Огляд Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2021 року у справі № 462/2906/20 (провадження № 61-9829св210

Короткий зміст вимог:

ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 , у якій просила видати обмежувальний припис строком на 6 місяців, яким вжити заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 та покласти на нього обов`язки, а саме: заборонити ОСОБА_2 перебувати в її та ОСОБА_6 , місці спільного проживання; заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань менше 300 м до їх місця проживання; заборонити ОСОБА_2 особисто й через третіх осіб їх розшукувати, якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому кривднику, переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними; заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ними або контактувати через інші засоби зв`язку особисто й через третіх осіб.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі, разом проживали в квартирі. Разом з ними проживала її неповнолітня дочка від першого шлюбу - ОСОБА_6.

22 квітня 2020 року зі слів дочки їй стало відомо, що ОСОБА_2 підглядав за нею у ванній кімнаті, коли та переодягалась та приймала ванну, що також підтверджується відеозаписом із камери, установленої в квартирі, у якій вони проживають. Після цього вона спробувала поговорити з чоловіком, однак останній все заперечив, відреагував неадекватно, накинувся на неї, внаслідок чого дочка викликала поліцію. До прибуття працівників поліції ОСОБА_2 спробував утекти, викравши з квартири документи та відеореєстратор. У подальшому вона написала заяву з приводу викрадення документів, відомості про що були внесені до ЄДРДР за частиною першою статті 357 КК України.

Зазначала, що діяння ОСОБА_2 стосовно її дочки ОСОБА_6 містять ознаки сексуального насильства (підглядав за нею у ванній кімнаті, чим порушив її статеву недоторканість), а стосовно неї ОСОБА_2 вчинив психологічне та економічне насильство, оскільки погрожував їй по телефону, висловлювався до неї нецензурними словами, викрав документи та пошкодив майно.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій:

Рішенням районного суду міста Львова, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду, заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Видано обмежувальний припис, яким заборонено ОСОБА_2 протягом одного місяця перебувати в місці спільного проживання з постраждалою ОСОБА_6 за та наближатись на відстань менше ніж 50 м до місця проживання постраждалої ОСОБА_6 . У задоволенні решти вимог відмовлено.

Частково задовольняючи вимоги заяви, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з доведеності вчинення ОСОБА_2 сексуального насильства стосовно неповнолітньої ОСОБА_6 , яке виразилося у підгляданні та підслуховуванні без її відома та відома її матері, у той час коли вона перебувала у ванній кімнаті, що містить ознаки порушення статевої свободи та статевої недоторканості, у зв`язку з чим з метою дієвого та ефективного захисту інтересів неповнолітньої, а також недопущення повторного випадку домашнього насильства, дійшов висновку про наявність підстав для видачі обмежувального припису в частині обмежень, які стосуються ОСОБА_6.

Водночас підстав для видачі обмежувального припису в частині обмежень, які стосуються заявника, суд не вбачав, оскільки доказів вчинення стосовно неї психологічного чи економічного насильства суду не надано.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги:

ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення районного суду міста Львова та постанову Львівського апеляційного суду й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не надали належної оцінки всім обставинам та доказам у справі, зокрема не врахували його пояснення про те, що він підглядав та в основному підслуховував за неповнолітньою ОСОБА_6 виключно для того, щоб дізнатись про зміст її розмов з хлопцем, і такі його дії не відносяться до жодного виду домашнього насильства і не завдали жодної шкоди членам його сім`ї.

Окрім цього зазначає, що апеляційний суд розглянув справу у його відсутність, не повідомивши про дату, час та місце судового засідання, чим порушив його право на доступ до суду.

Фактичні обставини, встановлені судами:

07 травня 2020 року ОСОБА_1 подала до Залізничного ВП ГУНП у Львівській області заяву, у якій зазначила, що її чоловік ОСОБА_2 вчиняє домашнє насильство щодо неї та її неповнолітньої доньки ОСОБА_6 , яке проявляється в погрозах. Вказувала, що вона переживає за життя та здоров`я доньки, так як її чоловік ОСОБА_2 підглядав за дочкою, в той час коли вона перебувала у ванній кімнаті.

За результати проведення перевірки встановлено, що подана ОСОБА_1 інформація у заяві знайшла своє підтвердження, у діях ОСОБА_2 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП, що підтверджується довідкою про результати проведеної перевірки ЄО №10457 від 07 травня 2020 року. Франківським ВП ГУНП у Львівській області було винесено терміновий заборонний припис серії АА № 082535 стосовно кривдника ОСОБА_2 у зв`язку зі скоєнням ним домашнього насильства щодо ОСОБА_1.

Позиція Верховного Суду:

Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, врегульовано Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Згідно з пунктами 3 та 15 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Сексуальне насильство - форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи (пункт 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Частиною другою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків, зокрема: заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; та заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У пункті 9 частини першої статті 1 цього Закону визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.

Пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України передбачено, що в заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Висновок:

Дослідивши надані сторонами докази, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, установивши факт вчинення ОСОБА_2 сексуального насильства стосовно неповнолітньої ОСОБА_6 , яке виразилося у підгляданні та підслуховуванні без її відома та відома її матері, у той час коли вона перебувала у ванній кімнаті, урахувавши характер вчинених заінтересованою особою дій, ризики їх продовження та нагальну необхідність захисту інтересів неповнолітньої дитини, зробив обґрунтований висновок про необхідність видачі обмежувального припису стосовно нього.

Доводи ОСОБА_2 про порушення його прав у зв'язку із неповідомленням про дату, час та місце судового засідання не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, про дату, час та місце судового засідання ОСОБА_2 був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення йому поштового відправлення.

У судове засідання сторони не з`явилися, у зв`язку з чим справа була розглянута за відсутності осіб, які беруть участь в справі, про що свідчить довідка Львівського апеляційного суду та зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, враховуючи, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, датою ухвалення судового рішення є дата складення його повного тексту - вищезазначені доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки справа була розглянута в судовому засіданні про дату, час та місце якого відповідач був повідомлений належним чином.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення районного суду міста Львова та постанову Львівського апеляційного суду без змін.

Джерело: Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2021 року у справі № 462/2906/20 (провадження № 61-9829св210 - http://surl.li/ivwoz