Сьогодні ми маємо активну дискусію щодо змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги».
Закон, яким відповідні зміни внесено, набрав чинності 25 серпня 2022 року. Тож наразі можливо вести мову про первинні правові наслідки та проаналізувати готовність й ефективність механізмів провадження задекларованих законодавцем змін.
Первинно, треба встановити підґрунтя таких законодавчих новацій.
Зокрема, головним поштовхом для підготовки законопроекту стало Рішення Конституційного Суду № 1-р(II)/2022 від 06.04.2022 «у справі за конституційною скаргою Поліщука Сергія Олексійовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (справа про посилений соціальний захист військовослужбовців)». Судом було наголошено, що установлені оспорюваними приписами Закону України обмеження щодо виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі за умови встановлення вищої групи інвалідності (або більшого відсотка втрати працездатності) лише протягом двох років є невиправданими та такими, що непропорційно обмежують право на посилений соціальний захист військовослужбовців, гарантований частиною першою статті 46 Конституції України у взаємозв’язку з частиною п’ятою її статті 17.
Відтак первинно проектом закону пропонувалося внести зміни до ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і передбачити, що розмір раніше призначеної одноразової грошової допомоги може бути будь-коли переглянутий і підвищений, у разі погіршення стану здоров’я військовослужбовця, військовозобов’язаного або ж резервіста, якому раніше була встановлена група інвалідності або ж ступінь втрати працездатності, без встановлення інвалідності, через раніше отримані поранення чи захворювання
Можна констатувати, що головна мета проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» була:
1) встановити справедливі соціальні гарантії військовослужбовцям, військовозобов’язаним та резервістами, які мають право на одноразову грошову допомогу;
2) привести норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у відповідність до рішення Конституційного Суду України № 1- р(ІІ)/2022 від 6 квітня 2022 року.
Своєю чергою, доцільно проаналізувати які ж саме нововведення закріпив Закон України від 29.07.2022 № 2489-IX «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» (далі за текстом – Закон України № 2489-IX) та чи досяг законотворець наразі встановленої мети.
1). Так, статтею 161 Закону України № 2489-IX у новій редакції деталізовано перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.
Ними стали:
1) батьки;
2) один із подружжя, який не одружився вдруге;
3) діти, які не досягли повноліття;
4) утриманці загиблого (померлого).
Утриманцями вважаються члени сім’ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника, зокрема це — непрацездатні члени сімей загиблих, померлих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які перебували на їх утриманні. Так, зокрема, непрацездатними членами сім’ї вважаються (ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»):
а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю;
в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю.
г) дід і бабуся — при відсутності осіб, які за законом зобов’язані їх утримувати;
д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.
Можна зробити висновок, що цими змінами вичерпно конкретизовано перелік осіб, які мають право на грошову допомогу. Попередня редакція мала відсилку саме до поняття «члени сім’ї». Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім’ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім’ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання, спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об’єдналися для спільного проживання (ст. 3 Сімейного кодексу України). Водночас, можливо констатувати, що нова редакція статті усуває осіб, які проживали однією сім'єю з військовослужбовцем, військовозобов'язаним або резервістом від можливості отримання грошової допомоги.
2). Статтю 16-2 Закону України № 2489-IX доповнено пунктом 3, де закріплено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.
Доцільно наголосити, що ця норма легалізувала раніше прийняту постанову Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ям під час дії воєнного стану» та закріпила дискрецію повноважень Кабінету Міністрів України щодо розміру виплат, встановлених раніше.
Так, цією постановою закріплено виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Своєю чергою, нових розмірів грошової допомоги або скасування встановленої раніше постановою Кабінету Міністрів України одноразової грошової допомоги – новий закон не передбачає, та, відповідно, не скасовує положення постанови № 168 Кабінету Міністрів України.
Відтак, можна констатувати передчасність та необґрунтованість побоювань про скасування або безпідставну зміну Кабінетом Міністрів України розміру одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану. Наголошуємо, що статтю 16-2 саме доповнено 3 пунктом – інші пункти статті не скасовані.
3) Пункт 4 статті 16-3 викладено у новій редакції із урахуванням приписів Рішення Конституційного Суду № 1-р(II)/2022 від 06.04.2022 р. та суттєво розширено. Так, нова редакція пункту 4 вказаної статті позбулася темпоральних обмежень (2 роки) на звернення за отриманням одноразової грошової допомоги в більшому розмірі (якщо буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв’язок). Скасування строку у 2 роки також закріплено і щодо випадків встановлення більшого ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності у відсотках чи зміни його причинного зв’язку.
Також додатково змінами закріплюється, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов’язаного або резервіста, чи особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення з військової служби, здійснюється без урахування раніше виплачених сум допомоги у зв’язку з частковою втратою працездатності чи встановленням інвалідності.
Наведене дає змогу стверджувати, що цією редакцією статті змінено позицію законодавця щодо здійснення доплати одноразової грошової допомоги у разі зміни групи інвалідності або відсотка втрати працездатності (скасовано прив’язку до строку, що минув після первинного встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності); а також доповнено закон чітким формулюванням взаємозв’язку одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов’язаного або резервіста та грошової допомоги у зв’язку з частковою втратою працездатності чи встановленням інвалідності.
Також заслуговують на увагу прикінцеві положення аналізованого Закону України № 2489-IX. Так, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім пункту 3 розділу I цього Закону, який набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та застосовується з 24 лютого 2022 року. Однак, всупереч вимозі правової визначеності закону як складової принципу верховенства права (стаття 8 Конституції України), фактично допускається невиконання положень новоприйнятого Закону України впродовж певного часу (щонайменше впродовж трьох місяців після набрання ним чинності).
Це пов’язано із приписами, закріпленими у пункті 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення», де Кабінету Міністрів України доручено у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом. Про це також було наголошено й Головним юридичним управлінням Апарату Верховної Ради України, однак, як ми бачимо із остаточного тексту нормативно-правового акта – зауваження враховані не були. Доцільно було б набрання чинності прийнятим Законом відтермінувати на строк, необхідний Кабінету Міністрів України для підготовки проектів підзаконних актів, що випливають з нього, з тим, щоб їх прийняття було синхронізовано зі строком набрання чинності цим Законом.
Підсумовуючи вищевикладене можна констатувати, що зміни до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є позитивними, конкретизують попередні положення статей та забезпечують можливість реалізації додаткових гарантій соціального захисту військовослужбовцями, військовозобов’язаними та резервістами, незважаючи на наявність актуалізованого питання виконання положень цього нормативно-правового акта на практиці.
Наведена у цій статті позиція є суб’єктивною авторською позицією, не є офіційним роз'ясненням та носить інформаційний характер.
Статтю підготувала: Панфілова Дар’я Андріївна, кандидат юридичних наук, адвокат, керівник АБ «Панфілова та Партнери», член Комітету з аграрного, земельного та довкілевого права НААУ, член Комітету з міжнародного права НААУ, адвокат-волонтер «Волонтерського руху адвокатів Збройних Сил України».