Визнання спадщини відумерлою: визначальною обставиною під час розгляду заяви у порядку окремого провадження є те, що її розгляд не пов`язаний з наступним вирішенням спору про право цивільне

Огляд Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 січня 2023 року у справі № 198/99/15-ц (провадження № 61-7049св22)

Короткий зміст заяви:

Павлоградський міжрайонний прокурор Дніпропетровської області в інтересах Олександрівської сільської ради Юр`ївського району в порядку окремого провадження звернувся до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою.

Заява обґрунтована тим, що помер ОСОБА_2, який до смерті мешкав в с. Олександрівка Юр`ївського району та якому на праві власності належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 8,056 га, розташована на території Олександрівської сільської ради Юр`ївського району. Оскільки після смерті ОСОБА_2 спадкоємці за заповітом і за законом відсутні, спадщина ніким не прийнята, прокурор просив суд визнати спадщину після смерті ОСОБА_2 у вигляді земельної ділянки відумерлою, передавши її у власність територіальної громади Олександрівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції:

Рішенням районного суду заяву прокурора про визнання спадщини відумерлою задоволено.

Визнано відумерлою спадщину у вигляді земельної ділянки, площею 8,056 га, розташованої на території Олександрівської сільської Ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, належної ОСОБА_2, та передано у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а саме Олександрівській сільській раді Юр`ївського району Дніпропетровської області.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції:

Постановою апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який не брав участі у справі, задоволено. Рішення районного суду скасовано, а заяву прокурора про визнання спадщини відумерлою залишено без розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що питання про визнання спадщини відумерлою не може бути вирішене у порядку окремого провадження, оскільки існує спір про право на спадщину із ОСОБА_1 , як сином спадкодавця. Оскільки такий спір підлягає розгляду у порядку позовного провадження, апеляційний суд дійшов висновку про залишення заяви прокурора без розгляду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги:

У касаційній скарзі заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржену постанову апеляційного суду скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження судового рішення прокурор зазначає пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме стосовно строку виконання особою, що проживала разом із померлим на час його смерті, обов`язку, визначеного приписами статті 1270 ЦК України, щодо отримання свідоцтва на право на спадщину.

Вказує, що ОСОБА_1, будучи обізнаним про смерть свого батька, зобов`язаний був звернутися до нотаріуса за видачою свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно та зареєструвати право на спадщину. Законодавчим обмеженням строку для такого звернення фактично є один рік, після спливу якого Олександрівська сільська рада зобов`язана була звернутися до суду із заявою про визначення спадщини відумерлою. Натомість ОСОБА_1 лише через 12 років після смерті ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину, який відмовив йому у зв`язку із пропуском строку.

Відмова нотаріуса не оскаржена, а тому у ОСОБА_1 не виникло права на спадкове майно. Враховуючи викладене, вважає, що апеляційний суд дійшов до помилкового висновку про наявність у ОСОБА_1 права на спірну земельну ділянку.

Звертає увагу на те, що рішення районного суду від 27 липня 2021 року у справі № 198/132/21 щодо встановлення ОСОБА_1 факту постійного проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини не набрало законної сили та оскаржене прокурором в апеляційному порядку. Також вважає, що ОСОБА_1 обрано неефективний спосіб захисту прав та інтересів, оскільки судове рішення про скасування рішення суду про визнання відумерлою спадщини жодним чином не є підставою для вчинення реєстраційних дій щодо права власності на спірну земельну ділянку, яка вже перебуває в оренді ТОВ «Агро-Світ». Стверджує, що пропуск ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження рішення суду на понад 6 років не є поважним та не підлягає поновленню.

У клопотанні, долученому до касаційної скарги, прокурор просить передати справу на розгляд до Великої Палати Верховного Суду, зазначаючи про наявність виключної правової проблеми, вирішення якої є необхідним для забезпечення розвитку права та формулювання єдиної правозастосовної практики.

Позиція Верховного Суду:

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання спадщини відумерлою.

Згідно із статтею 335 ЦПК України у заяві про визнання спадщини відумерлою мають бути зазначені відомості про час і місце відкриття спадщини, про майно, що становить спадщину, а також докази, які свідчать про належність цього майна спадкодавцю, про відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, або про усунення їх від права на спадкування, або про неприйняття ними спадщини, або про відмову від її прийняття.

Відповідно до статті 337 ЦПК України справа про визнання спадщини відумерлою розглядається судом з обов`язковою участю заявника та з обов`язковим повідомленням усіх заінтересованих осіб. Справа про визнання спадщини відумерлою розглядається судом з обов`язковим залученням до участі у справі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини та (або) за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.

Згідно із статтею 338 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.

Згідно частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з частиною шостою статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Визначальною обставиною під час розгляду заяви про визнання спадщини відумерлою у порядку окремого провадження є те, що розгляд такої заяви не пов`язаний з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи без розгляду заяву прокурора про визнання спадщини відумерлою, апеляційний суд, надавши належну оцінку аргументам та доводам апеляційної скарги ОСОБА_1 , обґрунтовано виходив із відсутності підстав для розгляду заяви про визнання спадщини відумерлою в порядку окремого провадження, оскільки спадкоємець першої черги за законом (син спадкодавця) претендує на спадкове майно, тобто наявний спір про право, що підлягає розгляду у порядку позовного провадження.

Висновок:

Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскарженої постанови, оскільки апеляційний суд, з огляду на надані докази, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, ухвалив судове рішення із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.

Джерело: Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 січня 2023 року у справі № 198/99/15-ц (провадження № 61-7049св22) - https://cutt.ly/vwqshrMW