Відмова визнати дії командира такими, що вчинені з перевищенням повноважень та з метою переслідування: належним і достатнім способом захисту порушених прав є скасування наказу, яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності
Огляд Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року у справі № 815/1062/17 адміністративне провадження №К/9901/1606/18, №К/9901/37640/18
Суть спору:
Позивач звернувся до суду з позовом до командира військової частини з вимогами:
визнати неправомірними дії (перевищення службових повноважень) щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та переслідування по службі за подання скарги, оскарження дій і наказів командування військової частини у судовому порядку;
скасувати наказ №47 від 22 січня 2017 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності з оголошенням дисциплінарного стягнення «сувора догана» за неналежне виконання службових обов`язків, порушення вимог статей 11, 16, 37, 83, 92 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України;
скасування дисциплінарного стягнення «сувора догана» за неналежне виконання службових обов`язків, порушення вимог статей 11, 16, 37, 83, 92 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно притягнуто ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, оскільки службове розслідування проведено з істотними порушеннями. Позивач також уважає, що застосування до нього заходів дисциплінарного впливу є формою переслідування його по службі за подання скарги на дії безпосереднього начальника полковника ОСОБА_3 та оскарження дій командира військової частини генерал-майора ОСОБА_2 у судовому порядку.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення:
Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, адміністративний позов задоволено частково: скасовано наказ командира військової частини від 22 січня 2017 року №47; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що службове розслідування було проведено необ`єктивно, адже, констатувавши факт невиконання плану усунення недоліків, виявлених Головною інспекцією Міністерства оборони під час проведення інспекційної перевірки оперативного командування, відповідач не дав оцінки поясненням позивача, у яких він виклав причини та обставини, які перешкоджали виконанню вказаного плану у визначений строк.
Як установили суди попередніх інстанцій, у своїх поясненнях позивач зазначив, що на виконання вказаного плану ним було надіслано підпорядкованим військовим частинам листи з вимогою надати матеріали та інформацію для заведення на регіональному рівні документації з метрології та метрологічної діяльності у сфері оборони. Проте вимоги вказаних листів переважною більшістю підпорядкованих військових частин виконано не було, про що позивач доповідав командуванню військової частини. Суди попередніх інстанцій також зазначили, що в матеріалах службового розслідування відсутній послужний список позивача, автобіографія, атестаційні матеріали та аркуш бесіди ОСОБА_1 з командиром військової частини.
Провадження в суді касаційної інстанції:
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач та відповідач оскаржили їх в касаційному порядку.
У касаційній скарзі позивач, стверджуючи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначив, що порушення, допущені командиром військової частини під час проведення службового розслідування, указують на те, що свої повноваження щодо накладення дисциплінарного стягнення відповідач застосував з особистих мотивів. Посилаючись на вказані обставини, позивач уважає, що суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили в задоволенні його вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття оскаржуваного наказу.
Відповідач, посилаючись на неповне з`ясування судами попередніх інстанцій істотних для справи обставин, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначив, що позивач за посадою зобов`язаний вести облік і складати звітність у встановленому порядку, проте своїх обов`язків не виконав. Водночас його пояснення щодо неможливості виконання відповідних обов`язків не були перевірені судами попередніх інстанцій та не підтверджені належними й допустимими доказами.
Позиція Верховного Суду:
З аналізу статей 1 2 та 4 Дисциплінарного статуту випливає, що підставою для дисциплінарної відповідальності військовослужбовця є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, а також Присяги. З метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню дисциплінарного проступку, та ступеня вини військовослужбовця в його вчиненні, командиром може бути призначене службове розслідування.
Аналіз пунктів 2.2, 4.1 Інструкції №82 дає підстави для висновку, що особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право давати усні та письмові пояснення, робити заяви, подавати документи. Цьому праву кореспондує обов`язок викласти в акті перевірки мотиви, з яких відповідні пояснення, заяви відхиляються. Пояснення особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, є однією з важливих гарантій об`єктивного службового розслідування та захисту законних прав й інтересів особи від безпідставного застосування стягнення та інших негативних наслідків.
У спірних правовідносинах підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани був висновок відповідача про несвоєчасне виконання ним завдання, визначеного планом усунення недоліків, виявлених Головною інспекцією Міністерства оборони України під час проведення інспекційної перевірки оперативного командування, відповідно до якого позивач мав у термін до 05 листопада 2016 року завести облікові документи в службі метрології та стандартизації військової частини.
Таким чином, суди попередніх інстанцій встановили, що для заведення облікових документів на рівні оперативного командування Сухопутних військ Збройних Сил України позивачем до підпорядкованих військових частин було направлено вимоги від 19 листопада 2016 року №2393/16/634 та від 05 жовтня 2016 року №2/9883 за підписом начальника озброєння військової частини про надання необхідних документів: планів засобів вимірювальної техніки військового призначення, які підлягають повірці (калібруванню) і поточному ремонту; графіків зразків спеціальної контрольно-перевірочної апаратури, яка потребує метрологічного обслуговування; заявок на проведення метрологічного обслуговування; списків кандидатів для проходження підвищення кваліфікації.
Як пояснив позивач під час службового розслідування, указані вимоги були або повністю проігноровані, або були виконані несвоєчасно, про що він регулярно доповідав усно на службових нарадах, письмово організаційно-плановій групі озброєння військової частини. Своєчасно інвентаризацію вимірювальної техніки проведено лише у військових частинах НОМЕР_2 , НОМЕР_3 .
Висновок:
Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що відповідач лише констатував факт невиконання плану та не надавав оцінку поясненням ОСОБА_1 щодо ненадання підпорядкованими військовими частинами документів з метрології та метрологічної діяльності, не встановлював наявність чи відсутність причинного зв`язку між стверджуваним дисциплінарним порушенням та вказаною бездіяльністю підпорядкованих військових частин.
За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильних висновків про те, що дисциплінарне стягнення на позивача було накладено необґрунтовано. Доводи та аргументи касаційної скарги відповідача зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та свідчать про незгоду скаржника з правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.
Щодо аргументів касаційної скарги позивача про необґрунтовану відмову судів попередніх інстанцій визнати дії з прийняття оскаржуваного наказу таким, що вчинені з перевищенням повноважень та з метою переслідування, то вказані доводи позивача правильно були відхилені судами попередніх інстанцій.
У матеріалах справи відсутні належні докази прийняття оскаржуваного наказу командиром військової частини НОМЕР_4 з перевищенням повноважень і внаслідок переслідування позивача за попередню діяльність.
Суди попередніх інстанцій також правильно вважали, що вимоги позивача про визнання протиправними дій щодо прийняття наказу від 22 січня 2017 року №А2393 повністю охоплюються вимогами про його скасування. Таким чином, встановивши порушення відповідачем порядку притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача буде скасування наказу, яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Інші аргументи касаційної скарги позивача не спростовують зазначених висновків судів попередніх інстанцій і вимагають здійснення судом касаційної інстанції переоцінки обставин справи, що виходить за межі завдань і повноважень суду касаційної інстанції.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд уважає, що висновки судів попередніх інстанцій у цій справі є правильними, у зв`язку з чим підстави для їх скасування чи зміни відсутні.
Таким чином, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановив касаційні скарги ОСОБА_1 та командира військової частини генерал-майора ОСОБА_2 залишити без задоволення. Постанову окружного адміністративного суду та ухвалу апеляційного адміністративного суду у справі №815/1062/17 залишити без змін.
Джерело: Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року у справі № 815/1062/17 адміністративне провадження №К/9901/1606/18, №К/9901/37640/18 - https://reyestr.court.gov.ua/Review/98344466