Українські військовополонені: соціальні гарантії, забезпечені Україною

Правила Конвенції про поводження з військовополоненими 1949 р. зобов’язана виконувати держава, що утримує військовополоненого. Нагадувати російській федерації про вимоги IV Женевської конвенції позбавлене сенсу.

Метою цієї публікації є дослідження та систематизація прав і гарантій українських військових – полонених рф, що надає Україна. Йдеться про соціальний захист на момент їх перебування в полоні та після повернення додому.

За змістом ст. 5 Женевської конвенції військовополоненими особи вважаються з моменту, коли вони підпадають під владу супротивника, до їхнього остаточного звільнення та репатріації.

З 24 лютого 2022 року через широкомасштабну війну рф в Україні введено режим воєнного стану. Збройна агресія російського загарбника на частині українській території продовжується вже більше 8 років. Втім, не було прийнято спеціального нормативно-правового акту, який б комплексно регулював питання статусу та соціальних гарантій військовополонених.

03 лютого цього року прийнятий законопроект № 6104, що визначає основи соціального і правового захисту осіб, стосовно яких установлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, а також членів їхніх сімей. Закон спрямований на захист як військовополонених (у тому числі іноземців та осіб без громадянства, які проходили військову службу), так і цивільних осіб, захоплених у заручники у зв’язку зі здійсненням діяльності, спрямованої на вираження поглядів, цінностей, позицій щодо обстоювання державного суверенітету України, або позбавлених особистої свободи для подальшого примушування органів влади, інших фізичних чи юридичних осіб вчинити певні діяння в обмін на звільнення утримуваної особи[1].

Вже майже 4 місяці документ очікує на підпис Президента. Протягом шести місяців із дня його опублікування Уряд здійснюватиме приведення у відповідність відповідних підзаконних нормативно-правових актів.

Тому доцільно проаналізувати стан діючого законодавства України.

Окремі норми щодо прав та гарантій військовополонених визначені, зокрема:

• Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі − Закон про захист);
• Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ям під час дії воєнного стану» (далі – Постанова № 168);
• Порядком виплати грошового забезпечення сім’ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. № 884 (далі – Порядок № 884);
• Порядком здійснення соціального і правового захисту осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, після їх звільнення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. № 1122 (далі – Порядок № 1122).

  I. Відповідно до Закону про захист:

1. За військовослужбовцями, захопленими в полон, зберігаються такі виплати:

• в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби;
• окладу за військовим званням;
• надбавки за вислугу років;
• інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру;
• інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Сім’ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються КМУ.

Дія цього положення не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували із ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців:

• дружині (чоловіку);
• в разі її (його) відсутності — повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним);
• або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства — незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців;
• або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.

Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з’ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або їх звільнення. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

У разі індексації грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших його видів, військовослужбовців ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів грошове забезпечення членам сімей військовослужбовців, захоплених у полон виплачується з урахуванням такої індексації — з дня прийняття рішення про проведення такої індексації.

(ч. 6 ст. 9 Закону про захист)

Така індексація регулюється, зокрема, Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078.

2. Члени сімей військовослужбовців, які постраждали у полоні в ході бойових дій (війни) чи під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки, якщо ці особи прослужили у ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях та правоохоронних органах не менш як 20 календарних років, мають право на медичне обслуговування у закладах Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

(ч. 2 ст. 11 Закону про захист)

1. Порядок № 884 частково відтворює норми Закону про захист і водночас визначає механізм виплати грошового забезпечення сім’ям військовослужбовців, захоплених у полон.

За особливостями Порядку:

• Виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім’я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

До заяви додаються:

• копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім’ї з даними про прізвище, ім’я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування);
• довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім’ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті);
• копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності);
• копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності);
• копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб — платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, — копія сторінки паспорта з такою відміткою).

(п. 4 Порядку № 884)

• Командир військової частини розглядає подані документи протягом 15 днів та приймає обгрунтоване рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.

Керівник відмовляє у виплаті на таких підставах:

• подання заяви неуповноваженими особами;
• подання документів не в повному обсязі;

Відмова із такої причини не позбавляє заявників права звернутися до командира повторно після усунення недоліків.

• подання заяви з порушенням строків — після звільнення полоненого;
• з’ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.

(п. 5 Порядку № 884)

III. Постановою № 168 (з урахуванням змін, внесених постановою КМУ № 400 від 01.04.2022, що застосовується з 24.02.2022 р.) визначено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включаються особи, які захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон), як до введення воєнного стану, так і після його введення.

Хоча в постанові КМУ № 168 не згадують про такі підстави відмови, як самовільне залишення військової частини чи дезертирство, вони застосовуватимуться в силу аналогії закону.

1122. IV. Розгорнутий спектр соціальних прав звільнених полонених та механізм їх реалізації передбачений Порядком № 1122.

За його змістом:

1. Заходи, спрямовані на соціальний захист осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, після їх звільнення, здійснюються у такій послідовності:

1) організація зустрічі звільнених осіб та забезпечення їх супроводу до закладів охорони здоров’я;

2) забезпечення надання медичної допомоги звільненим особам, а також забезпечення їх медико-психологічної реабілітації, що включає комплекс лікувально-профілактичних, реабілітаційних та оздоровчих заходів, спрямованих на відновлення психофізіологічних функцій, оптимальної працездатності, соціальної активності звільнених осіб;

3) здійснення заходів щодо забезпечення речами для задоволення основних (базових) потреб звільнених осіб;

4) організація роботи з оформлення та видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України;

5) здійснення виплати одноразової грошової допомоги;

6) організація надання безоплатної правової допомоги;

7) надання звільненим особам психологічної реабілітації, організація заходів із соціальної та/або професійної адаптації за місцем проживання (перебування).

(ч. 5 Порядку № 1122)

Особливості реалізації кожного з перелічених заходів передбачені нормами Порядку № 1122.

2. Дія цього Порядку не поширюється на осіб, стосовно яких після 20 лютого 2014 р. набрав законної сили обвинувальний вирок суду України, вирок міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, за злочини проти основ національної безпеки України, громадської безпеки, миру, безпеки людства і міжнародного правопорядку, недоторканності державних кордонів та інші кримінальні правопорушення, вчинені в умовах збройного конфлікту на тимчасово окупованих територіях України або пов’язані із збройною агресією проти України.

(ч. 3 Порядку № 1122)

Розкидані по всьому масиву українського законодавства соціальні права військовополонених не сприяють їхній реалізації.

Яскравим прикладом є норма п. 11 Порядку № 1122, де перелічуються три різні постанови КМУ, отримання компенсації за якими виключає право на виплату одноразової грошової допомоги. Ці акти вже втратили чинність, однак норма залишилася і досі вносить плутанину в правозастосовчу діяльність та слугує зразком розрізненості законодавства в цій сфері.

Варто було б об’єднати весь спектр соціальних можливостей полонених в єдиний нормативно-правовий акт із зазначенням чіткого переліку та механізму виконання.

Матеріал підготували в рамках волонтерського руху «Адвокати ЗСУ»