Використання спільної фізичної опіки спрямоване на повернення матері у життя і виховання дітей

Постанова Верховного Суду від 16.02.2024 у справі № 465/6496/19

Колегія суддів погодилася з висновком органу у справах дітей щодо застосування моделі спільної фізичної опіки батьків щодо дітей.

При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи:

(а) погляди дитини;

(б) індивідуальність дитини;

(в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин;

(г) піклування; захист і безпека дитини;

(ґ) вразливе положення;

(д) право дитини на здоров'я;

(е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі №654/4307/19).

Також підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, ідеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини.

Використання спільної фізичної опіки у цій справі спрямоване на повернення матері у життя і виховання дітей, які потребують як материнського, так і батьківського виховання, що у їх синтезі формують основу становлення дітей як повноцінних членів суспільства. Суд бере до уваги необхідність забезпечення спільного проживання братів з огляду на їх емоційний зв'язок, взаємопідтримку та бажання проживати разом, що відповідає принципу якнайкращого забезпечення інтересів дітей. Якщо це можливо, суди не повинні допускати розлучення братів і сестер.

1.Обставини справи

Позивач звернувся до суду з позовом про визначення місця проживання дітей. На обґрунтування позовних вимог зазначав, що він та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, в якому в них народилося троє дітей. Після розірвання шлюбу два старші сини проживають з батьком – позивачем, проти чого не заперечувала відповідачка у зв’язку з проблемами зі здоров’ям. Однак посилався на те, що відповідач створювала штучні перешкоди у спілкуванні з наймолодшим сином. Зазначав, що йому кожного разу все складніше налагоджувати зв’язок з відповідачкою, що негативно впливає на молодшого сина. Існують підозри, що дитина росте без матері, у баби та діда, які не можуть забезпечити належний догляд за дитиною. Посилався на те, що відповідач не має достатнього та стабільного доходу для матеріального забезпечення синів у зв’язку з лікуванням, не може забезпечити нормальний фізіологічний розвиток через погане самопочуття. Ураховуючи наведене, просив суд визначити місце проживання синів із батьком. Відповідач звернулася до суду із зустрічним позовом про визначення місця проживання дітей. На обґрунтування зустрічного позову зазначала, що визначення місця проживання дітей з матір’ю відповідатиме їхнім найкращим інтересам.

Зауважувала, що вона забезпечена житлом з усіма належними умовами для проживання дітей, має стабільний дохід, і за місцем проживання та роботи характеризується позитивно. Водночас вважала, що поведінка батька стосовно синів завдає шкоди та негативно впливає на їхній розвиток. Посилалася на випадки фізичного та емоційного насильства позивача відносно молодшого та середнього синів, а також виховання дітей у ненависті до близьких і рідних людей, зокрема до неї. Враховуючи наведене, просила суд визначити місце проживання синів разом з нею.

2.Рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги позивача за первісним позовом задоволено частково, визначено місце проживання двох старших синів із батьком. Зустрічні позовні вимоги задоволено частково. Визначено місце проживання молодшого сина з матір’ю. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з огляду на рівні права батьків щодо своїх дітей, створення ними обома належних умов для проживання, виховання та розвитку дітей, ураховуючи висновки органу опіки та піклування щодо доцільності визначення місця проживання старших синів із батьком, а меншого – з матір'ю, наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог і зустрічних позовних вимог. Постановою апеляційного суду апеляційну скаргу відповідачки залишено без задоволення. Апеляційну скаргу позивача задоволено. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову відповідачки скасовано, ухвалено у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову. Визначено місце проживання молодшого сина з батьком. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції в частині визначення місця проживання старших синів разом з батьком з огляду на вік дітей, їхнє бажання проживати з батьком та їхню особисту прихильність до нього. Водночас при визначенні місця проживання молодшого сина з матір'ю суд апеляційної інстанції вважав, що суд першої інстанції не врахував усіх доказів у їх сукупності та не з'ясував думки дитини. Врахувавши, що малолітній вже досить тривалий час проживає разом з батьком і старшими братами (близько двох років), емоційно до них прив'язаний, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на поточному етапі життя визначення його місця проживання з батьком буде відповідати найкращим інтересам дитини та сприятиме його повноцінному вихованню та розвитку. На думку колегії суддів, надалі роздільне проживання дітей, враховуючи емоційний зв'язок між братами, може завдати їм істотної психологічної травми та вплинути на погіршення їх психічного та психологічного стану.

3. Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Відповідачка звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким зустрічний позов задовольнити повністю. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що старшому сину сторін на час розгляду справи в суді першої інстанції виповнилося 14 років, а тому відсутні правові підстави для визначення його місця проживання з кимось із батьків. Право вибору місця проживання дитині, яка досягла 14 років, надано законом самій дитині. Відповідачка вважає, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскарженого судового рішення в частині визначення місця проживання наймолодшого сина безпідставно врахував думку семирічної дитини, яка була допитана у судовому засіданні, не взявши до уваги її малолітній вік, обставини тривалого проживання у тісному контакті з батьком та його родичами, які не давали можливості дитині повноцінно спілкуватися з матір’ю. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи:

(а) погляди дитини;

(б) індивідуальність дитини;

(в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин;

(г) піклування; захист і безпека дитини;

(ґ) вразливе положення;

(д) право дитини на здоров'я;

(е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі №654/4307/19).

Система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їхніх думок і має гарантувати захист прав дитини. Суд враховує висловлену дитиною думку системно, з'ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання місця проживання дитини. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб (постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17). Якщо це можливо, суди не повинні допускати розлучення братів і сестер. У пункті 67 Загального коментаря № 14 від 29 травня 2013 року Комітет ООН з прав дитини зазначив, що в інтересах дитини доцільно виходити зі спільної батьківської відповідальності. Приймаючи рішення в інтересах дитини, суддя має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками. У Резолюції «Рівність і спільна батьківська відповідальність: роль батька» від 02 жовтня 2015 року № 2079 Парламентська Асамблея Ради Європи підкреслила необхідність поваги органів влади держав-членів до права батьків нести спільну відповідальність, забезпечивши, щоб сімейне право передбачало у разі роздільного проживання батьків або розірвання шлюбу можливість спільної опіки над дітьми в їх найкращих інтересах на основі взаємної згоди між батьками (пункт 2). Крім того, Парламентська Асамблея Ради Європи звернула увагу, що розвиток спільної батьківської відповідальності допомагає подолати гендерні стереотипи щодо ролей, які нібито призначаються жінкам і чоловікам у сім'ї, і є очевидним відображенням соціологічних змін, які відбулися за останні п'ятдесят років в організації приватної та сімейної сфер (пункт 4). З огляду на те, що як батько, так і матір надали суду проекти мирової угоди, в яких висловили згоду на проживання дітей почергово (по два тижні) з батьком та матір'ю, а також те, що орган у справах дітей при розгляді справи у суді касаційної інстанції наголосив на необхідності застосування моделі спільної фізичної опіки батьків щодо дітей, яка сприятиме співпраці батьків і забезпечить належне виховання та задоволення потреб дітей, колегія суддів вважає, що в інтересах дітей буде саме почергове проживання з кожним із батьків. Колегія суддів погоджується з остаточним висновком органу у справах дітей щодо застосування у сімейній ситуації, з приводу якої існує спір, моделі спільної фізичної опіки батьків щодо дітей. Колегія суддів вважає, що діти тривалий час не мають належних контактів з матір'ю, декілька років проживають з батьком, і саме під впливом цих обставин висловили бажання не змінювати місце проживання. Враховуючи те, що діти тривалий час проживають з батьком, вони мають відповідні соціальні контакти за місцем проживання батька, виявляють більшу прихильність до батька. Однак, вочевидь, діти потребують і материнської турботи та безумовної любові, яка має позитивно впливати на їхній розвиток

Подолання певних дискомфортних на першому етапі незручностей для дітей, пов'язаних з тимчасовою зміною звичного для них місця проживання і середовища, а також налагодження емоційного контакту дітей з матір’ю має відбуватися у співпраці батька і матері, а також органів у справах дітей, за необхідності – психологів. Доказів, які б свідчили про неможливість відновлення та підтримання належного емоційного контакту між матір'ю та дітьми або шкідливість таких контактів для дітей, не здобуто. Використання спільної фізичної опіки у цій справі спрямоване на повернення матері у життя і виховання дітей, які потребують як материнського, так і батьківського виховання, що у їх синтезі формують основу становлення дітей як повноцінних членів суспільства. Суд бере до уваги необхідність забезпечення спільного проживання братів з огляду на їх емоційний зв'язок, взаємопідтримку та бажання проживати разом, що відповідає принципу якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Докладніше з текстом постанови можна ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: https://tinyurl.com/yj3cbcu4

Більше позицій у сімейних справах можна знайти у Бюлетені Комітету НААУ з питань сімейного права (інформаційний дайджест у сфері сімейного права) за I квартал 2024 року. Випуск 16. https://tinyurl.com/2azrunuf