Короткий зміст позовних вимог:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) «Українське бюро кредитних історій», ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про захист прав споживача, ділової репутації, визнання інформації недостовірною.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що між ним та публічним акціонерним товариством (далі – ПАТ) «Платинум Банк» було укладено договір № 08.980.00327 від 07 вересня 2012 року про відкриття карткового рахунку з використанням платіжної картки.

У подальшому він дізнався, що між ПАТ «Платинум Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» було укладено договір відступлення прав вимоги № 1 від 01 вересня 2017 року.

У свою чергу між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір про відступлення права вимоги № 20180730 від 30 липня 2018 року, за яким відповідач набув права грошової вимоги до позивача за договором № 08.980.00327 в сумі 10 088,24 грн. Після чого ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» передала ТОВ «Українське бюро кредитних історій» недостовірну інформацію щодо позивача про наявність заборгованості, відображену у кредитній історії ОСОБА_1.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати незаконними дії ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» щодо переданняТОВ «Українське бюро кредитних історій» недостовірної інформації відносно нього про наявність заборгованості, відображеної у кредитній історії, як: «2. Інформація за договором (002769419)»;

- зобов’язати ТОВ «Українське бюро кредитних історій» вилучити з кредитної історії ОСОБА_1 запис про наявність у нього заборгованості перед ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», відображений у кредитній історії, як: «2. Інформація за договором (002769419)» у розмірі 10 088,24 грн.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13 січня 2022 року відмовлено ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у задоволенні заяви про залучення до участі у справі правонаступника відповідача – ТОВ «Вердикт Капітал».

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень:

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суди попередніх інстанцій виходили з необґрунтованості позовних вимог та недоведеності позивачем того, що між ним та ПАТ «Платинум Банк» не укладався договір № 08.980.00327 від 07 вересня 2012 року про відкриття карткового рахунку з використанням платіжної картки або про те, що цей договір у встановленому законом порядку визнано недійсним, відсутності за цим правочином заборгованості. Відсутні також докази, які б свідчили про те, що оспорювана позивачем інформація щодо наявної заборгованості є недостовірною.

Судами не встановлено, що дії ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» щодо передання ТОВ «Українське бюро кредитних історій» інформації відносно наявної у ОСОБА_1 заборгованості є незаконними, а також не знайшли свого підтвердження й доводи позивача про безпідставне внесення ТОВ «Українське бюро кредитних історій» до кредитної історії ОСОБА_1 запису про наявність у нього заборгованості перед ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

Констатовано, що в матеріалах справи відсутній договір № 002769419 від 31 березня 2017 року. Крім того, суди дійшли висновку про те, що позовні вимоги пред’явлено до неналежного відповідача, оскільки ОСОБА_2, стверджуючи про порушення прав споживача та будучи обізнаним про укладення 23 грудня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Вердикт Капітал» договору відступлення прав вимоги № 23-12/20, жодних вимог до ТОВ «Вердикт Капітал» не заявив.

Короткий зміст вимог касаційної скарги:

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Камільовський В. В. просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухваливши нове рішення про задоволення позову.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник вказує те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц, від 11 вересня 2018 року у справі № 910/7320/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Вважає, що суди дійшли помилкових висновків про наявність у позивача заборгованості.

Звертає увагу на відсутність у матеріалах справи банківських виписок, документів первинного бухгалтерського обліку, які свідчать про отримання позивачем коштів у кредит. При цьому умовами договору № 08.980.00327 від 07 вересня 2012 року, укладеного між позивачем та ПАТ «Платинум Банк», передбачалось лише відкриття дебетової банківської карти.

У матеріалах справи відсутній договір про відступлення права вимоги № 1 від 01 вересня 2017 року між ПАТ «Платинум Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень».

За витягом із договору відступлення права вимоги № 20180730 від 30 липня 2018 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», неможливо встановити істотних умов передання права вимоги та обсягу переданих прав за цим правочином. Відсутні докази на підтвердження отримання ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» коштів у якості плати за відступлення права вимоги до боржників.

23 грудня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір відступлення права вимоги № 23/12/20, за яким в матеріалах справи також відсутні докази оплати коштів новим кредитором за відступлення права вимоги до боржників.

Зважаючи на викладене вказує на недоведеність обставин переходу права вимоги від ПАТ «Платинум Банк» до ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень», від ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та до ТОВ «Вердикт Капітал».

Також наголошує, що в матеріалах справи відсутні докази направлення на його адресу повідомлень про відступлення права вимоги та про наявну суму заборгованості.

Стверджує, що позивач не надавав свою згоду під час формування кредитної історії. Підписання договору, в якому містяться умови передачі банку персональних даних, не достатньо для того, щоб вказана інформація була використана ТОВ «Українське бюро кредитних історій» для формування кредитної історії.

Крім того, після звернення позивача до ТОВ «Українське бюро кредитних історій» про незгоду з інформацією в кредитній історії, останнє не вчинило жодних дій, передбачених статтею 13 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій», зокрема перевірки дійсності цієї інформації.

Зазначає, що належним відповідачем у цій справі є саме ТОВ «Українське бюро кредитних історій», яке розмістило спірну інформацію, та ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів», яке є користувачем, що надав інформацію до кредитної історії.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права:

Відповідач – це особа, яка має безпосередній зв’язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред’явленими вимогами.

За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов’язки сторін (позивача та відповідача).

Згідно зі статтею 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

У постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що пред’явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову – є обов’язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року в справі № 761/23904/19 вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов’язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб’єктний склад.

У розглядуваній справі спір виник щодо внесеної до кредитній історії інформації про наявну у ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 10 088,24 грн. При цьому обґрунтовуючи свої вимоги ОСОБА_1 посилався на те, що кредит він не отримував та, відповідно, заборгованості за кредитним договором не має.

Очевидно, що рішенням суду у розглядуваній справі будуть вирішені питання про права, свободи, інтереси та обов’язки не тільки позивача і ТОВ «Українське бюро кредитних історій», а й особи, яка вважає себе кредитором ОСОБА_1, тобто ТОВ «Вердикт Капітал».

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що позовні вимоги заявлені, зокрема до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», яке на час пред’явлення позову не було кредитором щодо ОСОБА_1, натомість ТОВ «Вердикт Капітал» не залучено до участі у справі в якості співвідповідача, дійшли загалом правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову в зв’язку з неналежним суб’єктним складом учасників справи.

При цьому суди обґрунтовано звернули увагу, що ОСОБА_1 , будучи обізнаним про укладення у грудні 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Вердикт Капітал» договору відступлення прав вимоги № 23-12/20, не зазначив ТОВ «Вердикт Капітал» співвідповідачем.

За відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень між ОСОБА_1 та ТОВ «Вердикт Капітал» існує спір про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису про стягнення заборгованості (справа № 761/22809/21).

Посилання судів попередніх інстанцій, крім неналежного суб’єктного складу, на необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 є передчасними, оскільки висновки суду по суті вирішення спору про обґрунтованість або необґрунтованість позовних вимог мають бути зроблені за належного суб’єктного складу її учасників.

Проте ці посилання не призвели до неправильного вирішення спору по суті. За встановлених обставин, висновки суддів попередніх інстанцій не суперечать висновками, викладеним у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц, від 11 вересня 2018 року у справі № 910/7320/17, на які заявник посилається в касаційній скарзі.

Висновок:

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, Суд постановив касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Камільовський Валентин Валентинович, залишите без задоволення. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року залишити без змін.

Джерело: постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2023 року у справі № 757/19339/21-ц – http://tinyurl.com/5a4xjrhn