Статтею 189 СК України встановлено, що батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, в якому визначити розмір і строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається в письмовій формі та нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним із батьків свого обов’язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Спеціальних норм щодо укладення, зміни та розірвання сімейних договорів сімейне законодавство не містить. При регулюванні цих правовідносин застосовуються загальні положення ЦК України про правочини, зобов’язання, договори та враховується специфіка сімейно-правових договорів. Укладення договору про сплату аліментів породжує пріоритетність договірних складових щодо правової природи аліментних зобов’язань, сутність яких в цих правовідносинах майже втрачається.
До слова, при нотаріальному посвідченні такого договору державне мито справляється у розмірі 1% від суми договору (згідно Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»), яка обчислюється, виходячи із суми всіх аліментних платежів до досягнення дитиною повноліття, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Натомість у справах про стягнення аліментів (ст. 176 ЦПК України) судовий збір сплачується у розмірі 1% від ціни позову, який обчислюється сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців. Тому висновки очевидні, останній варіант є економічно вигіднішим.
Якщо порядок сплати аліментних виплат за договором порушений, та існує заборгованість зі сплати аліментів, що робити?
У такому разі стягнути аліментні платежі за договором можна не лише через суд, але й шляхом отримання виконавчого напису нотаріуса. Слід відмітити, що ні СК України, ні Закон України «Про нотаріат», ні Закон України «Про виконавче провадження» не передбачають особливостей стягнення заборгованості за аліментами, яка утворилася у зв’язку з неналежним виконанням договору про сплату аліментів.
Зі змісту статей 87–91 Закону України «Про нотаріат», глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, вбачається можливість вчинення виконавчого напису на документі, що встановлює заборгованість, яка є безспірною. Отже, нотаріусу поряд з іншими документами подаються документи, що підтверджують безспірність заборгованості та встановлюють прострочення виконання зобов’язання. З виконавчим написом нотаріуса можна звернутися до виконавчої служби про стягнення заборгованості по аліментних платежах.
Виконавчий напис на договорі про сплату аліментів на дитину може стосуватися лише стягнення простроченої заборгованості, тобто тих платежів, щодо яких сплинув строк їх оплати.
Тож, які «мінуси» можуть бути наслідком невиконання договірних відносин, закріплених договором про сплату аліментів на дитину?
Слід відмітити, що згідно із класифікатором категорій стягнення у Єдиному реєстрі боржників, стягнення аліментів за договором на підставі виконавчого напису кваліфікується як «стягнення коштів». І тут важливо розуміти, що боржник не вважатиметься боржником зі сплати аліментів. А це, в свою чергу, позбавляє стягувача певних можливостей (низки пільг), а боржнику дозволяє уникнути застосування низки обмежень його прав. Таким чином, після звернення виконавчого напису на аліментному договорі до примусового виконання, можливість застосування у повному обсязі заходів впливу чи обмежень є сумнівною.
Нагадую, що законодавством визначено систему заходів та тимчасових обмежень до боржника у разі невиконання рішень про стягнення аліментів, а саме: внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників; звернення стягнення на майно боржника; встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України; керування транспортними засобами; користування вогнепальною мисливською, пневматичною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; полювання; накладання штрафу від 20% до 50% суми заборгованості зі сплати аліментів, оскільки умовами їх застосування є збільшення суми заборгованості, яка обчислюється з моменту відкриття виконавчого провадження. Однак у випадку стягнення аліментів на підставі виконавчого напису на аліментному договорі ці умови не можуть бути в повній мірі дотримані.
Також у разі неотримання аліментів за договором стягувач позбавлений можливості скористатися правом на отримання тимчасової державної допомоги дітям, порядок якої регулюється постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме».
Ще слід звернути увагу на ряд таких обставин, як неможливість застосування заходів впливу чи обмежень в період між порушенням договору про сплату аліментів на дитину та вчиненням виконавчого напису, як це б мало місце при невиконанні судового рішення про стягнення аліментів; не можливість притягнення до адміністративної відповідальності на підставі ст. 183-1 КУпАП за несплату аліментів та до кримінальної відповідальності відповідно до ст. 164 КК України, яка прямо пов’язується з невиконанням судового рішення, а тому не може застосовуватися за порушення договірного зобов’язання зі сплати аліментів.
Слід також пам’ятати, що звернення за вчиненням виконавчого напису можливе лише після прострочення кількох платежів. Тому систематичне порушення договірних зобов’язань зі сплати аліментів (несплата чи неповна сплата), спонукатиме стягувача до частих звернень до нотаріуса за отриманням виконавчого напису, бо такий виконавчий документ не носить постійного характеру, є разовим виконавчим документом, завданням якого є стягнення фактичної заборгованості і не може бути спрямованим на майбутню несплату аліментних платежів. А це тягне за собою додаткові витрати для стягувача, оскільки щоразу доведеться сплачувати за таку нотаріальну послугу.
Але є і переваги аліментного договору: спрощений (позасудовий) спосіб стягнення заборгованості; визначення розміру аліментів за взаємною згодою; розлучення у спрощеному провадженні, без участі сторін («швидке розлучення»), якщо питання аліментів врегульовані договором, розлучитися можна протягом 1-2 місяців.
Судова практика у питаннях оскарження виконавчих написів.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Такий правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19).
(Детальніше з текстом цієї постанови можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/113967280).
До прикладу, у справі № 523/18972/20 (провадження № 61-527св23) рішенням районного суду позов боржника про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задоволено. Суд першої інстанції виходив із того, що на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник не мав безспірної заборгованості, оскільки між сторонами існує спір щодо її розміру і матеріали справи не містять доказів на підтвердження несплати позивачем заборгованості за вказаний період.
Рішенням апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасоване. Апеляційний суд виходив із того, що відповідачка надала всі докази, які підтверджують безспірність заборгованості за договором про сплату аліментів на дитину, а також дійшов висновку, що при вчиненні виконавчого напису було дотримано встановлену діючим законодавством процедуру, тому законних підстав для визнання спірного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, немає.
КЦС ВС залишив касаційну скаргу позивача без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
(Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 08 червня 2023 року 08 червня 2023 року у справі № 523/18972/20 (провадження № 61-527св23) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/111614006).
У справі № 756/8118/16 (провадження № 61-30872св18) Рішенням районного суду у задоволенні позову боржника про визнання виконавчого напису нотаріуса, вчиненого на договорі, укладеному між батьками, відмовлено.
Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував. Ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив. Рішення мотивоване тим, що виконавчий напис вчинено не лише в період існування між сторонами судових спорів щодо розміру аліментів, заборгованості по аліментах, а й позову про розірвання самого договору, що було перешкодою до вчинення нотаріусом нотаріальної дії, оскільки свідчить про відсутність безспірності заборгованості боржника та й зобов’язання позивача в позасудовому порядку виконувати умови оспорюваного правочину.
КЦС ВС залишив касаційну скаргу відповідачки без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
(Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 11 червня 2018 року у справі 756/8118/16-ц (провадження № 61-30872св18) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/74630237)
Отже, висновок є очевидним, сімейне законодавство України потребує вдосконалення в частині закріплення норм, які б регулювали загальні вимоги укладення, зміни та розірвання договору, межі договірної ініціативи учасників сімейних правовідносин, наслідки недодержання вимог закону при укладенні договору.