Огляд Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2021 року у справі № 216/3212/20 (провадження № 61-15735св20)

Короткий зміст позовних вимог:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» (далі - АТ «ОГС «Криворіжгаз») про захист прав споживачів.

Позовна заява мотивована тим, що вона є споживачем послуг з постачання природного газу. 06 червня 2020 року вона отримала від АТ «ОГС «Криворіжгаз» повідомлення про припинення газопостачання до вказаного будинку у зв’язку з наявністю заборгованості у розмірі 173,50 грн за розподіл природного газу. Вважала такі дії АТ «ОГС «Криворіжгаз» незаконними та агресивними, а підприємницьку діяльність нечесною, на підставі чого ОСОБА_1 просила суд визнати дії АТ «ОГС «Криворіжгаз» щодо направлення повідомлення з погрозами припинити газопостачання до житлового будинку по АДРЕСА_1 у зв’язку з існуючою заборгованістю у розмірі 173,50 грн нечесною підприємницькою практикою.

У червні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони АТ «ОГС «Криворіжгаз» чи будь-якій іншій особі вчиняти будь-які дії щодо припинення чи обмеження газопостачання чи розподілу природного газу до будівлі. Заява мотивована тим, що припинення постачання природного газу до будинку споживача під час судового розгляду справи про захист прав споживача може істотно ускладнити поновлення порушених прав і інтересів позивача у разі задоволених позовних вимог.

Короткий зміст судових рішення:

Ухвалою районного суду відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Ухвалою апеляційного суду відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Центрально-Міського районного суду.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Центрально-Міського районного суду визнано неподаною та повернуто заявнику. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідно до статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» особа звільняється від сплати судового збору за подання саме позовної заяви до суду першої інстанції, але від обов`язку сплачувати судовий збір при поданні заяви про забезпечення позову вона не звільняється. Крім того, єдиною передбаченою законом підставою для звільнення від сплати судового збору або зменшення його розміру чи відстрочення або розстрочення сплати судового збору є тяжкий матеріальний стан заявника. Однак, звертаючись до суду з відповідним клопотанням, заявник таких доказів суду не надала.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу:

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати і передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Підставою касаційного оскарження є порушення судом норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у заявника пільг щодо сплати судового збору відповідно до положень Закону України «Про захист прав споживачів».

Касаційна скарга мотивована тим, що відмова у звільненні заявника від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» є перешкоджанням доступу до правосуддя та суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16. Крім того, відмовивши у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд апеляційної інстанції повинен був продовжити строк на усунення недоліків апеляційної скарги, а не одразу повертати апеляційну скаргу заявнику.

Позиція Верховного Суду:

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Визнаючи апеляційну скаргу неподаною та повертаючи її, суд апеляційної інстанції послався на те, що Закон Україні «Про судовий збір» є спеціальним законом, який регулює питання сплати судового збору, тому Закон України «Про захист прав споживачів», стаття 22 якого передбачає звільнення споживачів від сплати судового збору, до цих правовідносин не застосовується.

У статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.

За основу приймається те, що стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред`явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Звільнення споживачів від сплати судового збору має відбуватися не тільки у суді першої інстанції (при пред’явленні позову), але й на наступних стадіях цивільного процесу (при подачі апеляційної та касаційної скарги). Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права.

Аналогічний правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року в справі № 761/24672/15-ц вказано, що стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред`явлення позову.

Тлумачення статті 5 Закону України «Про судовий збір» та статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» свідчить, що звільнення споживачів від сплати судового збору має відбуватися не тільки у суді першої інстанції при пред`явленні позову, що пов`язаний з порушенням прав споживача, але й при поданні заяв про забезпечення доказів або забезпечення такого позову.

Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 12 серпня 2020 року у справі № 638/6060/18.

Суд апеляційної інстанції наведеного не врахував та безпідставно поклав на ОСОБА_1 , яка звернулася до суду за захистом прав споживача, обов`язок зі сплати судового збору та передчасно визнав її апеляційну скаргу неподаною й повернув її заявнику.

У частині четвертій статті 406 ЦПК України визначено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскільки порушення апеляційним судом норм процесуального права призвело до ухвалення незаконного судового рішення, то оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції відповідно до статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню.

Висновок:

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що постановою апеляційного суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Центрально-Міського районного суду залишено без змін. З указаного вбачається, що судом апеляційної інстанції здійснено перегляд рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , а тому колегія суддів вважає, що підстав для передачі справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції немає, оскільки апеляційним судом такий перегляд вже завершено (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц).

Таким чином, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково. Ухвалу апеляційного суду скасувати.

Джерело: Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2021 року у справі № 216/3212/20 (провадження № 61-15735св20) – https://cutt.ly/G4jvze2