Підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у статті 128 СК України, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у статті 53 КпШС України: у разі спору необхідно виходити з дати народження дитини
Огляд: Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 серпня 2021 року у справі № 494/1611/18 (провадження № 61-10395св20)
Стислий виклад позиції позивача:
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану, про встановлення факту батьківства ОСОБА_5 стосовно ОСОБА_6 , визнання за нею права власності на спадкове майно.
Позивач обґрунтовувала свої вимоги тим, що помер ОСОБА_5 . З лютого 2017 року позивач перебувала з ним у фактичних шлюбних відносинах та від сумісного проживання у них народилася дочка ОСОБА_6 . Батьком дитини є ОСОБА_5, однак у свідоцтві про народження дитини у графі «батько» записано « ОСОБА_7». ОСОБА_5 не подав заяву про реєстрацію його батьком дитини, оскільки не мав змоги особисто прийти до відділу ДРАЦС через зайнятість на роботі. Позивач стверджує, що саме померлий ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_6 , який за життя визнавав її своєю дочкою, любив та утримував її, займався її вихованням.
У зв`язку з наведеним позивач просила встановити факт батьківства ОСОБА_5 стосовно ОСОБА_6 та визнати за нею право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_5.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Березівського районного, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду, позов задоволено частково. Встановлено факт, що померлий ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_6 . У іншій частині вимог позову відмовлено. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, вважав, що матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_6 є дочкою ОСОБА_5 , який за життя визнавав своє батьківство стосовно неї.
Короткий зміст вимог касаційної скарги:
ОСОБА_4 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Березівського районного суду Одеської області та постанову Одеського апеляційного, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ:
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у межах доводів та вимог касаційної скарги, за наслідками чого зробив висновки, що оскаржувані судові рішення не відповідають правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду.
За правилами статті 130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що: «щодо предмету доказування у даній категорії справи, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи».
Європейський суд з прав людини зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).
Верховний Суд звертає увагу, що правила статті 128 СК України запровадили кардинально іншу парадигму встановлення судом факту батьківства. На відміну від чинного законодавчого регулювання спірних відносин, яке передбачає доведення походження дитини від батька, норми попереднього законодавства, стаття 53 КпШС України, визначали достатнім для такого висновку суду доведення факту спільного проживання та утримання дитини.
Отже, підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у статті 128 СК України, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у статті 53 КпШС України. Під час вирішення питання про те, якою правовою нормою потрібно керуватися при розгляді справ цієї категорії, необхідно виходити з дати народження дитини, що відповідає правовому висновку, викладеному Верховним Судом України у постанові від 25 лютого 2015 року у справі № 6-20цс15.
Таким чином, без вирішення питання про встановлення факту батьківства неможливо вирішити заявлені ОСОБА_1 інші позовні вимоги щодо спадщини ОСОБА_5 , оскільки вони є взаємопов`язаними та похідними.
Висновок:
Наведеного суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, не роз`яснили сторонам право заявити клопотання про призначення у справі судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи, а тому передчасними є висновки судів про встановлення батьківства ОСОБА_5 стосовно ОСОБА_6 без висновку про походження дитини від ОСОБА_5.
Верховний Суд дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій не встановили фактичних обставин справи, від яких залежить її правильне вирішення, тому ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи суд має врахувати викладене у цій постанові, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і відзивам сторін; вирішити справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права; ухвалити законне і справедливе судове рішення.
Отже, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив: Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково. рішення Березівського районного суду та постанову Одеського апеляційного суду скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Джерело: Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 серпня 2021 року у справі № 494/1611/18 (провадження № 61-10395св20) - https://cutt.ly/s5VwRw4