Вимога про встановлення факту того, що позивачка є бабусею, вирішує питання батьківства, тому має бути співвідповідач, оскільки встановлення цього факту безпосередньо стосується його прав та обов`язків
Огляд Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року у справі № 359/2456/22 (провадження № 61-10896св22)
Зміст вимог позовної заяви:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 про встановлення факту, усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що протягом 2012-2013 років її син перебував у близьких відносинах із відповідачкою. У ОСОБА_2 народилась дочка, ОСОБА_4 , її батьком був записаний ОСОБА_5 . Відомості про батька дитини були записані в порядку, передбаченому частиною першою статті 135 СК України. Зі змісту аналізу ДНК на спорідненість «Бабуся-Онука» вона дізналася, що ймовірність родинного зв`язку між нею та дитиною становить 99,99999 %. Оскільки відповідачка категорично заперечує проти безперешкодного спілкування з онукою до юридичного оформлення родинних відносин, позивачка просила встановити факт, що вона є бабусею ОСОБА_4 , і зобов`язати ОСОБА_2 не перешкоджати їй спілкуватись з онукою ОСОБА_4 та брати участь у її вихованні.
Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій:
Рішенням міськрайонного суду, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду, позов задоволено. Встановлено факт, що ОСОБА_1 є бабусею ОСОБА_4. Зобов`язано ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 спілкуватись з онукою ОСОБА_4 , та брати участь у її вихованні. Суд першої інстанції вважав обґрунтованими позовні вимоги.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
До Верховного Суду від ОСОБА_3 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що справа у суді першої інстанції розглянута суддею, яка підлягала самовідводу. З матеріалів справи та ЄДРСР установлено, що відповідачка працює секретарем у судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Семенюти О. Ю., що є підставою для самовідводу (пункт 5 частини першої статті 37 ЦПК України). У справі відсутні належні докази, які підтверджують спорідненість позивачки та дитини відповідачки. Суд першої інстанції не повідомив його про розгляд справи, у зв`язку з чим він був позбавлений права брати безпосередню участь у судових засіданнях. Фактично між сторонами відсутній спір, оскільки відповідачки визнала позовні вимоги. По суті та за змістом позовна заява про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною не може підміняти чи заміняти собою інший позов про встановлення батьківства, коли ініціатором позову виступає саме мати дитини, а відповідачем - потенційний батько дитини. З таким позовом відповідач до ОСОБА_3 не зверталася. Залучивши третьою особою, суд першої інстанції безпідставно звузив права ОСОБА_3 , які за умови позову до ОСОБА_3 як до відповідача, мали б значно більший обсяг.
Позиція Верховного Суду:
Згідно з частинами першою-другою статті 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Суди не врахували, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту.
Заявивши вимогу про встановлення факту того, що ОСОБА_1 є бабусею ОСОБА_4, позивачка фактично просила вирішити питання батьківства ОСОБА_3. За таких обставин очевидним є те, що ОСОБА_1 використовує цивільне судочинство не для захисту своїх порушених прав, свобод чи інтересів.
Оскільки ОСОБА_1 заявила вимогу про встановлення факту того, що вона є бабусею ОСОБА_4 , чим фактично просила вирішити питання батьківства ОСОБА_3 , ОСОБА_3 мав бути співвідповідачем за цією вимогою, оскільки встановлення цього факту безпосередньо стосується його прав та обов`язків. Натомість ОСОБА_3 залучений до участі у справі третьою особою, клопотань про залучення ОСОБА_3 співвідповідачем позивачка не заявляла.
У зв`язку з наведеним суди зробили помилковий висновок про наявність підстав для встановлення факту того, що ОСОБА_1 є бабусею ОСОБА_4. Оскільки вимоги про усунення перешкод є похідними, то в їх задоволення також належить відмовити.
Висновок:
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені рішення ухвалені без дотримання норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Джерело: Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року у справі № 359/2456/22 (провадження № 61-10896св22) - https://cutt.ly/TwqshNmP