Закриття/зупинення справ судом стосовно дітей, які евакуювались за межі України та отримали тимчасовий прихисток – чи відповідає це принципу доступу до справедливого суду? – адвокат Юрій Бабенко

Про те, у яких випадках виникають труднощі у продовженні судового розгляду в сімейній справі, якщо дитина чи хтось з батьків евакуювались за межі України, чи є така евакуація підставою для закриття чи зупинення судового провадження, що має робити суд, і що має робити адвокат у цьому випадку, розповідає адвокат, медіатор, член Комітету з сімейного права НААУ Юрій Бабенко.

Згідно статті 19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов’язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні.

В огляді законодавчих підстав для закритті та зупинення провадження у справі Юрій Бабенко відзначив, що підстав для закриття або зупинення провадження судом у справах стосовно дітей, які евакуювались за межі України та отримали тимчасовий прихисток немає. Суд має розглядати справу, законодавством передбачені строки розгляду справ.

Тому закриття чи зупинення справ, недотримання строків розгляду є порушенням принципу доступу до справедливого суду, а також принципу забезпечення якнайкращих інтересів дитини.

Адвокат у такому разі радить наполягати на винесенні висновку органами опіки й піклування на підставі тих документів, які є, наполягати на направленні до суду заяви органу опіки й піклування про те, що вони не можуть надати висновок (це і буде висновком).

Крім того, слід фіксувати бездіяльність органів опіки та піклування і наполягати, щоб суд виносив рішення без їхнього висновку:

• ухвала суду про зобов’язання органів опіки й піклування надати висновок (клопотання про витребування);

• повторна ухвала про зобов’язання надати висновок;

• адвокатські запити до органів опіки й піклування;

• заяви від учасника спору про можливість спілкування дистанційно по відео.

Якщо потрібно, слід також надати додаткові пояснення до суду.

Юрій Бабенко звернув увагу на Постанову ВС від 06 травня 2020 року у справі №753/2025/19, згідно якої висновок органу опіки та піклування … не є обов`язковим для суду, такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом.

Крім того, як випливає з Рішення ЄСПЛ у Справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу.

Публікація по матеріалах круглого столу «Вплив повномасштабної війни в Україні на вирішення спірних питань стосовно дітей в цивільному судочинстві: фактичні та процесуальні аспекти», організованого Національною асоціацією адвокатів за ініціативою Комітету з сімейного права спільно з Центром «Адвокат дитини» ВША НААУ, що відбувся 27 березня 2023 року.

Вплив повномасштабної війни в Україні та пошук дієвих шляхів захисту при вирішенні спірних питань стосовно дітей. https://cutt.ly/M7o7pxo

Трансляція круглого столу доступна за посиланням: https://cutt.ly/47oZPfB