«Захист сімейних прав та інтересів дитини у цивільному судочинстві» - огляд докторської дисертації Наталії Волкової

9 березня 2023 року відбувся успішний захист докторської дисертації Волкової Наталії «Захист сімейних прав та інтересів дитини у цивільному судочинстві», з повним текстом якої можна ознайомитися за посиланням: https://cutt.ly/488ohGB

В умовах війни питання судового захисту прав та інтересів дітей набуває особливої актуальності. Наталія Волкова здійснила комплексний аналіз як норм сімейного права, так і цивільного процесуального права та отримала низку цінних теоретичних висновків, що можуть бути цікавими та корисними і практикуючим правникам, наведемо основні положення:

• обґрунтовано, що оцінка найкращих інтересів дитини при прийнятті рішення у справах про захист її сімейних прав та інтересів у цивільному судочинстві повинна проводитись відповідно до загальних та спеціальних критеріїв найкращих інтересів дитини.

Загальні критерії найкращих інтересів дитини визначені ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства».

Спеціальні – залежать від певної категорії справ, що розглядається у цивільному судочинстві з метою захисту сімейних прав та інтересів дитини, та носять невичерпний характер. До таких критеріїв необхідно віднести:

1) потреби дитини щодо її психічного, психологічного розвитку, освіти, безпеки, стабільності, сімейного виховання;

2) прихильність дитини до кожного із батьків та інших членів сім’ї;

3) минулий досвід дитини, пов’язаний із застосуванням до дитини будь-якої форми жорстокого поводження, насилля тощо;

4) можливість батьків чи інших відповідальних осіб забезпечувати потреби дитини та умови проживання;

5) збереження особистих взаємин з особами, до яких у дитини є почуття прихильності;

6) дотримання балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов’язком батьків діяти в інтересах дитини тощо.

• визначено поняття захисту сімейних прав та інтересів дитини як діяльності уповноважених осіб та юрисдикційних органів, спрямованої на відновлення порушених, невизнаних, оспорюваних сімейних прав та інтересів дитини або встановлення безспірних суб’єктивних сімейних прав та інтересів дитини, а в деяких випадках ‒ недопущення чи попередження порушення прав та інтересів дитини в майбутньому;

• встановлено, що право на захист сімейних прав та інтересів дитини у цивільному судочинстві виникає у наступних випадках: порушення, невизнання, оспорювання сімейних прав та інтересів дитини; необхідності встановлення юридичного факту або зміни правового статусу дитини для реалізації охоронюваного законом інтересу дитини або попередження та недопущення порушення прав та інтересів дитини в майбутньому. Право на звернення до суду у порядку цивільного судочинства у випадках посягань на сімейні права та інтереси дитини гарантується кожній дитині як особисто у передбачених законом випадках, так і через законних представників, органи та осіб, яким законом надано право на звернення до суду в інтересах дитини;

• запропоновано справи про захист сімейних прав та інтересів дитини, що розглядаються у порядку цивільного судочинства, поділити на такі види: справи щодо захисту права на виховання дитини (про визначення місця проживання малолітньої дитини; про участь у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї; про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; про відібрання батьками малолітньої дитини від інших осіб, які тримають її не на підставі закону або рішення суду про позбавлення та поновлення батьківських прав; про відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав); справи про зміну правового статусу дитини та інших учасників сімейних відносин (про усиновлення, про визнання батьківства, материнства, про оспорювання батьківства тощо); справи про виконання обов’язку щодо утримання дитини (про 13 стягнення аліментів на утримання дитини, про зміну розміру аліментів, про оплату додаткових витрат на дитину, про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення); справи про захист прав та інтересів дитини від домашнього насильства (про видачу і продовження обмежувального припису щодо кривдника дитини);

• обґрунтовано доцільність встановлення обов’язкового досудового порядку вирішення спорів про визначення місця проживання малолітньої дитини, встановлення порядку спілкування з дитиною, батьки якої проживають окремо, шляхом медіації. У разі оголошення в Україні пандемії, воєнного та надзвичайного стану вирішення таких спорів проводити шляхом онлайн-медіації;

• доведено необхідність створення у цивільному судочинстві обов’язкової внутрішньої спеціалізації суддів із сімейних справ щодо захисту прав та інтересів дитини, що пов’язане з необхідністю врахування її істотних особливостей, таких, як: вік дитини; психологічний стан дитини; умови виховання дитини; сфери спілкування та інших факторів, що відрізняють дитину від дорослої людини; запропоновано визначити у справах про захист сімейних прав та інтересів дитини альтернативну територіальну юрисдикцію (підсудність) та надати можливість розглядати такі справи також судам за зареєстрованим місцем проживання чи перебування дитини; аргументовано необхідність відновлення у нормах цивільного процесуального права такого засобу доказування, як пояснення сторін, третіх осіб та їх представників, допитаних як свідків; доведено необхідність розширення суб’єктного складу осіб, які мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, і наділити таким правом на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19, воєнного чи надзвичайного стану свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів та експертів з питань права;

• запропоновано надати суду можливість застосувати передбачені ч. 4 ст. 232 ЦПК України повноваження щодо видалення учасника справи із зали судового засідання не лише у випадку допиту малолітнього чи неповнолітнього свідка, а й при розгляді справ про захист сімейних прав та інтересів дитини ‒ на час заслуховування судом її думки, незалежно від того, який процесуальноправовий статус у цій справі має дитина; обґрунтовано доцільність визначення окремою умовою неможливість поновлення батьківських прав з метою захисту найкращих інтересів дитини у випадку, якщо батьки були позбавлені батьківських прав з підстави вчинення батьком або матір’ю умисного кримінального правопорушення щодо своєї дитини; запропоновано встановити правило про неможливість зменшення у судовому порядку розміру аліментів на утримання дитини, якщо за рішенням суду встановлено сплату мінімального гарантованого розміру аліментів на утримання дитини, встановленого законом;

• доведено необхідність наділення боржника правом на подання заяви про скасування судового наказу, виданого відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 ЦПК України, якщо боржник надасть суду докази, які свідчать про невідповідність дійсності наданих заявником даних про місце проживання дитини, а також у випадках, якщо заявник приховав від суду факт укладення договору про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно.

Окрім того, слушною є пропозиція з метою узгодження норм СК України та ЦПК України закріпити у ст. 19 СК України положення про обов’язкову участь органів опіки та піклування для надання висновку при розгляді судами справ про усиновлення та надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності.

Огляд підготувала Марія Менджул, д.ю.н., професорка кафедри цивільного права та процесу ДВНЗ «Ужгородський національний університет», членкиня Центру сімейного права ВША НААУ