Короткий зміст заяви:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, заінтересовані особи: ОСОБА_2, Міністерство оборони України, про встановлення юридичного факту.

Заява обґрунтована тим, що вона є бабою ОСОБА_3, яка 24 лютого 2022 року була призвана на військову службу, для проходження якої направлена до військової частини НОМЕР_1 Головного управління розвідки Міністерства оборони України.

05 березня 2022 року під час виконання обов’язків військової служби щодо відсічі збройної агресії російської федерації (далі – рф) ОСОБА_3 загинула внаслідок ракетно-бомбового удару.

Вказувала, що із самого народження вона проживала разом з ОСОБА_3, яку покинула рідна мати ОСОБА_2, виховувала та забезпечувала онуку. Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 15 листопада 2017 року № 722 її призначено піклувальником неповнолітньої онуки у зв’язку з перебуванням її матері ОСОБА_2 у державній установі «Харківська установа виконання покарань (№ 27)».

Зазначала, що встановлення в судовому порядку факту проживання однією сім’єю з померлою необхідно їй для вирішення питання щодо отримання одноразової грошової допомоги у зв’язку із смертю військовослужбовця, як члена сім’ї загиблого.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд встановити факт, що вона  є членом сім`ї загиблого військовослужбовця – ОСОБА_3.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції:

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16 березня 2023 року заяву ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту залишено без розгляду. Роз’яснено ОСОБА_1 право подати позов на загальних підставах.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що встановлення юридичного факту, про який просить ОСОБА_1, потрібно заявниці для подальшого вирішення правового спору щодо отримання одноразової грошової допомоги після смерті її онуки ОСОБА_3, яка загинула під час виконання обов’язків військової служби. Тому заявлені вимоги не підлягають судовому розгляду в порядку окремого провадження, а спір належить вирішувати у порядку позовного провадження. Відповідно до вказаного, суд першої інстанції дійшов висновку про залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду на підставі частини шостої статті 294 та частини четвертої статті 315 ЦПК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції:

Постановою Харківського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16 березня 2023 року скасовано. Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту закрито.

Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Міністерство оборони України є спеціальним суб’єктом, який уповноважений на призначення одноразової грошової допомоги відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку № 975, яку має на меті отримати ОСОБА_1 у разі встановлення факту проживання однією сім’єю з онукою ОСОБА_3, яка загинула ІНФОРМАЦІЯ_4 під час виконання обов’язків військової служби щодо відсічі збройної агресії рф, внаслідок ракетно-бомбового удару.

Вимоги ОСОБА_1 пов’язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу, не пов’язаного з будь-якими цивільними правами та обов’язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов’язані з публічно-правовими відносинами заявниці з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Тож, у спірних правовідносинах суд повинен був врахувати правову мету звернення заявниці до суду, яка полягає у підтвердженні її певного соціального статусу. Такий статус має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення.

Враховуючи визначені законом завдання цивільного судочинства, суд апеляційної інстанції визнав недопустимим ініціювання судового провадження у порядку цивільного судочинства з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у провадженні у порядку адміністративного судочинства, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім’єю з онукою ОСОБА_3, яка загинула під час виконання обов’язків військової служби щодо відсічі збройної агресії рф, внаслідок ракетно-бомбового удару, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства. Тому провадження у цій справі підлягає закриттю на підставі частини першої статті 377, пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, на що суд першої інстанції уваги не звернув.

Короткий зміст вимог касаційної скарги:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16 березня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року й ухвалити нове судове рішення, яким її заяву задовольнити.

Підставами касаційного оскарження указаних судових рішення заявник зазначає неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16 (пункті 1 частини другої статті 389 ЦПК України), не дослідження судами зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що встановлення юридичного факту, про який просить заявник, пов’язане зі спором про право. Заявниця не зверталась до РТЦК та/або Міністерства оборони України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, тому у даному випадку спір про право відсутній.

Вимога заявника за своїм предметом та можливими правовими наслідками не пов’язана з публічно-правовими відносинами заявника з державою, а отже підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Позиція Верховного Суду:

Враховуючи, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, зверненню до адміністративного суду з позовом передує звернення особи до суб’єкта владних повноважень, за наслідками розгляду якого особа набуває права оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення, дії або бездіяльність такого суб’єкта владних повноважень, що відповідає меті та завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 КАС України.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено перелік судових рішень, які уповноважений прийняти адміністративний суд у разі задоволення позову. Встановлення факту, що має юридичне значення, серед цього переліку відсутнє.

Тобто у разі вирішення справи в порядку адміністративного судочинства, встановлення факту, що має юридичне значення, має бути визначено судом у резолютивній частині судового рішення, що не передбачено КАС України.

Чинне цивільне процесуальне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

Отже, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року судом встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19 ЦПК України та статті 315 ЦПК України.

Висновки суду апеляційної інстанції про необхідність закриття провадження у справі лише з підстав того, що встановлення факту проживання ОСОБА_1 однією сім’єю з онукою ОСОБА_3 необхідно заявниці для отримання одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця, тобто полягає у підтвердженні її певного соціального статусу, який має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, є помилковим.

Вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім’єю з онукою ОСОБА_3, яка загинула під час участі у бойових діях, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства; відповідно, висновки суду апеляційної інстанції про віднесення цієї справи до адміністративної юрисдикції не ґрунтуються на нормах процесуального права.

Разом із тим, слід ураховувати, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження судом буде встановлено спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз’яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (частина шоста статті 294 ЦПК України).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 наголошувала на помилковості висновків суду першої інстанції про наявність спору про право.

Висновок:

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Питання наявності спору про право у цій справі відповідно до доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 апеляційним судом не досліджено.

Із матеріалів справи не вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує спір про право.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене наявні правові підстави для часткового задоволення касаційної скарги і скасування постанови суду апеляційної інстанції з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Джерело: постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2024 року у справі № 646/531/23 – https://tinyurl.com/y97jwwnw