Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками відеоспостереження на робочому місці, а саме:

• 1. Правове регулювання відеоспостереження (нагляду) на робочому місці.
• 2. Правомірність використання роботодавцем відеоспостереження (нагляду) на робочому місці.
• 3. Чи можна вважати використання камер відеоспостереження за роботою працівників як втручання в їх особисте життя?
• 4. Чи несуть відповідальність особи, які здійснюють стеження за працівниками за допомогою камер відеоспостереження ?
• 5. Чи має бути проінформований працівник про те, що за ним ведеться відеоспостереження та дати свою згоду ?
• 6. Чи може працівник вимагати від роботодавця припинити відеоспостереження та знищення збережених файлів ?
• 7. Судова практика у справах про визнання незаконним відеоспостереження (нагляду) на робочому місці.

У рамках характеристики відеоспостереження на робочому місці акцентовано на наступному:

1. Правове регулювання відеоспостереження (нагляду) на робочому місці:

• Ч. 1, 2 ст. 32 Конституції України: ніхто не може зазнавати втручання в його особисте й сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

• Ст. 8 Європейської конвенції з прав людини: кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

• Ч. 1-3 ст. 301, ч. 1 ст. 302 ЦК України: фізична особа має право на особисте життя. Фізична особа сама визначає своє особисте життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб. Фізична особа має право на збереження у таємниці обставин свого особистого життя. Фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію. Збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

• Ч.1, 3ст.307 ЦК України: фізична особа може бути знята на фото- , кіно- , теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото- , кіно- , теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру. Знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом.

• Правові відносини, пов`язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямовані на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв`язку з обробкою персональних даних врегульовані Законом України «Про захист персональних даних».

• Ст. 153 КЗпП України: у 7 На всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на роботодавця. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Роботодавець повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

• Ст. 13 Закону України «Про охорону праці»: роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме, здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці.

• Розʾяснення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини «Фактори, якими необхідно керуватися роботодавцям під час застосування відеоспостереження на робочому місці» від 16.10.2020р.

2. Правомірність використання роботодавцем відеоспостереження (нагляду) на робочому місці

Для вирішення спору щодо законності відеонагляду за робочим місцем працівника суду необхідно з`ясувати:

• – законну підставу та обґрунтовану мету спостереження;
• – чи був працівник поінформований про відеоспостереження;
• – визначити ступінь контролю та втручання;
• – можливість застосування менш жорстких (інтрузивних) заходів;
• – проаналізувати наслідки спостереження для працівника.

3. Чи можна вважати використання камер відеоспостереження за роботою працівників як втручання в їх особисте життя?

П. 3.1. Рішення Конституційного суду України від 20.01.2012 року №2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України: особистим життям фізичної особи є її поведінка у сфері особистісних, сімейних, побутових, інтимних, товариських, професійних, ділових та інших стосунків поза межами суспільної діяльності, яка здійснюється, зокрема, під час виконання особою функцій держави або органів місцевого самоврядування.

4. Чи несуть відповідальність особи, які здійснюють стеження за працівниками за допомогою камер відеоспостереження ?

Відповідальність роботодавця у разі порушення вимог щодо захисту персональних даних передбачена:

1. Кодексом України про адміністративні правопорушення (ст.ст. 188-39 «Порушення законодавства у сфері захисту персональних даних»).

2. Кримінальним кодексом України (ст. 182 «Порушення недоторканності приватного життя», ст. 359 «Незаконні придбання, збут або використання спеціальних технічних засобів отримання інформації»).

5. Чи має бути проінформований працівник про те, що за ним ведеться відеоспостереження та дати свою згоду ?

• Наказ «Про організацію відеоспостереження» із зазначенням мети впровадження відеоспостереження, місця розташування камер, режим їх роботи, порядок доступу до отриманих матеріалів та термін їх зберігання, осіб, відповідальних за обробку даних, та осіб, що мають доступ до записів;
• Положення про систему відеоспостереження, Положення про захист персональних даних;
• У Правилах внутрішнього трудового розпорядку передбачити можливість відеоспостереження;
• Розмістити інформаційну табличку: «Ведеться відеоспостереження»;
• При прийнятті на роботу працівник надає письмову згоду на збір та обробку персональних даних щодо нього з метою реалізації трудових відносин;
• Працівники, які обслуговують систему відеоспостереження, повинні бути ознайомленні з Положенням про захист персональних даних, щоб уникнути розголошення персональної інформації про співробітників.

Установка відеоспостереження на робочому місці за відповідною ділянкою не віднесено до істотних умов праці, про зміну яких роботодавець повинен повідомляти профспілкову організацію і узгоджувати із нею це питання, а також немає необхідності узгоджувати такі зміни з працівником, який при прийнятті на роботу надавав згоду на збір і обробку своїх персональних даних.

Кімнати відпочинку, туалетні кімнати, душові, роздягальні для персоналу, примірочні кабіни та інші місця, де людина може розраховувати на приватність, – входять до місць, в яких встановлення відеоспостереження не допускається.

Введення системи відеоспостереження є необхідним заходом для забезпечення безпеки майна підприємства та дотримання трудової дисципліни.

Приховане відеоспостереження за робочим місцем працівника можуть проводити тільки правоохоронні органи.

6. Чи може працівник вимагати від роботодавця припинити відеоспостереження та знищення збережених файлів ?

1. Встановлення відеокамери на робочому місці повинно мати обґрунтовану мету.

2. Відеозйомка повинна проводитися відкрито, а працівники мають бути належним чином повідомлені про те, що відбувається відеоспостереження. Камери відеоспостереження та попереджувальні знаки повинні бути видимі, заборонене їх приховування від візуального виявлення. Приховане відеоспостереження можуть проводити тільки правоохоронні органи.

3. Установка відеоспостереження на робочому місці не віднесена до істотних умов праці, про зміну яких роботодавець повинен повідомляти профспілкову організацію і узгоджувати із нею це питання, а також немає необхідності узгоджувати такі зміни з працівником, який при прийнятті на роботу надавав згоду на збір і обробку своїх персональних даних.

4. Працівник має надати суду належні та допустимі докази втручання роботодавця в його особисте та сімейне життя та докази будь-якого порушення його прав, викликане відеоспостереженням.

5. Робоче місце не є сферою приватного життя, що регулює заборони у несанкціонованих відеозйомках, не є приміщенням особистого користування працівника. Відеозапис робочого місця не є відеозаписом фізичної особи, в буквальному контексті ст. 307 ЦК.

6. Заявляючи про втручання в особисте життя працівника відеоспостереженням на робочому місті, потрібно обгрунтувати наявність складу цивільно-правового порушення в діях роботодавця, який утворюють такі елементи: об’єкт – суспільні відносини у сфері обліку персональних даних, що охороняються законом; об’єктивна сторона – обставини правопорушення, протиправні дії та шкідливі наслідки, причинний зв’язок між діями і шкідливими наслідками; суб’єкт – роботодавець; суб’єктивна сторона – провина роботодавця, мотив і мета правопорушника.

7. Судова практика у справах про визнання незаконним відеоспостереження (нагляду) на робочому місці

• Постанова Дніпровського апеляційного суду від 14.02.2024р. справа № 216/2879/22. Постанова Донецького апеляційного суду ід 17 квітня 2019 р. справа № 266/7343/18.

Працівник має надати належні та допустимі докази втручання роботодавця в його особисте та сімейне життя та докази будь-якого порушення його прав.

Робоче місце не є сферою приватного життя, що регулює заборони у несанкціонованих відеозйомках фізичних осіб, не є приміщенням особистого користування позивача (на кшталт, туалетів, роздягалень, ванних кімнат), не є громадським місцем, яке є приватною власністю, а має ознаки приміщення, які підпадають під поняття публічності, де можуть бути присутні ті, хто не є членами сім’ї чи близьким знайомими, де можна зустріти сторонніх осіб.

Знімання виробничого процесу – це межі суспільної (трудової) діяльності.

Працівник був обізнаний про монтаж і установку роботодавцем відеокамер на його робочому місці, що виключає критерій прихованості. З моменту обізнаності працівника відеоспостережння має відкритий для нього характер.

• Постанова Харківського апеляційного суду від 17.10.2019р. справа № 623/2637/18. Рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 15.03.2021р. справа №647/2563/20. Постанова Дніпровського апеляційного суду від 14.02.2024р. справа № 216/2879/22. Постанова Донецького апеляційного суду від 17 квітня 2019 р. справа № 266/7343/18.

Відеозапис робочого місця не є відеозаписом позивача, як фізичної особи, в буквальному контексті ст. 307 ЦК. Роботодавець, здійснюючи відеофіксацію трудового процесу … не міг використати інші заходи, що призводять до меншого втручання в приватне життя працівника.

Працівник дійсно додатково не ознайомлений під розписку про існування відеозасобів збору і обробки його персональних даних на робочому місці. Втім, обставину відкритості встановлення відеокамер у кабінах тепловозів і зовні в рамках здійснення господарської діяльності не заперечував позивач у змісті позовної заяви, засвідчивши свою незгоду з фактом монтажу відеокамер, і на що він відреагував незгодою у своєму листі. Даною обставиною засвідчено поінформованість працівника із здійсненням технологічної зйомки виробничого процесу за його участю з моменту запуску програми відеоспостереження.

Суд першої інстанції, кажучи про втручання в особисте життя працівника відеоспостереженням на робочому місті, не проаналізував питання наявності чи відсутності складу цивільно-правового порушення в діях відповідача і не врахував наступне. Так, склад цивільно-правового порушення утворюють такі елементи: об’єкт – суспільні відносини у сфері обліку персональних даних, що охороняються законом; об’єктивна сторона – обставини правопорушення, протиправні дії та шкідливі наслідки, причинний зв’язок між діями і шкідливими наслідками; суб’єкт – відповідач; суб’єктивна сторона – провина відповідача, мотив і мета правопорушника.

• Рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 листопада 2016 року, справа №343/898/16-ц.

Відповідно до вимог ст. 29 КЗпП України, які ставляться до роботодавця, передбачено, що до початку роботи за укладеним трудовим договором, останній, зокрема, зобов’язаний роз’яснити працівникові його права і обов’язки та проінформувати під розписку про умови праці; ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором. Колегія суддів вважає, що виходячи із змісту наведеної норми, відповідач був зобов’язаний попередити працівника під розписку, або передбачити у правилах внутрішнього трудового розпорядку про наявність та можливість здійснювати контроль за виконанням працівником трудових обов’язків засобами відеофіксації.

Першоджерело - https://tinyurl.com/4cykxhc3