Відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями правоохоронних органів юридичній особі: чи може засновник звернутися з позовом?

Огляд Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2021 року у справі № 756/8412/16 (провадження № 61-6679св20)

Короткий зміст позовних вимог:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до слідчого Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області, Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, прокуратури Київської області, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями правоохоронних органів.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що з 17 серпня 2015 року до 14 вересня 2015 року було проведено обшук на складі ПП «Укрчайпром» та незаконно вилучено майно, а саме: чай, загальною вагою 118 059 кг, три станки для фасування чайної продукції, пакувальна тара. Усе вилучене майно було передано на зберігання ТОВ «Зорі Про».

Вказував, що обшук проведено із численними порушеннями норм КПК України, зокрема, обшук проводився без ухвали слідчого судді, у нічний час та неуповноваженими особами, що встановлено ухвалою Апеляційного суду м. Києва та ухвалами слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва .

Зберігання вилученої продукції не відповідало вимогам нормативних документів, що призвело до її псування, чим позивачу завдано значної майнової та моральної шкоди.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив суд стягнути за рахунок державного бюджету ДКС України на користь засновника ПП «Укрчайпром» ОСОБА_1 завдану слідчим СУ ФР ГУ ДФС у Київській області, ГУ ДФС у Київській області, прокуратурою Київської області майнову шкоду у розмірі 14 938 988,00 грн та моральну шкоду в розмірі 1 566 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції:

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на час розгляду справи у кримінальному провадженні за фактом введення в обіг продукції, що не відповідає вимогам щодо безпечності, триває досудове розслідування, а тому позивачем не доведено неправомірність дій відповідачів, наявність шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між винними діями та наслідками, що настали, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позову про відшкодування майнової та моральної шкоди на користь позивача.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції:

Постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено з інших підстав.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що посадовими особами органів досудового розслідування та прокуратури при здійсненні арешту та вилучення вищевказаного майна, належного ПП «Укрчайпром», не було вчинено будь-яких дій та не прийнято жодних рішень безпосередньо щодо особи позивача, що свідчить про відсутність підстав вважати, що оскаржуваними діями органів державної влади ОСОБА_1 завдано майнової та/або моральної шкоди.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 діяв безпосередньо як фізична особа, а не керівник чи засновник ПП «Укрчайпром», яке є власником вилученого майна, а тому недоведено порушення прав саме позивача. Апеляційний суд роз`яснив позивачу право звернутися до суду в інтересах приватного підприємства в порядку господарського судочинства.

З огляду на зазначене, на думку апеляційного суду, позов не підлягає задоволенню з підстав відсутності порушеного права позивача, якими він обґрунтовував свої вимоги.

Позиція Верховного Суду:

Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі — Закон № 266/94-ВР).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону № 266/94-ВР підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Згідно з пунктами 2 та 5 статті 3 Закону № 266/94-ВР у наведених в статті 1 Закону випадках громадянинові підлягають відшкодуванню (повертаються) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; та моральна шкода.

Проте ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом як окрема фізична особа, а не керівник або засновник ПП «Укрчайпром», тобто не в інтересах підприємства, яке є власником вилученого майна.

Апеляційний суд встановив, що посадовими особами органів досудового розслідування та прокуратури при здійсненні арешту та вилучення вищевказаного майна, належного ПП «Укрчайпром», не було вчинено будь-яких дій та не прийнято жодних рішень відносно безпосередньо особи позивача.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції на підставі норм статей 80, 92, 1166, 1167 ЦК України, статті 128 ГК України, а також взявши до уваги положення статуту ПП «Укрчайпром», дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено завдання йому майнової та моральної шкоди як фізичній особі діями відповідачів, у зв`язку з чим у задоволенні позову необхідно відмовити з підстав відсутності порушень прав позивача, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження апеляційним судом та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом апеляційної інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Висновок:

Отже, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції — без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Джерело: Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2021 року у справі № 756/8412/16 (провадження № 61-6679св20) — https://reyestr.court.gov.ua/Review/96208047