Порушення вимог законодавства про охорону праці з боку працівника не може бути підставою для відмови у задоволенні позову його рідних про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи від нещасного випадку, що стався на виробництві

Огляд Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2023 року у справі № 592/13643/21

Короткий зміст позовної заяви:

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання - Інжиніринг» (далі - АТ «СМНВО - Інжиніринг») про відшкодування моральної шкоди, спричиненої смертю особи.

Позовну заяву мотивувала тим, що з 25 травня 2010 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , 1979 року народження, який у період з 08 квітня 2020 року по 01 травня 2021 року перебував у трудових відносинах з відповідачем та працював на посаді токаря- карусельника. 01 травня 2021 року трудовий договір з ОСОБА_2 припинено у зв`язку зі смертю останнього. Позивачка вказувала, що відповідно до акта розслідування нещасного випадку на виробництві зі смертельним наслідком від 29 вересня 2021 року, під час виконання трудових обов`язків ОСОБА_2 26 лютого 2021 року стався нещасний випадок.

Нещасний випадок зі смертельним наслідком із чоловіком позивачки стався саме під час виконання трудових обов`язків на вказаному підприємстві, у зв`язку з невиконанням роботодавцем положень пункту 4 статті 43 Конституції України, статей 8, 13 Закону України «Про охорону праці». 26 лютого 2021 року ОСОБА_2 госпіталізовано до нейрохірургічного відділення Комунального неприбуткового підприємства Сумської обласної ради «Сумська обласна клінічна лікарня» із переведенням цього ж дня до відділення анестезіології з ліжками інтенсивної терапії. ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивачки помер. Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 281 від 03 травня 2021 року причиною смерті стали: а) забій головного мозку; б) перелом склепіння черепу; в) відкрита черепно-мозкова травма; г) ушкодження внаслідок падіння, стрибка чи поштовху з висоти, намір не визначений.

Позивачка стверджувала, що втрата чоловіка спричинила їй значні моральні страждання та переживання. Із вини відповідача смерть її чоловіка настала дуже передчасно і вона залишилася одна. Смерть чоловіка була не лише втратою близької людини, а ще й втратою годувальника, який навіть будучи на пенсії, мав значний дохід і дійсно утримував її матеріально. За час хвороби чоловіка позивачка зазнала моральних переживань та страждань, підтримувала його морально. ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача на її користь 1 000 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої смертю її чоловіка ОСОБА_2 від нещасного випадку на виробництві зі смертельним наслідком.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції:

Рішенням районного суду, у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «СМНВО - Інжиніринг» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої смертю особи, відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач на надала суду належних, допустимих доказів того, що їй була завдана моральна шкода, яка була пов`язана з неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, а також відсутній причинний зв`язок між шкодою та протиправними діями підприємства і вина останніх у заподіянні шкоди, що було б підставою для її відшкодування.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції:

Постановою апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення районного суду скасовано та ухвалено нове. Стягнуто з АТ «СМНВО - Інжиніринг» на користь ОСОБА_1 100 000,00 грн у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди. Стягнути з АТ «СМНВО - Інжиніринг» на користь держави понесені судові витрати за розгляд справи у суді першої інстанції у сумі 1 000,00 грн та за апеляційний перегляд справи у сумі 1 500,00 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції встановив, що нещасний випадок, що стався з ОСОБА_2 , є таким, що пов`язаний з виробництвом. Суд апеляційної інстанції вказав, що відсутні умисні винні дії ОСОБА_3 в його загибелі.

Допущена загиблим необережність під час його пересування по території цеху підприємства може враховуватися при визначені грошового еквіваленту розміру завданої моральної шкоди, але не може бути підставою для відмови у задоволенні заявленого членом сім`ї (дружиною) позову про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка від нещасного випадку, що стався на виробництві.

З урахуванням викладеного, а також характеру та обсягу страждань позивачки, їх тривалості і тяжкості, незворотності втрати, пов`язаних зі смертю її чоловіка, що сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві, виходячи із засад розумності, пропорційності та справедливості, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди суми у розмірі 100 000,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги:

Представник АТ «СМНВО - Інжиніринг» - адвокат подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 листопада 2018 року у справі № 212/7907/16-ц (провадження № 61-16790св18), від 13 лютого 2019 року у справі № 755/18455/17 (провадження № 61-39253св18).

Заявник вказує, що наявність шкоди ще не породжує абсолютного права на її відшкодування будь-якою особою, оскільки необхідно довести наявність усіх складових цивільно-правової відповідальності, правильно визначивши суб`єкта такої відповідальності. Матеріали справи не містять доказів протиправності дій або бездіяльності відповідача, внаслідок яких позивачу заподіяно моральну шкоду у зв`язку з настанням нещасного випадку зі смертельним наслідком. Акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 не являється доказом вини роботодавця.

Позиція Верховного Суду:

Відповідно до статті 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладено на власника або на уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Згідно зі статтею 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Конституційний Суд України визнав, що право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця) (абзац 9 пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008).

Моральна шкода вважається заподіяною, якщо особа і заподіювач такої шкоди перебувають у трудових правовідносинах або на них поширюється дія трудового законодавства; вона виникла внаслідок порушення трудових прав із боку роботодавця; працівник зазнає моральних втрат у вигляді моральних страждань, тобто негативних змін, що відбуваються в його свідомості внаслідок усвідомлення факту порушення його трудових прав, і ці негативні зміни призвели до втрати нормальних життєвих зв`язків, а також вимагають від працівника додаткових зусиль для організації свого життя.

Отже, підставою для відшкодування моральної шкоди, згідно зі статтею 237-1 КЗпП України, є порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Моральна шкода, завдана смертю працівника, відшкодовується колу осіб, визначених цивільним законодавством. Питання компенсації моральної шкоди особі незалежно від того, в якій сфері життя чи діяльності вони виникають, підпадають під регулювання ЦК України, який є основним актом цивільного законодавства України.

Положеннями статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини «STANKOV v. BULGARIA», № 68490/01, від 12 липня 2007 року).

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. У частині першій статті 1167 ЦК України визначено загальні умови відповідальності за заподіяння моральної шкоди. У частині другій статті 1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Згідно з частиною другою статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Проте умови виникнення зобов`язання з відшкодування моральної шкоди визначені у статті 1167 ЦК України. Таким чином, вирішення питання про наявність правових підстав для компенсації моральної шкоди у разі смерті фізичної особи має здійснюватися на підставі статті 1167 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про охорону праці» охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності людини у процесі трудової діяльності. Дія Закону України «Про охорону праці» поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих (стаття 2 Закону України «Про охорону праці»). Роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці (частина перша статті 13 Закону України «Про охорону праці»).

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 9 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Висновок:

Суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (статті 76, 89 ЦПК України), правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які їх регулюють, врахував роз`яснення, викладені у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», висновки, викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2021 року у справі № 235/3191/19 (провадження № 61-21511сво19), конкретні обставини, внаслідок яких настала смерть чоловіка ОСОБА_1 , ступінь вини відповідача, характер, глибину і тривалість моральних страждань позивача, родичів померлого та, з урахуванням вимог розумності і справедливості, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 100 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. При цьому колегія суддів зазначає, що порушення вимог законодавства про охорону праці з боку працівника не може бути підставою для відмови у задоволенні позову його рідних про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи від нещасного випадку, що стався на виробництві, оскільки такі дії загиблого підлягають врахуванню при визначенні розміру моральної шкоди (постанови Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 174/181/20 (провадження № 61-4648св22), від 18 січня 2023 року у справі № 206/3460/21 (провадження № 61-4321св22).

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд апеляційної інстанції правильно врахував факт відсутності вини роботодавця у нещасному випадку, характер та обсяг страждань позивачки з урахуванням їх тривалості й тяжкість, незворотності втрати, пов`язаних зі смертю чоловіка, що сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві, виходячи із засад розумності, пропорційності та справедливості. При визначенні розміру відшкодування суд апеляційної інстанції врахував баланс інтересів сторін та з огляду на обставини цієї справи, й те, що відмова позивачці у виплаті компенсації моральної шкоди, завданої смертю найдорожчої людини, перед інтересами підприємства була б непропорційною.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційної інстанції - без змін.

Джерело: Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2023 року у справі № 592/13643/21 - https://reyestr.court.gov.ua/Review/111614061