Виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, можливий, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом

Огляд постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2023 року у справі № 445/972/17

Короткий зміст позовних вимог:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про реальний поділ житлового будинку.

Позов мотивовано тим, що позивач є власником 2/5 часток житлового будинку на АДРЕСА_1 . Власником інших 3/5 частини цього житлового будинку є відповідач ОСОБА_2 . Позивач зазначав, що фактично він користується приміщеннями, позначеними на плані літерами 1-1, 1-2, 1-3, а відповідач користується приміщення 1-4, 1-5 та ІІІ, підвалом та горищем вони користуються спільно. Покликався на те, що між сторонами існують конфлікти та непорозуміння з приводу користування житловим будинком.

Позивач просив суд:

- здійснити реальний поділ житлового будинку на АДРЕСА_1 : виділити позивачу підвал, коридор 1-1 площею 1,1 кв. м, кухню 1-2 площею 7,3 кв. м, житлову кімнату 1-3 площею 15,3 кв. м;

- стягнути з позивача на користь ОСОБА_2 38 642,00 грн за перевищення ідеальної частки у праві власності на житловий будинок;

- виділити ОСОБА_2 сходи, веранду III, житлову кімнату 1-4 площею 21,2 кв. м, кухню 1-5 площею 9,9 кв. м;

- надати кожному зі співвласників горище над приміщенням, виділеним їм на першому поверсі, влаштувати на горищі перегородку з неспалимих будівельних матеріалів.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням районного суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов ОСОБА_1 задоволено.

Виділено у приватну власність ОСОБА_1 приміщення у житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , які позначені на плані літерами: 1-1 - коридор площею 6,4 кв. м; 1-2 - кухня площею 7,3 кв. м; 1-3 - житлова кімната площею 15,3 кв. м, підвал площею 14,2 кв. м та частину горища над приміщеннями, виділеними йому на першому поверсі, зі збереженням існуючого входу на горище. Виділено у приватну власність ОСОБА_2 приміщення у житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , які позначені на плані літерами: ІІІ - веранда площею 4,5 кв. м, вартістю 34 141,0 грн; 1-4 - житлова кімната площею 21,2 кв. м; 1-5 - кухня площею 9,9 кв. м та частину горища над приміщеннями, виділеними йому на першому поверсі, з влаштуванням окремого входу на горище; влаштувати приставну драбину по стіні бокового фасаду до слухового вікна на горищі на фронтовій стіні будинку, при цьому розширивши його (вказані роботи здійснити за рахунок коштів позивача ОСОБА_1 ). Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язано ОСОБА_1 влаштувати звукоізолюючу перегородку по межі поділу приміщень в будинку; замурувати дверний проріз між приміщеннями коридору під літ. 1-1 та кухні під літ.1-5; влаштувати на горищі перегородку із легких неспалимих будівельних матеріалів. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за зменшення його частки власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 41 884,00 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що між сторонами періодично виникають спори з приводу спільного володіння майном, відповідно до висновку експерта поділ житлового будинку є технічно можливим в межах приміщень, якими фактично користуються сторони, такий поділ не порушує права відповідача, оскільки частини будинку є відокремленими та самодостатніми, обладнані окремими виходами та протягом тривалого часу використовуються кожним з них, тому вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Постановою Верховного Суду від 30 серпня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову апеляційного суду скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що постанова Львівського апеляційного суду була прийнята 18 листопада 2019 року, однак в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про належне повідомлення учасників справи, в тому числі ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 , про дату, час і місце судового засідання, призначеного на 18 листопада 2019 року. Отже, апеляційний суд розглянув справу за відсутності відповідача ОСОБА_2 , належним чином не повідомленого про дату та час судового засідання.

Постановою Львівського апеляційного суду від 25 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення районного суду залишено без змін. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що враховуючи висновок експерта, за яким поділ житлового будинку є технічно можливим в межах приміщень, якими фактично користуються сторони, таке виділення не порушує права відповідача, оскільки частини будинку є відокремленими та самодостатніми, обладнані окремими виходами та протягом тривалого часу використовуються кожним зокрема. Тому, колегія суддів апеляційного суду погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про поділ житлового будинку на АДРЕСА_1 за варіантом, який запропоновано у висновку судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи від 29 серпня 2018 року № 4292/4309 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги:

У касаційній скарзі, поданій у липні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06 листопада 2022 року у справі № 127/14320/15-ц, від 16 лютого 2022 року у справі № 495/6053/19, від 29 червня 2022 року у справі № 466/3008/17 та інших.

В касаційній скарзі зазначається, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що у експертному дослідженні відносно технічної можливості поділу будинку, експертом не було зроблено посилання на ДБН щодо відповідності таких змін. Крім цього, розглядаючи питання поділу спільного горища над будинком, суди зазначили, що для влаштуванням окремого входу на горище відповідач зобов`язаний влаштувати приставну драбину по стіні бокового фасаду до слухового вікна на горищі на фронтовій стіні будинку, при цьому розширивши його, проте, у відповідача виникають обґрунтовані сумніви щодо технічної можливості виконання такого роду робіт і відповідність таких робіт ДБН.

У матеріалах справи відсутні погодження з компетентними органами щодо можливості здійснення запланованих експертом перепланувань та переобладнань при виділенні кожному із співвласників належної йому частки у спірному будинку згідно із запропонованим експертом варіантом. Розгляд справи проводився без участі сторін, хоча у матеріалах справи міститься клопотання представника позивача про перенесення розгляду справи на інший час, через його участь в іншому процесі.

Позиція Верховного Суду:

Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно із частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно із частинами першою, другою статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

У постанові Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 583/2924/20 зазначено, що у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено його відокремлену частину, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16 сформульовано висновок про те, що визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно.

У постанові Верховного Суду України від 10 травня 2023 року у справі № 404/7307/14 зазначено, що учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно.

Згідно із усталеною судовою практикою при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. Якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що запропонований експертом варіант поділу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , передбачає відступ від ідеальних часток, але враховує можливість виділити кожному співвласнику відокремлену частину будинку із самостійним виходом, а також технічну можливість переобладнати приміщення в ізольовані квартири. Такий варіант поділу враховує фактичне користування співвласників і є єдиним технічно можливим варіантом поділу при цьому з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню грошова компенсація за зменшення його частки у розмірі 41 884,00 грн.

З вказаного висновку, зокрема, вбачається, що у ньому зазначена нормативно-правова база (в тому числі і норми ДБН), на які посилався експерт при проведенні дослідження, що у свою чергу спростовує доводи касаційної скарги про те, що у експертному дослідженні відносно технічної можливості поділу будинку, експертом не було зроблено посилання на ДБН.

Також, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що в матеріалах справи наявний висновок № 3-17 експертного інженерно-технічного дослідження від 21 лютого 2017 року у якому, також, зазначено правомірність вищевказаного поділу житлового будинку.

Крім того, слід зазначити, що відповідач не заявляв клопотання про проведення судової експертизи або повторної судової будівельно-технічної експертизи з метою спростування зазначеного позивачем поділу житлового будинку.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що вимоги позивача про поділ житлового будинку на АДРЕСА_1 за варіантом, запропонованим у висновку судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи від 29 серпня 2018 року № 4292/4309, є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки враховуючи висновки експертів, поділ житлового будинку є технічно можливим в межах приміщень, якими фактично користуються сторони, таке виділення не порушує права відповідача, оскільки частини будинку є відокремленими та самодостатніми, обладнані окремими виходами та протягом тривалого часу використовуються кожним із співвласників.

Доводи скаржника щодо технічної неможливості влаштування окремого входу на горище є безпідставними, оскільки суди підчас прийняття своїх рішень керувалися поясненням експерта ОСОБА_4 від 14 січня 2019 року.

Доводи касаційної скарги стосовно того, що у матеріалах справи відсутні погодження з компетентними органами щодо можливості здійснення запланованих експертом перепланувань та переобладнань при виділенні кожному із співвласників належної йому частки у спірному будинку згідно із запропонованим експертом варіантом є безпідставними, оскільки відповідно до статті 152 ЖК України виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується.

Тобто, встановлення звукоізолюючої перегородки, створення дверного прорізу, розміщення перегородки на горищі з неспалених будівельних матеріалів та монтаж приставної драбини по стіні бокового фасаду, що веде до слухового вікна на горищі, не потребує змін або втручання в несучі конструкції (конструкції, які утримують на собі інші конструкції) та інженерні системи загального користування.

Доводи скаржника про те, що розгляд справи проводився без участі сторін, хоча у матеріалах справи міститься клопотання представника позивача про перенесення розгляду справи на інший час, через його участь в іншому процесі не заслуговують на увагу, оскільки суд апеляційної інстанції встановив, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, ОСОБА_2 про причини неявки суд не повідомив, а представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 (який подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи) ніяких підтверджуючих документів до клопотання суду не надав.

Висновок:

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи оскаржувані рішення, правильно вирішили спір, поділивши в натурі майно між двома співвласниками та припинивши для обох право спільної часткової власності на вказане майно.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Джерело: постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2023 року у справі № 445/972/17 - https://tinyurl.com/5a52fwjz