Відповідальність за тривале перебування стороннього предмету в тілі позивачки не можна покладати виключно на один лікувальний заклад

Огляд постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 липня 2023 року у справі № 149/1125/20

Короткий зміст вимог позову та судових рішень судів попередніх інстанцій:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої здоров`ю.

Свої вимоги позивачка обґрунтувала тим, що у період з 21 по 27 лютого 2005 року вона знаходилася на стаціонарному лікуванні у Вінницькому військово-медичному Центрі військово-повітряних сил України, 22 лютого 2005 року вона була прооперована - екстирпація матки з придатками.

Після проведеної операції вона неодноразово зверталася до лікарів Комунальної установи «Хмільницька центральна районна лікарня» у зв`язку із скаргами на болі в черевній порожнині та в лівій поперековій ділянці, вказувала на втомлюваність та задишку під час ходьби. 23 березня 2015 року їй встановлено безстроково третю групу інвалідності внаслідок загального захворювання.

У період з 03 по 15 жовтня 2019 року вона перебувала на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні Комунального некомерційного підприємства «Хмільницька центральна районна лікарня».

27 листопада 2019 року в ТОВ «Екомед Центр» їй проведено мультиспіральну комп`ютерну томографію органів черевної порожнини, під час якої в черевній порожнині виявлено стороннє тіло металевої щільності, що нагадує шпатель Ревердена, після чого постало невідкладне питання про його видалення із тілі. У період з 02 по 09 грудня 2019 року вона перебувала на стаціонарному лікуванні у Вінницькій обласній клінічній лікарні ім. Пирогова з основним діагнозом - стороннє тіло у черевній порожнині. Окрім операції по екстирпації матки з придатками, що проводилася 22 лютого 2005 року у Вінницькому військово-медичному Центрі військово-повітряних сил України, інших операцій у неї не було, а тому саме під час цієї операції, у зв`язку із халатним відношенням медичних працівників до її проведення, залишено стороннє тіло у її черевній порожнині.

Із урахуванням наведених обставин, позивач просила суд стягнути із відповідача на її користь 7 892,17 грн на відшкодування майнової шкоди та 885 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням міськрайонного суду позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону на користь ОСОБА_1 3 872,17 грн на відшкодування майнової шкоди та 885 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні інших вимог позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачкою під час лікування понесено витрати на суму 7 992,17 грн, з них документально підтвердженими є сума 3 872,17 грн, 4 120,00 грн - добровільне медичне страхування та добровільна пожертва, що не підлягають стягненню. Визначений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 885 000,00 грн є достатнім у спірній ситуації, саме такий розмір моральної компенсації забезпечить відшкодування тих немайнових втрат, яких зазнала позивачка протягом тривалого часу в результаті помилки працівників медичної установи, що здійснювали їй операцію.

Постановою апеляційного суду апеляційну скаргу Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону задоволено частково. Рішення міськрайонного суду змінено в частині розміру відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону на користь ОСОБА_1 400 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачка належними і допустимими доказами довела, що під час надання їй медичної допомоги в 2005 році мала місце протиправна поведінка відповідача - залишення в її тілі медичного інструменту. Відповідач зазначених обставин не спростував, посилання на те, що за 14 років позивачка могла перенести й інші оперативні втручання, є припущенням.

Змінюючи рішення суду першої інстанції шляхом зменшення розміру відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 після операції і до 2014 року продовжувала працювати двірником, тобто в умовах значних фізичних навантажень. Відповідальність саме за тривалість перебування стороннього тіла в її організмі не можна покладати виключно на відповідача, так як позивачка неодноразово зверталася до лікувальних закладів з приводу болю і дискомфорту в черевній порожнині, проте її не було правильно діагностовано. Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону є державною організацією і в умовах воєнного стану виконує свою основну функцію надання медичної допомоги військовослужбовцям. Враховуючи наведені обставини, а також виходячи з вимог розумності, виваженості і справедливості, апеляційний суд вважав, що справедливою сумою компенсації заподіяної позивачці моральної шкоди буде 400 000,00 грн.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи:

Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення міськрайонного суду та постанову апеляційного суду в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати частково та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір відшкодування моральної шкоди.

Позиція Верховного Суду:

Суди попередніх інстанцій встановили, що у 2005 році під час надання медичної допомоги позивачці працівники відповідача допустили протиправну поведінку, а саме: залишили в її тілі медичний інструмент - шпатель (лопатка) Ревердена .

Знаходженням у тілі позивачки стороннього предмету впродовж тривалого періоду часу відповідно до висновку судово-медичної експертизи сприяло розвитку такого ускладнення як металоз, який проявлявся скаргами на слабкість та втомлюваність, а також вираженою анемією, обумовленою хронічною інтоксикацією. Крім того, наявність лопатки Ревердена в черевній порожнині позивачки викликало необхідність повторного хірургічного втручання для його вилучення, чим спричинило розлад її здоров`я і потягло подальшу реабілітацію. Також це було небезпечним для життя та здоров`я позивачки внаслідок порушення функціонування шлунково-кишкового тракту, а також через ризик утворення пролежнів органів, з якими він стикався.

Відповідач не спростував належними та допустимими доказами відсутність його вини у завданні шкоди позивачці.

За таких обставин суди попередніх інстанцій обґрунтованого виходили з того, щодії працівників відповідача під час надання позивачці медичної допомоги є протиправними, оскільки не відповідають законодавству у сфері охорони здоров`я, а також такі дії перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з негативними наслідками, які настали для позивачки, у зв`язку з чим існують правові підстави для покладення на відповідача зобов`язання щодо відшкодування моральної шкоди.

Визначаючи розмір відшкодування завданої позивачці моральної шкоди у сумі 400 000,00 грн, суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення місцевого суду, керувався принципами розумності, справедливості та співмірності, а також врахував усі обставини справи, істотність вимушених змін у житті позивачки, характер, тривалість і обсяг заподіяних їй моральних страждань.

Так, суд апеляційної інстанції взяв до уваги те, що позивачка неодноразово зверталася до лікувальних закладів з приводу болю і дискомфорту в черевній порожнині, проте правильний діагноз було постановлено лише у 2019 році, тому апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що відповідальність за тривале перебування стороннього предмету в тілі позивачки не можна покладати виключно на відповідача.

Також, істотною умовою при визначені розміру відшкодування моральної шкоди є те, що Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону є державною лікувальною установою, яка фінансується за рахунок коштів державного бюджету, та в умовах запровадження в України воєнного стану виконує свою основну функцію - надання медичної допомоги військовослужбовцям.

Висновок:

Враховуючи встановлені обставини, а також виходячи з вимог розумності, виваженості і справедливості, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що справедливою сумою компенсації заподіяної позивачу моральної шкоди буде 400 000,00 грн.

Верховний Суд погоджується із визначеним апеляційним судом розміром відшкодування моральної шкоди та вважає, що позивачці забезпечено відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі, який є співмірним з понесеними моральними стражданнями, враховуючи встановлені фактичні обставини справи.

Доводи касаційної скарги щодо підставності зменшення розміру відшкодування моральної шкоди зводяться до необхідності здійснення переоцінки зібраних у справі доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених у статті 400 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не встановили всіх осіб, які здійснювали оперативне втручання 22 лютого 2005 року, та не розмежували їх обов`язки та сферу відповідальності, є безпідставними, оскільки суб`єктом відповідальності за шкоду, завдану працівниками під час виконання трудових обов`язків, відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України є юридична особа.

Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження і підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено. Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції в незмінній частині та постанова суду апеляційної інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Джерело: Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 липня 2023 року у справі № 149/1125/20 - https://reyestr.court.gov.ua/Review/112369981