Вимога матері про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження дитини може бути задоволена лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство

Огляд постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 травня 2023 року у справі № 753/7593/21

Короткий зміст позовних вимог:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, просила внести зміни до актового запису від 20 березня 2021 року № 626 про народження дитини ОСОБА_4, складеного Святошинським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), а саме: у графі «батько» вказати зі слів матері - «ОСОБА_5», по батькові дитини змінити з «ОСОБА_6» на «ОСОБА_7».

На обґрунтування позову посилалася на те, що 31 січня 2020 року між нею та ОСОБА_3 був зареєстрований шлюб. Вона з ОСОБА_3 фактично не проживала. 11 серпня 2020 року шлюб між нею та ОСОБА_3 був розірваний.

Народився ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, згідно з яким у графі «батько» вказано ОСОБА_2.

Оскільки, ОСОБА_3 категорично заперечував проти свого батьківства і не надав своєї згоди на запис його батьком зазначеної дитини, для отримання свідоцтва про народження дитини батьком формально був записаний ОСОБА_2 , який також не є біологічним батьком дитини.

Зазначала, що ні ОСОБА_3 ні ОСОБА_2 не є біологічними батьками ОСОБА_4 (його біологічним батьком є інша невідома особа), їй (позивачці) не відомо хто є біологічним батьком ОСОБА_8, а тому є необхідність записати, що батьком дитини зі слів матері є ОСОБА_5 .

Короткий зміст рішень судів:

Рішенням районного суду у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у матеріалах справи відсутня заява про визнання батьківства іншою людиною щодо ОСОБА_4 , 20 березня 2021 року, тому відсутні підстави для задоволення позову.

Постановою апеляційного суду рішення районного суду залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що сімейне законодавство не передбачає можливості оспорювання жінкою батьківства того чоловіка, який записаний батьком дитини, якщо такий запис було вчинено за спільною заявою матері дитини та чоловіка, який на час народження дитини визнавав своє батьківство. Саме по собі бажання позивачки змінити відомості щодо батька дитини в актовому записі про народження дитини, зазначивши відомості про батька дитини відповідно до статті 135 Сімейного кодексу України (далі - СК України) не може бути підставою для задоволення позову.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги:

ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Горова О. В., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суди встановили, що згідно з висновком про молекулярне визначення біологічної спорідненості від 12 квітня 2021 року ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_2 не є біологічними батьками ОСОБА_4. Водночас суди не врахували, що у випадку надання матір`ю дитини беззаперечних доказів батьківства іншого чоловіка пріоритет повинен отримати факт біологічного батьківства, оскільки запис батьком дитини зроблений на підставі юридичної презумпції, яка по своїй сутті є лише припущенням і, відповідно, має меншу силу, ніж факт біологічного батьківства.

Оскільки позивачка надала докази відсутності кровного споріднення між особою, записаною батьком дитини, та дитиною, то суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції помилково посилався на відсутність у позивачки права на звернення до суду з цим позовом, оскільки ОСОБА_9 як матір дитини, відповідно до вимог СК України має право на оспорювання батьківства особи, яка записана батьком дитини.

Суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних правовідносин статті 136, 138 СК України, не врахував факту відсутності між дитиною та ОСОБА_2 будь-яких сімейних зв`язків.

Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на: неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц, від 23 вересня 2019 року у справі № 521/17349/16-ц, від 26 січня 2022 року у справі № 202/5601/18, від 03 серпня 2022 року у справі № 344/1962/19; відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема щодо права матері дитини на пред`явлення позову до особи, яка записана батьком дитини (мати при реєстрації дитини не знала, що ця особа не є біологічним батьком дитини) про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини за умови, що дитина народилася до спливу десяти місяців після припинення шлюбу, а колишній чоловік заперечував батьківство та у зв`язку з цим не був записаний батьком дитини (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України) недослідження зібраних у справі доказів (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Позиція Верховного Суду:

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтею 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, відповідно до частини першої статті 122 СК України, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Відповідно до частини другої статті 122 СК України дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.

Згідно з частиною третьою статті 122 СК України подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір`ю дитини заяви про визнання батьківства. Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за спільною заявою матері та чоловіка, який вважає себе батьком.

Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду (частина друга статті 125 СК України).

Відповідно до частини першої статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно зі статтею 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (абзац перший частини першої статті 135 СК України).

Згідно з частиною першою статті 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

Відповідно до частини першої статті 138 СК України жінці, яка народила дитину у шлюбі, надано право оспорити батьківство свого чоловіка, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька дитини з актового запису про народження дитини.

Вимога матері про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження дитини, відповідно до частини другої статті 138 СК України, може бути задоволена лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство.

Згідно зі статтею 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження.

У справі, що переглядається, суди встановили, що позивачка народила дитину до спливу десяти місяців після припинення шлюбу з ОСОБА_3. ОСОБА_3 не визнав своє батьківство.

ОСОБА_1 (мати дитини) та ОСОБА_2 подали заяву про визнання ОСОБА_2 батьківства стосовно ОСОБА_4 , а тому він був записаний батьком дитини.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції зазначив, що у матеріалах справи відсутні докази про те, що інша особа подала заяву про своє батьківство стосовно ОСОБА_4, а вимога ОСОБА_1 про виключення запису про ОСОБА_2 як батька дитини без подання іншою особою відповідної заяви суперечить вимогам частини другої статті 138 СК України.

Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками суду першої інстанції та, крім іншого, зазначив, що ОСОБА_2 своє батьківство не оспорював, а лише бажання позивачки змінити відомості щодо батька дитини в актовому записі про народження дитини, зазначивши відомості про батька дитини відповідно до статті 135 СК України не може бути підставою для задоволення позову.

З таким висновком Верховний Суд погоджується, у зв`язку з чим відхиляє доводи заявниці про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

У касаційній скарзі заявниця посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема щодо права матері дитини на пред`явлення позову до особи, яка записана батьком дитини (мати при реєстрації дитини не знала, що ця особа не є біологічним батьком дитини) про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини за умови, що дитина народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу, а колишній чоловік заперечував батьківство та у зв`язку з цим не був записаний батьком дитини.

Посилання у касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах спростовуюся усталеною практикою Верховного Суду, відповідно до якої оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (стаття 136 СК України), шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про неї, як батька, з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі (стаття 138 СК України), звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини (див. постанови Верховного Суду від 07 лютого 2020 року у справі № 554/6467/16-ц, від 19 січня 2022 року у справі № 477/267/20).

Суди встановили, що ОСОБА_2 не звертався із вимогами про виключення відомостей про нього як батька, з актового запису про народження дитини.

Також у матеріалах справи відсутні докази про те, що інша особа подавала заяву про своє батьківство стосовно ОСОБА_4 .

Рішенням у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), установивши порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.

Встановлена національним сімейним законодавством (частиною другою статті 138 СК України) конструкція, за якою вимога матері про виключення даних про її чоловіка як про батька дитини задовольняється лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство, спрямована саме на захист інтересів дитини, щоб забезпечити стабільність умов життя дитини, уберегти її від душевних потрясінь та унеможливити ситуацію, за якої жоден чоловік не визнає своє батьківство щодо дитини

Посилання заявниці на відсутність у ОСОБА_2 статусу її чоловіка (колишнього чоловіка) не дає підстав для задоволення позову позивачки, оскільки запис про те, що ОСОБА_2 є батьком дитини записано на підставі поданої ним заяви.

Висновок:

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать зазначеному висновку Верховного Суду, оскільки, відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій, посилалися на те, що вимоги позивачки про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька не ґрунтуються на вимогах закону, а не через відсутність висновку судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

З огляду на зазначене Верховний Суд також відхиляє доводи заявниці про недослідження зібраних у справі доказів, а саме висновку про молекулярне визначення біологічної спорідненості від 12 квітня 2021 року, оскільки зважаючи на суть спірних правовідносин у цій справі, зміст вказаного висновку експертизи правового значення не має.

Оскаржувані рішення не суперечать зазначеним висновкам, оскільки особа, яка записана батьком дитини, своє батьківство не оскаржувала, а позивачка, звертаючись до суду позовом не зазначила хто є батьком дитини і така особа не подавала заяву про своє батьківство щодо ОСОБА_4 .

Посилаючись на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23 вересня 2019 року у справі № 521/17349/16-ц, від 26 січня 2022 року у справі № 202/5601/18, заявниця не зазначила, які саме висновки у цих справах не врахували суди першої та апеляційної інстанцій. Крім того, висновки у зазначених постановах зроблені у правовідносинах, які не є подібними із правовідносинами у цій справі. Зокрема у справі № 521/17349/16-ц ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_5 про оспорювання батьківства, а у справі № 202/5601/18 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини.

З огляду на те, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Джерело: постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 травня 2023 року у справі № 753/7593/21 - https://tinyurl.com/3ex5u449