Спростування Державною міграційною службою фактів спільного проживання подружжя або ведення ними спільного господарства, як підстава для відмови в наданні дозволу на імміграцію: адвокат Юрій Бабенко
У жовтні поточного року Закон України "Про імміграцію" буде доповнений статтею 41, яка визначає, що факт перебування особи у шлюбі з громадянином України або іммігрантом не визнається підставою для надання дозволу на імміграцію, якщо подружжя не проживає спільно або не веде спільного домашнього господарства.
Наслідки законодавчого вдосконалення умов і порядку імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства обговорили адвокати під час тематичного круглого столу, який нещодавно проводили в Національній асоціації адвокатів України.
Практичні виклики у доповіді «Спростування Державною міграційною службою фактів спільного проживання подружжя або ведення ними спільного господарства, як підстава для відмови в наданні дозволу на імміграцію» висвітлив Юрій Бабенко, адвокат, член Комітету НААУ з питань сімейного права.
Під час фахової дискусії Юрій Бабенко звернув увагу на потребу пошуку відповіді на наступні питання:
• Як ДМС може встановити факти:
а) не проживання спільно;
б) не ведення спільного домашнього господарства?
• Стаття 3 Сімейного кодексу України: подружжя вважається сім’єю і тоді, коли з якихось поважних причин вони не проживають разом. Чи немає тут звуження прав іноземців?
• «Або» у статті 4-1 Закону означає, що достатньо довести один факт.
Як відзначив адвокат, на даний момент Кабінет Міністрів України повинен визначити процедуру перевірки ситуацій, в яких факт перебування у шлюбі з громадянином України не розглядається як достатня підстава для надання дозволу на імміграцію.
У зв'язку з цим ДМС отримає безпосередні повноваження для проведення таких перевірок.
Доведення факту спільного проживання однією сім’єю не є простим питанням. Ця категорія справ вимагає надання цілої низки доказів. За словами Юрія Бабенка, для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю до уваги беруться:
• показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту;
• документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки;
• фотографії певних подій;
• документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї
• витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.
• листування між партнерами
• спільні подорожі, відпочинок.
• декларації з одним лікарем
• відкриття банківських рахунків у одному відділенні банку, спільне користування карткою і т.д.
У доповіді Юрій Бабенко проаналізував тематичні правові позиції Верховного Суду, зокрема.
Верховний Суд у постанові від 18.03.2020 р. у справі №695/1732/16ц приходить до висновку: «Обов'язковою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільної участі у придбанні майна для спільного користування, у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин».
У постанові Верховного Суду від 05.02.2020 р. у справі №712/7830/16-ц вказується: «Факт реєстрації (проживання) жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов'язковою ознакою наявності фактичного шлюбу. Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов'язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю.»
Верховний Суд у своїй постанові від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15 вказав, що факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем протягом 2012 – 2014 років коштів на рахунок позивача, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов’язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце протягом вказаного періоду часу усталені відносини, які притаманні подружжю.
Адвокат висловив думку, що ДМС, здійснюючи перевірку, буде діяти більш поверхово та зупинятися більше на спільному проживанні подружжя (що не є основною ознакою перебування їх у шлюбних відносинах), оскільки невідомо, яким чином вони зможуть без подання відповідних доказів перевірити факт ведення спільного господарства.
Тому важливим залишається питання порядку здійснення перевірки факту ведення спільного господарства іноземця та громадянина України.
Недосконалість процедури перевірки фактів має ризики:
- велика кількість оскаржень рішень ДМС у судах
- невизначеність в законодавстві є передумовою корупції
Більше про фахове обговорення: https://shorturl.at/ehM38