Удосконалення захисту прав інтелектуальної власності у судовому порядку: прийнято Закон на виконання зобов’язань за Угодою про асоціацію

20 березня 2023 року Верховна Рада України прийняла євроінтеграційний Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав інтелектуальної власності» (законопроєкт № 6464).

Закон імплементує до національного законодавства положення Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їх державами-членами, з іншої сторони, щодо загальних зобов’язань, цивільних заходів, процедур і засобів захисту прав інтелектуальної власності, передбачених частиною третьою Глави 9 Розділу IV Угоди, та Директивою 2004/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 29.04.2004 про захист прав інтелектуальної власності.

Законом передбачається внесення змін до Цивільного кодексу України у частині уточнення способів захисту права інтелектуальної власності судом. Зокрема, пункти 3 і 4 частини 2 статті 432 викладено у новій редакції:

«3) вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності, та знищення таких товарів за рахунок особи, яка вчинила порушення (порівняно із попередньою редакцією додається, що знищення відбувається за рахунок порушника);

4) вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності, або вилучення та знищення таких матеріалів та знарядь за рахунок особи, яка вчинила порушення (порівняно із попередньою редакцією додається, що знищення відбувається за рахунок порушника)».

Частина 2 цієї статті доповнюється новим пунктом 4-1, яким передбачено додаткові можливості застосування разової грошової виплати замість інших способів захисту прав інтелектуальної власності, за умови, що право порушено відповідачем ненавмисно і без недбалості, а застосування способів захисту є неспівмірним шкоді, заподіяній позивачеві. Розмір разової грошової виплати визначається судом як розмір винагороди, яка була б сплачена за надання позивачем дозволу на використання права інтелектуальної власності, щодо якого виник спір, і обґрунтовано задовольняє позивача.

Викладено у новій редакції також пункт 6 частини 2 цієї статті, що передбачає опублікування за заявою позивача в засобах масової інформації або доведення до загального відома іншим визначеним судом шляхом відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення саме за рахунок особи, яка вчинила правопорушення.

Законом внесено зміни до положень Господарського процесуального кодексу України та Цивільного процесуального кодексу України у частині уточнення процедури витребування доказів у вигляді інформації про походження і мережі розповсюдження товарів чи послуг, що порушують право інтелектуальної власності.

Так, за вмотивованим клопотанням учасника справи суд може постановити ухвалу про витребування доказів у вигляді інформації про походження і мережі розповсюдження товарів або надання послуг, що порушують право інтелектуальної власності чи щодо яких існують достатні підстави вважати, що розповсюдження таких товарів або надання таких послуг порушує права інтелектуальної власності:

1) від особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа порушує права інтелектуальної власності; та/або

2) від будь-якої іншої особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа пропонувала, отримувала, володіла та/або використовувала товари чи надавала послуги, що порушують права інтелектуальної власності, з комерційною метою; або

3) від будь-якої іншої особи, яка була вказана особою, зазначеною у пункті 2 цієї частини, як така, що задіяна у виробництві, виготовленні або розповсюдженні товарів чи наданні послуг, що порушують права інтелектуальної власності.

Частину 3 статті 38 Закону України «Про авторське право і суміжні права» викладено у новій редакції:

«Незалежно від відчуження зазначених у частині першій цієї статті майнових прав на виконання виконавець має право на справедливу винагороду за відповідні способи використання виконання, визначене цим Законом і Законом України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав».

Без дозволу суб’єкта майнових суміжних прав на виконання, але з виплатою справедливої винагороди виконавцям, можливе таке використання фонограм, відеограм, які містять відповідне виконання:

1) публічне виконання фонограми;

2) публічне сповіщення фонограми;

3) публічне демонстрування відеограми; 4) публічне сповіщення відеограми.

Право на справедливу винагороду належить лише виконавцю, переходить лише до спадкоємців виконавця і не може бути передане (відчужене) іншим особам.

Справедлива винагорода виконавця становить 50 відсотків доходу від прав, який стосується використання відповідної фонограми або відеограми та визначається відповідно до Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав». Решта 50 відсотків зазначеного доходу від прав належить виробнику фонограми або виробнику відеограми, що містять відповідне виконання».

Законом також вносяться зміни до Законів України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про правову охорону географічних зазначень», «Про охорону прав на компонування напівпровідникових виробів», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про охорону прав на промислові зразки».

27 березня 2023 року Закон направлено на підпис Президенту України.

Детально ознайомитися із текстом Закону можна за посиланням: https://cutt.ly/M40YVl8