Зміст позовної заяви та її обґрунтування:

У жовтні 2022 року  ОСОБА_1  звернулася до суду з позовом до ДП «Тетерівське лісове господарство» про відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1   зазначала, що вона з 09 липня 2013 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 та проживала разом з ним однією сім’єю. ОСОБА_2 працював в ДП «Тетерівський лісгосп» на посаді водія. 19 квітня 2022 року під час виконання своїх трудових обов’язків, у робочий час внаслідок наїзду автомобіля на вибуховий пристрій, який залишено військовослужбовцями держави-окупанта, ОСОБА_2 загинув.

За результатами проведення спеціального розслідування нещасного випадку складено відповідний акт за формою Н-1, яким підтверджено, що вказаний нещасний випадок стався в робочий час, під час виконання ОСОБА_2 трудових обов’язків. Посилалася на те, що у зв’язку з втратою чоловіка вона зазнала тяжких моральних страждань.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача на свою користь відшкодування завданої їй моральної шкоди у розмірі 200 000,00 грн.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції:

Рішенням Бородянського районного суду Київської області у складі судді Міланіч А. М. від 28 лютого 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ДП «Тетерівський лісгосп» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 200 000,00 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що нещасний випадок з потерпілим ОСОБА_2 стався, зокрема, з вини відповідача, який не забезпечив безпечні умови праці працівників на підприємстві, а тому позивачка, як його дружина, яка зазнала непоправної втрати рідної людини, має право на відшкодування завданої їй моральної шкоди. Заявлений позивачкою розмір такого відшкодування суд вважав таким, що відповідає глибині моральних страждань, а також принципам розумності та справедливості.

Основний зміст та мотиви судового рішення апеляційного суду:

Постановою Київського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року апеляційну скаргу ДП «Тетерівський лісгосп» задоволено. Рішення Бородянського районного суду Київської області від 28 лютого 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована помилковістю висновків судів першої інстанції щодо наявності правових підстав для покладення обов’язку з відшкодування завданої позивачці моральної шкоди на відповідача. Зазначено, що відповідач не вчиняв будь-яких дій, які перебувають у причинно-наслідковому зв’язку зі смертю потерпілого, що було підтверджено актом спеціального розслідування групового нещасного випадку. ОСОБА_2 мав можливість відмовитися від виконання відповідного розпорядження, якби була створена виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров’я, проте приступив до виконання своїх функціональних обов’язків, самостійно визначивши на власний розсуд безпечний маршрут.

Позиція Верховного Суду:

За змістом статей 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Про порядок вирішення питання про наявність правових підстав для компенсації моральної шкоди у разі смерті фізичної особи під час виконання трудових обов’язків було зазначено Верховним Судом у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі № 235/3191/19, згідно з висновками якої вирішення питання про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди у разі смерті фізичної особи має здійснюватися на підставі статті 1167 ЦК України.

Відповідно до статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, компенсується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім’єю.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Водночас суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ДП «Тетерівський лісгосп» та в робочий час, при виконанні трудових обов’язків, здійснюючи керування службовим вантажним автомобілем, загинув внаслідок наїзду на вибуховий пристрій, ймовірно встановлений комбатантами держави-окупанта. Актом спеціального розслідування групового нещасного випадку від 20 липня 2022 року, складеного за формою Н-1/П, встановлено: вид події: події суспільного життя (страйк, оголошена війна, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, протиправні дії третіх осіб тощо); причини: техногенні, природні, екологічні та соціальні - соціальний конфлікт (страйк, оголошена та неоголошена війна, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, протиправні дії третіх осіб тощо). На підставі зазначеного комісією зі спеціального розслідування одноголосно вирішено, що нещасний випадок з ОСОБА_2 є таким, що повязаний з виробництвом, однак осіб, дії або бездіяльність яких призвела до настання нещасного випадку, комісією не встановлено.

Нещасним випадком визнається обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактору чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків або в дорозі (на транспортному засобі підприємства чи за дорученням роботодавця), внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, гострого професійного захворювання (отруєння) та інших отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану тощо), контакту з представниками тваринного та рослинного світу, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, зникнення тощо (пункт 3 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року  № 337).

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій керувалися обставинами щодо доведення вини ДП «Тетерівський лісгосп» при виконанні вимог статей 153, 160 КЗпП України, статті 13 Закону України «Про охорону праці», що може мати наслідком відшкодування позивачці моральної шкоди на підставі статей 23, 1167, 1168 ЦК України.

Колегія суддів зазначає, що передбачені статтею 237-1 КЗпП України, статтями 23, 1167, 1168 ЦК України положення передбачають загальні умови для відшкодування моральної шкоди. Водночас, згідно з встановленими у цій справі фактичними обставинами, нещасний випадок, який стався 19 квітня 2022 року з потерпілим ОСОБА_2, мав місце неподалік с. Стара Буда на лісовій дорозі Мирчанського лісництва квартал 56 виділ 17, на території, яка була у березні 2022 року була окупована військами держави-окупанта, які залишили на цій території багато вибухо-небезпечних предметів (пункт 3 акту спеціального розслідування групового нещасного випадку від 20 липня 2022 року). Крім того, у визначенні виду події та її причини нещасного випадку комісією зі спеціального розслідування зазначено війну (пункт 5 зазначеного вище акту).

Слід враховувати, що інженерне забезпечення є одним з основних видів бойового забезпечення, воно являє собою комплекс інженерних завдань і заходів, що виконуються для досягнення успіху в бою. Незалежно від виду бою, в якому влаштовуються інженерні загородження, вони за конструкцією, розташуванням на місцевості повинні відповідати задуму бою; забезпечувати високу ефективність і раптовість впливу на противника; допускати швидке встановлення (влаштування) на місцевості із застосуванням засобів мінування. Основу інженерних загороджень складають мінно-вибухові загородження, які влаштовуються у вигляді мінних полів, груп мін, одиночних мін, а також різних фугасів та зарядів, що використовуються з метою влаштування руйнувань.

Міни, що встановлюються попри заборону відповідно до Конвенції про заборону або обмеження застосування конкретних видів звичайної зброї, які можуть вважатися такими, що завдають надмірних ушкоджень або мають невибіркову дію та додаткового протоколу II до неї, є особливо небезпечними.

Загибель  ОСОБА_2 очевидно є непоправною втратою для ОСОБА_1 та спричиняє сильні моральні страждання. Однак за ці моральні страждання роботодавець – об’єкт критичної інфраструктури не може нести відповідальність, оскільки смерть ОСОБА_2 настала внаслідок проведення державою-окупантом на території України бойових дій.

Колегія суддів вважає, що судами не встановлено порушень з боку ДП «Тетерівський лісгосп» приписів статей 153, 160 КЗпП України, статей 13, 23 Закону України «Про охорону праці».

У цьому контексті колегія суддів враховує встановлений на підставі спеціального розслідування групового нещасного випадку факт дотримання відповідачем вимог статті 13 Закону України «Про охорону праці», забезпечення організації роботи з питань охорони праці на підприємстві в задовільному стані, проведення навчань, вступних, первинних та повторних інструктажів з питань охорони праці, згідно з вимогами Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці (пункт 3 акту спеціального розслідування групового нещасного випадку від 20 липня 2022 року).

У цій справі не доведено, що роботодавцю було відомо про продовження бойових дій у районі Мирчанського лісництва та замінування доріг чи ділянок лісу одиночними мінами.

Також судами не встановлено обставин, які б могли свідчити про те, що товариство могло вжити, але не вжило заходів з безпеки й охорони праці тощо, які б усунули ризик для життя працівника від одиночного вибухового пристрою, ймовірно встановленого протягом березня-квітня 2022 року комбатантами держави-окупанта на лісовій дорозі.

У той же час ДП «Тетерівський лісгосп» провело належне розслідування нещасного випадку на виробництві. У позовній заяві ОСОБА_1 повідомила, що за фактом загибелі її чоловіка управлінням СБУ у Київській області проводиться досудове розслідування.

Під час проведення військових операцій необхідно постійно дбати про безпеку цивільного населення, цивільних осіб та цивільних об`єктів. Слід ужити усіх практично можливих заходів, щоб уникнути випадкової загибелі цивільного населення, поранення цивільних осіб та пошкоджень цивільних об`єктів або принаймні звести такі випадки до мінімуму (норма 15 дослідження Міжнародного Комітету Червоного Хреста «Звичаєве міжнародне гуманітарне право», яке є збіркою практики держав у сфері міжнародного гуманітарного права з метою виявлення норм, що набули характеру звичаєвих і вперше опубліковане видавництвом Кембриджського університету у 2005 році).

Держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08 червня 1977 року несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації держави Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на рф як на державу, що здійснює окупацію (частини п`ята та дев`ята статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).

Визначення шкоди та збитків здійснюється окремо, зокрема за таким напрямом: людські втрати та пов`язані з ними соціальні витрати - напрям, що включає всі людські втрати (смерть або каліцтво цивільних осіб), що виникли внаслідок збройної агресії рф, а також витрати, пов`язані з призначенням різних видів державної соціальної допомоги та наданням соціальних послуг (пункт 2 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні  внаслідок збройної агресії рф, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Українивід 20 березня 2022 р. № 326

Висновок:

Враховуючи, що смертельний нещасний випадок, який мав місце 19 квітня 2022 року з водієм ДП «Тетерівський лісгосп» (об`єкту критичної інфраструктури) під час виконання ним трудових обов`язків, стався саме у зв`язку з наслідками проведення державою-окупантом воєнних (бойових) дій у районі, в якому такі дії проводилися (на території Київської області у лютому-березні 2022 року), внаслідок спрацювання одиночного вибухового пристрою, то відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок військової агресії держави-окупанта проти України, не можуть бути за обставин цієї справи покладені на ДП «Тетерівський лісгосп», який відноситься до сфери критичної інфраструктури.

Колегія суддів зауважує, що передбачений державою Україна розмір грошової допомоги у зв`язку із загибеллю працівника об`єктів критичної інфраструктури гарантує можливість отримання позивачкою справедливої сатисфакції понесених моральних страждань, з огляду, зокрема, на те, що є значно вищим, ніж заявлений ОСОБА_1 розмір відшкодування моральної шкоди у справі, яка переглядається  в касаційному порядку.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд хоч і дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для покладення на роботодавця обов`язку з відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок загибелі ОСОБА_2, який стався з працівником 19 квітня 2022 року, однак помилився щодо мотивів такої відмови.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржену постанову суду апеляційної інстанції змінити та викласти її мотивувальну частину у редакції цієї постанови. В іншій частині підстави для зміни постанови апеляційного суду відсутні.

Джерело: Огляд постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року у справі № 939/1280/22. http://tinyurl.com/2yc9cd3v