Коротка довідка
Справа стосувалася умов проживання О. Р. у Греції з листопада 2018 року по травень 2019 року. Заявник – неповнолітній без супроводу дорослих і шукач притулку на той час – стверджував, що він залишався бездомним протягом майже шести місяців, не маючи доступу до найнеобхіднішого і не маючи офіційно призначеного законного опікуна.
Суд встановив, що протягом усього періоду, про який йдеться мова, грецька влада залишила О. Р. напризволяще в середовищі, яке було абсолютно непридатним для неповнолітніх – як з точки зору безпеки, розміщення, гігієни або доступу до їжі та догляду, так і з точки зору заходів, вжитих для його забезпечення в цілому – і в неприйнятно небезпечних обставинах, враховуючи його статус шукача притулку й неповнолітнього без супроводу дорослих. Таким чином, О. Р. опинився в нелюдській та принизливій ситуації, що порушує статтю 3 Конвенції.
Обставини справи
Заявник О. Р. є громадянином Афганістану, який народився в 2003 році. Він стверджував, що прибув до Греції в листопаді 2018 року як неповнолітній без супроводу дорослих.
24 листопада 2018 року О. Р. вперше повідомив відповідні органи про свою особисту ситуацію та заявив, що бажає подати заяву про надання міжнародного захисту. Згодом він неодноразово звертав увагу органів влади на свою ситуацію.
19 грудня 2018 року органи влади зареєстрували заяву заявника про надання міжнародного захисту, а в травні 2019 року призначили йому місце в приймальнику-розподільнику для неповнолітніх без супроводу дорослих в Афінах. Він залишався там до 25 вересня 2019 року, допоки не виїхав з Греції до Берліна (Німеччина).
О. Р. пояснив, що з листопада 2018 року по травень 2019 року він перебував у вкрай стресових умовах, які були непристосовані до його особистої ситуації.
Зокрема, О. Р. заявив, що він залишався без даху над головою протягом декількох місяців, у тому числі в зимовий період, і страждав через холод і негоду, не маючи доступу до питної води, їжі, гарячої води й туалету. Він пояснив, зокрема, що був змушений провести кілька ночей на громадських площах Афін, а потім кілька днів жив у переповнених будинках у компанії дорослих чоловіків. Він також стверджував, що кілька ночей спав у таборах Скарамагас і Малакаса без дозволу або на підлозі в кімнатах, призначених для дорослих чоловіків, або просто неба. Він стверджував, що за цей час двічі зазнавав сексуальних домагань з боку дорослих, і повідомив про цей факт контактній особі з психосоціальних питань в неурядовій організації «Арсіс».
Заявник також зазначив, що, незважаючи на його статус неповнолітнього, не було вжито жодних заходів для призначення йому опікуна, і стверджував, що він відчував страх, незахищеність та відчай.
Стверджуване порушення прав
Посилаючись, зокрема, на статтю 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) Конвенції, заявник скаржився на умови його життя в цей період і стверджував, що вони були неналежними.
Оцінка Суду
Відхиливши заперечення Уряду щодо невичерпання заявником усіх національних засобів правового захисту, Суд зазначив, що лише 16 травня 2019 року його помістили до приймальника-розподільника для неповнолітніх без супроводу дорослих в Афінах, тобто майже через шість місяців після того, як він вперше повідомив владу про свою потребу в розміщенні.
Суд усвідомлював складність завдання, яке стояло перед національними органами влади, особливо з огляду на кількість неповнолітніх без супроводу дорослих, які в’1їжджали в країну в той час. Однак, враховуючи абсолютний характер статті 3, це не може звільнити державу від її зобов’язань за цим положенням.
На думку Суду, ситуація, в якій опинився заявник, була особливо серйозною, оскільки органи влади залишили його напризволяще, без доступу до стабільного житла, на кілька місяців, у тому числі протягом зимового періоду.
Таким чином, заявник прожив майже шість місяців, не маючи можливості задовольнити свої найелементарніші потреби, оскільки він не міг ні харчуватися, ні помитися, ні знайти житло. Таким чином, він перебував у крайній матеріальній бідності, незважаючи на те, що грецькі органи влади були зобов’язані забезпечити йому гідні матеріальні умови, як це прямо передбачено відповідним національним законодавством, що транспонує законодавство Європейського Союзу, а саме Директивою про прийом біженців та осіб без громадянства (Directive 2013/33/EU (recast) laying down standards for the reception of applicants for international Protection).
Твердження заявника були обґрунтовані доповіддю Європейського комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню та зауваженнями Європейського комітету з соціальних прав, які показали, що ситуація, описана заявником, існувала в широких масштабах у відповідний час і була повсякденною долею великої кількості шукачів притулку з таким же профілем, як і у заявника.
У лютому 2019 року заявник повідомив владі, що він не почувається в безпеці в таборі Малакаса і зазнав спроб сексуальних домагань. У зв’язку з цим психосоціальний звіт, надісланий до Національної служби соціальної солідарності («EKKA») у квітні 2019 року, підтвердив, що заявник двічі ставав жертвою сексуальних домагань з боку дорослих у таборі. Уряд не заперечував ані твердження заявника з цього приводу, ані відповідні уривки з психосоціального звіту.
На думку Суду, ці докази послаблюють аргумент Уряду про те, що заявник мав доступ до здорових умов життя в таборах, і, навпаки, розкривають ситуацію вразливості, незахищеності, фізичної та психологічної депривації, яка серйозно вплинула на його й без того крихкий психічний стан та підірвала саму суть його людської гідності.
Більше того, влада не зробила жодних кроків для виконання своїх зобов’язань, передбачених, зокрема, Указом Президента № 220/2007, призначивши опікуна та прискоривши розміщення О. Р. у відповідній структурі.
Суд встановив, що з 24 листопада 2018 року по 16 травня 2019 року заявник був залишений напризволяще в середовищі, яке було абсолютно непридатним для неповнолітніх – як з точки зору безпеки, житла, гігієни або доступу до їжі та догляду, так і з точки зору заходів, вжитих для його забезпечення в цілому – і в неприйнятно небезпечних обставинах, враховуючи його статус шукача притулку та неповнолітнього без супроводу. Таким чином, з вини органів влади заявник опинився в нелюдській та принизливій ситуації, що порушує статтю 3 Конвенції.
Повний текст рішення французькою мовою доступний за посиланням: http://tinyurl.com/2b9m8cmd
Пресреліз англійською мовою доступний за посиланням: http://tinyurl.com/86ctxpk6
Переклад здійснено Вищою школою адвокатури НААУ