Визнання поширеної інформації недостовірною: суд повинен з’ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням
Огляд Постанови Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 червня 2022 року у справі № 723/4697/20 (провадження № 61-200св22)
Короткий зміст позовних вимог:
Фермерське господарство «СГТ Полонина-Агро» (далі- ФГ«СГТ Полонина-Агро») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про захист честі, гідності і ділової репутації.
Свої вимоги обґрунтовувало тим, що під час офіційного публічного виступу на проведеній XLVII сесії VII скликання начальник відділу земельних відносин та комунальної власності Сторожинецької міської ради ОСОБА_1 заявив наступне: «СГТ Полонина-Агро» використовувало землі (тепер здані в оренду ОСОБА_2 ) біля десяти років без будь-яких правових підстав (договорів, тощо). Коли ж міська рада висунула вимогу ФГ «СГТ Полонина-Агро» про необхідність сплати за користуванням не витребуваними земельними паями, його керівництво сплатило лише за два роки». При цьому доповідачем зроблений наголос, що: «…внесена сума є не орендною платою, тобто платою за користування землею, а добровільним відшкодуванням».
Позивач вказує, що проголошена публічно неправдива інформація щодо позивача, яка внаслідок дій відповідача розповсюджена великому за чисельністю колу осіб, не відповідає дійсності. У зв`язку із розповсюдженням недостовірної неправдивої інформації йому відповідачем завдано значної моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції:
Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області позовні вимоги задоволено.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції:
Постановою Чернівецького апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області скасовано.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу:
Адвокат, який представляє інтереси ФГ «СГТ Полонина-Агро», подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернівецького апеляційного суду .В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Позиція Верховного Суду:
У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Статтею 34 Конституції України встановлено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
Згідно зі частиною першою статті 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Згідно із частиною першою статті 277 ЦК України, з урахуванням положень частини першої статті 91 ЦК України, фізична та юридична особи, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам зазначено що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про інформацію» визначено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лінгенс проти Австрії» від 08 липня 1986 року № 12/1984/84/131 суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції.
У рішенні у справі «Ляшко проти України» від 10 серпня 2006 року № 21040/02 Європейський суд з прав людини також зазначив, що свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 застосовується не тільки до «інформації» чи «ідей», які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе «демократичне суспільство». Свобода політичних дебатів перебуває в самому серці побудови демократичного суспільства, що наскрізь пронизує Конвенцію. При цьому, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 10.
Висновок:
Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд правильно виходив із того, що поширена відповідачем інформація є оціночними судженнями ОСОБА_1, а тому відповідач не може бути притягнутий до відповідальності за їх висловлення.
Доводи позивача, що вказані висловлювання порушують його особисті немайнові права та суттєво впливають на ділову репутацію фермерського господарства «СГТ Полонина-Агро», є безпідставними, оскільки вказані висловлювання не місять фактичних даних, а є критичними висловлюваннями по відношенню до ситуації, яка сталася, та є вираженням погляду відповідача на вказані події.
Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Верховний Суд встановив, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги її висновків не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливає.
Джерело: Постанова Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 червня 2022 року у справі № 723/4697/20 (провадження № 61-200св22) – https://cutt.ly/Z3QVKfQ