Питання: Хто повинен приймати рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг: Комісія зі страхування чи уповноважений?

Відповідь:

З 01 січня 2023 року набрав чинності Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», який за Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» викладений в принципово новій редакції.

Крім того, що починаючи з 01 січня цього року уповноваженим органом управління в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку визначено Пенсійний фонд України, введено також чимало нововведень. Одним з дискусійним залишається питання: «Хто ж повинен приймати рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг?».

Спробуємо розібратися юридично.

Редакція Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV до 01.01.2023 частиною 3 статті 30 чітко передбачала: «Рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб), або фізичною особою - підприємцем, особою, яка провадить незалежну професійну діяльність».

Положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, затверджене було Постановою правління Фонду соціального страхування України 19.07.2018 № 13, де передбачені були і порядок її створення, і компетенція, і права, і обов’язки й інші питання діяльності.

Однак, починаючи з 01 січня 2023 року Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 21 вересня 2022 року № 2620-IX положення аналогічної норми змінилося. Частина 3 статті 22 зазначеного Закону тепер визначає: «Рішення про призначення страхової виплати приймається страхувальником або уповноваженими ним особами. Страхувальник або уповноважені ним особи здійснюють контроль за правильністю нарахування і своєчасністю здійснення страхових виплат, приймають рішення про відмову в призначенні або припинення страхових виплат (повністю або частково), розглядають підставу і правильність видачі документів, які є підставою для надання страхових виплат».

То як же діяти страхувальнику?

Є три варіанти розвитку подій.

1) Скасування наказу про призначення комісії (уповноваженого) із страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і здійснювати всі функції страхувальнику (керівнику) самостійно, відповідаючи в повній мірі за всі призначення та нарахування;

2) Покладення обов’язків уповноваженої особи на призначення страхової виплати на інших працівників, які також несуть індивідуальну відповідальність за рішення про призначення страхової виплати;

3) Призначення комісії із соціального страхування з покладанням на неї функціоналу згідно змін, яких зазнав Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» починаючи з 01 січня 2023 року.

У кожному з цих випадків обов’язковим є видання відповідного розпорядчого документу (наказу, розпорядження) щодо впорядкування процесу прийняття рішення стосовно призначення страхової виплати.

Якщо обирається третій варіант, то обов’язково необхідно зазначити кількісний та персональний склад комісії, а також її функції, які мають обов’язково містити визначені Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» в останній редакції:

- здійснення контролю за правильністю нарахування і своєчасністю здійснення страхових виплат;

- прийняття рішень про відмову в призначенні або припинення страхових виплат (повністю або частково);

- розгляд підстав і правильності видачі документів, які є підставою для надання страхових виплат.

При цьому звертаємо увагу, що Постанова правління Фонду соціального страхування України 19.07.2018 № 13 станом на дату підготовки статті не скасована, хоча і навряд чи відповідає чинній редакції закону.

У той же час, якщо проаналізувати норми Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», то можна дійти висновку, що створення комісії фактично не лише не заборонено, а й, з огляду на граматичне тлумачення норми статті 22, допускає створення комісії, яка буде складатися з «уповноважених» (закон передбачає як раз множинне визначення) осіб.

Ще одна складова, що комісійне рішення завжди відрізняється від одноособового, оскільки передбачає, що дослідження кожного окремого питання відбувалося всебічно і об’єктивно, корупційні ризики в частині прийняття рішення мінімізуються і вірогідність настання відповідальності за прийняте рішення також знижується в рази (з різних причин).

Резюмуючи вищенаведене, слід відзначити, що приймати рішення кожен може самостійно і навряд чи буде помилкою будь-яке з них. У той же час необхідно виходити з кількості працюючих, складності кадрових процесів у страхувальника, необхідності мінімізації ризиків настання несприятливих наслідків тощо.

Нормативно-правові акти:

1. Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV

2. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 21 вересня 2022 року № 2620-IX

3. Закон України «Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР

4. Постанова правління Фонду соціального страхування України «Про затвердження Положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності» від 19 липня 2018 року № 13

Відповідь на питання підготував Андрій Світлицький, адвокат, член Центру медичного права ВША НААУ