Van den Kerkhof v. Belgium (заява № 13630/19): тривалий цивільний процес у брюссельському суді є наслідком структурної проблеми, для вирішення якої Бельгія має вжити відповідних заходів

Рішення у справі Van den Kerkhof v. Belgium (заява № 13630/19) від 05.09.2023 року

Обставини справи:

Заявник, Том Карел Елізабет Ван ден Керкхоф, є громадянином Бельгії, який народився в 1977 році і проживає в місті Уд-Тюрнхаут (Бельгія).

У 2015 році заявник подав цивільний позов до франкомовного брюссельського суду першої інстанції з вимогою скасувати продаж квартири на підставі недійсної згоди. Крім того, він просив зобов’язати відповідачів виплатити йому суму, що дорівнює різниці між ціною продажу та вартістю майна, або визнати договір купівлі-продажу недійсним через недбалість і відшкодувати ціну продажу, або присудити йому відшкодування збитків. Він також просив призначити експерта для оцінки вартості майна і вартості робіт, які вже були виконані і ще мають бути виконані.

У 2017 році суд відхилив заяву про скасування продажу, але призначив експертизу і знову включив справу до свого списку. Відповідачі оскаржили це рішення. Експерт подав звіт наступного року.

У 2018 році, коли справа була готова до слухання в апеляційному порядку, Секретаріат Апеляційного суду Брюсселя повідомив заявника, що його справа перебуває в списку очікування, і що він не може обіцяти, що дата буде призначена до березня 2026 року.

Заявник звернувся до першого голови Апеляційного суду з проханням переглянути дату слухання, але безрезультатно. Він також подав скаргу до Національної ради правосуддя, яка встановила, що затримки у справі заявника свідчать про «дисфункцію судової системи». Він також направив до Міністерства юстиції офіційне повідомлення з вимогою вжити необхідних заходів для скорочення надмірного часу очікування.

Потім, у 2021 році, Апеляційний суд Брюсселя виніс рішення, в якому визнав апеляцію відповідачів необґрунтованою і залишив у силі рішення суду першої інстанції, винесене у 2017 році. Потім він повернув справу до франкомовного Апеляційного суду Брюсселя, слухання в якому спочатку було призначено на березень 2022 року, але згодом перенесено на листопад 2023 року через відсутність судді, відповідального за розгляд справи, і брак титулярних суддів.

У 2022 році секретаріат цього суду підтвердив, що складна ситуація, в якій він опинився через нестачу суддів, призвела до того, що він більше не може вчасно призначати справи до розгляду. Згідно з інформацією, поданою до суду, провадження все ще перебували на розгляді.

Стверджуване порушення прав

Посилаючись на статтю 6 (право на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку), заявник скаржився на надмірну тривалість провадження у франкомовному суді першої інстанції Брюсселя.

Висновки Суду:

Стаття 6 Конвенції

Прийнятність

Уряд стверджував, що заявник повинен був подати позов про відшкодування шкоди проти Бельгії відповідно до статті 1382 Цивільного кодексу до того, як подавати заяву до Суду. Тим не менш, він не зміг продемонструвати Суду, що існувала реальна перспектива того, що такий позов буде розглянуто швидше, ніж основне провадження, яке все ще перебувало на розгляді. Суд зазначив, серед іншого, що позов про відшкодування шкоди проти Бельгії мав би бути поданий до тих самих судів, які заявник критикував у своїй заяві як занадто повільні. Крім того, не можна було виключити, що Бельгія оскаржила б будь-яке рішення, винесене проти неї, і в цьому випадку провадження ще більше затягнулося б.

Отже, Суд дійшов висновку, що Уряд не довів, що в цій справі вимога про відшкодування шкоди за статтею 1382 Цивільного кодексу відповідає вимогам з точки зору ефективності, щоб скаржитися на надмірну тривалість провадження у справі, порушеній заявником.

Суд зазначив, що вже минуло сім років і вісім місяців для двох рівнів юрисдикції і що, згідно з інформацією, наданою сторонами, провадження все ще не завершено.

Уряд не надав пояснень цих затримок.

Суд також зазначив, що заявник вже подавав скаргу до Національної ради правосуддя у 2018 році через надмірно повільний темп здійснення процесуальних дій у його справі. У січні 2019 року Рада визнала його скаргу обґрунтованою, встановивши, що ці затримки свідчать про «дисфункцію судової системи».

У зв’язку з цим Суд підтвердив важливість здійснення правосуддя без затримок, які можуть поставити під загрозу його ефективність та довіру до нього. Надмірні затримки у відправленні правосуддя впливають на довіру громадськості до судової системи і серйозно загрожують верховенству права, на якому ґрунтується Конвенція.

Нарешті, Суд зазначив, що система захисту прав, гарантованих Конвенцією, ґрунтується на принципі субсидіарності, і що відповідно до цього принципу національні суди в першу чергу повинні забезпечувати дотримання прав, гарантованих Конвенцією.

Ця система не може функціонувати належним чином, якщо національні суди не можуть здійснювати правосуддя протягом розумного строку для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції.

Суд постановив, що справа заявника не була розглянута протягом розумного строку, і що мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

Повний текст рішення французькою мовою доступний за посиланням: https://shorturl.at/fjDU5

Прес-реліз доступний для ознайомлення англійською мовою за посиланням: https://shorturl.at/luT37

Переклад здійснено Вищою школою адвокатури НААУ