Короткий зміст позовних вимог:

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути на її користь з кожного з відповідачів по 50 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її права на безпечне для життя й здоров’я довкілля, на безпечні й здорові умови проживання.

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначала, що проживає за АДРЕСОЮ_1. Протягом усього часу від дня відкриття Приватного акціонерного товариства «Коростенський завод МДФ» (далі – ПрАТ «Коростенський завод МДФ») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія» (далі – ТОВ «УХЛК», товариство) зазначені суб’єкти господарювання грубо порушують її право та право її сім’ї на безпечне для життя й здоров’я довкілля, на безпечні й здорові умови проживання, створюється загрозу життю та здоров’ю, ризик виникнення найнебезпечніших хвороб, які в подальшому можуть призвести до смерті. Постійні порушення екологічних норм були виявлені в процесі планових та позапланових перевірок, що підтверджується листами-відповідями органів держекоінспекції,  а також висновком комісійної інженерно-екологічної експертизи від 12 липня 2019 року № 5292/18-48/1259/18-23/1507/19-23, що міститься у справі № 279/2933/20.

Позивач зазначала, що на неодноразові звернення до відповідачів щодо усунення порушень жодних заходів не проведено. Зазначене унеможливлює проживання у безпечному для життя та здоров’я довкіллі поблизу указаних суб’єктів господарювання. Вона разом із сусідами – іншими мешканцями АДРЕСА_1 та мешканцями м. Коростеня в цілому неодноразово звертались до місцевих органів влади, контролюючих органів щодо масового порушення відповідачами конституційних, екологічних прав мешканців. Було створено ініціативну групу під головуванням сусідки ОСОБА_2 з приводу захисту порушених прав. У 2016 році проведено акцію протесту з перекриттям доріг за участю мешканців м. Коростеня під гаслом «Досить нас труїти».

Однак заходи досудового врегулювання цього питання не були результативними, порушення з боку відповідачів мають тривалий характер.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції:

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області рішенням від 04 жовтня 2022 року позов задовольнив частково. Стягнув з ПрАТ «Коростенський завод МДФ» на користь ОСОБА_1 20 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення права на безпечне для життя й здоров’я довкілля, на безпечні й здорові умови проживання. Стягнув з ТОВ «УХЛК» на користь ОСОБА_1 20 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення права на безпечне для життя й здоров’я довкілля, на безпечні й здорові умови проживання. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване наявністю правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, адже факт негативного впливу діяльності відповідачів на навколишнє природне середовище підтверджується належними та допустимими доказами, що є підставою для відшкодування позивачу шкоди, яка завдана порушенням права на безпечне довкілля.

Короткий зміст рішення апеляційного суду:

Житомирський апеляційний суд постановою від 07 грудня 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_1, ПрАТ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «УХЛК» залишив без задоволення, а рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 04 жовтня 2022 року – без змін. Рішення апеляційного суду мотивоване  законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційних скарг:

У касаційних скаргах, поданих до Верховного Суду 16 і 18 січня 2023 року, ПрАТ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «УХЛК» просять скасувати рішення міськрайонного суду та постанову апеляційного суду в частині стягнення грошових коштів на відшкодування моральної шкоди і в цій частині справу направити на новий розгляд.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявники посилаюся на те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25 лютого 2019 року у справі № 2012/4613/2012, від 12 вересня 2018 року у справі № 335/11779/16.

Касаційні скарги мотивовані порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Суди прийняли як належний доказ висновок експертизи, що була проведена у справі № 283/518/17-ц, в якій позивач не була учасником справи, а лише допитувалася як свідок, у результаті чого дійшли помилкових висновків про наявність грубих порушень у діяльності відповідачів у 2012-2017 роках. Крім цього, в тій справі не було встановлено причинно-наслідкового зв’язку між діяльністю скаржника та фізичним, душевним станом та станом здоров’я позивача у справі.

Надаючи оцінку таким доказам, як акти перевірок та листи Державної екологічної інспекції, апеляційний суд не взяв до уваги, що виявлені під час перевірок порушення не мали постійного характеру та усувались у найкоротший термін, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами позапланових перевірок. Останні зафіксовані під час планової перевірки, проведеної в жовтні – листопаді 2016 року, порушення були усунені на початку 2017 року.

ТОВ «УХЛК» було створене та розпочало господарську діяльність тільки 2017 році, тому до цього моменту не могло вчинити будь-яких порушень.

Відповідно до листа Державної екологічної інспекції від 06 липня 2017 року за результатами перевірки, проведеної в період з 22 до 29 червня 2017 року, виявлені порушення вимог природоохоронного законодавства у галузі охорони атмосферного повітря, а саме: 1) не пронумеровані джерела викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря; 2) не надані документи у галузі охорони атмосферного повітря: паспорти газоочисних установок на джерелах викидів, інструкція з експлуатації ГОУ, наказ про призначення осіб, відповідальних за технічний стан ГОУ, журнали проведення поточних та планових ремонтів та обліку робочого часу ГОУ, довідки щодо постановки на державний облік в галузі охорони атмосферного повітря.

Окрім того, в матеріалах справи є акт № 519, складений Державною екологічною інспекцією Поліського округу 10 листопада 2020 року за наслідками позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ «УХЛК», в якому зазначено, що контроль за дотриманням затверджених нормативів граничнодопустимих викидів здійснюється за встановленою дозволами періодичністю. Згідно з наданих протоколів вимірювання перевищень нормативів гранично допустимих викидів не виявлено. Під час огляду виробничої території товариства механізмів та виробничого устаткування, які утворюють надмірні продукти пиління, не виявлено. Вказане свідчить, що контролюючі органи діяльність ТОВ «УХЛК» оцінили як таку, що відповідає вимогам чинного законодавства. Порушень, пов’язаних із забрудненням навколишнього природного середовища, у його діяльності не встановлено.

Аргументи касаційних скарг свідчать про наявність підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі на підставі підпункту «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

27 липня 2023 року до Верховного Суду надійшли пояснення ТОВ «УХЛК» мотивовані порушенням судами норм процесуального права щодо встановлення обставин доведеності завдання позивачу відповідачами моральної шкоди діяльністю, яку вони здійснюють на підставі дозвільних документів, та незастосуванням норм матеріального права, зокрема, статей 7, 10, 11-1, 24 та 33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Позиція Верховного Суду:

У цій справі предметом позову є відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення відповідачами прав позивача на безпечне довкілля. Спірні відносини регулюються: Конституцією України; Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», Законом України «Про охорону атмосферного повітря», а також Цивільним кодексом України.

Стаття 3 Конституції України передбачає, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Частиною першою статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

За змістом пунктів «а», «з» статті 9 Закону України «Про охорону навколишнього природнього середовища» кожний громадянин України має право на безпечне для його життя та здоров’я навколишнє природне середовище; подання до суду позовів до державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров’ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище.

У статті 31 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що екологічна стандартизація і нормування проводяться з метою встановлення комплексу обов’язкових норм, правил, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» екологічні нормативи встановлюють гранично допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів. Законодавством України можуть встановлюватися нормативи використання природних ресурсів та інші екологічні нормативи. Екологічні нормативи повинні встановлюватися з урахуванням вимог санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і норм, гігієнічних нормативів. Нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі та рівні шкідливих фізичних та біологічних впливів на нього є єдиними для всієї території України.

Статтею 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та статтею 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов’язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

У частинах першій і другій статті 293 ЦК України встановлено, що фізична особа має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля, право на достовірну інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її збирання та поширення. Діяльність фізичної та юридичної особи, що призводить до нищення, псування, забруднення довкілля, є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності. Діяльність фізичної та юридичної особи, яка завдає шкоди довкіллю, може бути припинена за рішенням суду.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 04 вересня 2014 року у справі «Дземюк проти України» зазначив, що для того, щоб порушити питання за статтею 8 Конвенції, втручання, щодо якого скаржиться заявник, має безпосередньо впливати на його житло, приватне або сімейне життя та має досягти певного мінімального рівня.

Першочерговим є те, чи може забруднення довкілля, на яке скаржиться заявник, вважатися таким, що достатньо негативно впливає на користування зручностями його житла та якість його приватного і родинного життя (рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Іван Атанасов проти Болгарії»).

Забруднення довкілля є одним із чинників, які впливають на стан здоров’я заявників, а отже – на їх можливість користуватися своїм житлом, вести приватне та сімейне життя (рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Дубецька та інші проти України»).

У рішенні від 14 лютого 2012 року у справі «Харді та Мейл проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ зробив висновок про те, що оцінка мінімального рівня є відносною та залежить від усіх обставин справи, таких як інтенсивність і тривалість шкідливого впливу та його фізичні чи психологічні наслідки. Також має братися до уваги загальний контекст довкілля. Не може бути безпідставної скарги за статтею 8 Конвенції, якщо шкода, стосовно якої подаються скарги, є незначною порівняно з екологічними ризиками, притаманними життю в кожному сучасному місті. ЄСПЛ визнав, що потенційні загрози для довкілля, спричинені облаштуванням та роботою двох терміналів для скрапленого природнього газу, були достатньо тісно пов’язані з приватним життям та житлом заявника у розумінні статті 8 Конвенції, а тому стали підставою для застосування цього положення.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних чи душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Висновок:

Установивши факт порушення відповідачами вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони атмосферного повітря і причинно-наслідковий зв’язок між виробничою діяльністю ПрАТ «Коростенський завод МДФ» та ТОВ «УХЛК», з однієї сторони, та забрудненням атмосферного повітря та стану довкілля, де проживає позивач, з іншої, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. При визначенні розміру відшкодування суд врахував характер порушених прав позивачки та обґрунтовано стягнув на її користь по 20 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди з кожного з відповідачів.

Доводи касаційних скарг висновків судів не спростовуються, зводяться до незгоди з ними та необхідності здійснення переоцінки встановлених судами фактичних обставин справи щодо наявності підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, завданої діяльністю відповідачів, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України), а також до трактування норм матеріального права на власний розсуд.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційних  скарг без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду – без змін.

Джерело: постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року у справі №  279/1856/22 – http://tinyurl.com/5fftr8yz