Короткий зміст позовних вимог:
У вересні 2021 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють в інтересах малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулися до суду з позовом до Холминської селищної ради Корюківського району Чернігівської області про визнання рішення неправомірним та зобов’язання повторно розглянути заяву про затвердження технічної документації на земельну ділянку і передачу її у власність.
Позов мотивований тим, що вони, як законні представники малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулись до Холминської селищної ради Корюківського району Чернігівської області із заявою, в якій просили затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка передавалась у власність ОСОБА_4 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та передати у власність їх малолітньому сину земельну ділянку з кадастровим номером 7422455400:01:002:0406 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1500 га, за вказаною адресою.
Рішенням Холминської селищної ради Корюківського району Чернігівської області від 16 липня 2021 року відповідач відмовив у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка передавалась у власність ОСОБА_4, а також у передачі вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_3. Рішення селищної ради обґрунтовано тим, що у порушення пункту статті 118 ЗК України законні представники додали до заяви технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розроблену не на ім’я ОСОБА_3, а на ім’я ОСОБА_4.
Таке рішення селищної ради є протиправним, оскільки земельна ділянка не припинила існування як об’єкт цивільних прав, відтак повторне розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) законом не вимагається.
ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють в інтересах малолітнього ОСОБА_3, просили суд: визнати незаконним рішення Холминської селищної ради Корюківського району Чернігівської області від 16 липня 2021 року № 15-8/VIII щодо відмови у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка передавалася у власність ОСОБА_4 та передачі у власність ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, земельної ділянки з кадастровим номером 7422455400:01:002:0406; зобов’язати Холминську селищну раду Корюківського району Чернігівської області повторно розглянути заяву подану в інтересах ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 04 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 24 січня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що частиною першою статті 118 ЗК України передбачено, що заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу місцевого самоврядування. До клопотання додається розроблена відповідно до Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, що замовляється громадянином. Крім того, відповідно до пункту «б» статті 22 Закону України «Про землеустрій» землеустрій здійснюється на підставі укладених договорів між фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою. Разом з тим, до заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які діяли в інтересах малолітнього ОСОБА_3, про затвердження технічної документації на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_3 додано технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), яка розроблена не на його ім’я, а на замовлення ОСОБА_4, яка на момент подачі заяви – 09 липня 2021 року, вже не була власником житлового будинку з господарськими будівлями розташованими на вказаній земельній ділянці. За вказаних обставин, ураховуючи викладені в запереченні Холминської селищної ради фактичні дані, а також письмові докази, що додані до нього, які в повному обсязі спростовують позовну заяву про визнання дій відповідача неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії.
Суд апеляційний інстанції зазначив, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки додані до заяви документи порушують вимоги частини першої статті 118 ЗК України, а саме: будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на момент подачі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) не належить на праві власності ОСОБА_4, про що свідчить копія договору купівлі-продажу будинку від 31 травня 2021 року та копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, тоді як додана до заяви технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), розроблена не на ім’я ОСОБА_3, а на ім’я ОСОБА_4. Оскільки станом на 09 липня 2021 року ОСОБА_4 вже не була землевласником чи землекористувачем спірної земельної ділянки, тому не могла бути замовником документації із землеустрою відносно вказаної земельної ділянки.
Аргументи учасників справи:
ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3, звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28 квітня 2021 року № 1423-ІХ внесено зміни, зокрема, до частини першої, другої статті 118 ЗК України, відповідно до яких громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. До клопотання додається розроблена відповідно до Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення. Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації (частина восьма статті 186 ЗК України). Право власності на землю гарантується статтею 14 Конституції України, частиною першою статті 79 ЗК України. До заяви про затвердження технічної документації та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_3 ними було додано копії договору купівлі-продажу від 31 травня 2021 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 31 травня 2021 року, з яких вбачається, що позивач набув право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, який розміщений на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 7422455400:01:002:0406, площею 0,1500 га, за адресою: АДРЕСА_1. Надана на затвердження технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка передавалася у власність ОСОБА_4 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за вказаною адресою відповідала вимогам чинного законодавства на дату її розроблення та на момент розгляду питання про її затвердження. При цьому, фінансування робіт із землеустрою здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, коштів юридичних осіб, громадян та інших джерел, не заборонених законом. Таким чином відповідач діяв протиправно, оскільки відмовив у затвердженні технічної документації, яка відповідає вимогам закону.
Аналіз статей 79, 79-1, 116, 118 та 121 ЗК України, з урахуванням положень статей 1, 3, 8, 14, 19 Конституції України, дозволяють зробити висновок про те, що закон не регламентує на чиє ім’я повинна бути розроблена технічна документація, адже до повноважень органу місцевого самоврядування належить право передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. При цьому, земельна ділянка з кадастровим номером 7422455400:01:002:0406 є сформованою, їй присвоєно кадастровий номер. Керуючись аналогією права слід зазначити, що, зокрема, при придбанні за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами та прийнятті спадщини не вимагається повторна розробка технічної документації на сформовану земельну ділянку. Таким чином, рішення про відмову у передачі у власність ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, земельної ділянки з кадастровим номером 7422455400:01:002:0406 є протиправним, оскільки земельна ділянка не припинила існування як об’єкт цивільних прав і повторне розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) законом не вимагається.
Позиція Верховного Суду:
Результат аналізу норм закону свідчить, що призначення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) полягає у формуванні земельної ділянки як об’єкта цивільних прав з визначенням її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (присвоєння їй кадастрового номера). Тобто така документація дозволяє лише ідентифікувати на землі власника земельну ділянку. При цьому закон безпосередньо наділяє повноваженням замовити таку документацію (без надання дозволу власника на її розроблення) громадян – землекористувачів, заінтересованих у приватизації земельної ділянки. Звернення заінтересованої особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування за затвердженням технічної документації є пропозицією цієї особи щодо визначення конкретного предмета приватизації – земельної ділянки, а її затвердження засвідчує згоду власника земельної ділянки (в особі відповідного органу) із вибором земельної ділянки. Відмовити у затвердженні такої документації із землеустрою відповідний орган виконавчої влади або органу місцевого самоврядування може виключно у зв’язку з її невідповідністю законодавству, затвердженій документації із землеустрою або містобудівній документації.
У справі, що переглядається:
установлені судами обставини свідчать, що: земельна ділянка, щодо якої законними представниками ОСОБА_3 подано заяву про безоплатне її отримання у власність (приватизацію), є сформованою (кадастровий номер 7422455400:01:002:0406); замовником відповідної технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) була ОСОБА_4 – попередня власниця житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1, які розташовані на цій земельній ділянці; на момент прийняття оспорюваного рішення вказана земельна ділянка перебуває у користуванні ОСОБА_3 як власника житлового будинку з господарськими будівлями на підставі договору купівлі-продажу від 31 травня 2021 року, укладеному з ОСОБА_4;
суди не врахували, що: призначення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) полягає у формуванні земельної ділянки як об’єкта цивільних прав для її власника; рішення власника земельної ділянки (в особі відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування) про затвердження технічної документації засвідчує згоду власника із вибором земельної ділянки, зокрема, і як предмета приватизації; відмовити у її затвердженні відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування може виключно у зв’язку з невідповідністю саме такої документації законодавству, іншій затвердженій документації із землеустрою або містобудівній документації;
затвердження технічної документації на земельну ділянку не має обов’язковим наслідком передання цієї ділянки особі, коштом якої таку документацію виготовлено, крім випадків, якщо ця особа має юридичні підстави та право претендувати на отримання відповідної ділянки;
оскільки вказана технічна документація із землеустрою виготовлена за замовленням ОСОБА_4 – землекористувача на момент її розроблення, відсутні підстави вважати, що така документація не відповідає частині першій статті 118 ЗК України або Закону України «Про землеустрій». Законодавство не містить положень щодо втрати чинності або обмежень використання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у зв’язку з переходом прав власності на нерухоме майно, яке розташоване на такій земельній ділянці, до іншої особи (зміни землекористувача). Тому є незаконним рішення відповідача щодо відмови у її затвердженні із зазначеної підстави;
оскільки єдиною підставою прийняття оспорюваного рішення в частині відмови в передачі у власність ОСОБА_3 спірної земельної ділянки є незаконна відмова у затвердженні технічної документації, є незаконним рішення відповідача і в цій частині.
Висновок:
За таких обставин оскаржені судові рішення в частині відмови у задоволені позовної вимоги про визнання незаконним рішення відповідача належить скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині.
Натомість позовна вимога про зобов’язання селищної ради повторно розглянути заяву про затвердження технічної документації на земельну ділянку і передачу її у власність є неналежним способом захисту порушеного права позивача. Ініціювання повторного вирішення вказаного питання є правом позивача як власника житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1, а обов’язок відповідача розглянути відповідне клопотання встановлений законом. При повторному розгляді такої заяви рішення суду щодо вирішення цього спору за належною вимогою про визнання незаконним рішення селищної ради є обов’язковим для відповідача в силу конституційного принципу обов’язковості виконання судових рішень, що набрали законної сили (стаття 129-1 Конституції України). Тому суди правильно відмовили у задоволенні цієї позовної вимоги, однак помилилися щодо мотивів такої відмови. У зв’язку з цим оскаржені судові рішення слід змінити в мотивувальній частині.
Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв’язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржені судові рішення в частині відмови у задоволені позовної вимоги про визнання незаконним рішення скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про її задоволення, а в частині відмови у задоволені позовної вимоги про зобов`язання селищної ради повторно розглянути заяву – змінити в мотивувальній частині.
Джерело: постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 січня 2024 року у справі № 736/1435/21 – http://tinyurl.com/bd6v3x33