Висновок медичного огляду на стан сп`яніння не може бути самостійним предметом судового розгляду за правилами будь-якого судочинства

Огляд Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 січня 2023 року у справі № 340/2716/22

Суть спору:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КНП «Кіровоградський обласний наркологічний диспансер Кіровоградської обласної ради», в якому просив визнати протиправним та скасувати висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарський препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджений лікарем КНП «Кіровоградський обласний наркологічний диспансер Кіровоградської обласної ради», як акта індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи:

ОСОБА_1 був зупинений працівником патрульної поліції, яким складено протокол про керування транспортним засобом Renault, в стані алкогольного сп`яніння, за що передбачена адміністративна відповідальність, визначена частиною першою статті 130 КУпАП. Поліцейськими патрульної поліції ОСОБА_1 був доставлений до КНП «Кіровоградський обласний наркологічний диспансер Кіровоградської обласної ради» для отримання висновку про результати медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Лікарем КНП «Кіровоградський обласний наркологічний диспансер Кіровоградської обласної ради» складено акт огляду ОСОБА_1 та висновок результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарський препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій:

Ухвалою окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду, відмовлено у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження, виходив з того, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Водночас, як зауважив суд першої інстанції, висновок медичного обстеження став частиною матеріалів справи про адміністративне правопорушення, яка розглядається судом. Соєю чергою позивач прагне, щоб адміністративний суд дав правову оцінку доказу у справі про адміністративне правопорушення. Проте, така оцінка надається судом, який розглядає протокол у справі про адміністративне правопорушення, що передбачено приписами статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Суд апеляційної інстанції підкреслив, що складання лікарем висновку щодо алкогольного сп`яніння є процесуальною дією, спрямованою на фіксацію адміністративного правопорушення у межах КУПАП та, в силу положень статті 251 КУпАП є предметом оцінки судом в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

При цьому, як зазначили суди попередніх інстанцій акт медичного обстеження не є актом індивідуальної дії. Проаналізувавши характер спірних правовідносин, суди попередніх інстанцій констатували, що позовні вимоги, спрямовані на фактичне визнання висновку медичного огляду лікаря незаконним, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги:

Не погодившись із ухвалою Кіровоградського адміністративного та постановою Третього апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою, в якій позивач просить скасувати оскаржувані рішення та передати справу для продовження розгляду.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження, скаржник, зокрема, зазначає, що позивач у справі про притягнення до адміністративної відповідальності має статус особи, що притягується до відповідальності, а тому, в силу положень КУпАП не може в межах цієї справи звертатися до суду з будь-якими вимогами, в тому числі і про визнання результатів медичного огляду недійсним, оскільки в справі про притягнення до адміністративної відповідальності вказаний висновок долучається до матеріалів адміністративного провадження як письмовий доказ. Однак, на думку скаржника, визнання судом висновку щодо результатів медичного огляду недійсним та його скасування в подальшому стане підставою для спростування обставин щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності за перебування в стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом.

Касатор уважає хибним висновки судів попередніх інстанцій, що висновок щодо результатів медичного огляду необхідно переглядати в рамках адміністративного провадження про притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої положеннями статті 130 КУпАП, оскільки за своєю суттю вони позбавляють особу, яка притягується до адміністративної відповідальності доступу до правосуддя.

Позиція Верховного Суду:

За визначенням, наведеним у пункті 19 статті 4 КАС України індивідуальний акт це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийнятий) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

У цій справі позивач оскаржує висновок щодо результатів його медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарський препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджений лікарем КНП «Кіровоградський обласний наркологічний диспансер Кіровоградської обласної ради».

За змістом частини першої статті 260, частин першої і другої статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, та оглядові на стан сп`яніння. Огляд водіїв на стан сп`яніння є заходом забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, що проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.

Частиною третьою статті 266 КУпАП передбачено, що в разі незгоди водія на проведення огляду поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Згідно з частиною першою статті 267 КУпАП застосування заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі огляд на стан сп`яніння, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.

Виходячи зі змісту частини першої статті 267 КУпАП у контексті з положеннями КАС України, за правилами адміністративного судочинства підлягають розгляду публічно-правові спори, що виникають з приводу проведення огляду водіїв на стан сп`яніння суб'єктом владних повноважень, визначеним у статті 266 КУпАП, а саме: поліцейським.

У свою чергу висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння складається лікарем, що проводив у закладі охорони здоров`я огляд водія транспортного засобу, відповідно до вимог Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103, та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735. Разом з тим, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, лікар закладу охорони здоров`я не є суб’єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України, а медичний висновок, складений ним із застосуванням спеціальних знань з метою встановлення певних обставин і фактів, не є рішенням суб`єкта владних повноважень, що підлягає оскарженню за правилами КАС України.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що оскаржуваний висновок медичного огляду безпосередньо не породжує для позивача будь-яких прав чи обов’язків. Водночас такий висновок може бути доказом на підтвердження перебування особи у стані сп`яніння та підлягає оцінці судом у справі про притягнення особи до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані сп’яніння. Отже, як доказ у справі, цей висновок підлягає спростуванню саме у такій справі.

Висновок:

Підсумовуючи колегія суддів зазначає, що оскаржуваний позивачем висновок медичного огляду на стан сп`яніння не може бути самостійним предметом судового розгляду за правилами будь-якого судочинства, що водночас не свідчить про позбавлення особи права на його спростування у судовому порядку під час вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Отже, оскільки при ухваленні судових рішень у цій справі суди першої та апеляційної інстанцій порушень норм процесуального права не допустили, тому Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Джерело: Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 січня 2023 року у справі № 340/2716/22 - https://cutt.ly/a4ZjYaO