Питання: Який перелік безоплатних послуг реабілітації та як їх отримати в умовах воєнного стану?

Відповідь: Порядок реабілітації осіб з обмеженнями повсякденного функціонування. Через воєнні дії українці можуть отримати серйозні ушкодження здоров’я, внаслідок яких потребуватимуть не лише лікування, а й реабілітації.

Законодавчі засади регулювання реабілітації у сфері охорони здоров’я осіб з обмеженнями повсякденного функціонування визначаються Законом України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я».

Згідно з Законом, реабілітація — комплекс заходів, яких потребує особа, яка зазнає або може зазнати обмеження повсякденного функціонування внаслідок стану здоров’я або старіння у взаємодії з її середовищем.

Реабілітація у сфері охорони здоров’я — це комплекс заходів, що здійснюють фахівці з реабілітації, які працюють у реабілітаційних закладах, відділеннях, підрозділах, а також у територіальних громадах, у складі мультидисциплінарної реабілітаційної команди або самостійно, надають реабілітаційну допомогу особі з обмеженнями повсякденного функціонування (або такій, у якої можуть виникнути обмеження повсякденного функціонування) з метою досягнення та підтримання оптимального рівня функціонування та якості життя у її середовищі.

Реабілітаційними послугами в сфері охорони здоров’я є послуги, спрямовані на відновлення оптимального фізичного, інтелектуального, психічного і соціального рівня життєдіяльності особи з метою сприяння її інтеграції в суспільство.

До осіб, яким надається реабілітаційна допомога, належать: 1) особи з обмеженнями повсякденного функціонування; 2) особи, у яких захворювання, травми, вроджені порушення або інші стани здоров’я можуть призвести до обмеження повсякденного функціонування або стійкого обмеження життєдіяльності.

Надавачами реабілітаційної допомоги є фахівці з реабілітації; реабілітаційні заклади, відділення, підрозділи, інші уповноважені суб’єкти господарювання; мультидисциплінарні реабілітаційні команди; медико-соціальні експертні комісії.

Фахівцями з реабілітації є лікарі фізичної та реабілітаційної медицини, фізичні терапевти, ерготерапевти, терапевти мови і мовлення, протезисти-ортезисти, психологи і психотерапевти, сестри медичні з реабілітації, асистенти фізичних терапевтів та ерготерапевтів.

Проводити реабілітацію фахівці з реабілітації можуть як у складі мультидисциплінарної реабілітаційної команди, так і надавати реабілітаційну допомогу самостійно відповідно до мети, зазначеної в індивідуальному реабілітаційному плані, у формах, не заборонених законодавством.

Фахівці з реабілітації, які надають допомогу особам, які потребують реабілітації відповідно до вимог цього Закону, проходять атестацію в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в сфері охорони здоров’я.

Надання реабілітаційної допомоги фахівцями з реабілітації здійснюється відповідно до вимог провадження господарської діяльності з медичної практики, що передбачає право здійснення реабілітації у сфері охорони здоров’я, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Реабілітаційними закладами, відділеннями, підрозділами є юридичні особи будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або їх відокремлені підрозділи, що надають реабілітаційну допомогу на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики, що передбачає право здійснення реабілітації у сфері охорони здоров’я, та забезпечують професійну діяльність медичних фахівців з реабілітації.

До реабілітаційних закладів належать: реабілітаційні лікарні та реабілітаційні центри незалежно від форми власності, які надають реабілітаційну допомогу в післягострому та довготривалому реабілітаційних періодах; амбулаторні реабілітаційні заклади незалежно від форми власності, які надають реабілітаційну допомогу в післягострому та довготривалому реабілітаційних періодах; центри психологічної реабілітації та/або травматерапії; протезно-ортопедичні підприємства незалежно від підпорядкування і форми власності; заклади комплексної реабілітації, включаючи заклади медико-психологічної реабілітації.

Реабілітаційні заклади, що діють в організаційно-правовій формі установи, можуть бути реорганізовані, у тому числі шляхом перетворення, за рішенням власника або уповноваженого органу управління.

До реабілітаційних відділень, підрозділів належать: палати гострої реабілітації у лікарнях різного профілю, багатопрофільних лікарнях інтенсивного лікування системи охорони здоров’я незалежно від форми власності; стаціонарні відділення післягострої та довготривалої реабілітації у лікарнях різного профілю системи охорони здоров’я незалежно від форми власності; амбулаторні відділення післягострої та довготривалої реабілітації у лікарнях різного профілю системи охорони здоров'я незалежно від форми власності; стаціонарні відділення післягострої та довготривалої реабілітації, створені на базі санаторно-курортних установ незалежно від відомчого підпорядкування, типу і форми власності.

Для проведення реабілітації, перед її початком, необхідна інформована згода особи відповідно до вимог законодавства. Стосовно особи віком до 14 років (малолітньої особи), а також особи, визнаної в установленому законом порядку недієздатною, реабілітаційна допомога надається за згодою її законного представника.

Особа, яка набула повної цивільної дієздатності і усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними, має право відмовитися від реабілітації.

Реабілітація розпочинається з проведення реабілітаційного обстеження, визначення наявності або ризику виникнення обмеження повсякденного функціонування, кількісної їх оцінки та створення індивідуального реабілітаційного плану.

Особа, яка досягла повноліття, або законний представник такої особи має право на отримання достовірної і повної інформації про стан її здоров’я, у тому числі на ознайомлення з відповідними документами, що стосуються реабілітації.

Фахівець з реабілітації зобов’язаний надати особі, якій надається реабілітаційна допомога, її законному представникові у доступній формі інформацію про стан її здоров’я, наявні обмеження повсякденного функціонування та іншу інформацію, на підставі якої складається індивідуальний реабілітаційний план.

Реабілітаційна допомога надається на первинному, вторинному та третинному рівнях медичної допомоги. Координація руху пацієнтів з питань надання реабілітаційної допомоги між рівнями медичної допомоги здійснюється відповідно до індивідуального реабілітаційного плану.

Порядок реабілітації осіб з інвалідністю

Законодавчі засади реабілітації осіб з інвалідністю визначено Законом України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні».

Реабілітація осіб з інвалідністю — система медичних, психологічних, педагогічних, фізичних, професійних, трудових, фізкультурно-спортивних, соціально-побутових заходів, спрямованих на надання особам допомоги у відновленні та компенсації порушених або втрачених функцій організму для досягнення і підтримання соціальної та матеріальної незалежності, трудової адаптації та інтеграції в суспільство, а також забезпечення осіб з інвалідністю допоміжними засобами реабілітації і медичними виробами.

Законом передбачено положення про психолого-педагогічну, професійну, трудову, фізкультурно-спортивну, соціальну та психологічну реабілітацію.

Медико-соціальна експертиза осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей – лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров’я. Особа з обмеженнями повсякденного функціонування направляється для проходження медико-соціальної експертизи з метою підтвердження стійкого обмеження життєдіяльності та встановлення статусу «особа з інвалідністю» або «дитина з інвалідністю» у разі виявлення мультидисциплінарною реабілітаційною командою ознак стійкого обмеження життєдіяльності, що зазначається в індивідуальному реабілітаційному плані.

Медико-соціальні експертні комісії, зокрема, встановлюють компенсаторно-адаптаційні можливості особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації, складають (коригують) індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, у якій визначаються реабілітаційні заходи і строки їх виконання, та здійснюють контроль за повнотою та ефективністю виконання цієї програми.

Лікарсько-консультативні комісії закладів охорони здоров’я, зокрема: складають (коригують) індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю, в якій визначаються реабілітаційні заходи і строки їх виконання, та здійснюють контроль за повнотою та ефективністю виконання цієї програми; надають консультативну допомогу з питань реабілітації та стороннього догляду, диспансерного нагляду або допомоги дітям з інвалідністю; забезпечують своєчасний огляд (переогляд) дітей з порушеннями стану здоров’я та дітей з інвалідністю. Медико-соціальні послуги з огляду повнолітніх осіб і послуги лікарсько-консультативних комісій з огляду дітей надаються безоплатно.

Реабілітаційні заклади можуть надають послуги з реабілітації у сфері охорони здоров’я, зокрема медико-соціальної, соціальної, психолого-педагогічної, професійної, трудової та фізкультурно-спортивної реабілітації.

Законом передбачено положення про державну типову програма реабілітації осіб з інвалідністю, яка встановлює гарантований державою перелік послуг з реабілітації у сфері охорони здоров’я (узгоджених із Державним типовим планом реабілітації), психолого-педагогічної, професійної, трудової, фізкультурно-спортивної, побутової і соціальної реабілітації, допоміжних засобів реабілітації, медичних виробів (медичних виробів), які надаються особі з інвалідністю, дитині з інвалідністю з урахуванням фактичних потреб, залежно від результатів реабілітаційного обстеження безоплатно або на пільгових умовах.

Державна типова програма реабілітації осіб з інвалідністю затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2006 р. № 1686.

Програма виконується шляхом складення індивідуальних програм реабілітації для осіб з інвалідністю медико-соціальними експертними комісіями, для дітей з інвалідністю – лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів.

Обсяг реабілітаційних послуг, що надаються за індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю та дитини з інвалідністю, не може бути менший від передбаченого Програмою.

Порядок професійної реабілітації потерпілого працівника

Загальний порядок професійної реабілітації потерпілого працівника передбачено «Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноважених ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов’язків», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 № 472.

Згідно з цими правилами власник підприємства, установи та організації або уповноважених ним органом забезпечує професійну реабілітацію потерпілого працівника, якому заподіяно шкоду ушкодженням здоров’я, пов’язаним із виконанням ним трудових обов’язків, відповідно до висновку лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) або медико-соціальної експертної комісії (МСЕК), якщо внаслідок ушкодження здоров’я або моральної шкоди він не може виконувати попередню роботу.

Порядок реабілітаційної допомоги потерпілим внаслідок збройної агресії рф

Законодавчі положення про забезпечення допоміжними засобами реабілітації осіб, які під час служби, трудової та іншої діяльності, а також внаслідок проживання на відповідній території, отримали поранення, контузію, каліцтво або захворювання внаслідок збройної агресії рф передбачено Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення допоміжними засобами реабілітації осіб, постраждалих внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України» від 01.04.2022 № 2168-IX.

Згідно з цим законом, ст. 4 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» доповнено новим абзацом такого змісту: «поширюється на осіб, які у період дії воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях під час служби, трудової та іншої діяльності, проживання на відповідній території отримали поранення, контузію, каліцтво або захворювання внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій та у період здійснення воєнних (бойових) дій або в районах, що піддавалися бомбардуванням, авіаударам та іншим збройним нападам, у частині забезпечення їх допоміжними засобами реабілітації, медичними виробами, реабілітаційними послугами на підставі висновків лікарсько-консультативних комісій закладів охорони здоров’я чи рішень військово-лікарських комісій незалежно від встановлення їм інвалідності, у тому числі за кордоном, у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України» (абзац сьомий ст. 4 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 № 2961-IV).

Законом передбачено, що в період дії воєнного стану:

• якщо особа має можливість згідно із Законом України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я» отримати більшу за обсягом реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров’я, застосовуються положення Закону України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я»;
• якщо особа має право на один і той самий вид реабілітаційного заходу (реабілітаційної допомоги) згідно з цим Законом та одночасно згідно з іншими законодавчими актами, відповідний реабілітаційний захід (реабілітаційна допомога) надається лише за одним із них за вибором такої особи (незалежно від підстави встановлення) за місцем, де є можливість отримати такий реабілітаційний захід (реабілітаційну допомогу).

Порядок реабілітаційної допомоги, що входить до програми державних гарантій медичного обслуговування населення.

У Програмі медичних гарантій медичну реабілітацію виділено в окремий напрям. І вперше передбачено на цей вид допомоги окремий бюджет. Ця медична послуга покликана допомогти людині у відновленні порушених чи втрачених фізичних навичок, та пристосуватися до нових умов життя після лікування.

Тариф визначається як глобальна ставка на місяць, яка враховує кількість пацієнтів, яким була надана відповідна медична допомога в минулому році. Через карантинні обмеження у 2020 році і, відповідно, зменшення кількості пацієнтів, до тарифу застосовуватиметься коригувальний коефіцієнт.

Медичну послугу з реабілітації для дорослих і дітей при захворюваннях у підгострому та відновному періодах пацієнти можуть отримати за трьома пакетами.

У Програму медичних гарантій входять три пакети реабілітаційних послуг на підставі постанови КМУ від 29.12.2021 № 1440: «Медична реабілітація немовлят, які народилися передчасно та/або хворими, протягом перших трьох років життя», «Медична реабілітація дорослих та дітей від трьох років з ураженням опорно-рухового апарату» та «Медична реабілітація дорослих та дітей від трьох років з ураженням нервової системи» (Глави 30–32). Медична реабілітація також передбачена в складі програми «Профілактика, діагностика, спостереження, лікування та реабілітація пацієнтів в амбулаторних умовах».

Національна служба здоров’я України вимагає, щоб заклади охорони здоров’я, з якими укладені договори, мали відповідне обладнання, кабінети, медичний персонал, можливість проводити дослідження для надання реабілітаційних послуг. Заклади охорони здоров’я повинні інформувати пацієнта про перелік доступних безоплатних послуг.

Для того, щоб отримати безоплатно медичну реабілітацію, пацієнт має звернутися до свого лікаря, з яким укладено декларацію. Він, за необхідності, випише на отримання послуги з медичної реабілітації.

Або необхідно отримати направлення лікуючого лікаря, який може спрямувати пацієнта на медичну реабілітацію за потреби. До вимог за цими трьома пакетами додано психологічний супровід пацієнтів після перенесених травм та/або післяопераційних втручань. Також деталізовані безоплатні лабораторні обстеження.

Також пацієнта можуть перевести для реабілітації з іншого медичного закладу або клінічного підрозділу закладу охорони здоров’я..

Послуги за цими пакетами надають як стаціонарно, так і амбулаторно. Реабілітацію пацієнтів у гострому періоді захворювання передбачено в пакетах послуг, які надаються в стаціонарі.

Послуги реабілітації надають як амбулаторно, так і стаціонарно.

За Програмою медичних гарантій пацієнт отримує безоплатно такі послуги з медичної реабілітації – первинне обстеження та консультації мультидисциплінарною реабілітаційною комісією за міжнародними стандартами, постановка діагнозу, складання індивідуального плану реабілітації, моніторинг стану пацієнта, консультації лікарів інших спеціальностей, послуги з медичної реабілітації та навчання пацієнтів та їхніх доглядачів особливостям догляду за людиною, запобіганню можливих ускладнень.

План лікування має містити конкретні, вимірюванні та визначені в часі мету та завдання реабілітації, моніторинг стану пацієнта, контроль за виконанням плану реабілітації, оцінювання та коригування плану реабілітації відповідно до прогресу проведення лабораторних та інструментальних досліджень: розгорнутий клінічний аналіз крові; біохімічний та інші аналізи крові, загальний аналіз сечі, інші аналізи відповідно до потреб пацієнта безпосередньо в закладі консультації відповідних фахівців, наприклад, невропатолога та отоларинголога в разі реабілітації при ураженнях нервової системи та інших оцінювання болю та своєчасне знеболення ненаркотичними препаратами на всіх етапах надання допомоги психологічний супровід пацієнтів, що отримали травмування, зокрема внаслідок участі в воєнних діях навчання рідних догляду за пацієнтом харчування, цілодобовий медсестринський догляд – у разі надання допомоги в стаціонарі.

Щоб отримати безоплатно медичну реабілітацію, пацієнт має, насамперед, звернутися до лікаря, з яким укладено декларацію. Він за необхідності випише направлення на отримання послуги з медичної реабілітації. Далі – отримати направлення лікуючого лікаря, який може спрямувати пацієнта на медичну реабілітацію за потреби.

Нормативні джерела:

1. Закон України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я» від 03.12.2020 № 1053-IX
2. Закон України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 № 2961-IV
3. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення допоміжними засобами реабілітації осіб, постраждалих внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України» від 01.04.2022 № 2168-IX
4. Державна типова програма реабілітації осіб з інвалідністю, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.2006 № 1686
5. Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноважених ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 № 472
6. Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у 2022 році» від 29.12.2021 № 1440

Джерело: Посібник «Воєнне» медичне право в запитаннях і відповідях. https://bit.ly/3VzyWJ0