Законодавець в справах окремого провадження наділив суд можливістю за власною ініціативою витребувати необхідні докази

Огляд постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2023 року у справі № 569/4466/23

Короткий зміст вимог заяви:

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про визнання фізичної особи недієздатною.

Заява мотивована тим, що його мати ОСОБА_2, після перенесених у 2022 році 4 інсультів та 1 мікроінфаркту повністю втратила дієздатність. Вона не може самостійно себе обслуговувати, втратила пам’ять та логіку мислення, майже не може говорити, не усвідомлює значення своїх дій та (або) не може ними керувати. На його думку, він може бути призначений опікуном матері.

Просив:

• призначити судово-психіатричну експертизу, яку доручити Рівненській філії судово-психіатричних експертиз ДУ «ІПСПЕМН МОЗ України». На розгляд експертів поставити наступні питання:

• чи хворіє ОСОБА_2, будь-яким психічним захворюванням, якщо так, то яким саме?

• чи наявне захворювання у ОСОБА_2 позбавляє її здатності усвідомлювати значення своїх дій?

• чи має ОСОБА_2 фактичну можливість з'явитися в судове засідання та особисто давати пояснення по суті справи?

• визнати ОСОБА_2 недієздатною та призначити ОСОБА_1 її опікуном.

Короткий судових рішень судів першої та апеляційної інстанції:

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 21 березня 2023 року заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано заявнику строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху, для виправлення недоліків: зазначення доказів, які підтверджують обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, та долучення доказів, що підтверджують такі обставини.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 06 квітня 2023 року, яка залишена без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 04 травня 2023 року, заяву ОСОБА_1, заінтересована особа - Орган опіки і піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради, про визнання фізичної особи недієздатною, визнано неподаною та повернуто заявнику.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:

• за вимогами частини другої статті 83 ЦПК України, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви;

• згідно з частиною третьою статті 297 ЦПК України, у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними;

• предметом доказування в даній категорії справ є: наявність хронічного, стійкого психічного розладу; факти, що підтверджують, що громадянин не може розуміти значення своїх дій та керувати ними; причинний зв`язок між психічним розладом і тим, що громадянин не здатний усвідомлювати значення своїх дій керувати ними; досягнення встановленого законом віку громадянином, відносно якого ставиться питання про визначення його недієздатним; інші обставини; висновок судово-психіатричної експертизи; довідки з медичної установи; довідки про постановку на облік у психіатричній установі; виписка з історії хвороби;

• усі доводи і докази щодо предмету доказування мають бути чітко і детально викладені заявником у поданій заяві;

• заявником не виконано вимоги ухвали суду від 21 березня 2023 року, а саме, не зазначено доказів, які підтверджують обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого ОСОБА_2 не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, та не долучено доказів, що підтверджують такі обставини (виписки із історії хвороби психіатричних закладів (амбулаторної картки хворого), довідки про знаходження, перебування на обліку особи у психіатричних лікувальних закладах тощо.). Тобто заявником не надано жодних доказів, які б підтверджували такі обставини;

• лише за наявністю таких доказів та достатніх даних про розлад психічного здоров`я фізичної особи (стаття 298 ЦПК України) суд призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу і відсутність зазначених даних позбавить суд в подальшому вирішити питання щодо призначення судово-психіатричної експертизи - однієї з найважливіших процесуальних дій, яка має бути проведена в ході підготовки до судового розгляду справ про визнання фізичної особи недієздатною;

• призначення такої експертизи тільки на підставі заяви про визнання особи недієздатною без достатньо обґрунтованих припущень про наявність в особи хвороби станом на день розгляду заяви, буде порушенням прав, гарантованих їй частиною другою статті 28 та частини першої статті 64 Конституції України.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

У травні 2023 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу міського суду та постанову апеляційного суду, передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що:

• у відповідності до вимог частин першої-другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків;

• у заяві про визнання ОСОБА_2 недієздатною міститься клопотання про необхідність проведення судово-психіатричної експертизи, яку запропоновано доручити Рівненській філії судово-психіатричних експертиз ДУ «ІПСПЕМН МОЗ України, і саме висновок експертизи і буде, у відповідності до пункту 2 частини другої статті 76 ЦПК України, тим самим доказом, який підтвердить обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад у ОСОБА_2, який виник у неї після перенесених узагалі 5 інсультів і внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними;

• при вирішенні спору також слід врахувати практику Європейського суду з прав людини;

• відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

• судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосували норми матеріального права та порушено норми процесуального права, які полягають у надмірному формалізмі;

• суди не з’ясували практичну сторону цього питання. При перенесенні такої кількості інсультів людина втрачає пам’ять та логіку мислення, не пам’ятає, де знаходяться її речі, документи та інше, може не впізнавати людей, тому надати до суду документи в паперовому вигляді про хворобу практично неможливо, електронної реєстрації немає, сімейний лікар поїхав за кордон, інші лікарі відомості про хворобу не мають (стаття 39-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я»). Хвора мати відмовляється йти до лікарів, лікарі відмовляються йти до неї, з посиланням на карантин та інші підстави, і тому єдиним реальним належним, достатнім та допустимим доказом в цій ситуації буде висновок експерта, який може прийти до неї, оглянути та надати суду висновок щодо її дієздатності (недієздатності);

• дана справа є малозначною, але у відповідності до підпункту «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України з причини, що ця справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, дана справа підлягає касаційному розгляду. Винятковість цієї справи для учасника справи полягає у тому, що йому потрібно вирішити питання соціального захисту для власної хворої мами, тим самим створивши для неї належні умови для проживання і для цього вирішивши всі юридичні питання без надмірного формалізму.

Позиція Верховного Суду:

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).

Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 13 ЦПК України).

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частина сьома статті 81 ЦПК України).

З метою з’ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази (частина друга статті 297 ЦПК України).

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом (частина третя статті 297 ЦПК України).

У заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (частина третя статті 297 ЦПК України).

Колегія суддів зауважує, що:

• законодавець визначив на рівні процесуального закону особливості, пов’язані із розглядом справ окремого провадження. Такі особливості проявляються в тому, що при розгляді справ не застосовуються положення щодо змагальності (стаття 12 ЦПК України) та меж судового розгляду (статті 13 ЦПК України). Законодавець в справах окремого провадження наділив суд можливістю за власною ініціативою витребувати необхідні докази;

• тільки в окремих випадках законодавець встановив необхідність подання разом із заявою доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини (наприклад, в частині другій статті 318 ЦПК України);

• у частині третій статті 297 ЦПК не міститься вимоги разом із заявою про визнання фізичної особи недієздатною подати докази, що підтверджують викладені в заяві обставини;

• з урахуванням того, що законодавець в справах окремого провадження наділив суд можливістю за власною ініціативою витребувати необхідні докази та у частині третій статті 297 ЦПК не міститься вимоги разом із заявою подати докази, частина друга статті 83 ЦПК України не має застосовуватися до випадків подання заяви про визнання фізичної особи недієздатною.

Висновок:

Таким чином, суди зробили помилковий висновок про визнання неподаною та повернення заяви. Тому оскаржені судові рішення слід скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, тому касаційну скаргу слід задовольнити частково, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Джерело: постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2023 року у справі № 569/4466/23 - http://tinyurl.com/2yr4at2k