Використання комп’ютерного поліграфа (детектора брехні) у кримінальному провадженні через призму судової практики

Питання доказування винуватості або невинуватості особи у вчиненні конкретного кримінального правопорушення (злочину) є невід’ємною складовою судового розгляду у будь-якому кримінальному провадженні.

Чинний Кримінальний процесуальний кодекс України (далі – КПК) не містить законодавчого визначення поняття доказування. Натомість, у науковій літературі існують власні підходи до розуміння сутності доказування та надаються визначення цьому поняттю, зокрема:

(1) кримінально-процесуальне доказування розглядають як практичну діяльність уповноважених законом суб’єктів, яка відбувається в особливій процесуальній формі, шляхом збирання, перевірки й оцінювання доказів [4, с. 14];

(2) діяльність відповідних державних органів щодо збирання, перевірки й оцінки доказів, достовірне встановлення яких необхідне для правильного вирішення кримінального провадження, прийнято називати доказуванням [2, с. 12].

Виходячи із сутності поняття «доказування», уважаємо, що це регламентована нормами КПК процесуальна діяльність сторони захисту та сторони обвинувачення, спрямована на доведення перед судом винуватості/невинуватості особи у вчиненні конкретного кримінального правопорушення (злочину), шляхом надання суду доказів та їх подальшої оцінки судом.

Поняття доказів та доказування у кримінальному провадженні регламентовано Главою 4 КПК.

Згідно положень ст. 84 КПК, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд установлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (показання, речові докази, документи, висновки експертів). До процесуальних джерел доказів законодавець відносить показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Невід’ємною ознакою доказу у кримінальному провадженні є його (1) належність, тобто такий доказ має прямо чи непрямо підтверджувати існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (ст. 85 КПК); (2) допустимість, тобто такий доказ має бути отриманий у встановленому КПК порядку, у свою чергу, недопустимий доказ – не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення (ст. 86 КПК) [3].

Важливою складовою процесу доказування у кримінальному провадженні є «предмет доказування», який зазвичай визначають як коло закріплених у законі обставин, що повинні бути встановлені чи спростовані під час доказування у кожному кримінальному провадженні [1, с. 16].

У кримінальному провадженні відносно фізичної особи, підлягають доказуванню:

(1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

(2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

(3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;

(4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом’якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;

(5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання;

(6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов’язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення (ст. 91 КПК) [3].

Дедалі частіше, із метою одержання доказів у кримінальному провадженні, сторона обвинувачення в особі слідчого (прокурора) та сторона захисту, вдаються до застосування комп’ютерного поліграфа, т.з. «детектора брехні». Для легалізації чого, проводяться різного роду опитування за допомогою поліграфа, призначаються відповідні психологічні експертизи із використанням поліграфа, та у подальшому їх результати надаються як докази у суді.

Але чи є правомірним використання комп’ютерного поліграфа (детектора брехні) під час проведення слідчих дій у кримінальному провадженні, чи передбачає КПК використання поліграфа, яким чином мають бути оформлені результати його використання і, найголовніше, – чи є докази, одержані з використанням комп’ютерного поліграфа (детектора брехні), доказами у кримінальному провадженні?

Спробуємо дати відповіді на вказані питання через призму актуальної судової практики судів різних інстанцій у кримінальних провадженнях.

Згідно визначення, наданого судом в ухвалі Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.03.2021 (справа № 369/16145/18, провадження № 2/369/812/21), «…поліграф є різновидом психофізіологічної апаратури, та є комплексною багатоканальною апаратною методикою реєстрації змін психофізіологічних реакцій людини у відповідь на пред’явлення за спеціальною схемою певних психологічних стимулів. Аналіз інформації, отриманої від людини в процесі опитування за допомогою поліграфа, як стверджується, дає змогу одержувати необхідну орієнтовну інформацію та виявляти ту, яку людина приховує. Поліграф – це багатоканальний осцилограф, який проводить одночасний запис показників кров’яного тиску, дихання, рухових реакцій, робить електрокардіограму тощо. Даний пристрій не читає думки, а лише реєструє фізіологічну активність та зміну її параметрів. Він виявляє не брехню, а лише збудження, яке з певною долею вірогідності може свідчити про неправду. По фізіологічним реакціям не можна точно встановити природу процесу, що їх викликав (позитивна чи негативна емоція, біль, якісь асоціації, брехня, переляк)».

Досліджуючи судову практику, ми виокремили основні мотиви суду щодо можливості використання результатів, одержаних за допомогою комп’ютерного поліграфа (детектора брехні) у кримінальному провадженні у якості доказів.

1. Особа, яка залучається для проведення дослідження/опитування за допомогою комп’ютерного поліграфа – «поліграфолог», повинна мати відповідну кваліфікацію та бути включеною до реєстру атестованих судових експертів:

У вироку Лугинського районного суду Житомирської області від 10.09.2020 (справа № 281/128/19, провадження № 1-кп/281/8/20), суд зазначив:

«У ході судового розгляду стороною обвинувачення не надано доказів щодо того, що ОСОБА_16 має кваліфікацію «поліграфолога» та внесений до Державного реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України, а тому експертний висновок не відповідає вимогам допустимості доказів, закріплених законодавством та не може бути врахований судом, як доказ по кримінальному провадженню».

У вироку Галицького районного суду м. Львова від 13.01.2022 (справа № 461/2297/21, провадження № 1-кп/461/177/22); у вироку Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21.10.2021 (справа № 1-кп/641/433/2021, провадження № 641/9131/14), суди зазначили:

«…висновок експерта-поліграфолога є недопустимим доказом у зв’язку із тим, що він не є висновком експерта, та складений особою, яка відсутня у Реєстрі атестованих судових експертів».

2. Опитування за допомогою комп’ютерного поліграфа можливе лише в межах проведення судової психологічної експертизи, із метою одержання орієнтовної інформації та його результати не можуть використовуватись у процесі доказування, та самостійного значення не мають, лише у сукупності з іншими доказами:

У вироку Оболонського районного суду м. Києва від 02.04.2020 (№ 756/5026/19, № 1-кп/756/510/20) суд зазначив:

«Установлення особливостей психічної діяльності та таких її проявів в поведінці особи, які мають юридичне значення та викликають певні правові наслідки, відповідно до розділу VI Психологічна експертиза «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої Наказом МЮ України 08.10.1998 № 53/5, можуть з’ясовуватися лише шляхом призначення та проведення судової психологічної експертизи, а не експертного дослідження, а опитування із застосуванням спеціального технічного засобу – комп’ютерного поліграфа може проводитися виключно в межах психологічної експертизи з метою отримання орієнтувальної інформації, а не використовуватися як засіб доказування обставин, передбачених у ст. 91 КПК».

У вироку Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.02.2019 (справа № 711/9437/15-к) суд зазначив:

«…опитування із застосуванням спеціального технічного засобу – комп’ютерного поліграфа суд сприймає як орієнтувальну інформацію для конструювання версій розслідування. На думку суду, висновки поліграфа можуть мати силу і значення у справі за умови наявності сукупності інших прямих доказів вини ОСОБА_2 в скоєнні злочину...».

У вироку Семенівського районного суду Полтавської області від 06.04.2021 (справа № 547/14/21, провадження № 1-кп/547/18/21) суд зазначив:

«Висновки спеціаліста-поліграфолога, який провів психофізіологічне дослідження ОСОБА_3 (висновок від 11.01.2021. за № 32/115/14-21) та ОСОБА_11 (висновок від 11.01.2021 за № 31/115/14-21) суд не вважає доказами, а приймає як додатковий аргумент на підтвердження правильності процесуальних дій та враховує в сукупності з іншими доказами».

У вироку Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02.07.2021 (справа № 161/16712/19, провадження № 1-кп/161/57/21) суд зазначив:

«Оскільки експертові були надані усі необхідні дані для проведення експертизи, усі відповіді на поставлені питання, відповідно до пред’явленого ОСОБА_1 обвинувачення є повними, узгоджуються та відповідають фактичним даним; висновок узгоджується з матеріалами справи, тому, зважаючи на наявність інших прямих доказів непричетності обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення щодо потерпілого ОСОБА_2 , береться до уваги, поряд з іншими доказами».

В ухвалі Городоцького районного суду Хмельницької області від 22.03.2022 (справа № 672/1110/21, провадження № 1-кп/672/10/22), якою відмовлено у задоволенні клопотання сторони захисту щодо призначення психофізіологічної експертизи обвинуваченої з використанням поліграфа, суд указав:

«Суд уважає, що висновок психофізіологічного опитування особи з використанням поліграфа не відноситься до висновків експерта в розумінні ст.ст. 84, 101 КПК, результати перевірок на поліграфі мають орієнтовне значення, а висновки мають ознаки вірогідності, а тому відсутні підстави для задоволення клопотання захисника в цій частині».

У вироку Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 08.06.2021 (справа № 373/872/19, провадження № 1-кп/373/24/21) суд зазначив:

«заключення спеціаліста-поліграфолога ОСОБА_11 від 24.01.2018 за результатами проведення психофізіологічного дослідження потерпілого ОСОБА_2 приймається судом, як додатковий аргумент потерпілого щодо правдивості його показань, наданих в судовому засіданні під присягою. Сам факт проходження потерпілим дослідження з використанням поліграфа, вказує на те, що він з власної ініціативи, у спосіб не заборонений законом намагався збирати докази винуватості ОСОБА_1».

В ухвалі Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 11.01.2023 (справа № 194/342/22, провадження № 1-кп/194/22/23), якою відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про проведення психологічної експертизи із застосуванням поліграфа, серед іншим мотивів, суд зазначив:

«…призначення психологічної експертизи з використанням поліграфу у даному кримінальному провадженні, на думку судді, є невиправданим, оскільки правдивість і неправдивість показань свідка ОСОБА_7 та потерпілого ОСОБА_6, носить етичний та юридичний характер і відноситься до сфери понять, прояв яких не можливо зафіксувати фізичними приладами. Поліграф лише об’єктивно реєструє фізіологічні функції організму, дозволяє зафіксувати емоційну напругу, пов’язану з питаннями тесту…».

3. Використання під час досудового розслідування комп’ютерного поліграфа та надання суду його результатів, порушує принцип безпосередності у сприйнятті судом доказів, передбачений ст. 23 КПК:

У вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 13.12.2018 (справа № 761/32919/16-к, провадження № 1-кп/761/399/2018) суд зазначив:

«Експертний висновок за результатами психофізіологічного дослідження не може бути покладений в основу вироку, оскільки порушує принцип безпосередності, передбачений ст. 23 КПК, у зв’язку з його проведенням під час досудового розслідування».

4. Достовірність показань особи є предметом оцінки виключно суду:

У вироку Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області вироку від 19.08.2021 (справа № 740/6120/18, провадження № 1-кп/740/22/21); у вироку Арбузинського районного суду Миколаївської області від 10.05.2019 (справа № 486/1496/17, провадження № 1-кп/467/21/19) суд зазначив:

«…висновок психофізіологічної експертизи не є допустимим доказом, при цьому, висновки психофізіологічного дослідження не можуть бути взяті до уваги, позаяк, ними визначається достовірність показань обвинуваченого, що є предметом оцінки саме суду, але аж ніяк не психофізіологічної експертизи».

У вироку Вищого антикорупційного суду від 14.01.2022 (справа № 369/10079/17, провадження № 1-кп/991/106/19) суд зазначив:

«Недопустимий доказ і висновок експерта ОСОБА_47 за результатами психофізіологічного дослідження достовірності показань обвинуваченого, адже чинним кримінальним процесуальним законодавством не передбачено перевірку показань із застосуванням спеціального технічного засобу – поліграфу та використання отриманих даних як доказу. До того ж, відповідно до ст. 23 КПК показання суд отримує безпосередньо».

У постанові ККС ВС від 06.03.2018 (справа №686/12914/16-к, провадження № 51-173 км 18) суд зробив висновок про те, що:

«…висновки психофізіологічного дослідження не можуть бути взяті до уваги як доказ достовірності показань особи, у зв’язку з тим, що оцінку достовірності показань надає слідчий або суд, але аж ніяк не психолого-фізіологічна експертиза…».

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.11.2015 (справа № 5-2095км15) суд зазначив:

«У наданих стороною обвинувачення матеріалах письмова згода ОСОБА_1 на проведення психофізіологічного дослідження відсутня. Таким чином, доводи захисту про застосування щодо виправданого поліграфа проти його волі, що є істотним порушенням прав та свобод людини, належними і допустимими доказами не спростовані.

Також висновки психофізіологічного дослідження не можуть бути взяті до уваги позаяк ними визначається достовірність показань підозрюваного у вбивстві ОСОБА_1, що є предметом оцінки слідчого або суду, але аж ніяк не психофізіологічної експертизи».

5. Опитування з використанням комп’ютерного поліграфа не є джерелом доказів.

В ухвалі Краматорського міського суду Донецької області від 15.06.2021 (справа № 229/3931/17, провадження № 1-кп/234/225/21), якою відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судової психофізіологічної експертизи із використанням поліграфа, суд зазначив:

«Результати перевірок на поліграфі мають в процесі доказування орієнтовне, а не доказове значення, а висновки мають ознаки вірогідності».

В ухвалі Донецького апеляційного суду від 11.08.2020 (справа № 234/4850/17, провадження № 11-кп/804/441/20), якою залишено без задоволення апеляційну скаргу захисника на вирок Краматорського міського суду Донецької області від 04.10.2019, суд зазначив:

«Процесуальним законодавством опитування з використанням поліграфу не віднесено до джерел доказів».

У вироку Оболонського районного суду м. Києва від 02.04.2020 (справа № 756/5026/19, провадження № 1-кп/756/510/20) суд зазначив:

«…суд не приймає до уваги експертний висновок психофізіологічного дослідження достовірності показань, оскільки він не є жодним із визначених законом джерел доказів, а встановлення особливостей психічної діяльності та таких її проявів в поведінці особи, які мають юридичне значення та викликають певні правові наслідки, можуть з’ясовуватися лише шляхом призначення та проведення судової психологічної експертизи, а не експертного дослідження…».

У постанові ККС ВС від 23.09.2021 (справа № 234/4850/17, провадження № 51-4467км20) суд указав:

«Що стосується аргументів захисника Агапова П.В. про порушення судом вимог кримінального процесуального закону внаслідок відхилення клопотання сторони захисту про призначення судово-психофізіологічної експертизи показань ОСОБА_1 щодо його непричетності до вчинення злочину із застосуванням поліграфа, то вони є необґрунтованими. Зазначене клопотання місцевий суд розглянув із дотриманням вимог ст. 350 КПК, а мотиви, з яких виходив, відмовляючи у його задоволенні, виклав в ухвалі від 3 жовтня 2019 року. Відповідні доводи про безпідставну відмову суду у задоволенні клопотання були спростовані апеляційним судом.

Суди обґрунтовано зважили на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину доведена поза розумним сумнівом за сукупністю всіх обставин справи, встановлених під час судового розгляду, що виключає будь-яке інше розумне пояснення події злочину, а чинним кримінальним процесуальним законодавством не передбачено перевірку показань із застосуванням спеціального технічного засобу – поліграфу та використання отриманих даних як доказу. Тому немає підстав вважати, що відхилення зазначеного клопотання сторони захисту вплинуло на законність і обґрунтованість судових рішень щодо ОСОБА_1».

У вироку Вищого антикорупційного суду від 04.02.2022 (справа № 623/2988/18, провадження № 1-кп/991/190/19) суд дійшов висновку про те, що:

«…надані стороною захисту копії довідок щодо результатів психофізіологічного опитування з використанням поліграфа від 26.01.2018 та 29.01.2018 також не відповідають критерію допустимості, оскільки чинним кримінальним процесуальним законодавством не передбачено перевірку показань із застосуванням спеціального технічного засобу – поліграфу та використання отриманих даних як доказу…».

У постанові ККС ВС від 18.08.2020 (справа №628/2370/17, провадження № 51-977 км 20) суд зазначив:

«Крім цього, суд апеляційної інстанції прямо зазначив, що висновок щодо проведення психофізіологічного дослідження з використанням поліграфа обвинуваченого ОСОБА_6, проведеного 18 жовтня 2018 року спеціалістом - поліграфологом ОСОБА_17 не є доказом у розумінні ст.84 КПК України, а є додатковим аргументом на підтвердження правильності виправдання ОСОБА_6».

У постанові ККС ВС від 23.09.2021 (справа № 234/4850/17, провадження № 51-4467км20) суд зазначив:

«Суди обґрунтовано зважили на те, що вина ОСОБА_8 у вчиненні злочину доведена поза розумним сумнівом за сукупністю всіх обставин справи, встановлених під час судового розгляду, що виключає будь-яке інше розумне пояснення події злочину, а чинним кримінальним процесуальним законодавством не передбачено перевірку показань із застосуванням спеціального технічного засобу поліграфу та використання отриманих даних як доказу. Тому немає підстав вважати, що відхилення зазначеного клопотання сторони захисту вплинуло на законність і обґрунтованість судових рішень щодо ОСОБА_8».

6. Перевірка показань особи за допомогою комп’ютерного поліграфа не є різновидом судових експертиз, окрім того, відсутній нормативно-правовий документ, який би регулював проведення такої експертизи, висновок поліграфолога не є висновком експерта чи документом у розумінні КПК:

«…суд звертає увагу на відсутність нормативно-правового акту, що врегульовує питання проведення судової експертизи (психофізіологічне дослідження з використанням поліграфу (детектору брехні) для цілей кримінального провадження, зокрема із визначенням основних принципів використання поліграфа, випадків, в яких це заборонено, кола осіб, які не можуть бути піддані такій перевірці, часових рамок, протягом яких особа може бути піддана до такої перевірки…».

У вироку Якимівського районного суду Запорізької області від 13.06.2017 (№ 1-кп/330/35/2017, № 330/2455/16-к) суд зазначив:

«Чиним КПК не передбачена можливість перевірки правдивості показів особи на поліграфі, оскільки вона не є психофізіологічною експертизою, яка може проводитися лише експертами відповідної кваліфікації за науково-обґрунтованими методиками. Крім того, проведення такого роду експертиз має доручатися відповідним судовим експертам державних спеціалізованих установ. Крім того, результати перевірок на поліграфі (детекторі брехні) мають орієнтовне значення в процесі доказування, а не доказове значення».

У вироку Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13.12.2017 (справа № 235/2531/17, провадження № 1-кп/235/457/17); у вироку Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 02.07.2021 (№ 709/362/17, № 1-кп/709/9/21); у вироку Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 21.12.2017 (справа № 219/9480/15-к); у вироку Костянтинівського міського суду Донецької області від 20.04.2021 (справа № 219/9480/15-к); у вироку Кремінського районного суду Луганської області від 10.06.2020 (№ 414/2635/18, № 1-кп/414/32/2020); у вироку Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 01.07.2022 (справа № 683/642/20, провадження № 1-кп/683/26/2022) суди зазначили:

«Висновок психофізіологічного опитування особи з використанням поліграфа, не відноситься до висновків експерта чи документів в розумінні глави 4 КПК «Докази і доказування», а також беручи до уваги відсутність нормативно-правового акту, що врегульовує питання проведення судової експертизи/психофізіологічне дослідження з використанням поліграфу (детектору брехні) для цілей кримінального провадження, зокрема із визначенням основних принципів використання поліграфа, випадків, в яких це заборонено, кола осіб, які не можуть бути піддані такій перевірці, часових рамок, протягом яких після скоєння інкримінованого злочину особа може бути піддана такої перевірки, суд не вбачає підстав для визнання вказаного документу доказом наявності чи відсутності фактів та обставин, що мають значення для даного кримінального провадження та підлягають доказуванню».

У постанові ККС ВС від 14.12.2022 (справа № 295/1341/18, провадження № 51-2777ск22) суд указав:

«Колегія суддів звертає увагу на те, що при встановленні вини та її змісту в кожному конкретному випадку суд виходить з того, що вона об`єктивно існує в реальній дійсності, встановлює її на підставі аналізу всіх зібраних у справі доказів. Суд установлює вину як і інші факти та явища об`єктивної дійсності, що існують або відбуваються у зовнішньому світі поза свідомістю окремої людини чи свідомістю суддів. Ознаки суб`єктивної сторони вчинених злочинів та особливості психічного ставлення засудженого до вчинених діянь та їх наслідків встановлюються судами на підставі характеру вчиненого діяння та об`єктивно-предметних умов його вчинення на підставі встановлених судом фактичних обставин вчинених злочинів та закріплених належними і допустимими доказами, зібраними в порядку, передбаченому КПК та оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу, де призначення судово-психологічної експертизи на поліграфі (детекторі брехні) для встановлення психічного ставлення особи до діяння та наслідків не передбачене законом».

7. Участь особи в проведенні психофізіологічного дослідження з використанням комп’ютерного поліграфа має бути добровільною та добровільна участь такої особи має бути належним чином підтверджена.

У постанові ККС ВС від 06.07.2022 (справа №753/13988/16-к, провадження № 51-5667 км 21). Суд зазначив:

«Так, виходячи зі змісту частини 2 статті 28 Конституції України, яка закріплює норму відповідно до якої жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам, відповідні опитування, як різновид медико-психологічних дослідів, можуть проводитися тільки за наявності письмової згоди особи, яка їх проходитиме.

Незважаючи на те, що вказані експертні висновки містять інформацію, що психофізіологічне дослідження було проведено після отримання згоди ОСОБА_6 , однак у наданих стороною обвинувачення матеріалах письмова згода останнього на проведення психофізіологічного дослідження (письмова розписка, підпис тощо) відсутня. Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано поставив під сумнів застосування поліграфа за згодою ОСОБА_6 , що є істотним порушенням прав та свобод людини.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про судову експертизу» особа або орган, які призначають або замовляють судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, або іншим фахівцям з відповідних галузей знань, якщо інше не встановлено законом. Проте стороною обвинувачення суду не надано відомостей, що експерт-поліграфолог ОСОБА_13 включена до Державного реєстру атестованих судових експертів як експерт та наявності у неї кваліфікації «поліграфолога»».

8. Використання поліграфа як джерела вірогідної інформації про особу можливе лише у вузькому професійному колі.

«…законодавець дозволяє використовувати поліграф у вузькому професійному колі (Інструкція про порядок використання поліграфів у Національній поліції України, затверджена Наказом МВС України від 13.11.2017 № 920; Порядок проведення психофізіологічного дослідження із застосуванням поліграфа у Державному бюро розслідувань, затверджений постановою КМУ від 11.05.2017 № 449; Положення про психологічне забезпечення в Національній гвардії України, затверджене наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08.12.2016 № 1285, тощо)».

Таким чином, судова практика із питань застосування комп’ютерного поліграфа (детектора брехні) свідчить про його активне використання під час досудового розслідування кримінального провадження, та намагання сторін під час судового розгляду використати у процесі доказування його результати, надаючи їх для дослідження та оцінки суду, який досліджуючи та надаючи оцінку таким доказам має ураховувати, що: (1) надання суду результатів, отриманих на досудовому розслідуванні за допомогою комп’ютерного поліграфа порушує принцип безпосередності у сприйнятті судом доказів, передбачений ст. 23 КПК, оскільки (2) достовірність показань особи є предметом оцінки виключно суду; (3) особа, яка залучається для проведення дослідження/опитування за допомогою комп’ютерного поліграфа, повинна мати відповідну кваліфікацію та бути включеною до реєстру атестованих судових експертів, окрім того, оскільки відсутнє законодавче регулювання проведення такої експертизи, (4) висновок поліграфолога не є висновком експерта у розумінні КПК; (5) проведення такого опитування можливе лише за добровільною згодою особи, відносно якої воно проводиться, та (5) в межах проведення судової психологічної експертизи (оскільки перевірка показань особи за допомогою комп’ютерного поліграфа не є самостійним різновидом судових експертиз), із метою одержання (6) орієнтовної інформації та (6) його результати не можуть використовуватись у процесі доказування, (7) оскільки вони не є джерелом доказів, (8) та самостійного значення не мають, а лише у сукупності з іншими доказами, (9) самостійне використання результатів поліграфа можливе лише у вузькому професійному колі.

Ураховуючи викладене вважаємо, що нині нормами КПК не передбачена можливість перевірки правдивості показань особи (підозрюваного чи обвинуваченого) із застосуванням поліграфа (детектора брехні) або прийняття судом в якості доказу отриманих таким чином відомостей. На сьогодні реалізовано можливість використовувати поліграф лише у вузькому професійному колі. Тому результати використання поліграфа не є доказами у розумінні ст. 84 КПК, та у кримінальному провадженні вони можуть бути використані лише у сукупності з іншими належними та допустимими доказами.

Зважаючи на активне використання поліграфа у кримінальному провадженні, відсутність чіткого нормативно-правового регулювання меж та можливостей його використання в процесі доказування, із метою заповнення прогалини нормативного регулювання нових суспільних відносин у кримінально-процесуальній сфері, які виникають із питань застосування поліграфа, законодавцю, із урахуванням судової практики та реалій сучасного життя, доцільно внести відповідні зміни до Глави 4 КПК, де чітко передбачити підстави та умови, за наявності яких, у межах кримінального провадження, може бути застосовано поліграф, та яким саме чином можуть використовуватись його результати в цілях конкретного кримінального провадження.

Список використаних джерел:

1. Доказування у кримінальному провадженні: курс лекцій / [О.О. Бондаренко, Г.І. Глобенко, В.В. Романюк та ін.]; за заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. О.О Юхна; МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ, Ф-т № 1, Каф. кримін. процесу та організації досуд. слідства – Харків: ХНУВС, 2018. – 156 с.

2. Докази та доказування у кримінальному провадженні: навч. Посібник / Р.І. Благута, Ю.В. Гуцуляк, О.М. Дуфенюк та ін. – Львів: ЛьвДУВС, 2018 – 272 с.

3. Кримінальний процесуальний кодекс України [Електронний ресурс], (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 9-10, № 11-12, № 13, ст. 88) – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text.

4. Стахівський С.М. «Теорія і практика кримінально-процесуального доказування»: монографія, Київ, 2005. – 272 с.

Підготував Олексій Кабанець, помічник судді, Вищий антикорупційний суд