Вік особи як юридичний факт-стан є триваючою обставиною, що породжує для такої особи юридичні наслідки: висновки ВП ВС у справі щодо звільнення члена Рахункової палати до закінчення строку повноважень
Огляд Постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 9901/315/20 (провадження № 11-151заі21)
Короткий зміст та обґрунтування наведених у позовній заяві вимог:
ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до ВРУ, у якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 03 вересня 2020 року № 865-ІХ «Про звільнення ОСОБА_1 з посади члена Рахункової палати» (далі - Постанова № 865-ІХ);
- поновити ОСОБА_1 на посаді члена Рахункової Палати (далі - РП)
На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що оскаржуваною Постановою ВРУ його було звільнено з посади члена РП у зв`язку з досягненням шістдесяти п`яти років. Така підстава для дострокового звільнення з`явилася 13 грудня 2019 року з набранням чинності відповідних змін до Закону України від 02 липня 2015 року № 576-VIII «Про Рахункову палату» (далі - Закон № 576-VIII), внесених Законом України від 14 листопада 2019 року № 293-IX «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» (далі - Закон № 293-IX).
На думку позивача, застосування до нього законодавчих новел у частині підстав для дострокового звільнення з посади члена РП порушує загальноправовий принцип незворотної дії закону в часі, адже на момент призначення його на посаду члена РП та досягнення ним шістдесяти п`яти років чинне на той час законодавство не містило такої підстави для звільнення. Положення Закону № 576-VIII, які таку підставу встановлюють, застосовуються до тих правовідносин, що виникли після набрання ними чинності 13 грудня 2019 року. Посилаючись на те, що віку шістдесяти п`яти років він досяг 31 жовтня 2019 року, позивач уважає, що відповідач протиправно звільнив його з посади з указаної підстави. Крім цього, на думку позивача, вказані законодавчі новели є неконституційними, адже звужують обсяг прав членів РП, які станом на час його прийняття призначені на ці посади та яким виповнилося шістдесят п`ять років. До того ж закон, яким вони запроваджені, прийнятий з порушенням процедури.
Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції:
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 11 березня 2021 року відмовив у задоволенні позову.
За висновком суду першої інстанції, у ВРУ були визначені законом підстави для дострокового звільнення позивача з посади члена РП, при цьому оскаржувана Постанова ВРУ прийнята з дотриманням визначеної Законом № 576-VIII процедури.
Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.
Позиція Великої Палати Верховного Суду:
У частині першій статті 19 Закону № 576-VIII визначено, що членом РП може бути громадянин України, не молодший тридцяти років, який володіє державною мовою та однією з офіційних мов Ради Європи, має вищу освіту не нижче ступеня магістра, загальний стаж роботи не менше семи років, стаж роботи у сфері державного контролю (аудиту), економіки, фінансів або права не менше п`яти років та бездоганну ділову репутацію.
Відповідно до частини другої статті 19 Закону № 576-VIII не може бути призначена на посаду члена РП особа:
1) яка досягла шістдесятип`ятирічного віку;
2) яка за рішенням суду визнана недієздатною або дієздатність якої обмежена;
3) яка за станом здоров`я не може виконувати повноваження члена РП;
4) яка має не зняту чи не погашену в установленому законом порядку судимість;
5) на яку протягом останнього року було накладено адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення;
6) яка має громадянство чи підданство іншої держави;
7) яка не пройшла перевірку, передбачену законами України «Про очищення влади» та «;Про запобігання корупції»; яка не подала декларацію, передбачену Законом України «Про запобігання корупції», за рік, що передує року призначення на відповідну посаду.
Згідно із частинами першою, п`ятою статті 20 Закону № 576-VIII члени РП призначаються на посади та звільняються з посад ВРУ відповідно до вимог цього Закону та в порядку, встановленому Регламентом. Строк повноважень членів РП становить шість років. Одна і та сама особа не може обіймати таку посаду понад два строки.
Частиною сьомою статті 20 Закону № 576-VIII передбачено, що Голова, інший член РП до закінчення строку його повноважень звільняється з посади ВРУ у разі:
1) подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням;
2) призначення чи обрання на іншу посаду за його згодою;
3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров`я протягом чотирьох місяців підряд;
4) припинення громадянства України, наявності (набуття) громадянства іншої держави або виїзду на постійне місце проживання за межі України;
5) невідповідності обмеженням щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, визначеними Законом України «Про запобігання корупції», що встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;
6) набрання законної сили рішенням суду про притягнення його до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов`язане з порушенням обмежень, встановлених Законом України «Про запобігання корупції»;
7) набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно нього.
Повноваження Голови, іншого члена РП припиняються у разі набрання законної сили рішенням суду про визнання його недієздатним або обмеження його цивільної дієздатності, визнання безвісно відсутнім чи оголошення померлим, а також у разі його смерті.
14 листопада 2019 року ВРУ прийняла Закон № 293-IX, підпунктом 9 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» якого частину сьому статті 20 Закону № 576-VIII доповнено пунктом 3-1, відповідно до якого Голова, інший член РП до закінчення строку його повноважень звільняється з посади ВРУ у разі досягнення шістдесяти п’яти років.
З огляду на викладене у разі досягнення членом РП шістдесяти п`яти років його має бути звільнено з посади до закінчення строку повноважень на підставі пункту 3-1 частини сьомої статті 20 Закону № 576-VIII.
Висновок:
Як убачається з матеріалів справи, спір виник щодо застосування ВРУ пункту 3-1 частини сьомої статті 20 Закону № 576-VIII у редакції Закону № 293-IX, який набрав чинності 13 грудня 2019 року, позаяк позивач досягнув шістдесятип`ятирічного віку 31 жовтня 2019 року, тобто до набрання чинності вказаною законодавчою новелою.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності й припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що вік особи як юридичний факт-стан є триваючою обставиною, що породжує для такої особи юридичні наслідки. Водночас 13 грудня 2019 року стан позивача як особи, яка досягла шістдесяти п`яти років, не припинився, у зв`язку із чим з цієї дати до спірних правовідносин підлягав застосуванню пункт 3-1 частини сьомої статті 20 Закону № 576-VIII. Більше того, 03 вересня 2020 року ВРУ не звільнила позивача з дня, коли він досяг 65-річного віку (31 жовтня 2019 року). Позивач майже рік після досягнення такого віку ще працював на посаді. Тому твердження про надання Постанові № 865-ІХ зворотної (ретроактивної) дії є безпідставними. Звільнення позивача з посади відбулося з дня набрання чинності Постановою № 865-ІХ, а не з дня досягнення ним 65-річного віку.
Конституційний Суд України в Рішенні від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 (справа про граничний вік перебування на державній службі та на службі в органах місцевого самоврядування) дійшов висновків про те, що граничний вік перебування на державній службі та на службі в органах місцевого самоврядування фактично є пенсійним віком для цієї категорії працівників; встановлення законодавцем граничного віку перебування на відповідній службі є питанням соціальної або економічної доцільності. Особливі правила та умови, засновані на специфічних вимогах до праці, не обмежують право на працю і гарантію рівних можливостей у виборі професії та роду трудової діяльності.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та висновки Великої Палати Верховного Суду в цій постанові, зазначені вище висновки Конституційного Суду України та правове врегулювання підстав щодо вирішення такого клопотання, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відмову в його задоволенні, оскільки не встановила, що застосований у цій справі пункт 3-1 частини сьомої статті 20 Закону № 576-VIII суперечить нормам Конституції України.
Джерело: Постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 9901/315/20 (провадження № 11-151заі21) – https://cutt.ly/b3oOP0V