встановлено діагноз: роди 3, своєчасні, перший період, активна фаза, дистрес плода в пологах. Враховуючи вказаний діагноз, вагітна підлягала невідкладному розродженню шляхом кесаревого розтину, який у відповідності до вимог клінічного протоколу з акушерської допомоги «Кесарів розтин» необхідно було провести не пізніше 15 хвилин після виявлення вище вказаних симптомів.

Однак, лікар акушер-гінеколог пологового відділення, маючи кваліфікацію лікаря з акушерства та гінекології вищої категорії, яка раніше неодноразово проводила кесарів розтин, знаючи чинне законодавство про охорону здоров`я та нормативні документи, що регламентують діяльність закладів охорони здоров`я, сучасні методи проведення пологів та методики виконання акушерських та ургентних гінекологічних операцій і маніпуляцій, а також реанімацій, перебуваючи на чергуванні у пологовому відділенні Лікарні, будучи зобов`язаною надати невідкладну медичну допомогу, неналежно виконуючи свої професійні обов`язки, внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, своєчасно не надала кваліфіковану невідкладну медичну допомогу потерпілій, відповідно до встановленого діагнозу, а саме своєчасно не провела кесаревого розтину, що призвело до тяжких наслідків для хворої потерпілої у вигляді смерті дитини.

Відповідно до протоколу патологоанатомічного дослідження смерть дитини настала внаслідок внутрішньоутробної гіпоксії плода, яка розвинулась внаслідок фетаплацентарної недостатності.

Враховуючи вищевикладене при своєчасному та належному прийнятті пологів можливо було запобігти смерті дитини. Між діями лікаря та смертю дитини існує прямий причинний зв`язок, так як своїми неправильними діями (не проведення оперативного втручання) лікар не перешкодила наступленню смерті дитини. Відповідно до медичної документації захворювань у потерпілої не було. Опосередкованою причиною внутрішньоутробного інфікування могла бути загроза передчасних пологів, обвиття пуповини по УЗД. Носійство в-гемолітичного стрептококу не могло привести до смерті плода.

Так, між неналежним наданням медичної допомоги Обвинуваченою, обумовленим недотриманням вимог клінічного протоколу з акушерської допомоги «Кесарів розтин», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України №977 від 27.12.2011 р. та настанням смерті дитини вбачається причинно-наслідковий зв`язок.

Мотиви суду при ухваленні вироку. Хоча Обвинувачена вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнала повністю, суд дійшов висновку, що її вина доводиться зібраними по справі доказами.

1. Покази потерпілої та її чоловіка.

2. Покази свідків: лікар акушер-гінеколог, яка перебувала у складі операційної бригади; акушерка, яка перебувала на чергуванні, коли прибула потерпіла; лікар ординатор, яка вела вагітність потерпілої; лікар реаніматолог та лікар педіатр – неонатолог.

3. Висновок експерта, в якому зазначено, що пологи не повинні були вестися обраною тактикою, відповідно до Наказу МОЗ України №676 від 31.12.2004 року. При поступленні, враховуючи серцебиття плода 90-120-150 ударів за хвилину, обвиття пуповиною навколо шиї плода по УЗД, необхідно було прийняти рішення про вибір родорозрішення шляхом кесарського розтину. Наявна розбіжність у записах відповідно до історії пологів №36, зокрема, води не підтікали, не вказано чи цілий міхур чи відсутній міхур, серцебиття одночасно 90-120 і 150 ударів за хвилину, не вказано розміри тазу, вказано передбачувану вагу плода 4500 г, але в діагнозах великий плід під знаком питання, не вказано забарвлення навколоплідних вод. Не вказано з якою метою призначено фізіологічний розчин 400 мл.

Черговий лікар, який вів пологи, повинен був провести родорозрішення шляхом кесарського розтину негайно після встановлення діагнозу: дисстрес плоду о 06:08 год. З моменту встановлення діагнозу дисстрес плоду в пологах, з 06:00 до встановлення інтранатальної загибелі плоду 06:35, пройшло 30 хв., часу для проведення операції кесарський розтин було достатньо. Протипоказань для проведення кесарського розтину з боку матері та плоду не було. Якщо лікарня має пологове відділення, то операція кесарів розтин має виконуватись цілодобово. Між діями лікарів та смертю дитини є прямий причинний зв`язок, так як своїми неправильними діями (не проведення оперативного втручання) лікарі не перешкодили наступленню смерті дитини. При своєчасному та належному прийнятті пологів можливо було запобігти смерті дитини. Причиною смерті дитини є гіпоксія плода, яка розвинулась внаслідок фетаплацентарної недостатності. Опосередкованою причиною внутрішньоутробного інфікування могла бути загроза передчасних пологів, обвиття пуповини по УЗД. Носійство в-гемолітичного стрептококу не могло привести до смерті плода.

4. Покази судових експертів, допитаних у судовому засіданні.

5. Медична документація.

Щодо кваліфікації правопорушення. суд вважає, що орган досудового розслідування необґрунтовано кваліфікував їх за ч. 2 ст.140 КК України, тобто неналежне виконанні медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому, оскільки у породіллі було вилучено мертвонароджений плід, а не живу дитину.

Так, основним безпосереднім об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 140 КК України, є здоров`я та життя особи, додатковим обов`язковим установлений порядок виконання медичним та фармацевтичним працівником своїх професійних обов`язків. Потерпілим від злочину є хворий, тобто особа, в якої наявне певне захворювання, травма чи інший хворобливий стан. Кваліфікуючою ознакою злочину (ч. 2 ст. 140) є спричинення тяжких наслідків неповнолітньому.

Згідно із сформульованим обвинуваченням, медичний працівник не виконала своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, а саме своєчасно не надала кваліфікованої медичної допомоги вагітній згідно із встановленим діагнозом у вигляді проведення кесаревого розтину, що спричинило тяжкі наслідки для хворої у вигляді внутрішньоутробної смерті плода, яка настала внаслідок внутрішньоутробної гіпоксії плода, яка розвинулась внаслідок фетаплацентарної недостатності.

Тобто, з фактичних обставин, установлених судом, слідує, що лікарка була зобов`язана надати медичну допомогу саме вагітній, яку визнано потерпілою. Однак вона порушила вимоги клінічного протоколу з акушерської допомоги вагітній. Надалі у породіллі було вилучено мертвонароджений плід жіночої статі, тобто новонароджена народилася мертвою. Виходячи із сформульованого у цьому кримінальному провадженні обвинувачення у контексті застосування ст.140 КК України, тяжкі наслідки спричинено саме потерпілій, оскільки плід в утробі матері у цьому випадку вважається частиною організму вагітної жінки, якій не надано медичної допомоги.

За наведених обставин, суд вважає, що дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 140 КК України, як неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов`язки внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для хворої - народження мертвої дитини.

Висновки суду. Суд вважає, що обставини, які би свідчили про об`єктивну неможливість виконання обвинуваченою своїх обов`язків щодо надання потерпілій невідкладної медичної допомоги у вигляді своєчасного проведення кесаревого розтину відсутні, натомість приходить до висновку, що тяжкий наслідок для потерпілої у вигляді внутрішньоутробної смерті плоду був породжений невиконанням обвинуваченою свого обов`язку щодо надання невідкладної медичної допомоги у вигляді своєчасного проведення кесаревого розтину згідно з клінічним протоколом з акушерської допомоги, а не поведінкою самої потерпілої, третіх осіб чи будь-яких інших зовнішніх сил. Невизнання обвинуваченою вини у вчиненні кримінального правопорушення суд розцінює як обраний нею спосіб захисту з метою уникнення відповідальності за вчинення кримінального правопорушення.

З повним текстом вироку суду можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/121145145