Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками використання показань дитини у судовому кримінальному провадженні , а саме:

• 1. Міжнародні стандарти отримання вербальної інформації від дитини у кримінальному провадженні.
• 2. КПК України та допит дитини.
• 3. Методика «Зелена кімната» та використання показань.
• 4. Модель «Барнахус» та використання показань.
• 5. Практика ККС щодо використання показань дитини.

У рамках характеристики використання показань дитини у судовому кримінальному провадженні акцентовано на наступному:

1. Міжнародні стандарти отримання вербальної інформації від дитини у кримінальному провадженні

Розроблені керівні принципи правосуддя, дружнього до дітей, зокрема свідчення та заяви дітей:

64. Опитування та збір заяв дітей повинні, наскільки це можливо, проводитись кваліфікованими фахівцями. Всі зусилля мають бути направлені на те, щоб діти надавали свідчення у найбільш сприятливому оточенні та за найсприятливіших умов, з урахуванням віку, зрілості та рівня розуміння, а також будь-яких труднощів, які вони можуть мати.

65. Слід заохочувати аудіовізуальні заяви дітей, які стали жертвами або свідками, поважаючи права інших сторін на оскарження змісту таких заяв.

66. У разі потреби проведення більш ніж одного опитування, вони повинні здійснюватись переважно однією й тією ж особою, з тим щоб забезпечити узгодженість підходів до інтересів дитини.

67. Кількість опитувань повинна бути максимально обмежена, а їх довжина повинна бути адаптована до віку та можливості концентрації уваги дитини.

68. Слід уникати прямого контакту, протистояння або спілкування між дитиною-жертвою або дитиною-свідком з підозрюваним, наскільки це можливо, якщо тільки дитина-жертва не вимагає цього.

69. Діти повинні мати можливість давати свідчення у кримінальній справі за відсутності підозрюваного.

70. Існування менш суворих правил щодо надання свідчень, таких як відсутність вимоги присяги або інших подібних заяв, або інших дружніх до дітей процесуальних заходів, не повинно само по собі зменшувати значення, яке приділяється свідченням або доказам дитини.

71. Повинні бути розроблені протоколи опитування, які враховують різні етапи розвитку дитини, та реалізовані в якості основи для підкріплення свідчень дітей. Вони повинні уникати навідних питань і тим самим підвищувати надійність.

72. З урахуванням найкращих інтересів і добробуту дітей, повинна існувати можливість для судді дозволяти дитині не давати свідчення.

73. Заяви і свідчення дитини не повинні вважатися недійсними або ненадійними тільки з причини віку дитини.

74. Повинні бути вивчені можливості прийняття заяви дітей-жертв і дітей-свідків у спеціальних, дружніх до дітей приміщеннях і оточенні.

Керівні принципи, які стосуються правосуддя в питаннях, пов’язаних з участю дітей-жертв та свідків злочинів. Фахівцям слід також застосовувати заходи з метою:

a) обмеження числа опитувань: повинні застосовуватися спеціальні процедури отримання показань свідків дітей-жертв і свідків з метою скорочення числа опитувань, заяв і заслуховувань, а також, особливо, таких контактів з процесом здійснення правосуддя, які не є необхідними, зокрема шляхом запису відеоматеріалів;

b) забезпечення захисту дітей-жертв і свідків, якщо це сумісно з правовою системою і належним дотриманням прав захисту, від перехресного допиту, проведеного передбачуваним правопорушником: в разі необхідності, опитування дітей-жертв і свідків і їх допит в суді повинні проводитися за відсутності передбачуваного правопорушника, і повинні бути передбачені окремі зали очікування в суді і приміщення для допиту;

c) забезпечення проведення допитів дітей-жертв і свідків з урахуванням інтересів дитини, а також створення можливості для здійснення нагляду з боку суддів, полегшення процесу дачі показань свідків і зниження ймовірності залякування, наприклад, шляхом використання допоміжних засобів для дачі показань свідків або призначення експертів-психологів.

ЄСПЛ у справі В. С. проти Польщі (№ 21508/02) запропонував можливі способи перевірки надійності молодої дитини-жертви і вказав, що це може бути зроблено менш інвазивним шляхом, ніж прямий допит. Можуть застосовуватися кілька складних методів, наприклад, допит дитини у присутності психолога із записом питань захистом або в студії, дозволяючи позивачу або його адвокату бути присутнім на такому допиті за допомогою відео-зв’язку або одностороннього дзеркала.

2. КПК України та допит дитини

Згідно із статтею 224 КПК: у разі якщо вік особи не встановлено, але є підстави вважати, що особа є малолітньою або неповнолітньою, до встановлення віку такої особи її допит проводиться за правилами, передбаченими для допиту малолітньої або неповнолітньої особи.

Допит:

Допит малолітньої або неповнолітньої особи проводиться у присутності законного представника, педагога або психолога, а за необхідності – лікаря.

Не може продовжуватися без перерви понад одну годину, а загалом – понад дві години на день.

Особам, які не досягли шістнадцятирічного віку, роз’яснюється обов’язок про необхідність давання правдивих показань, не попереджуючи про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання.

До початку допиту законному представнику, педагогу, психологу, лікарю – роз’яснюється їхній обов’язок бути присутніми при допиті, а також право заперечувати проти запитань та ставити запитання.

У кримінальних провадженнях щодо злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, а також щодо злочинів, вчинених із застосуванням насильства або погрозою його застосування, одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб для з’ясування причин розбіжностей в їхніх показаннях не може бути проведений за участю малолітнього або неповнолітнього свідка чи потерпілого разом з підозрюваним.

Участь законного представника, педагога, психолога або лікаря у слідчих (розшукових) діях за участю малолітньої або неповнолітньої особи:

• Забезпечується участь законного представника, педагога або психолога, а за необхідності – лікаря.

• До початку слідчої (розшукової) дії цим особам роз’яснюється їхнє право за дозволом ставити уточнюючі запитання малолітній або неповнолітній особі – колізія між ст. 227 КПК та 226 КПК, адже у ст. 226 передбачено ще право заперечувати проти запитань.

• У виняткових випадках, коли участь законного представника може завдати шкоди інтересам малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого, слідчий, прокурор за клопотанням малолітнього або неповнолітнього чи з власної ініціативи має право обмежити участь законного представника у виконанні окремих слідчих (розшукових) дій або усунути його від участі у кримінальному провадженні та залучити замість нього іншого законного представника.

Допит у судовому розгляді. Особливості допиту малолітнього або неповнолітнього свідка чи потерпілого:

• Допит малолітнього свідка / потерпілого і, за розсудом суду, неповнолітнього свідка / потерпілого проводиться в присутності законного представника, педагога чи психолога, а за необхідності – лікаря.

• Свідку, який не досяг шістнадцятирічного віку, головуючий роз’яснює обов’язок про необхідність давати правдиві показання, не попереджуючи про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання, і не приводить до присяги.

• До початку допиту законному представнику, педагогу, психологу або лікарю роз’яснюється їхній обов’язок бути присутніми під час допиту, а також право протестувати проти запитань та ставити запитання. Головуючий має право відвести поставлене питання.

• У випадках, коли це необхідно для об’єктивного з’ясування обставин та/або захисту прав малолітнього чи неповнолітнього свідка / потерпілого, за ухвалою суду він може бути допитаний поза залом судового засідання в іншому приміщенні з використанням відеоконференції (дистанційне судове провадження).

Допит неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого здійснюється згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом, у присутності захисника.

Якщо неповнолітній не досяг шістнадцятирічного віку або якщо неповнолітнього визнано розумово відсталим, на його допиті за рішенням слідчого, дізнавача, прокурора, слідчого судді, суду або за клопотанням захисника забезпечується участь законного представника, педагога чи психолога, а у разі необхідності – лікаря.

До початку допиту законному представнику, педагогу, психологу або лікарю роз’яснюється їхнє право ставити запитання неповнолітньому підозрюваному чи обвинуваченому. Слідчий, дізнавач, прокурор вправі відвести поставлене запитання, але відведене запитання повинно бути занесено до протоколу.

3. Методика «Зелена кімната» та використання показань

1. Особливості організації роботи за методикою «Зелена кімната» для слідчих (https://www.unicef.org/ukraine/media/16976/file/Green%20Room %20Methodology%20for%20Police%20Offciers.pdf).
2. Роль судді під час допиту дитини у судовому засіданні (https://www.unicef.org/ukraine/media/16966/file/Green%20Room %20Methodology%20for%20Judges.pdf).

Вирок: згідно висновку спеціаліста щодо результатів проведення допиту (інтерв`ю) із неповнолітніми дітьми з застосування «Зеленої кімнати» ДДУВС, із застосуванням аудіо-та відео – фіксації від 31.07.2020 року, в цілому психологічний рівень розвитку (віковий розвиток) ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідає віковим нормам та віковому періоду. ОСОБА_3 вільно та відкрито повідомляє про події, які з нею сталися, а саме: в повному обсязі описує дії ОСОБА_1 відносно неї, повідомляє спеціаліста про те, що ОСОБА_1 часто приходив у гості, завжди щось дарував, просив оголятися, фотографував її та ОСОБА_4 в оголеному вигляді на мобільний телефон, вигадував різні цікаві ігри, відтворює за допомогою анатомічних ляльок пози в яких на прохання ОСОБА_1 фотографувалися (справа №202/3164/20, https://reyestr.court.gov.ua/Review/93338052).

Вирок: посилання на професійний висновок кандидата психологічних наук ОСОБА_18 щодо перебігу психологічної роботи з дитиною ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на базі «Зеленої кімнати» Солом`янського РУ МВС в м. Києві від 13.02.2016 р., ОСОБА_6 чітко описав переживання дистресу в наслідок розпусних дій тренера сексуального характеру під час нічного відпочинку в період змагань у м. Львові. Невербальні реакції та прояви дитини є конгруентними до сказаних слів, що свідчить про ідентичність внутрішніх та зовнішніх образів у сприйманні дитини. Психологом констатовано факт переживання дитиною – ОСОБА_19 травматичного досвіду, пов`язаного із розбещуючими діями сексуальної спрямованості з боку тренера – ОСОБА_20. При цьому судом було відтворено відеозапис, на якому зафіксовано перебіг проведення психологічної роботи з ОСОБА_21 , на базі якої і було зроблено вказаний висновок (т. 2 а.п. 47-51) (справа № 753/8056/16-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/98258807).

Вирок: даними професійного висновку кандидата психологічних наук ОСОБА_65 щодо перебігу психологічної роботи з дитиною ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) на базі «Зеленої кімнати» Солом`янського РУ МВС в м. Києві від 14.03.2016 р., відповідно до результатів якого при встановленні обставин події 10.03.2016 року, що мали місце за адресою: АДРЕСА_6 , свідком яких була дитина – ОСОБА_1 (15 р.) було виявлено ряд осіб вагомих для розкриття даної справи, зокрема: батько дитини – ОСОБА_3 , сестра та матір батька, помічник матері (якого вона підміняла на роботі і який протягом тижня перебував у відпустці), звільнена працівниця. Також важливою для розкриття злочину інформацією може володіти хрещена середньої доньки – т. ОСОБА_107 (т. 6, а. п. 94-99) (справа № 753/16617/16-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/101880394).

4. Модель «Барнахус» та використання показань

Модель Барнахус – «Барнахус» у перекладі означає «Будинок дітей». Це – міждисциплінарний і міжустановчий спеціалізований центр по роботі з дітьми, які постраждали від насильства або стали свідками подібних злочинів. Тут проводиться співбесіда з дітьми у безпечній спосіб, здійснюється медичний огляд для цілей судової медицини та надаються усі необхідні терапевтичні послуги в рамках кримінальних розслідувань та судових процесів.

Центри у межах пілотного проєкту вже відкриті у Вінницькій, Кіровоградській, Полтавській, Тернопільській, Чернівецькій, Житомирській, Волинській областях та містах Київ, Одеса, Черкаси і Миколаїв. Загалом в Україні функціонує 12 Центрів (дані Міжвідомчої координаційної ради з питань правосуддя щодо неповнолітніх станом на 02 серпня 2024 року).

• Наказ Міністерства юстиції України, Офісу Генерального прокурора, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства соціальної політики України, Міністерства охорони здоров’я України 26 липня 2024 року N 2218/5/180/523/352-Н/1306.

• Порядок реалізації пілотного проєкту щодо запровадження центрів захисту дитини (за моделлю Барнахус).

Діти за згодою законного представника або з особистої згоди можуть бути доправлені до Центру органами Національної поліції України, іншими органами, що здійснюють досудове розслідування, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та іншими особами (за згодою), яким довіряє дитина (члени сім’ї, родичі, знайомі тощо), для проведення слідчої (розшукової) та процесуальної дії в дружньому до дитини середовищі та в умовах, які мінімізують наслідки її травматизації, а також отримання комплексної фахової допомоги.

Слідчий, дізнавач може визначити, які першочергові процесуальні дії необхідно провести на базі Центру, й невідкладно виносить постанову про залучення спеціалістів, інших фахівців, які входять до міждисциплінарної команди. Копія такої постанови надсилається координатору міждисциплінарної команди.

Координатор міждисциплінарної команди здійснює заходи з підготовки до проведення в Центрі слідчих (розшукових) та процесуальних дій.

За потреби психолог здійснює оцінювання психологічного стану дитини та складає звіт щодо можливості проведення з дитиною процесуальних дій, встановлення спеціальних вимог до адаптації процесуальної дії до дитини, зокрема, її віку, рівня зрілості, культурного підґрунтя, спеціальних потреб, інвалідності чи особливостей мови. Психолог повідомляє про результати оцінювання слідчого, дізнавача, прокурора, а також міждисциплінарну команду.

Психолог, який брав участь у процесуальних діях за участю дитини у Центрі, за можливості бере участь у допиті дитини під час судового розгляду цього кримінального провадження.

У Центрі проводяться слідчі (розшукові) та процесуальні дії, що повинно відповідати вимогам КПК України.

Судова практика:

Слідчий звернувся з клопотанням до слідчого судді у порядку ст. 225 КПК. Мотиви: На даний час, орган досудового розслідування приходить до висновку, що під час проведення досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні, встановлені обставини, що можуть вплинути на повноту та достовірність показань неповнолітньої потерпілої ОСОБА_1 в судовому засіданні. До таких виняткових обставин відносяться: вікові особливості неповнолітньої потерпілої ОСОБА_1 (перехідний період між підлітковим і юнацьким віком (від 16 до 17 років), новий віковий етап рання юність, що існує між дитинством і дорослістю. У цей період підліткам допомагає адаптуватися підтримка сім’ї, якої в ОСОБА_1 немає. Статеві злочини проти неповнолітніх надзвичайно небезпечні, вони посягають на їх статеву недоторканність та нормальний статевий розвиток. Такі злочини часто призводять до глибоких душевних травм у потерпілих осіб, штовхають їх до аморального способу життя. Ці всі особливості у своїй сукупності, в подальшому можуть бути причиною відмови від спілкування і повідомлення необхідної інформації, як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду. психоемоційний стан дитини, зокрема, психоемоційне напруження, наслідком якого може бути розвиток психічних порушень, є обставиною, яка може унеможливити її допит у суді або вплинути на повноту чи достовірність показань, а також в подальшому може відобразитися на повноті показань потерпілої та повідомленні об’єктивних даних усіх обставин справи. потерпіла є близькою родичкою із підозрюваним? його донькою, що не виключає можливість впливу на неї, в тому числі через інших осіб, з метою зміни її показань.

Щодо процесуального статусу в кримінальному провадженні дітей, то вони являють собою особливу соціально-вразливу групу, щодо яких законом передбачено закріплення додаткових правових гарантій для захисту їх прав і законних інтересів.

Міжнародні стандарти допиту дітей випливають зі змісту Конвенції ООН “Про захист прав людини та основних свобод” 1950 року, Конвенції ООН “Про права дитини” 1989 року, Європейської конвенції про здійснення прав дітей 1996 року, Керівних принципів, що стосуються правосуддя з питань, пов’язаних з участю дітей-жертв та свідків злочинів, 2005 року, Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства 2007 року, Керівних принципів Комітету міністрів Ради Європи щодо судочинства, дружнього до дитини, 2010 року та ін. Так, відповідно до Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства, ратифікованою з заявами Законом N 4988-VI від 20.06.2012, кожна Сторона вживає необхідних законодавчих або інших заходів для захисту прав й інтересів жертв, у тому числі їхніх особливих потреб як свідків, на всіх стадіях розслідування та кримінального провадження, зокрема шляхом забезпечення уникнення контакту між жертвами та правопорушниками в суді та приміщеннях правоохоронних органів, крім випадків, коли компетентні органи встановлять інше в найкращих інтересах дитини або коли розслідування чи провадження вимагають такого контакту (підпункт “g” пункту 1статті 31 Глава VII Конвенції). Кожна Сторона вживає необхідних законодавчих або інших заходів для забезпечення проведення опитувань дитини без необґрунтованої затримки, відразу після повідомлення фактів компетентним органам (підпункт “а” пункту 1статті 35 Глава VІІ Конвенції), а також для забезпечення згідно з нормами національного законодавства можливості жертві свідчити, не перебуваючи при цьому в залі суду, тобто шляхом використання належних комунікаційних технологій (підпункт “b” пункту 2 статті 36 Глава VII Конвенції). Отже, проведення якнайшвидшого допиту неповнолітньої потерпілої й обмеження кількості таких допитів сприятиме захисту її прав та інтересів, надаючи повний доступ до правосуддя, можливість повідомити про факти порушення своїх прав, та, у подальшому, мінімізує травматичний досвід дитини.

(Справа 127/30010/21, https://reyestr.court.gov.ua/Review/100985645).

5. Практика ККС щодо використання показань дитини

ККС ВС у одній із постанов підтримав допустимість відмови від допиту малолітньої при тому, що матір категорично заперечувала проти допиту через психологічний стан дитини, і сторони не наполягали на допиті. ККС ВС зазначив, що судом було досліджено відеозапис допиту свідка ОСОБА_2 за правилами «зеленої кімнати», в якому вона детально розповіла про обставини вчиненого злочину. Таке дослідження доказу-відеозапису допиту малолітнього свідка й прийняття таких відеосвідчень як доказу в суді дозволяє уникнути необхідності повторних викликів та допитів дитини та її ревіктимізації, що відповідає міжнародним вимогам до опитування дитини – свідка чи жертви злочинних посягань, а саме статті 35 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства (Лансаротська конвенція, 2007 р.), яка була ратифікована Верховною Радою України 27 серпня 2012 р. і набула чинності з 1 грудня 2012 р., вимогам Конвенції ООН про права дитини та Керівним принципам ООН щодо правосуддя у питаннях, пов`язаних із участю дітей – жертв і свідків злочинів (справа №369/1044/19, https://reyestr.court.gov.ua/Review/101519622).

ККС ВС послався на висновок спеціаліста стосовно проведення допиту неповнолітніх за методикою «Зелена кімната»: твердження захисника про відсутність тяжких наслідків для потерпілої та її психо-емоційного розвитку є лише припущенням. Згідно з висновком спеціаліста щодо результатів проведення допиту (інтерв`ю) із неповнолітніми дітьми з застосуванням «Зеленої кімнати» ДДУВС, із застосуванням аудіо – і відеофіксації від 31 липня 2020 року потерпіла ОСОБА_2 вільно та відкрито повідомляє про події, які відбувались, тобто ці обставини залишились у пам`яті дитини. Разом з тим, ненастання тяжких наслідків на час розгляду справи судами попередніх інстанцій пояснюється тим, що всі події, які відбувались, з огляду на свій малолітній вік, ОСОБА_2 сприймала як ігри, що були вигадані ОСОБА_3 з метою реалізації свого умислу на розбещення малолітньої (справа № 202/3164/20, https://reyestr.court.gov.ua/Review/95509396).

ККС ВС (ч. 2 ст. 156 КК України), у якій захисник стверджував, що обвинувачення у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованому йому злочину ґрунтується на показаннях ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , наданих з чужих слів. зазначив: «як слідує з вироку суду першої інстанції, суд з урахуванням вимог вказаних норм закону, а також з урахуванням тієї обставини, що потерпіла ОСОБА_2 є малолітньою особою, а її безпосередній допит може негативно вплинути на її психологічний стан, визнав допустимими доказами показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4. З такими висновками суду погоджується і колегія суддів, а тому відхиляє доводи касаційної скарги захисника, що стосуються використання показань із чужих слів» https://reyestr.court.gov.ua/Review/95616617.

ККС: Узагальнено, виходячи з сформованих ЄСПЛ принципів для вирішення питання про наявність/відсутність порушень гарантій закріплених підпунктом «d» п. 3 ст.6Конвенції необхідно надати відповіді на такі питання:

1. Чи були достатні підстави неявки свідка?
2. Чи були показання відсутнього свідка, єдиною та вирішальною підставою засудження обвинуваченого?
3. Чи існували достатні врівноважуючі фактори, здатні компенсувати недоліки, з якими зіткнулася сторона захисту? Верховний Суд вважає, що наведені стандарти підлягають застосуванню у цій справі, незважаючи на певні відмінності від обставин справ розглянутих ЄСПЛ з обставинами цієї справи, а тому застосовує наведені ЄСПЛ стандарти.

Першоджерело - https://tinyurl.com/yr3p5tce