Відшкодування моральної шкоди внаслідок нападу безпритульного собаки: відповідальність покладено на орган місцевого самоврядування.

Короткий зміст позовних вимог:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Миколаївської міської ради про відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в місті Миколаєві на позивача накинувся безпритульний собака та покусав її за ліве стегно. На місце події були викликані працівники поліції та «Швидка допомога». Після цього її разом з іншими постраждалими від цієї ж собаки направлено до лікарні, де вона проходила стаціонарне лікування, їй був проведений курс вакцинації від сказу. Згодом підтвердилося, що собака, який травмував позивача, заражений сказом.

Саме внаслідок бездіяльності міської ради, яка не вживала належних заходів щодо протидії поширення сказу в м. Миколаєві, вилову та щеплення безпритульних собак, і сталася така подія. Внаслідок таких подій вона пережила фізичний біль, сильний стрес та душевні страждання з приводу можливості зараження на сказ, який є смертельною хворобою, а також у зв`язку із необхідністю проходити лікування та робити щеплення. Позивач просила стягнути з Миколаївської міської ради 500 000 грн компенсації моральної шкоди.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 09 червня 2020 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Миколаївської міської ради на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди у розмірі 60 000 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення судів мотивовані тим, що 28 березня 2019 року близько 12.50 год. біля будинку АДРЕСА_1 позивача покусав бродячий собака, внаслідок чого їй були завдані тілесні ушкодження, вона проходила стаціонарне та амбулаторне лікування, в тому числі пройшла курс антирабічної вакцинації. Суди вважали доведеним, що ОСОБА_1 покусав саме той собака, який був відловлений в той же день працівниками КП «Центр захисту тварин» та помер наступного дня з діагнозом «вірус сказу». Суд не погодився із запереченнями представника відповідача, що недоведеним є факт спричинення позивачу тілесних ушкоджень саме безпритульним собакою, який уражений сказом, внаслідок відсутності експертного дослідження відповідності місця укусу щелепі тварини, щодо якої було проведено дослідження патологічного матеріалу, виходячи з того що об`єктивно було неможливим проведення експертного дослідження відповідності ран на стегні позивача та щелепи собаки, адже голова собаки, хворого на сказ, підлягає обов`язковому знищенню шляхом спалювання, а перебуваючи у наляканому стані та відчуваючи фізичний біль та потребуючи термінової медичної допомоги позивач об`єктивно не могла вживати заходи щодо самостійного переслідування собаки, який її вкусив, його фотографування, зняття відбитків його щелепи тощо.

Відповідальність за належний та своєчасний вилов та ізоляцію безпритульних тварин покладається на органи місцевого самоврядування, на території яких їх було виявлено. Тому відповідачем була допущена бездіяльність у питанні благоустрою населених пунктів з метою забезпечення умов для життя і здоров`я жителів територіальної громади.

Розмір компенсації завданої шкоди суди визначили залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), з урахуванням установлених обставин справи, виходячи з глибини, характеру та тривалості душевних страждань та нервових переживань, керуючись засадами розумності, виваженості та справедливості.

Аргументи учасників справи:

У липні 2020 року Миколаївська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що комплекс послуг поводження з тваринами, включаючи регулювання чисельності безпритульних тварин гуманними методами, покладено на КП «Центр захисту тварин», а тому дійшли помилкового висновку, що міська рада не здійснює жодних дієвих заходів щодо спрямування належної організації та вилову безпритульних собак та їх тимчасової ізоляції, а також розподілення тварин в відповідний притулок, і така бездіяльність знаходиться в прямому причинному зв`язку з наслідками спричинення тілесних ушкоджень мешканці міста Миколаєва. Судом першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано положення частини першої статті 176 ЦК України, згідно якої територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.

Позиція Верховного Суду:

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року в справі № 761/17947/20 (провадження № 61-14153св21) зазначено, що «тлумачення статей 11 та 1167 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди».

Відповідно до частин першої другої статті 180 ЦК України тварини є особливим об`єктом цивільних прав. На них поширюється правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом. Правила поводження з тваринами встановлюються законом.

У статті 15 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» встановлено, що для утримання безпритульних тварин створюються притулки для тварин, які можуть створюватися органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, громадськими і благодійними організаціями та фізичними особами. Притулки для тварин діють за рахунок коштів їх власників, а також будь-яких інших не заборонених законом джерел. Місцеві бюджети можуть передбачати кошти на створення притулків для тварин та відшкодування витрат притулкам по утриманню тварин незалежно від форм власності.

Відповідно до частин першої, сьомої, дев`ятої, десятої статті 24 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) собаки, незалежно від породи, належності та призначення, у тому числі й ті, що мають нашийники з номерними знаками і намордники, але знаходяться без власника на вулицях, площах, ринках, у скверах, садах, на бульварах, пляжах, у громадському транспорті, дворах та інших громадських місцях, вважаються безпритульними і підлягають вилову. Виловлені безпритульні домашні тварини протягом семи днів з дня їх вилову обов`язково утримуються на карантинних майданчиках служби або підприємства, що здійснює вилов, і можуть бути повернуті власникам із дозволу ветеринарної установи після пред`явлення реєстраційного посвідчення та оплати вартості витрат на вилов і утримання. Якщо протягом двох місяців з моменту заявлення про затримання безпритульної тварини не буде виявлено її власника або він не заявить про своє право на неї, право власності на цю тварину переходить до особи, у якої вона була на утриманні та в користуванні.

У разі відмови особи від набуття права власності на неї ця тварина переходить у власність територіальної громади, на території якої її було виявлено.

Організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста) (частина перша, друга статті 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).

Згідно із частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Тлумачення зазначених норм права дає підстави для висновку, що безпритульні та бродячі тварини підлягають вилову, поміщенню в карантинний майданчик та передачі власнику або у спеціалізований притулок. Шкода, заподіяна ними, у разі не виявлення власника, підлягає відшкодуванню органом місцевого самоврядування, на території якої їх виловлено.

Висновок:

Встановивши, що позивач зазнала нападу безпритульного собаки на вулиці міста Миколаєва, внаслідок чого пережила фізичний біль, сильний стрес та душевні страждання з приводу можливості зараження на сказ, який є смертельною хворобою, а також у зв`язку із необхідністю проходити лікування та робити щеплення, суди зробили правильний висновок, що позивачу завдана моральна шкода.

З урахуванням конкретних обставин справи, глибини заподіяної моральної шкоди, характеру та обсягу душевних страждань, яких зазнала позивач, вимог розумності та справедливості, суди зробили обґрунтований висновок про визначення розміру компенсації моральної шкоди в розмірі 60 000,00 грн.

Таким чином, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постанови, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, судові рішення в оскарженій частині без змін.

Джерело: Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2022 року у справі № 490/5919/19 (провадження № 61-11460св20) - https://reyestr.court.gov.ua/Review/103282507